Рішення

від 31.07.2019 по справі 285/2717/18

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/2717/18

провадження у справі № 2/0285/107/19

31 липня 2019 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі головуючої судді Заполовської Т.Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,

за участі представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоград-Волинський

за правилами загального позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , третя особа: Сектор державної реєстрації Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області, про визнання договорів дарування частки в статутному капіталі, договорів позики та договору купівлі-продажу частини корпоративних прав недійсними та скасування і поновлення реєстраційного запису,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду та, уточнивши позовні вимоги, просила визнати недійсними договори дарування частки в статутному капіталі ПП Немильнянський цегельний завод від 20.11.2015 року, укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 ; недійсними договори позики від 01.06.2018 року, укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 ; недійсним договір купівлі-продажу частини корпоративних прав від 05.08.2018 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 ; та скасувати реєстраційний запис 1 307 105 00141317 і поновити реєстраційний запис 1 294 102 0000 000369 від 14.06.2007 року.

Свої вимоги мотивувала тим, що у провадженні Корольовського районного суду м. Житомира перебувала цивільна справа за її позовом до ОСОБА_3 , 1965 р.н., та ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики і ухвалою суду від 25.11.2015 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, якою здійснено опис всього рухомого та нерухомого майна ПП Немильнянський цегельний завод та накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно підприємства. В подальшому рішенням по вказаній справі стягнуто з ОСОБА_3 , 1964 р.н., на її користь 24 225 027 грн. Зазначає, що за час розгляду справи ОСОБА_3 , 1964 р.н., уклав договори дарування часток у статутному капіталі ПП Немильнянський цегельний завод з ОСОБА_3 , 1996 р.н., та ОСОБА_6 і 27.11.2015 року було проведено реєстрацію змін до установчих документів підприємства щодо зміни складу учасників. За переконанням позивача ці договори є фіктивними, тобто, не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Укладаючи їх ОСОБА_3 , 1965 р.н., однозначно був обізнаний про наявність заборгованості близько 25 млн. грн., оспорювані договори укладені з близькими членами сім`ї: сином та донькою. Крім того, ОСОБА_3 , 1965 р.н., не втратив контроль над підприємством, залишився його фактичним володільцем. На підставі вищевказаного просила визнати договори дарування від 20.11.2015 року фіктивними відповідно до положень ст. 234 ЦК України та скасувати реєстраційні написи змін до установчих документів ПП Немильнянський цегельний завод . Також у заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_5 просила визнати недійсними в силу їх фіктивності договори позики від 01.06.2018 року, оскільки вони на меті не мали фактичну передачу грошових коштів, у договорах передбачені неадекватні суми штрафних санкцій. Договір купівлі-продажу корпоративних прав від 05.08.2018 року укладений з метою унеможливлення виконання рішення суду про визнання недійсними зазначених вище договорів дарування. На це, на думку позивача, вказує дата укладення договору за один день до винесення судом ухвали про забезпечення позову. Також кожен із учасників договору не мав наміру щодо настання правових наслідків, обумовлених правочином. З метою захисту своїх прав змушена звернутись до суду.

У відзиві ОСОБА_3 , 1965 р.н., просить відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вимоги ОСОБА_5 ґрунтуються на припущеннях. Борг у розмірі 25 млн. грн. він не визнає і оспорює рішення Корольовського районного суду м. Житомира у касаційному порядку. Крім того, закон не забороняє укладати договори дарування між членами сім`ї. Також зазначає, що керує ПП Немильнянський цегельний завод виключно на правах керівника підприємства, оскільки є його директором. Звертає увагу суду на той факт, що позивач у вказаному випадку не має порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, оскільки вона не являється стороною вказаних вище правочинів.

У відзивах ОСОБА_3 , 1996 р.н., та ОСОБА_6 також просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначали, що вимоги ОСОБА_5 ґрунтуються на припущеннях. До боргу батька, ОСОБА_3 , 1965 р.н., вони не мають ніякого відношення. Крім того, закон не забороняє укладати договори дарування між членами сім`ї. Також зазначає, що вони здійснюють свої повноваження ПП Немильнянський цегельний завод як власники. Наголошують, що оспорювані правочини не порушують прав позивача, оскільки вона не являється їх стороною, та вони укладені до виникнення боргового зобов`язання ОСОБА_3 , 1965 р.н., перед нею.

Співвідповідач ОСОБА_4 у відзиві також просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві. Просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_3 , 1996 р.н., ОСОБА_3 , 1965 р.н., ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали повністю з підстав, зазначених у відзивах. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник сектору ДР Новоград-Волинської РДА в судовому засіданні пояснила, що особисто вчиняла реєстраційний напис по внесенню змін до установчих документів ПП Немильнянський цегельний завод . На момент укладення договору дарування ніяких заборон на вчинення такого правочину не було, вона діяла відповідно до вимог закону. При розгляді справи покладається на розсуд суду.

Позивач ОСОБА_5 з її згоди була допитана в якості свідка та повідомила, що на розгляді Корольовського районного суду м. Житомира перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 , 1965 р.н., у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. Також вона з 2011 року позичала ОСОБА_3 , 1965 р.н., грошові кошти на розвиток ПП Немильнянський цегельний завод і останній обіцяв оформити їй частку в даному бізнесі. Також до пред`явлення позову про стягнення заборгованості та до відкриття кримінального провадження ОСОБА_3 , 1965 р.н., та вона спілкувались з приводу повернення боргу, попереджаючи про подальші наміри звернутись до суду та поліції.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

20.11.2015 року ОСОБА_3 , 1965 р.н., уклав договір дарування частки у статутному фонді, згідно умов якого подарував 50 % статутного фонду ПП Немильнянський цегельний завод , підприємства та дорівнює 5 250 000 грн. на користь ОСОБА_3 , 1996 р.н. (а.с. 9-10).

Також 20.11.2015 року ОСОБА_3 , 1965 р.н., уклав договір дарування частки у статутному фонді, згідно умов якого подарував 50 % статутного фонду ПП Немильнянський цегельний завод , підприємства та дорівнює 5 250 000 грн. на користь ОСОБА_6 (а.с. 11-12).

Згідно договорів дарування від 20.11.2015 року (п. 2.2) дарунок належить дарувальнику ОСОБА_3 , 1965 р.н., згідно статуту ПП Немильнянський цегельний завод ; дарувальник зобов`язується передати обдаровуваному дарунок одразу після укладення договору в місці його укладення (підписання) сторонами; право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (п.2.9); договір набирає чинності з моменту його укладення, тобто підписання всіх примірників договору (п.3.1).

Відповідно до рішення зборів засновників ПП Немильнянський цегельний завод від 20.11.2015 року ОСОБА_3 виведений із складу засновників ПП Немильнянський цегельний завод у зв`язку з передачею належної йому частки статутного капіталу ОСОБА_3 , 1996 р.н., та ОСОБА_6 (а.с. 25).

Згідно витягу з Єдиного ДРЮСФОП та ГФ державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи проведена реєстратором Лопатюк І.П. 27.11.2015 року, за № 13071050014001317 (а.с. 20-23).

25.11.2015 року ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира забезпечено позов у цивільній справі № 296/12596/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , 1965 р.н., ОСОБА_7 про стягнення боргу за договорами позики та здійснено опис всього рухомого та нерухомого майна ПП Немильнянський цегельний завод та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно і корпоративні права ПП Немильнянський цегельний завод (а.с. 13).

Рішення по вказаній справі прийнято 11.12.2017 року, позов ОСОБА_5 задоволений частково та стягнуто з ОСОБА_3 , 1965 р.н., на користь ОСОБА_5 заборгованість за договорами позики у розмірі 24 225 027 грн. та судові витрати. Рішення набрало законної сили 30.05.2018 року (а.с. 14-15).

05.08.2018 року між ОСОБА_3 , 1996 р.н., ОСОБА_6 (продавці) та ОСОБА_4 (покупець) укладений договір купівлі-продажу частини корпоративних прав на ПП Немильнянський цегельний завод , згідно умов якого продавці зобов`язуються передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити частину корпоративних прав (50% ОСОБА_9 , 1996 р.н.; 50% ОСОБА_10 ) за ціною 3 150 000 грн. (а.с. 194-195).

Також 01.06.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , 1996 р.н., укладений договір позики згідно умов якого ОСОБА_4 позичає ОСОБА_3 , 1996 р.н., 1 500 000 грн. на строк з 01.06.2018 року до 21.08.2018 року (а.с. 190-191).

Згідно п.6.2 договору за порушення строків повернення позики позичальник виплачує позикодавцю одноразового штраф у розмірі 50% суми позики, що становить 750 000 грн. та штраф у розмірі 0,1 % за кожний день існування непогашеної заборгованості.

01.06.2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 також укладено договір позики 1 500 000 грн., який містить аналогічні умови, як і договір з ОСОБА_3 , 1996 р.н. (а.с. 192-193).

Вирішуючи питання про визнання недійсними договорів дарування від 20.11.2015 року суд аналізує наступні норми права.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Відповідно до частини першої, третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Також, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків.

Таким чином, визнання договору недійсним у зв`язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Аналізуючи викладені норми права, суд приходить до наступного.

Закон не забороняє укладати договори, зокрема дарування, між близькими родичами (ст. 627 ЦК України закріплює свободу договору, тобто, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу,інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості).

На момент укладення договору дарування корпоративних прав у ОСОБА_3 , 1965 р.н., були відсутні будь-які перешкоди для укладання зазначеного правочину.

Ухвала суду про забезпечення позову, якою накладено арешт на все майно ПП Немильнянський цегельний завод , була постановлена на 5 днів пізніше.

Посилання позивача, що реєстрація змін до установчих документів ПП Немильнянський цегельний завод проведена 27.11.2015 року, суд приймає до уваги, однак враховує, що перехід права власності на дар (корпоративні права) закон не пов`язує із такою реєстрацією.

За загальним правилом право власності за договором дарування набувається в момент прийняття дару. Для дарування корпоративних прав не передбачено обов`язкового нотаріального посвідчення. Момент набуття власності чітко обумовлений сторонами у договорах дарування - з моменту його підписання (п.3.1).

Суд не може погодитися з посиланнями позивача, що на момент укладення оспорюваних правочинів ОСОБА_3 , 1965 р.н., однозначно був обізнаний про наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 25 095 202 грн.

Встановлено, що договори дарування укладені 20.11.2015 року, а рішення суду про стягнення саме такої суми боргу на користь позивача набрало законної сили лише 30.05.2018 року. Крім того, ОСОБА_3 , 1965 р.н., оспорює розмір заборгованості, оскільки рішення наразі переглядається у суді касаційної інстанції.

Також позивачем в судовому засіданні не доведено, що дії відповідачів не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених оспорюваними правочинами.

ОСОБА_3 , 1996 р.н., до заперечень долучив копії протоколів загальних зборів засновників ПП Немильнянський цегельний завод від 25.12.2015 року, 26.12.2015 року та від 30.12.2015 року, згідно яких засновники ОСОБА_3 , 1996 р.н., ОСОБА_6 вирішили продати лінію підвідного газопроводу та помпу, які перебувають на балансі підприємства, та доручити директору ОСОБА_3 , 1965 р.н., у межах наданих йому статутом повноважень, здійснити всі необхідні дії, спрямовані на виконання зазначених рішень (а.с. 118-120). Також долучені копії квитанцій про поповнення статутного фонду підприємства через ОСОБА_3 (а.с. 123-133).

Тому твердження позивача, що всі рішення стосовно ПП Немильнянський цегельний завод приймає виключно відповідач ОСОБА_3 , 1965 р.н., він фактично залишився реальним власником і зберіг свій вплив на підприємство, суд трактує як припущення, оскільки він є директором ПП Немильнянський цегельний завод .

Позивач на підтвердження своєї позиції посилався на висновки, викладені у постанові ВСУ від 19.10.2016 року по справі № 6-1873цс16, які підтримані постановою ВП ВС від 03.07.2019 року по справі № 369/11268/16-ц.

Однак вказані правові висновки не можуть бути застосовані для вирішення зазначеної справи, оскільки у наведених вище випадках, укладаючи договори дарування сторони достеменно були обізнані про розмір своїх боргових зобов`язань, встановлених рішеннями чи вироками судів, а у вказаному випадку ОСОБА_3 , 1965 р.н., укладаючи договір дарування, не був визнаний боржником та не була узгоджена сума боргових зобов`язань.

Також, хоча оспорювані договори дарування від 20.11.2015 року і укладені між близькими родичами, проте настали реальні правові наслідки обумовлені ними, дарувальник не продовжує фактично володіти цим майном і користується ним відповідно до повноважень посади директора.

Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що договори дарування корпоративних прав від 20.11.2015 року укладено без наміру настання обумовлених ними правових наслідків, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договорів дарування на підставі статті 234 ЦК України.

Відтак не підлягають задоволенню і позовні вимоги про скасування реєстраційного напису, яким було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів щодо зміни складу учасників ПП Немильнянський цегельний завод та поновлення попереднього реєстраційного напису згідно якого єдиним учасником, керівником та підписантом підприємства був ОСОБА_3 , 1965 р.н.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини корпоративних прав від 05.08.2018 року та договорів позики від 01.06.2018 року, то суд вважає, що позивач звернулася до суду за захистом непорушеного права.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Як роз`яснення у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Позивач не є стороною укладених правочинів та не довела суду, яким чином укладення зазначених договорів призвело до порушення невизнання чи оспорювання її законних прав та інтересів.

Позицію позивача, що вказаними договорами ОСОБА_3 , 1965 р.н., (який також не є стороною договорів позики та купівлі-продажу) намагався уникнути сплати боргу за судовим рішенням від 2018 року суд трактує як припущення, оскільки вказані факти не доведені нею у судовому засіданні.

Відтак суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 3, 4, 10, 12, 76-83, 141, 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , третя особа: Сектор державної реєстрації Новоград-Волинської районної державної адміністрації Житомирської області, про визнання недійсними договорів дарування частки в статутному капіталі ПП Немильнянський цегельний завод від 20.11.2015 року, укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 ; про визнання недійсними договорів позики від 01.06.2018 року, укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 ; про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини корпоративних прав від 05.08.2018 року, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і ОСОБА_3 ; та скасування реєстраційного запису 1 307 105 00141317 і поновлення реєстраційного запису 1 294 102 0000 000369 від 14.06.2007 року - відмовити повністю.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дата складення повного тексту рішення 09.08.2019 року.

Головуюча Т.Г. Заполовська