Рішення

від 12.08.2019 по справі 905/886/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.08.2019 Справа № 905/886/19 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рідна хата

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Дружківський хліб

про стягнення заборгованості у розмірі 8443,75 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору.

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Рідна хата до Товариства з обмеженою відповідальністю Дружківський хліб про стягнення заборгованості на загальну суму 8443,75 грн., у тому числі пені у розмірі 5895,42 грн., інфляційних втрат у розмірі 2057,06 грн., 3% річних у розмірі 491,28 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови договору поставки №1710/2018 від 17.10.2018 в частині виконання грошових зобов`язань з оплати вартості отриманого товару. Рішенням господарського суду Донецької області у справі №905/157/19, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 136932 грн 54 коп - основного боргу, 52516 грн. 97 коп - пені, 7356 грн. 71 коп - інфляційних втрат та 4367 грн 76 коп - 3 % річних.

Після ухвалення рішення господарським судом Донецької області рішення у справі №905/157/19 відповідачем був повністю сплачений основний борг за договором поставки №1710/2018 від 17.10.2018, проте відповідач розрахувався з позивачем з порушенням строків визначених умовами договору.

У зв`язку із чим, позивач здійснює нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 23.02.2019 по 04.04.2019 на загальну суму основного боргу, з урахуванням часткової сплати грошових коштів за поставлений товар, що встановлено рішенням господарського суду Донецької області №905/157/19.Таку позицію позивач обґрунтовує тим, що приписи ст. 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Заперечення учасників процесу.

Згідно з позовною заявою та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою Товариства з обмеженою відповідальністю Дружківський хліб значиться 84206, Донецька область, Дружківка, вул. Лізи Чайкіної, б.56, код ЄДРПОУ 41692481.

Ухвала господарського суду Донецької області від 12.06.2019 про відкриття провадження у справі №905/886/19 надіслана 13.06.2019 на адресу відповідача зазначену у позовній заяві та яка відповідає місцезнаходженню відповідача відповідно до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Поштове відправлення №6102228700079, в якому надсилалась ухвала суду від 12.06.2019 №905/886/19 було отримане відповідачем за вказаною адресою 18.05.2019, докази чого наявні у матеріалах справи.

За таких обставин, відповідач про відкриття провадження по справі №905/886/19 повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позов не надав, будь - яких інших заяв чи клопотань не подавав.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.06.2019 №905/886/19 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2019 по справі №905/157/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Рідна хата до Товариства з обмеженою відповідальністю Дружківський хліб про стягнення заборгованості на загальну суму 525436,32 грн., у тому числі основного боргу у сумі 476932,54 грн., пені у розмірі 40434,09 грн., інфляційних втрат у сумі 4700,17 грн., 3% річних у сумі 3369,52 грн. задоволений частково; закрито провадження у справі в частині стягнення 100000 (сто тисяч) грн. 00 коп боргу за відсутністю предмета спору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2019 по справі №905/157/19 встановлено наступне.

17.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Дружківський хліб як покупцем (відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рідна хата як постачальником (позивач) підписаний договір поставки № 1710/2018 (далі - договір).

На виконання умов договору № 1710/2018 від 17.10.2018 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 772932,54 грн, відповідно до видаткових накладних: №780 від 25.10.2018 у кількості 23,88 т. на суму 191040,10 грн з ПДВ; №785 від 26.10.2018 у кількості 23,88 т. на суму 188020,18 грн з ПДВ; №794 від 01.11.2018 у кількості 24,34 т. на суму 194720,10 грн з ПДВ; №801 від 03.11.2018 у кількості 18,88 т. на суму 149152,15 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 3.4. Договору оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів.

З урахуванням умов договору, граничний строк виконання грошового зобов`язання відповідача по видатковій накладній №780 від 25.10.2018 на суму 191040,10 грн з ПДВ настав 01.11.2018; по видатковій накладній №785 від 26.10.2018 на суму 188020,18 грн з ПДВ настав 02.11.2018; по видатковій накладній №794 від 01.11.2018 на суму 194720,10 грн з ПДВ настав 08.11.2018; №801 від 03.11.2018 на суму 149152,15 грн з ПДВ настав 09.11.2018.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялася рекомендованим листом відповідачу претензія від 11.12.2018 з вимогою сплатити вищезазначену заборгованість. Вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Як встановлено судом у листопаді, грудні 2018 року та січні, лютому 2019 року відповідачем сплачено кошти у сумі 636000,00грн, що були направлені на погашення заборгованості за договором поставки, у зв`язку з чим позивач зменшив позовні вимоги, а відповідач у своїх письмових поясненнях вказав, що борг становить 236932,54 грн.

Разом з тим, протягом березня 2019 в рахунок оплати за поставлений товар, відповідачем на користь позивача сплачено ще 100000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками з системи Клієнт Банк ПАТ Креді Агріколь Банк , а саме: №3386 від 26.02.2019 на суму 30000,00 грн; №3582 від 07.03.2019 на суму 10000,00 грн; №3607 від 11.03.2019 на суму 20000, 00 грн; №136 від 11.03.2019 на суму 20000,00 грн; №3665 від 13.03.2019 на суму 20000,00 грн;

Позивач, відповідно до прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог від 25.02.2019 просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 236932,54 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки після 26.02.2019 відповідач сплатив позивачу 100000,00 грн в рахунок погашення суми основного боргу за договором поставки № 1710/2018 від 17.10.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 100000,00 грн основної заборгованості.

Доказів оплати решти заборгованості на підставі договору поставки у сумі 136932,54 грн позивачем та відповідачем не надано.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем 136932,54 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов в частині вимог про стягнення суми боргу у розмірі 136932,54 грн. є доведеним позивачем та таким, що підтверджується матеріалами справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягає задоволенню.

Сутність заявлених позовних вимог полягає у спонуканні Відповідача до примусового стягнення суми боргу у розмірі 136932,54 грн, за договором поставки № 1710/2018 від 17.10.2018. Разом з тим, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов`язань по договору, позивач просить стягнути з відповідача 53593,41грн. - пені, 13518,63 грн - інфляційних втрат та 449,78 грн. - 3 % річних на підставі п. 6.3 договору.

Заявлені позивачем до стягнення 53593,41грн. - пені, 13518,63 грн - інфляційних втрат та 449,78 грн. - 3 % річних, задоволені судом частково, наступним чином.

Розрахунок штрафу, 3% річних та інфляційних станом на 22.02.2019 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 25.02.2019 за період з 07.02.2019 по 22.02.2019, за 16 днів - 1543,05 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3079 від 07.02.2019 на суму 10000,00 грн) база для нарахування 97780,39 грн;), за період з 07.02.2019 по 22.02.2019, за 16 днів - 128,59 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3079 від 07.02.2019 на суму 10000,00 грн) база для нарахування 97780,39 грн.

Отже, загалом відповідачем за поставлений Товар на суму 722 932,54 грн. сплачено 586000 грн. протягом розгляду справи №905/157/19, у наступні строки відповідно до платіжних доручень: б/н від 08.01.2019 на суму 50000,00 грн; б/н від 29.12.2019 на суму 20000,00 грн; №2282 від 06.11.2018 на суму 50000,00 грн; №2407 від 30. 11.2018 на суму 50000,00 грн; №2374 від 30.11.2018 на суму 50000,00 грн; №20 від 26.12.2018 на суму 20000,00 грн; №2487 від 29.12.2018 на суму 6000,00 грн; №2499 від 03.01.2019 на суму 20000,00 грн; №2558 від 04.01.2019 на суму 50000,00 грн; №36 від 16.01.2019 на суму 20000,00 грн; №2712 від 17.01.2019 на суму 10000,00 грн; №46 від 18.01.2019 на суму 20000,00 грн; №2759 від 21.01.2019 на суму 30000,00 грн; №2783 від 22.01.2019 на суму 20000,00 грн; №2822 від 23.01.2019 на суму 50000,00 грн; №2851 від 25.01.2019 на суму 30000,00 грн; №2979 від 01.02.2019 на суму 10000,00 грн; №3017 від 04.02.2019 на суму 10000,00 грн; №3037 від 05.02.2019 на суму 10000,00 грн; №3064 від 06.02.2019 на суму 10000,00 грн; №3079 від 07.02.2019 на суму 10000,00 грн; №3665 від 13.03.2019 на суму 20000,00 грн; №3386 від 26.02.2019 на суму 30000,00 грн; №3582 від 07.03.2019 на суму 10000,00 грн; №3607 від 11.03.2019 на суму 20000,00 грн;

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по оплаті вартості отриманого товару належним чином не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 52516, 97 грн- пені, 7356 , 71грн.- інфляційних втрат та 4367 ,76 грн - 3 % річних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №905/157/19, яке набрало законної сили 09.04.2019 судом видані накази про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Враховуючи вищевикладене, обставини пов`язані з укладання договору № 1710/2018 від 17.10.2018 та його виконанням, з наявністю грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, з наявністю порушення строків виконання грошових зобов`язань відповідачем по договору № 1710/2018 від 17.10.2018 не доводяться знову, оскільки вже встановлені рішенням суду в господарській справі між тими ж сторонами під час розгляду справи №905/157/19.

Судом в рамках справи, що розглядається встановлено, що відповідачем після ухвалення судового рішення у справі №905/157/19 повністю погашено грошові зобов`язання за договором поставки № 1710/2018 від 17.10.2018, згідно з наступними платіжними дорученнями: №136 від 12.03.2019 на суму 20000,00 грн.; №3665 від 13.03.2019. на суму 20000,00 грн; №3698 від 14.03.2019 на суму 10000,00 грн №3794 від 20.03.2019 на суму 10000,00 грн №3950 від 28.03.2019 на суму 20000,00 грн №3981 від 01.04.2019 на суму 20000,00 грн №3935 від 02.04.2019 на суму 20000,00 грн №4039 від 03.04.2019 на суму 20000,00 грн №3805 від 04,04.2019 на суму 17000,00 грн №165 від 04.04.2019 на суму 3000,00 грн №168 від 05.04.2019 на суму 16 932,54 грн.

На підтвердження наведеного позивачем до суду подано виписки банку, які містять відомості про відповідні платежі відповідача, з призначенням платежу сплата за борошно за договором №1710-2018 від 17.10.2018 .

За таких обставин станом на момент звернення до суду у відповідача відсутня заборгованість за поставлений товар відповідно до договору поставки № 1710/2018 від 17.10.2018.

З огляду на несвоєчасно виконані грошові зобов`язання позивач здійснює донарахування пені, 3% річних за період з 23.02.2019 по 04.04.2019 та інфляційних втрат за період лютий 2019 року -березень 2019 року, що нараховує на суму основного боргу.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.

Згідно з ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутність таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом (ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України).

Також підстави припинення зобов`язання визначені статтями 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що приписи ст. 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника боргу фактично не виконано, або виконано несвоєчасно, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, слід врахувати правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 26.04.2017 по справі №918/329/16, прийнятій у зв`язку з неоднаковим застосуванням судами ст.625 Цивільного кодексу України, щодо правової природи нарахувань, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та обчислення перебігу строку позовної давності в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, зазначено, що правовий аналіз положень ст.ст.526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018 у справі №906/1283/16.

Отже інфляційні втрати, 3% річних не є додатковими вимогами в розумінні ст.266 Цивільного кодексу України, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку що базою для нарахування 3% річних, пені та інфляційних витрат є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 2057,05 грн за період лютий 2019 року - березень 2019 року.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2019 №905/157/19 з відповідача стягнуто індекс інфляцій за період з грудня 2018 по січень 2019.

У даній справі позивач заявляє вимоги про стягнення інфляційних втрат за період лютий 2019 року по березень 2019, тобто не охоплений рішенням суду у справі №905/157/19.

За розрахунком позивача інфляційні втрати нараховуються наступним чином:

· за поставлений товар 01.11.2018 (видаткова накладна №794) на суму боргу, що існувала на кінець місяця - 87780,39 грн, нараховується з 01.02.2019 по 28.02.2019 - 439,90грн ;

· за поставлений товар 03.11.2018 (видаткова накладна №801) на суму боргу, що існувала на кінець місяця - 149152,15 грн, нараховується з 01.02.2019 по 28.02.2019 - 745,76 грн.;

· за поставлений товар 03.11.2018 (видаткова накладна №801) на суму боргу, що існувала на кінець місяця (з урахуванням часткової сплати у розмірі 52219,61 грн) - 96932,54 грн, нараховується з 01.03.2019 по 31.03.2019 - 872,39 грн;

Перевіривши наведений вище розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування інфляційних втрат та наданий розрахунок є арифметично вірним.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2057,05 грн підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за період, що не охоплений рішенням суду по справі № 905/157/19, а саме:

- відповідно до видаткової накладної №794 від 01.11.2018 поставлено товар на суму 194720,10 грн., оплата відповідно до п. 3.4. Договору здійснюється протягом 5 банківських днів, тобто до 08.11.2018, отже з урахуванням часткової сплати відповідачем суми основного боргу 3 % річних нараховується наступним чином:

з 23.02.2019 по 25.02.2019, за 3 дні - 21,64 грн, (з урахуванням часткової сплати у розмірі 106939,71 грн ) база для нарахування 87780,39 грн;

з 26.02.2019 по 06.03.2019, за 9 днів - 42,74 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3386 від 26.02.2019 на суму 30000,00 грн) база для нарахування 57780,39 грн;

з 07.03.2019 по 10.03.2019, за 4 дні - 15,71 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3582 від 07.03.2019 на суму 10000,00) база для нарахування 47780,39 грн;

з 11.03.2019 по 11.03.2019, за 1 день - 2,28 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3607 від 11.03.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 27780,39 грн;

з 12.03.2019 по 12.03.2019, за 1 день - 0,64 грн, (з урахуванням платіжного доручення №136 від 12.03.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 7780,39 грн;

- відповідно до видаткової накладної №801 від 03.11.2018 поставлено товар на суму 149152,15 грн., оплата відповідно до п. 3.4. Договору здійснюється протягом 5 банківських днів, тобто до 09.11.2018, отже 3% річних нараховується наступним чином:

з 23.02.2019 по 12.03.2019, за 18 днів - 220,67 грн, база для нарахування 149152,15 грн;

з 13.03.2019 по 13.03.2019, за 1 день - 11,25 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3665 від 13.03.2019 на суму 20000,00 грн за поставку відповідно до видаткової накладної №794, залишок коштів у розмірі 12219,61 грн зарахований в рахунок погашення боргу за поставку відповідно до видаткової накладної №801) база для нарахування 136932,54 грн

з 20.03.2019 по 27.03.2019, за 8 днів - 76,89 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3794 від 20.03.2019 на суму 10000,00 грн) база для нарахування 116932,54 грн;

з 28.03.2019 по 31.03.2019 , за 4 дні - 31,87 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3950 від 28.03.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 96932,54 грн;

з 01.04.2019 по 01.04.2019, за 1 день - 6,32 грн (з урахуванням платіжного доручення №3981 від 01.04.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 76932,54 грн;

з 02.04.2019 по 02.04.2019, за 1 день - 4,68 грн ( з урахуванням платіжного доручення №3935 від 02.04.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 56932,54 грн;

з 03.04.2019 по 03.04.2019, за 1 день - 3,04 грн (з урахуванням платіжного доручення №4039 від 03.04.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 36932,54 грн;

з 04.04.2019 по 04.04.2019, за 1 день - 1,39 грн (з урахуванням платіжного доручення №3805 від 04.04.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 16932,54 грн;

Перевіривши наведений вище розрахунок, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування 3% річних, проте допущено помилку при розрахунку 3% річних саме за період з 14.03.2019 по 19.03.2019 за 5 днів(з урахуванням платіжного доручення №3698 від 14.03.2019 на суму 10000,00 грн), база для нарахування 126932,54 грн, становить 62,60 грн, у той час як позивачем заявлено - 52,16 грн. Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3 % річних за наведений період у розмірі 52,16 грн.

Загальна сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає 491,28 грн. Отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Також позивачем заявлено до стягнення пеню у розмір 5895,42 грн.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3 договору за прострочення оплати за поставлений товар покупець зобов`язаний виплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення оплати

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2019 №905/157/19 з відповідача стягнуто пеню за період з з 02.11.2018 по 22.02.2019 (за 3 місяця), окремо по кожній видаткові накладній з урахуванням часткової сплати. Тобто позивачем частково реалізоване право на стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань за договором поставки.

З урахуванням встановлених рішенням господарського суду Донецької області від 14.03.2019 №905/157/19 обставин, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню за період з 23.02.2019 по 04.04.2019, тобто у межах 6 місячного терміну, з урахуванням вже стягнутої суми пені у справі №905/157/19, у розмірі 5895,42 грн

Позивачем наведено розрахунок пені:

- відповідно до видаткової накладної №794 від 01.11.2018 поставлено товар на суму 194720,10 грн., оплата відповідно до п. 3.4. Договору здійснюється протягом 5 банківських днів, тобто до 08.11.2018, отже з урахуванням часткової сплати відповідачем суми основного боргу пеня нараховується наступним чином:

з 23.02.2019 по 25.02.2019, за 3 дні - 259,73 грн, (з урахуванням часткової сплати у розмірі 106939,71 грн ) база для нарахування 87780,39 грн;

з 26.02.2019 по 06.03.2019, за 9 днів - 512,90 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3386 від 26.02.2019 на суму 30000,00 грн) база для нарахування 57780,39 грн;

з 07.03.2019 по 10.03.2019, за 4 дні - 188,50 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3582 від 07.03.2019 на суму 10000,00) база для нарахування 47780,39 грн;

з 11.03.2019 по 11.03.2019, за 1 день - 27,40 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3607 від 11.03.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 27780,39 грн;

з 12.03.2019 по 12.03.2019, за 1 день - 7, 67 грн, (з урахуванням платіжного доручення №136 від 12.03.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 7780,39 грн;

- відповідно до видаткової накладної №801 від 03.11.2018 поставлено товар на суму 149152,15 грн., оплата відповідно до п. 3.4. Договору здійснюється протягом 5 банківських днів, тобто до 09.11.2018, отже пеня нараховується наступним чином:

з 23.02.2019 по 12.03.2019, за 18 днів - 2647,96 грн, база для нарахування 149152,15 грн;

з 13.03.2019 по 13.03.2019, за 1 день - 135,06 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3665 від 13.03.2019 на суму 20000,00 грн за поставку відповідно до видаткової накладної №794, залишок коштів у розмірі 12219,61 грн зарахований в рахунок погашення боргу за поставку відповідно до видаткової накладної №801) база для нарахування 136932,54 грн

з 14.03.2019 по 19.03.2019, за 5 днів - 625,97 грн (з урахуванням платіжного доручення №3698 від 14.03.2019 на суму 10000,00 грн) база для нарахування 126932,54 грн;

з 20.03.2019 по 27.03.2019, за 8 днів - 922,65 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3794 від 20.03.2019 на суму 10000,00 грн) база для нарахування 116932,54 грн;

з 28.03.2019 по 31.03.2019 , за 4 дні - 382,42 грн, (з урахуванням платіжного доручення №3950 від 28.03.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 96932,54 грн;

з 01.04.2019 по 01.04.2019, за 1 день - 75,88 грн (з урахуванням платіжного доручення №3981 від 01.04.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 76932,54 грн;

з 02.04.2019 по 02.04.2019, за 1 день - 56,15 грн ( з урахуванням платіжного доручення №3935 від 02.04.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 56932,54 грн;

з 03.04.2019 по 03.04.2019, за 1 день - 36,43 грн (з урахуванням платіжного доручення №4039 від 03.04.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 36932,54 грн;

з 04.04.2019 по 04.04.2019, за 1 день - 16,7 грн (з урахуванням платіжного доручення №3805 від 04.04.2019 на суму 20000,00 грн) база для нарахування 16932,54 грн;

Перевіривши розрахунок позивача пені, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування пені та наданий розрахунок є арифметично вірним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5895,42 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 130, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дружківський хліб (вул.Лізи Чайкіної, б.56, Дружківка, Донецька область, 84206, код ЄДРПОУ 41692481, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рідна хата (вул. Шевченка, 75-В, м.Вільнянськ, Запорізька область, 70002, код ЄДРПОУ 40980161) пеню у розмірі 5895 (п`ять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 42 коп., інфляційні втрати у сумі 2057 (дві тисячі п`ятдесят сім) грн. 06 коп., 3% річних у сумі 491(чотириста дев`яносто одна) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому главою 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено та підписано 12.08.2019.

Суддя Д.М. Огороднік