Постанова

від 07.08.2019 по справі 369/15902/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2019 року м. Київ

Справа №369/15902/18-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 07 серпня 2019 року

Повний текст постанови складено 08 серпня 2019 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Кравець В.А., Шкоріної О.І.

секретаря: Довгополої А.В.

учасники справи позивач ОСОБА_1

відповідач Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна

третя особа Кредитна спілка КС Володар

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє на підставі ордеру в інтересах особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, постановлену 15 лютого 2019 року суддею Дубас Т.В. в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області, у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Лариси Михайлівни, третя особа: Кредитна спілка КС Володар про визнання дій протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Справа №369/15902/18-ц № апеляційного провадження:22-ц-824/9820/2019 Головуючий у суді першої інстанції: Дубас Т.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса КМНО Журавльової Лариси Михайлівни, третя особа: Кредитна спілка КС Володар про визнання дій протиправними та скасування рішення.

14 лютого 2019 року до суду надійшла заява від позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, згідно якої позивач просив суд накласти арешт на нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_3 Свої вимоги мотивував тим, що 05 листопада 2014 року між ним та Кредитною спілкою КС Володар укладено кредитний договір № ДЗ- 1618.3, відповідно до якого він отримав від спілки кредитні кошти в розмірі 524 655,00 гривень, із кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 05 листопада 2018 року. В рахунок забезпечення зобов`язань за кредитним договором між Позивачем та Відповідачем укладено договір іпотеки майнових прав від 15 листопада 2014 року, згідно з яким в іпотеку було передано, майнові права на закріплений за Іпотекодавцем об`єкт інвестування: квартиру в„–82 , що складається з 1 (однієї) жилої кімнати, загальною проектною площею 65,50 кв.м., що знаходиться на 4 поверсі, корпус А , секція в„–2 в об`єкті будівництва (житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_5 . Отримавши витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що нерухоме майно, яке належить йому на праві приватної власності, а саме квартира АДРЕСА_6 була реалізована фізичній особі ОСОБА_3 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 499, виданий 05.10.2018 року, видавник Приватний нотаріус КМНО Журавльова Л.М. Тому існує реальна імовірність утруднення чи невиконання рішення у разі відчуження спірної квартири ОСОБА_3

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2019 року заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_6 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3.

Не погоджуючись з ухвалою суду, представником особи, яка не брала участь у справі ОСОБА_3 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Зокрема зазначає про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції не обґрунтував причини застосування заходів забезпечення позову , не вказав обставин, які свідчать про те, що не прийняття зазначеного заходу можу утруднути чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, заява про забезпечення позову подана ОСОБА_1 подана з порушенням вимог ст. 153 ЦПК України, оскільки не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Проте, незважаючи на недотриманням позивачем процесуальних вимог щодо оформлення клопотання про забезпечення позову, суд розглянув зазначене клопотання, чим також порушив миги процесуального законодавства.

Сторони правом надання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 360 ЦПК України не скористались.

В судовому засіданні представник особи, як не брала участі у справі ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги із викладених в ній підстав.

Представник позивача ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечував

Інші сторони в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М., третя особа: Кредитна спілка КС Володар про визнання дій протиправним та скасування рішення звернулася.

Крім того, ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на відчуження квартири АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 688325332224).

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом спору між сторонами є вирішення питання про право власності, на яке позивач просить накласти арешт, унеможлививши тим самим його відчуження до вирішення справи.

З даними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на вимогах процесуального закону.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 жовтня 2018 року № 43377029, прийняте приватним нотаріусом КМНО Журавльовою Л.М. на об`єкт нерухомого майна (квартира АДРЕСА_6 , номер запису про право власності № 28262473)

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 28262473 про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6 за фізичною особою ОСОБА_3

Порушуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на відчуження на квартири АДРЕСА_6 , ОСОБА_1 посилався на те, що оскільки, згідно з Державним реєстром речових прав ОСОБА_3 є власником спірного майна, то останній, відповідно до ст. 317 ЦК України, може скористатися своїм правом та відчужити спірне майно.

Викладені обставини, ураховуючи положення ст. 149 ЦПК України, є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Оскільки предметом даного спору є скасування державної реєстрації права власності нерухомого майна - квартири АДРЕСА_6 , за ОСОБА_3 , яке може бути відчужене іншим особам до вирішення справи по суті, що утруднить чи зробить неможливим виконання майбутнього судового рішення, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про необхідність забезпечення позову.

Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до відповідача свідчить про наявність спору між сторонами, а оскільки предметом спору є нерухоме майно, заходи забезпечення позову обраний позивачем є співмірними з заявленими вимогами.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не відповідала вимогам ч.1 ст. 151 ЦПК України, зокрема не містила жодних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, відхиляються судом, оскільки на законність оскаржуваної ухвали не впливає.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд першої інстанції не обґрунтував причини застосування заходів забезпечення позову, не вказав обставин, які свідчать про те, що не прийняття зазначеного заходу можу утруднути чи зробити неможливим виконання рішення суду, не заслуговують на увагу, оскільки суд в своїх ухвалі обгрунтував свої рішення, а тому не а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, то вони не підлягають задоволенню та відхиляються судом, оскільки в заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначив про те, що у нього не має пропозицій щодо забезпечення позову, а судом при постановленні ухвали надано належну оцінку щодо необхідності зустрічного забезпечення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвали - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє на підставі ордеру в інтересах особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області, від 15 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: В.А. Кравець

О.І. Шкоріна