Рішення

від 08.08.2019 по справі 640/7492/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 серпня 2019 року №640/7492/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віталанд" до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Віталанд", (далі - позивач, ТОВ "Віталанд"), до Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач), про скасування рішення відповідача №10420/26-15-12-01-21 від 26.02.2019 року та зобов`язання відповідача відновити реєстрацію платника податку на додану вартість позивача.

Ухвалою суду від 02 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються, зокрема, тим, що відповідач протиправно зробив висновок про відсутність операцій позивача, здійснених з метою формування податкових зобов`язань або податкового кредиту із податку на додану вартість; відповідач прийняв оскаржуване рішення на підставі неналежного підтвердного документа, а саме, застосував довідку про подання/неподання платником податку на додану вартість контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців, в той час як підтверджувати відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту може лише реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків).

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

01 липня 2017 року ТОВ "Віталанд" зареєстровано платником податку на додану вартість.

26 лютого 2019 року відповідач прийняв оскаржуване рішення №10420/26-15-12-01-21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.

Відповідно до оскаржуваного рішення, позивач протягом 12 послідовних податкових місяців подавав контролюючому органу декларації з податку на додану вартість (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою про результати перевірки подання та/або неподання платником ПДВ до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців.

Також, в оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що позивач подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з лютого 2018 року до січня 2019 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0,00 грн. На думку відповідача, існували підстави для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до підпункту "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України, (далі - ПК України).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно положень пп. 21.1.1 - пп. 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 та ст. 182 ПК України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Згідно пп. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі, зокрема, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до п. 184.2 ст. 184 ПК України, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Згідно з п. 5.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1130 від 14.11.2014 року, (далі - Положення №1130), при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що:

не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця;

включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Відповідно до п. 5.5 Положення №1130, анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

Згідно з п. 5.6 Положення №1130, за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Шляхом логічного аналізу вказаних вище норм, для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу у випадку якщо особа протягом 12 послідовних податкових місяців подає декларацію з податку на додану вартість (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, необхідним є наявність у такого контролюючого органу реєстру (переліку) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців.

При цьому, відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України) , не надано суду відповідний реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване рішення №10420/26-15-12-01-21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача.

Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що воно прийняте відповідачем не на підставі відповідного реєстру (переліку) податкових декларацій (податкових розрахунків), а на підставі довідки про результати перевірки подання/неподання платником ПДВ до податкового органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців від 22 лютого 2019 року №1730/26-15-12-01-20. Крім того, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не було надано суду вказаної довідки.

Крім того, як зазначив позивач, що не заперечувалось відповідачем, у вересні, листопаді, грудні 2018 та січні 2019 року позивач як продавець експортної продукції здійснив такі операції вивезення товарів за межі митної території України:

- продаж насіння коріандру для подальшої переробки, підтверджений митною декларацією №UA806020/2018/210556 від 18.09.2018 року, виданою та зареєстрованою позивачем податковою накладною з ПДВ №2 від 18.09.2018 року та іншими підтвердними документами, обсяг операції 278300 гривень;

- продаж насіння коріандру для подальшої переробки, підтверджений митною декларацією №UA806020/2018/210664 від 20.09.2018 року, виданою та зареєстрованою позивачем податковою накладною з ПДВ №3 від 20.09.2018 року та іншими підтвердними документами, обсяг операції 278300 гривень;

- продаж насіння коріандру для подальшої переробки, підтверджений митною декларацією №UA806020/2018/211072 від 01.10.2018 року, виданою та зареєстрованою Позивачем податковою накладною з ПДВ №4 від 01.10.2018 року та іншими підтвердними документами, обсяг операції 279840 гривень;

- продаж насіння коріандру для подальшої переробки, підтверджений митною декларацією №UA806020/2018/211073 від 01.10.2018 року, виданою та зареєстрованою Позивачем податковою накладною з ПДВ №5 від 01.10.2018 року та іншими підтвердними документами, обсяг операції 279840 гривень.

У деклараціях із ПДВ за вересень, листопад та грудень 2018 року та січень 2019 року позивач заявив до відшкодування від`ємне значення ПДВ, яке сформувалося внаслідок здійснення наведених операцій з вивезення товарів за межі митної території України.

В деклараціях з ПДВ за вересень, листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року позивач заявив до бюджетного відшкодування такі суми:

- за декларацією з ПДВ за вересень 2018 року - 49 014 гривень;

- за декларацією з ПДВ за листопад 2018 року - 98 028 гривень;

- за декларацією з ПДВ за грудень 2018 року - 49 014 гривень;

- за декларацією з ПДВ за січень 2019 року - 254 406 гривень.

Відповідач відшкодував відповідні суми від`ємного значення ПДВ позивачу, що підтверджується:

- платіжним дорученням №34379239 від 14.11.2018 року - відшкодована сума 49014,00 гривень, заявлена у декларації за вересень 2018 року;

- платіжним дорученням №35668283 від 14.01.2019 року - відшкодована сума 98028,00 гривень, заявлена у декларації за листопад 2018 року;

- платіжним дорученням №36247884 від 08.02.2019 року - відшкодована сума 49014,00 гривень, заявлена у декларації за грудень 2018 року.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки.

Враховуючи вищезазначене у сукупності, зокрема, зважаючи на те, що відповідачем не було надано суду належних та достатніх доказів наявності правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації позивача платником податку на додану вартість, суд прийшов до висновку, що таке рішення прийняте відповідачем безпідставно, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача відновити реєстрацію платника податку на додану вартість позивача не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними, при цьому, визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, за переконанням суду, є належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як вже зазначалось вище, відповідачем у справі не надано суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віталанд" до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії є таким, що підлягає задоволенню частково.

Суд також звертає увагу, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень, відтак, суд вважає за доцільне, задовольняючи позов викласти зміст резолютивної частини, з урахуванням специфіки позовних вимог, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає частина сплаченої суми судового збору у розмірі 960,50 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віталанд" (місцезнаходження: 02154, м. Київ, бул. Шамо Ігоря, 14, кв. 247; код ЄДРПОУ 41382661) до Головного управління ДФС у м. Києві (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 39439980) про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві №10420/26-15-12-01-21 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Віталанд" від 26.02.2019 року.

3. Позов в іншій частині залишити без задоволення.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віталанд" сплачений ним судовий збір у розмірі 960,50 грн. (дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко