Постанова

від 08.08.2019 по справі 615/579/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

8 серпня 2019 року

м. Харків

Справа № 615/579/18

Провадження № 22-ц/818/ 2812 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Бровченка І.О., Маміної О.В.,

за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя

відповідачі - ОСОБА_1 , Фермерське господарство "Велес-В"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" до ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Велес-В" про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" на рішення Валківського районного суду Харківської області від 11 березня 2019 року, ухвалене суддею Логвіновим А.О., -

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Фермерського господарства "Велес-В, в якому просив визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,80 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений між Фермерським господарством "Велес-В" та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстрований 10.04.2018 року за № 25685113 та скасувати його державну реєстрацію. Визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,80 га, кадастровий номер НОМЕР_1 від 30.12.2005 року, зареєстрований 31.01.2008 року за № 040868800206 та визнати укладеною додаткову угоду від 01.12.2017 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що між ОСОБА_3 , спадкоємцями якого є ОСОБА_1 , якою успадковано 5/6 частки земельної ділянки та ОСОБА_2 , якою успадковано 1/6 частини земельної ділянки, та ПСП "Нове життя" 30.12.2005 укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,80 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , строком на десять років, який був зареєстрований 31.01.2008 .

Позивач у позові зазначав, що на виконання ч.ч.1,2 ст.33 ЗУ Про оренду землі ним завчасно було направлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листи-повідомлення від 01.12.2017 (т.1 а.с. 18,21) про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди, у відповідь на що, 03.11.2017 ОСОБА_1 надіслано відповідь про відмову в поновленні договору оренди землі від 30.12.2005, у зв`язку із наміром самостійно використовувати земельну ділянку (т.1 а.с. 24).

Позивачу 27 червня 2017 року ОСОБА_4 надіслала відповідь про відмову в поновленні договору оренди землі від 30.12.2005, в зв`язку із наміром самостійно використовувати земельну ділянку (т.1 а.с. 25).

Обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що 29 березня 2018 року між відповідачами у даній справі було укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,80 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , який 10.04.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав та вважає що укладання даного договору емфітевзису є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було дотримано вимоги, передбачені ст.33 ЗУ Про оренду землі , натомість було укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 18 жовтня 2018 року позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Фермерського господарства "Велес-В" про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткову угоду, в частині позовних вимог до ОСОБА_2 залишено без розгляду (т. 2 а.с. 183-184).

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 11 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції ПСП Нове життя звернулося з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішуючи спір не врахував восьмий пункт договору оренди, яким передбачено обов`язок орендаря письмово повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 30 днів до його закінчення, що і було зроблено позивачем шляхом письмового повідомлення. Орендодавець не розглянув пропозицію орендаря, чим створив для позивача перешкоди в реалізації своїх законних інтересів.

Зазначає про те, що суд не надав належної оцінки тому, що переважне право орендаря є порушеним, оскільки при відмові орендодавець діяв недобросовісно. Зазначивши, що буде використовувати земельну ділянку особисто уклав договір з іншим орендарем, чим порушив ст.777 ЦК України. Договір найму має бути продовжений.

До апеляційного суду від представника відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є законним, вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку, а апелянт не навів достатніх підстав для скасування законного рішення. Крім того, просить вирішити питання про судові витрати, посилаючись на те, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням часу підготовки та розгляду справи в апеляційній інстанції становить 7000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 120981726 від 17.04.2018 року, ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2015 року, реєстровий номер 901, належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 5,6344 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області (т. 1 а.с. 18).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.06.2015, посвідченого державним нотаріусом Валківської державної нотаріальної контори Харківської області Кобзар Н.Я., зареєстрованого в реєстрі за № 901, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями ОСОБА_3 на спадщину, що складається з земельної ділянки площею 5,8031 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , що знаходиться на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області (т. 1 а.с. 17).

Відповідно копії договору оренди землі між ОСОБА_3 (орендодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Нове життя" (орендар) 30.12.2005 було укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Олександрівської сільської ради (т. 1 а.с. 13-14).

Пунктом 8 договору передбачено строк дії договору 10 років і що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (т.1 а.с. 13).

Пунктом 9 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі. Видається грошима або продукцією по ринкових цінах, послугами по цінах господарства, виходячи з можливості господарства. А також відповідно до п. 11 договору оренди землі, орендна плата вноситься у строки до 31 грудня кожного року.

Пунктом 27 договору оренди землі зокрема передбачено, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 34 договору оренди землі передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Отже, оскільки договір оренди було зареєстровано 31 січня 2008 року, то строк його дії спливав 31 січня 2018 року (т.1 а.с. 14 зворот).

Позивачем ПСП "Нове життя" на адресу на адресу ОСОБА_1 надіслано лист-повідомлення від 01.12.2017 щодо переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, а також до листа додано проект додаткової угоди від 01.12.2017 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року, з пропозицією підписати його, або у разі наявності заперечень направити свої зауваження (т. 1 а.с. 21,22).

З копій, що містяться в матеріалах справи, а саме листів-повідомлень від 03.11.2017, 15.06.2017, 22.12.2017, 16.01.2018 вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 неодноразово направлялись позивачу листи, в яких вона повідомила, що не бажає продовжувати договір оренди на новий термін, у зв`язку з чим просив звільнити належну їй земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати її під врожай 2018 року. Зазначила у листах-повідомленнях, що в подальшому земельну ділянку буде використовувати самостійно (т. 1 а.с. 24125, 129, 130). Вказані листи отримано ПСП "Нове життя", що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, які містяться у першому томі матеріалів справи (т. 1 а.с. 126,128, 131).

29 березня 2018 року відповідно копії договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно між ОСОБА_1 та ФГ Велес-В укладено договір строком на три роки, предметом якого є земельна ділянка розміром 5,8031 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , право використовувати яку, згідно даного договору, ОСОБА_1 надала ФГ Велес-В для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису (т. 1 а.с. 103-105).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 120392582 від 12.04.2018 міститься інформація про укладення 29.03.2018 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Велес-В договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 10.04.2018 (т. 1 а.с. 106).

Під час розгляду справи суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, враховуючи волевиявлення власника земельної ділянки, який зазначив про своє небажання продовжувати орендні правовідносини у своєму листі повідомленні.

На спростування доводів поданої апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія зазначає про таке.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Дійсно, ч.1-5 статті 33 ЗУ Про оренду землі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини, що до спливу строку дії договору позивач направив пропозицію щодо продовження дії договору, але відповідач не надав згоду щодо орендної плати та інших істотних умов договору , тому переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припинилося.

Орендодавець декілька разів висловив свої заперечення в листах-повідомленнях, які позивачем отримані, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Після спливу строку договору з позивачем, відповідач уклав 29.03.2018 договір емфітевзису з іншим орендарем.

Що стосується посилання позивача в апеляційній скарзі на ст.777 ЦК України, то за частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки. За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов`язки.

Як встановлено достовірно судами, договір був зареєстрований 31.01.2008 та продовжував діяти протягом десяти років до 31 січня 2018 року. Орендодавець (відповідач) висловив свої заперечення в листах-повідомленнях, які неодноразово направляла позивачу 03.11.2017, 15.06.2017, 22.12.2017, 16.01.2018 і повідомив позивача, що не бажає продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та просив звільнити його земельну ділянку після збору урожаю у 2017 році та не засівати її під урожай 2018 року, а також повернути в належний стан.

Судова колегія вважає, що не було порушено переважне право позивача на укладення договору оренди, оскільки відповідач висловив свою незгоду на продовження цього договору і в подальшому клав не договір оренди, а договір емфітевзису, який не є тотожнім договору оренди.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки переважне право позивача на поновлення договору оренди порушено не було.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки переважне право позивача на поновлення договору оренди порушено не було.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

При ухваленні оскаржуваного судового рішення суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог є законним та обґрунтованим.

Під час розгляду справи суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, враховуючи волевиявлення власника земельної ділянки, який зазначив про своє небажання продовжувати орендні правовідносини у своєму листі повідомленні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що інтереси відповідачів ОСОБА_1 та ФГ Велес-В , в тому числі і в суді апеляційної інстанції, представляє адвокат Прокопченко С.В. адвокатського об`єднання Корт Райдер на підставі ордеру та довіреності.

З акту приймання - передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 30/17 від 01.08.2017 складеного 29 липня 2019 року вбачається, що Адвокатським об`єднанням Корт Райдер здійснено правовий аналіз апеляційної скарги ПСП Нове життя та складено відзив на апеляційну скаргу.

Згідно рахунку-фактури №615/579/18 від 29 липня 2019 року витрати на професійну правничу допомогу у справі складають 7000 грн., які відповідно завіреної копії квитанції сплачені 1 серпня 2019 відповідачем ФГ Велес-В .

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно до ч. 3 ст. 133, ст. 140, ч. 2 ст. 141 ЦПК України, особа, як понесла витрати, пов`язані з витребуванням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи, має право вимагати відшкодування цих судових витрат за рахунок іншої сторони.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах зазначено, що витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 6 та 7 ст. 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача ПСП Нове життя просила зменшити розмір витрат на правову допомогу .

Колегія суддів вважає, що з урахуванням вимог розумності та справедливості та наявності в апеляційному суді на розгляді аналогічних справ майже з однаковими обставинами, які не потребують значного часу для вивчення матеріалів справи, клопотання представника відповідачів про стягнення судових витрат підлягає частковому задоволенню. Стягненню з позивача на користь Фермерського господарства Велес -В підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 грн.

Керуючись ЗУ Про оренду землі , ст. ст. 367, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя - залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 11 березня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя ЄДРПОУ 30957436 судові витрати на користь Фермерського господарства Велес-В ЄДРПОУ 41240551 в сумі 2000 (дві тисячі) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді І.О.Бровченко

О.В. Маміна

Повний текст постанови

складено 12 серпня 2019 року