Постанова

від 05.08.2019 по справі 826/10162/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10162/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Костюк Л.О., Сорочка Є.О.,

за участю секретаря: Рагімової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабель-Електрика" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабель-Електрика" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промкабель-Електрика" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м.Києві від 13.05.2017 року №0000661201.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2018 року та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в січні 2017 року ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ТОВ Промкабель-Електрика , за результатами якої складено акт перевірки від 26.01.2017 року №152/26-55-12-06.

Перевіркою встановлено та зафіксовано порушення підприємством строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначеного пунктом 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, до 30 календарних днів в сумі 99 299,80 грн.

Так, зокрема, згідно з пунктом 3 згаданого акту платником порушено термін сплати до 30 днів самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п.57.1 статті 57 Податкового кодексу України в розмірі 99 299,80 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2016 №0001611206 про застосування штрафних санкцій у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми, що становить 9 929,98 грн.

Листом від 16.02.2017 №5000/10/26-55-12 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила ТОВ Промкабель-Електрик про допущену технічку описку в частині зазначення дати прийняття рішення, зазначивши, що замість 26.01.2016 необхідно читати - 26.01.2017.

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ГУ ДФС у м.Києві, яке рішенням від 22.03.2017 №5890/10/26-10-01-35 частково задовольнило скаргу ТОВ Промкабель-Енергетик , прийнявши нове податкове повідомлення-рішення від 13.05.2017 року №0000661201, яким до підприємства знову застосовано штрафну санкцію в сумі 9 929,98 грн.

Рішенням ДФС України від 26.07.2017 року №16108/6/99-99-11-03-01-25 скаргу ТОВ Промкабель-Електрик на податкове повідомлення-рішення від 13.05.2017 №0000661201 залишено без розгляду.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 13.05.2017 року №0000661201 незаконним та протиправним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідними територіальними органами ДФС України, які мають право проводити перевірки з питань своєчасності сплати податків, зборів та інших загальнообов`язковим платежів, є її головні управління в областях та Офіс великих платників податків ДФС.

Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, у тому числі на запит правоохоронних органів (п. 41.4. ст. 41 ПК України).

Більш того, повноважень державних податкових інспекцій визначено ст. 19 3 ПК України, згідно з якою державні податкові інспекції: (1) здійснюють сервісне обслуговування платників податків; (2) здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; (3) формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; (4) виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Таким чином, з огляду на ст. 19 3 ПК України ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не мала повноважень на проведення камеральної перевірки та складення акту за її наслідками.

Крім того, суд першої інстанції посилається на пункт 1 Положення про Головне управління ДФС у м. Києві, затверджене наказом ДФС України від 09 серпня 2017 року № 529, відповідно до якого ГУ ДФС у м. Києві є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території міста Києва. Згідно з пунктом 7 цього Положення ГУ ДФС у м. Києві здійснює свої повноваження безпосередньо та через підпорядковані йому ДПІ.

Однак, посилання на вказане Положення як на обґрунтування повноважень ДПІ на проведення камеральних перевірок є безпідставним з огляду на наступне.

Це Положення затверджене наказом ДФС України від 09 серпня 2017 року № 529, у той час як перевірка проводилася у січня 2017 року, а відповідний акт датований 26 січня 2017 року, тобто раніше затвердження відповідного Положення.

У порушення вимог ч. З ст. 117 Конституції України, відповідно до якої нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом, вказане Положення, затверджене наказом ДФС України від 09 серпня 2017 року № 529, не зареєстроване в Міністерстві юстиції України, а отже не є нормативно-правовим актом у розумінні ст. 117 Конституції України та не належать до джерел права, які застосовуються судом відповідно до ст. 7 КАС України.

Відповідно до п. 76.3 ст. 76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що - дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У силу п. 202.1 ст. 202 ПК України встановлено, що звітним періодом для платника податку на додану вартість є один календарний місяць.

Неприпустимість проведення камеральної перевірки поза строками, визначеними п. 76.3 ст. 76 ПК України, підтверджується постановою ВС від 05 лютого 2019 року у справі № 824/51/16-а щодо аналогічних правовідносин:

... Узагальнюючи вищенаведене, після подання податкової звітності, дані, зазначені у декларації, перевіряються податковим органом на протязі 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, не складання податковим органом акта за спливом строку перевірки свідчить про відсутність порушення.

...Протиправність проведення камеральної перевірки, висновки якої безпідставно покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення- рішення, обумовлює безпідставність визначення податкового правопорушення і, як наслідок цього, безпідставність застосування штрафу... .

Відповідно до пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути, серед іншого, своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п. 56.17 ст. 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.

При цьому, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ніяким чином не доводить, з якого моменту зобов`язання зі сплати штрафних санкцій за вказаними в акті перевірки ППР вважаються узгодженими, адже саме з моменту такого узгодження можна застосовувати положення абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України. Матеріали справи не містять доказів отримання відповідних ППР Позивачем, внаслідок чого неможливо встановити момент узгодження грошових зобов`язань Позивача.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не могла на підставі опрацювання даних, що містяться у відповідних інформаційних базах, визначити момент узгодження грошових зобов`язань та нарахувати штрафні санкції за несвоєчасну їх сплату.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки датований 26 січня 2017 року, першу ППР винесено цього ж дня - 26 січня 2017 року.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України (у редакції, чинній на момент винесення податкового повідомлення-рішення) податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 ПК України, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 ПК України, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відтак, перше податкове повідомлення-рішення було прийнято з порушенням вимог ст. 86 ПК України щодо його прийняття виключно після вручення акту перевірки платнику податків, внаслідок чого було порушено право платника податків подати заперечення на відповідний акт.

Як було зазначено Відповідач, за даними ІКП за 2013 рік встановлено, 13 травня 2013 року було проведено донарахування за актом перевірки по податковому- повідомленню рішенню від 24 квітня 2013 року № 0005452202 по основному платежу у розмірі 82 917,00 грн. та застосованими штрафними санкціями у розмірі 41 459,00 грн.

Відповідно до п. 2 Розділу VI Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, у разі погашення податкового боргу (заборгованості зі сплати єдиного внеску) у спосіб, інший ніж надходження коштів, таке погашення здійснюється згідно з черговістю його виникнення: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення основної суми боргу, далі - в рахунок погашення штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на такий борг, в останню чергу - в рахунок погашення пені, нарахованої на такий борг.

В подальшому Позивачем було сплачено навіть більше ніж сума основного платежу у розмірі 82 917,00 грн. у строки, визначені чинним законодавством. Відтак, штраф за оскаржуваним ППР був нарахований не на суму грошового зобов`язання, а саме на штрафну санкцію, що є неприпустимим, адже призводить до подвійної відповідальності одного виду (фінансової відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій) за одне й те ж саме правопорушення.

Таким чином, аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, а позовна заява підлягає задоволенню з мотивів наведеного вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабель-Електрика" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 13.05.2017 року № 0000661201.

Стягнути судові витрати з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промкабель-Електрика" у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Костюк Л.О.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 09 серпня 2019 року.