Рішення

від 15.07.2019 по справі 753/23502/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 753/23502/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" липня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

14 грудня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить визнати недійсним договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 103/2 від 04 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини ; визнати недійсним договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 259 від 01 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини ; застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на користь позивача сплачені кошти щодо вартості навчання у сумі 36 505,00 грн., а також позивач просить стягнути з відповідача Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн. Позивач мотивує свої вимоги тим, що в серпні 2013 року дочка позивача ОСОБА_2 будучи неповнолітньою, вступила до ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини на факультет лікувальна справа , освітньо-кваліфікаційний рівень - молодший спеціаліст, спеціальність 5.10210101 Лікувальна справа, кваліфікація - фельдшер, денна форма навчання. Під час вступу до ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини позивачу було повідомлено керівництвом, що у навчального закладу наявні всі передбачені чинним законодавством України дозвільні документи на право надання освітніх послуг Міністерством світи України, а також те, що заклад акредитований. На підтвердження вищевказаного керівництвом відповідача було продемонстровано копії дозвільних документів. Повіривши вказаній інформації, 04 грудня 2014 року позивач в інтересах на той час неповнолітньої доньки уклала з відповідачем договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 103/2 від 04 грудня 2014 року, за умовами якого термін навчання складає 3 роки, із платою за навчання: 1 кус - 9 500,00 грн., 2 кус - 11 000,00 грн., 3 курс - 11 000,00 грн. Позивачем було виконано умови Договору та в повному обсязі оплачено освітні послуги. Однак у 2016 році директором відповідача було повідомлено позивачу про те, що навчання за спеціальністю Лікувальна справа триває 4 роки, що є необхідністю укласти додаткові угоди про навчання на 4-й курс. У зв`язку з цим, 01 вересня 2016 року між позивачем та ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини укладено договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 259 від 01 вересня 2016 року строком 1 (один) рік по 30 червня 2017 року, за умовами якого вартість навчання склала 11 000,00 грн., з яких позивачем сплачено 5 500,00 грн. Всього позивачем за вищевказаними договорами сплачено 36 505,00 грн. На початку 2017 року директор відповідача Пенчукова Л.О. повідомила, що у навчального закладу відсутні дозвільні документи та акредитація, у зв`язку з чим позивач не буде допущена до складання кваліфікаційного державного іспиту КРОК-М , а також було повідомлено, що у зв`язку із вищенаведеними обставинами відповідач не видасть диплом молодшого спеціаліста , при цьому позивача не внесено до реєстру ЄДЄБО, що, на думку позивача, свідчить про незаконне надання відповідачем послуг навчання та порушення прав позивача як споживача вказаних послуг. В зв`язку з чим, позивач вважає, що такими протиправними діями відповідача позивачу та її доньці завдано не тільки матеріальної, але й моральної шкоди, оскільки внаслідок приховування відповідачем тієї обставини, що у нього відсутні ліцензії та інші необхідні дозвільні документи, а також укладення в подальшому вказаних вище Договорів, у позивача та її доньки змінився нормальний спосіб життя, позивач зазнала значних душевних страждань, оскільки було втрачено 4 роки життя дитини, яка так і не отримала належної освіти з вини відповідача. У зв`язку з чим позивач оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн.

02 січня 2018 року Дарницьким районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

04 грудня 2018 року Дарницьким районним судом м. Києва постановлено ухвалу якою цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, стягнення морально шкоди направлено за підсудністю до Дніпровського районного суд м. Києва.

27 травня 2019 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, стягнення морально шкоди до свого провадження.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористалась своїм процесуальним правом та не направили суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Позивач та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, 20 квітня 2018 року до суду подали відзив на позов відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, додатково зауважив, що відповідно до Наказу №2 від 01 лютого 2017 року, студентка ОСОБА_2 була відрахована з ПВНЗ Міжнародний коледж медицини за власним бажанням, також 01 лютого 2017 року ОСОБА_2 отримала академічну довідку № 181 та атестат про повну загальну середню освіту. Відповідно до п. 6.1. Договору про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України, дія договору припиняється у разі відрахування студента з навчального закладу згідно з законодавством за власним бажанням.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.

Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть ста ти будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов`язки, які покладаються на них за договором.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, крім договорів, цивільні права та обов`язки виникають також з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права Конституція і визнає право на освіту за кожною людиною, незалежно від її статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, стану здоров`я та інших обставин. Це право забезпечується: розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей та інтересів громадянина; різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки встановлюються державними стандартами освіти. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.

Судом встановлено, що 04 грудня 2014 року між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , укладено Договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 103/2 від 04 грудня 2014 року.

Відповідно до п. 1.2 Договору, виконавець взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента (надати освітню послугу) за денною формою навчання, освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст, за спеціальністю 5.105.10101 Лікувальна справа , кваліфікацією фельдшер.

П. 1.4 Договору, строк дії Договору з 01 вересня 2013 року по 30 червня 2016 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору студентом є фізична особа, який за цим договором є замовником або третьою особою, в інтересах якого укладено договір та є отримувачем послуг для здобуття вищої освіти, з подальшою видачею відповідного документа про вищу освіту.

Відповідно до п. 2.1.1, п. 2.1.4 Договору, виконавець зобов`язався надати студенту в повному обсязі та в належній якості освітні послуги в частині підготовки фахівця вищої спеціальної освіти в межах навчальних планів і програм виконавця, розроблених у відповідності до державних стандартів загальної середньої та вищої, включаючи медичну, освіти з урахуванням особливостей застосування ефективних методів сучасної вітчизняної і міжнародної науки та медицини. Видати студенту документ про освіту державного зразка, за умови виконання вимог, передбачених цим договором, в тому числі відсутності заборгованості замовника за надані послуги з навчання та додаткові освітні послуги перед виконавцем.

Плата за надання освітніх послуг встановлена п. 4.1 та п. 4.2 та складає: 1 курс - 9 500,00 грн., 2 курс - 11 000,00 грн. та 3 курс 11 000,00 грн. Загальна вартість на момент укладення договору освітньої послуги за термін навчання відповідно до п. 1.3 договору становить 31 500 грн., які сплачені позивачем в повному обсязі згідно з квитанціями, які наявні в матеріалах справи.

01 вересня 2016 року між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , укладено Договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 259 від 01 вересня 2016 року.

Відповідно до п. 1.2 Договору, виконавець взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити навчання студента (надати освітню послугу) за денною формою навчання, освітньо-кваліфікаційним рівнем молодший спеціаліст, за спеціальністю 5.10210101 Лікувальна справа , кваліфікацією фельдшер.

П. 1.3, 1.4 Договору, Навчання проводиться на навчальних базах виконавця строком 3 роки, строк дії Договору з 01 вересня 2016 року по 30 червня 2017 року.

Відповідно до п. 1.1 Договору студентом є фізична особа, який за цим договором є замовником або третьою особою, в інтересах якого укладено договір та є отримувачем послуг для здобуття вищої освіти, з подальшою видачею відповідного документа про вищу освіту.

Відповідно до п. 2.1.1, п. 2.1.4 Договору, виконавець зобов`язався надати студенту в повному обсязі та в належній якості освітні послуги в частині підготовки фахівця вищої спеціальної освіти в межах навчальних планів і програм виконавця, розроблених у відповідності до державних стандартів загальної середньої та вищої, включаючи медичну, освіти з урахуванням особливостей застосування ефективних методів сучасної вітчизняної і міжнародної науки та медицини. Видати студенту документ про освіту державного зразка, за умови виконання вимог, передбачених цим договором, в тому числі відсутності заборгованості замовника за надані послуги з навчання та додаткові освітні послуги перед виконавцем.

Плата за надання освітніх послуг встановлена п. 4.1 та п. 4.2 та складає: 1 курс - 11 000 грн. Загальна вартість на момент укладення договору освітньої послуги за термін навчання відповідно до п. 1.3 договору, які сплачені позивачем в повному обсязі згідно з квитанціями, які наявні в матеріалах справи.

Згідно Листа Міністерства освіти і науки України № 1/11-10102 від 04.10.2017 року за наявною інформацією у період з 2013 року до 18.09.2017 року Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини не мав ліцензій Міністерства освіти і науки України на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої та/або професійної освіти, та свідоцтва про акредитацію напрямів підготовки, спеціальностей.

Крім того у Листі зауважено, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 19 вересня 2017 року № 199л (з урахуванням рішення Ліцензійної комісії від 19 вересня 2017 року (протокол № 69/2) Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини отримав ліцензію на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за першим (бакалаврським) рівнем зі спеціальності 226 Фармація .

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності , ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як освітня діяльність, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених спеціальними законами у сфері освіти.

Згідно з ч. 7 статті 1 Закону України Про вищу освіту від 01 липня 2014 року (в редакції, чинній на час укладення договору у вересні 2016 року), положення якого, зокрема, щодо ліцензування вищого навчального закладу, кореспондуються з положеннями Закону України Про вищу освіту від 17 січня 2002 року, який діяв на час укладення оспорюваного договору у 2013 році у відповідній редакції, вищий навчальний заклад - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів, здібностей.

Суб`єкт господарювання зобов`язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Відповідно до ч. 15 ст. 1 Закону України Про вищу освіту ліцензування - процедура визнання спроможності юридичної особи провадити освітню діяльність за певною спеціальністю на певному рівні вищої освіти відповідно до стандартів освітньої діяльності.

Законом України Про ліцензування певних видів господарської діяльності , який діяв на момент укладення договору у 2013 році, передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема як діяльність у сфері освіти.(п. 7 ч. 1 ст. 9 цього Закону)

Відповідно до ч. 1 ст. 25, ч. 5 ст. 73 Закону України Про вищу освіту вищий навчальний заклад, який бажає акредитувати освітню програму, подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність його освітньої діяльності стандарту вищої освіти та відповідною спеціальністю. Платні та інші послуги надаються вищими навчальними закладами за умови відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства, а у разі встановлення законодавством вимог щодо необхідності ліцензування або отримання дозволів для надання платної послуги - після отримання таких дозвільних документів.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів )

Відповідно до положення ч. 1, 2, 3 статті 19 Закону України Про захист прав споживачів , нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно , зокрема, інформації про наявність у особи, що надає послугу, ліцензії. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування послуги споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 ЦК України. Тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.

Згідно положення ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України)

Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати недійсними договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 103/2 від 04 грудня 2014 року та договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 259 від 01 вересня 2016 року, укладені між ОСОБА_1 та відповідачем Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини , застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути з ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини на користь позивача ОСОБА_1 сплачені кошти щодо вартості навчання у сумі 36 505,00 грн., а також позивач просить стягнути з відповідача ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини на її користь моральну шкоду у розмірі 50 000,00 грн., вказуючи на введення відповідачем в оману позивача під час укладення оспорюваних правочинів щодо свого права на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої професійної освіти, у зв`язку із відсутністю у відповідача ліцензії на надання таких послуг.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи. (ч. 1 ст. 69, ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги письмовий відзив відповідача, керуючись законодавством, діючим станом на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними договору про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України, № 259 від 01 вересня 2016 року та договору про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України, № 103/2 від 04 грудня 2014 року, укладених між позивачем та ПрВНЗ Міжнародний коледж медицини , застосувавши до спірних правовідносин наслідки недійсності правочинів шляхом стягнення з відповідача на користь позивача сплачених нею та документально підтверджених коштів вартості навчання у сумі 36 505,00 грн., без урахування послуг банку, які не є складовою вартості навчання за спірними договорами, - оскільки судом встановлено, що спірні Договори як від 01 вересня 2016 року так і від 04.грудня 2014 року своїми умовами (предметом) передбачали надання послуг для здобуття вищої освіти, з подальшою видачею відповідного документа про вищу освіту (п. 1.1) за спеціальністю 2.10210101 Лікувальна справа , однак станом на день укладення спірних Договорів та день звернення позивача з даним позовом до суду відповідачу не було видано ліцензії Міністерства освіти і науки України на здійснення освітньої діяльності у сфері вищої освіти за спеціальністю 2.10210101 Лікувальна справа , що підтверджено Листом МОН України від 04 жовтня 2017 року та не заперечено відповідачем.

В частині відшкодування з відповідача на користь позивача моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно умов п. 1.1, п. 1.2 договорів про навчання та надання освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України, що були укладені між Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини (Виконавець) та ОСОБА_1 (Замовник), в інтересах ОСОБА_2 , саме ОСОБА_2 є отримувачем послуг для здобуття вищої освіти з подальшою видачею відповідного документа про вищу освіту.

Оскільки позивач ОСОБА_1 не була споживачем освітніх послуг Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , споживачем вказаних послуг згідно укладених між сторонами договорів була ОСОБА_2 , яка є третьою особою у справі, тому суд вважає, що визначені ст. ст. 4, 22 Закону України Про захист прав споживачів правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди відсутні.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа: ОСОБА_2 , про захист прав споживачів, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди - підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий зір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно із Законом України Про Державний бюджет України на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2017 року становить 1 544,00 грн.

Таким чином, ураховуючи, що позивачем, яку у порядку ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів звільнено від сплати судового збору, в позовній заяві об`єднано вимогу майнового та три окремі вимоги немайнового характеру, які частково задоволено даним рішенням суду, відповідачем в дохід держави має бути сплачено судовий збір у розмірі 1 920,00 грн. (640,00 грн. х 3).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 6, 11, 23, 202, 203, 215, 216, 227, 635, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 19, 22 Закону України Про захист прав споживачів , ст.т. 7, 9 Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ,ст.ст. 1, 73 Закону України Про вищу освіту , ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини , третя особа: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів, стягнення морально шкоди, - задовольнити частково .

Визнати недійсним Договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 103/2 від 04 грудня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини .

Визнати недійсним Договір про навчання та надання додаткових освітніх послуг громадянам України та іншим особам, що постійно проживають на території України № 259 від 01 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним вищим навчальним закладом Міжнародний коледж медицини .

Застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини на користь ОСОБА_1 сплачені кошти щодо вартості навчання у сумі 36 505,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного вищого навчального закладу Міжнародний коледж медицини в дохід держави судовий збір у розмірі 1 920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) гривень 00 копійок.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Боржник: Приватний вищий навчальний заклад Міжнародний коледж медицини , код ЄДРПОУ 37788298, адреса: 02068, м. Київ, вул. Шимановського, 2/1.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я: