Рішення

від 18.07.2019 по справі 711/2176/18

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2176/18

Провадження № 2/711/268/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Позарецької С.М.,

при секретарі Семиволос І.М.,

представника позивача Рачковської А.О.

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичний Радник - Прометей до ОСОБА_2 , третя особа: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном,-

в с т а н о в и в :

Позивач ТОВ Юридичний Радник-Прометей звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Свої позовні вимоги мотивує тим, що позивач є власником нежитлових приміщень першого поверху, а саме: 163-1, 163-2, 163-3, 164-4, загальною площею 246,1кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 30.09.2015 року реєстраційною службою Черкаського міського управління юстиції.

У цьому ж будинку, над приміщеннями позивача, на 2-му поверсі розміщена квартира АДРЕСА_2 , власником якої є ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.08.2016р. №66565451.

Позивачем виявлено, що до однієї з кімнат квартири відповідача на рівні 2-го поверху, прибудовано балкон та розміщено його на даху нежитлового приміщення позивача. В результаті проведених робіт прибудований балкон виступає за межі периметру будинку на 1,5м., погіршує цілісність та зовнішній вигляд фасаду будинку з однієї сторони та призводить до порушення тривкості даху нежитлового приміщення. Атмосферні опади з прибудованого балкону стікають на дах нежитлового приміщення, що зумовлює його заливання та руйнування. Власник нежитлового приміщення не надавав згоди на розміщення прибудов на своєму даху.

З відомостей про площу квартири АДРЕСА_2 , вбачається, що вказана прибудова не значиться у зареєстрованій площі квартири, а тому ймовірно не враховується у розрахунок оплати комунальних послуг, в т.ч. плати за опалення.

За результатами чисельних звернень позивача щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудування власником квартири АДРЕСА_2 , головним спеціалістом відділу контролю Управління ДАБК Черкаської міської ради була організована позапланова перевірка вказаного об`єкта будівництва. Оскільки на час проведення перевірки власник квартири АДРЕСА_2 був відсутній, то провести перевірку не було можливості. Крім того, під час повторного виходу на об`єкт, власник квартири або уповноважений представник також були відсутні. За результатами перевірки складені матеріали для притягнення замовника будівництва до адмінвідповідальності та направлено припис з вимогою надати необхідну документацію для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. Постановою начальника Управління ДАБК Черкаської міської ради від 27.10.2017р. №48 визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.2 ст. 188-42 КУпАП та накладено штраф.

На виконання припису №47 від 17.11.2017р. про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил відповідно до направлення про проведення позапланового заходу від 18.12.2017р. №217 з 18.12. по 29.12.2017 року головним спеціалістом Управління ДАБК проведено позапланову перевірку на об`єкті будівництва Добудова до квартири АДРЕСА_3 щодо дотримання замовником вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил щодо виконання припису.

Відповідачем під час проведення перевірки не надано документів, що підтверджують виконання вимог припису №47 від 17.10.2017 року, що є порушенням законодавства.

Таким чином, посилаючись на ст.ст. 383 ч.2, 317 ч.1, 321 ч.2, 391, 386 ч.2, 376 ч.4 ЦК України, ст. 41 Конституції України, позивач просить суд, - зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні права користування ТОВ Юридичний Радник-Прометей нежитловими приміщеннями першого поверху, а саме: 163-1, 163-2, 163-3, 164-4, загальною площею 246,1кв.м., що розміщені за адресою: АДРЕСА_1 , - шляхом знесення прибудови балкону до квартири АДРЕСА_3 .

Крім того, відповідно до заяви від 01.10.2018р. позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, пов`язані з витребуванням доказів, а саме - технічного паспорту станом на 30.10.2003р. та станом на 19.01.2011р., в розмірі 373грн. 12коп. (квитанція від 25.09.2018р. Приватбанк).

Ухвалою суду від 04.04.2018р. прийнято до провадження, відкрито провадження по справі та призначено її за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.06.2018р. відмовлено у задоволенні заяви відповідача про закриття провадження по справі.

Ухвалою суду від 16.10.2018р. зупинено провадження по справі до вирішення заяви представника відповідача ОСОБА_3 про відвід судді Позарецькій С.М.

Ухвалою суду від 22.10.2018р. у задоволенні заяви про відвід судді Позарецькій С.М., відмовлено.

Ухвалою суду від 23.10.2018р. поновлено провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 27.11.2018р. відмовлено позивачеві у задоволенні клопотання про призначення по справі судово-будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 27.12.2018р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Відповідачем по справі 26.04.2018р. подано відзив на позов, за яким просить відмовити у його задоволенні. Зазначено, що позивачем не надано до суду доказів щодо порушення його прав відповідачем. Власник приміщення ОСОБА_4 ще в 2008 році дав згоду, склавши відповідний акт, разом з усіма сусідами, власнику квартири АДРЕСА_2 , яку придбала відповідач у 2013 році у ОСОБА_5 ; законність правочину посвідчена державним нотаріусом Починок Ю.В. за відсутності будь-яких заборон, податкових застав та іпотечних обтяжень. При цьому, вважає дії Управління ДАБК Черкаської міської ради незаконними. Не вважає позивача ТОВ Юридичний Радник-Прометей власником вказаних нежитлових приміщень.

Крім того, 15.05.2018р. представник відповідача надав письмові пояснення по суті позову, а саме, зазначив, що Вищим господарським Судом України 01.11.2016р. (справа №925/295/16) визнано незаконним володіння майном ТОВ Юридичний Радник-Прометей та визнано право власності за іншою особою.

11.05.2018р. позивачем надано до суду відповідь на відзив, за яким просить задовольнити позов. Крім того, зазначено, що відповідачем жодним чином не спростовані доводи заявленого до неї позову, а також не надано належних та допустимих доказів на підтвердження законності свого балкону на даху приміщення позивача.

06.06.2018р. представником позивача за довіреністю ОСОБА_1 надані додаткові пояснення до відповіді на відзив. Зазначено, що ТОВ Юридичний Радник-Прометей є власником вказаних нежитлових приміщень, що підтверджується інформаційним витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.05.2018р. №124551112, а також витягом від 20.05.2018 року №124551076.

В судовому засіданні представником позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Просила задовольнити позовні вимоги. Зазначила, що позивач є власником перелічених нежитлових приміщень, а відповідач - квартири АДРЕСА_3 , яка розміщена на другому поверсі над приміщеннями позивача. Вважає, що порушено право власності позивача, т.ч. відповідач здійснив добудову балкону, що є порушенням зовнішнього вигляду будинку, порушені санітарно-гігієнічні норми (опади, тривкість даху позивача, що може порушити право власності позивача). За даними техпаспорту на квартиру АДРЕСА_2 від 19.11.2018р. є дані про самочинну добудову І, площею 7,2кв.м. (балкон, що на даху ТОВа), що свідчить про порушення будови. Здійснення такої добудови потребує відповідного дозволу, якого відповідач немає. Добудова балкону створює пошкодження та знищення майна позивача. ТОВ не надавало дозволу відповідачеві на розміщення балкону на даху. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1762грн. 00коп. за подачу позову до суду, а також 373грн. 12коп. витрати за отримання в БТІ документів. При цьому, зазначила, що ТОВ не були складені акти про шкоду, що була завдана відповідачем з-за дій, бездіяльності останнього. Фактів заливу стелі, наявності тріщин у приміщеннях, належних позивачеві, немає. Весь будинок не належить на праві власності ТОВу, яке є лише спвіввласником нерухомого майна. Відповідно, зовнішній вигляд будинку впливає на вигляд приміщень, належних позивачеві. Шкода позивачеві відповідачем не завдана, а даний позов поданий до суду, щоб не призвести до порушення прав позивача та можливості настання негативних для нього наслідків. Перешкоди для позивача - можливість усунути порушення власного права позивача щодо здійснення права користування нерухомим майном, тобто позивач передбачає можливість порушення своїх прав у найближчий час.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала. Просила відмовити у задоволенні позову. Зазначила, що стала власником квартири АДРЕСА_2 ще в 2013 році. Добудова балкону відбулася ще з первісного власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_5 . На даний час балкон ще не узаконений. До неї жодних звернень від ТОВ щодо користування дахом не було. Балкон займає лише незначну частину даху приміщень, а решта частина даху вільна. Відповідач не чинить перешкоди позивачеві у користуванні ним дахом та нежитловими приміщеннями. Судові витрати не визнає. Крім того, вважає, що позивач не є власником нежитлових приміщень, що вказані у позовній заяві.

Третя особа Управління ДАБК Черкаської міської ради в судові засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Надано неодноразово заяви про розгляд справи за її відсутності. Письмові пояснення по суті позову та відзиву до суду не надані.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупнсті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав:

встановлено, що відповідно до Статуту та даних інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань ТОВ Юридичний Радник-Прометей (код ЄДРПОУ 39706416) знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 53. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.09.2015р. нежитлові приміщення першого поверху, а саме: 163-1, 163-2, 163-3, 164-4, загальною площею 246,1кв.м. на праві власності належать ТОВ - позивачеві по справі. Крім того, дані обставини підтверджуються даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.05.2018р. №124551112 та відповідної інформаційної довідки від 20.05.2018р. №124551076.

Слід зазначити, що наявність постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2016р. (справа №925/395/16) про залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016р. та рішення господарського суду Черкаської області від 19.05.2016р., на що посилається у своїх поясненнях відповідач, жодним чином не підтверджує його доводи про те, що вказані нежитлові приміщення не належать на праві власності ТОВ Юридичний Радник-Прометей . До зазначеного реєстру відповідні зміни щодо власників не внесені.

Крім того, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 на праві власності належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.2003 року, виданого Черкаською міською радою, про що внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.05.2013р.

В технічному паспорті, виданому КП ЧООБТІ 19.01.2011р. мається відмітка про самочинні об`єкти, зокрема приміщення І.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Черкаської державної нотаріальної контори Починок Ю.В. за №1-777 від 28.05.2013р. ОСОБА_2 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2 , вказаного будинку , про що здійснено реєстрацію відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.05.2013 року.

Станом на час розгляду справи власник квартири ОСОБА_2 не змінився, що підтверджується даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.06.2018 року №127290267.

Технічний паспорт, виданий КП ЧООБТІ станом на 30.10.2003р. не містить відомостей про наявність балкону над приміщеннями ТОВа, а станом на 19.01.2011р. такий самочинний об`єкт зазначений на плані квартири АДРЕСА_2 .

Суд не може вважати належними та допустимими доказами: Рішення №4 про скасування дії постанови по справі про адміністративне правопорушення від 27.10.2017р. №48, прийнятого заступником начальника управління ДАБК Черкаської міської ради Очеретнім С.І. від 12.04.2019р. про те, що постанова №48, винесена за розглядом протоколу про адмінправопорушення від 17.10.2017р. №57 - з порушенням прав особи, яка притягається до відповідальності, а також акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.07.2019р., оскільки ці документи надані відповідачем в копіях, які належним чином не засвідчені. Оригінали вказаних документів не були надані для огляду та дослідження судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту для даних правовідносин передбачені ст.ст. 15, 16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017р. (справа №6-951цс), - суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб (позивача в даному випадку), і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема, - неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1)договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (ст. 11 ЦК).

Стаття 12 ЦК України визначає норми щодо здійснення цивільних прав.

За положеннями ст. 13 ЦК, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Як передбачено статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За положеннями ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Слід зазначити, що матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та, чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Зокрема, порушення цивільних прав може проявлятися і в протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні (ст. 321 ЦК); безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника (ст. 387 ЦК); створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК) тощо.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України, - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України). Як зазначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).

За положеннями ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права. Так, відповідно до положень ст.391 ЦК України, - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Норми щодо самочинного будівництва визначені у статті 376 ЦК України. Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012р. Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) , - вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, суди повинні враховувати, що положення статті 376 ЦК до цих правовідносин не застосовуються. Проте у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому (цокольному) поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки, спір повинен вирішуватися відповідно до правил статті 376 ЦК.

Отже, згідно із частиною першою статті 376 ЦК, самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Таким чином, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини про те, що квартира АДРЕСА_2 та добудований до неї балкон знаходяться на другому поверсі багатоквартирного житлового будинку, то відсутні підстави для застосування для даних спірних правовідносин положень статті 376 ЦК України, незважаючи на позицію позивача. Відповідно, у розумінні статті 376 ЦК, балкон до квартири АДРЕСА_2 неможливо вважати нерухомим майном.

Крім того, аналізуючи обставини справи, оцінивши наявні докази, а також враховуючи пояснення учасників справи, суд вважає, що позивачем жодними належними, допустимими та переконливими доказами не доведено той факт, що відповідач ОСОБА_2 , як власник квартири АДРЕСА_3 , порушує цивільні права позивача щодо користування нежитловими приміщеннями першого поверху і, які б підлягали захисту в обраний ним спосіб. На думку суду, позивачем не доведено наявність порушеного права, враховуючи норми статті 391 ЦК України.

Що стосується застосування статті 386 ЦК України, то норма ч. 2 цієї статті закріплює за власником право у разі наявності в нього достатніх підстав припускати можливість порушення свого права власності іншою особою звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Зазначена норма гарантує власнику можливість вимагати не лише усунення порушень його права власності, що вже відбулися, а й звертатися до суду за захистом своїх прав, що можуть бути реально порушені в майбутньому, тобто застосовувати такий спосіб захисту своїх порушених прав, як попередження або припинення можливого порушення його прав власника в майбутньому. Таке правило відповідає особливому характеру права власності як його абсолютного права.

Мета попереджувального позову - організація обґрунтованого впливу на ситуацію, яка в іншому випадку, продовжуючи мимовільно розвиватися, призводить до шкідливих проявів і наслідків, втрати або применшення блага, що охороняється законом. Згідно із позицією Верховного Суду України, частиною другою статті 386 ЦК України закріплений окремий превентивний (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися. Зміст такого захисту полягає в тому, що у передбачених законом випадках з метою попередження порушення права власності застосовуються примусові заходи без покладення на нього юридичної відповідальності. Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 386 ЦК України, позов про превентивний захист права власності може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою.

У випадку пред`явлення позову про превентивний захист права власності (ч. 2 ст.386 ЦК України) дії відповідача являють собою порушення меж здійснення його цивільних прав. Згідно з ч. 2 і ч.3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При цьому, об`єктом судового захисту за таким позовом, як різновидом позовів про присудження, буде охоронюваний законом інтерес позивача - власника відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес). Отже, позов про превентивний захист права власності, хоч фактично й спрямований на недопущення порушення права власності у майбутньому, проте він має самостійний об`єкт судового захисту та вчиняється з метою присудження до виконання відповідачем обов`язку утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Верховний Суд України роз`яснив судам необхідність враховувати те, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб. Верховний Суд також роз`яснив, що відповідно до абз. 2 п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У тих випадках, коли спеціальна норма закону встановила інший, ніж визначений ст. 16 ЦК, спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення. Позов власника про заборону вчинення іншою особою дій, які можуть порушити його право, або позов про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України) й втілює в собі самостійний спеціальний, передбачений законом, спосіб захисту права власності, який на підставі ст. 4 ЦПК України повинен застосувати суд за наявності для того підстав.

За результатами розгляду даної цивільної справи судом не встановлено фактів, які б свідчили про реальну ймовірність порушення права користування позивача нерухомим майном (нежитловими приміщеннями) протиправними діями відповідача, яке підлягало б превентивному захисту, на підставі ч.2 ст. 386 ЦК України.

Оскільки у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі, то відповідно відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат.

На підставі викладеного та, керуючись Конституцією України, ст.ст. 11, 12, 13, 3, 15, 16, 316, 317, 321, 386, 376, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 5,12, 13,76-82, 95,141, 259, 268, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Юридичний Радник - Прометей (м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, 53, код 39706416) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 , код НОМЕР_2 ), третя особа: Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, код 40950336) про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інсанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: С. М. Позарецька