Постанова

від 07.08.2019 по справі 535/476/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 535/476/17

провадження № 61-22553св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

- за позовом ОСОБА_1 :

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Котелевська районна державна адміністрація Полтавської області, Державний реєстратор Великорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області Кисличенко Олексій Володимирович, Відділ Держгеокадастру у Котелевському районі Полтавської області,

треті особи: ОСОБА_3 , Микілківська сільська рада Котелевського району Полтавської області,

- за позовом ОСОБА_3 :

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідачі: Котелевська районна державна адміністрація Полтавської області, ОСОБА_1 ,

третя особа - Микілківська сільська рада Котелевського району Полтавської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Котелевська РДА), Державного реєстратора Великорублівської сільської ради Котелевського району Полтавської області Кисличенка О. В., Відділу Держгеокадастру у Котелевському районі Полтавської області, треті особи: ОСОБА_3, Микілківська сільська рада Котелевського району Полтавської області (далі - Микілківська сільська рада Котелевського району), про визнання протиправним розпорядження Котелевської РДА, скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 , посилаючись на те, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 , виданого 22 жовтня 2007 року Котелевським районним відділом земельних ресурсів, він є власником земельної ділянки площею 6,39 га (кадастровий номер НОМЕР_2 ) для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району. Однак 31 жовтня 2016 року право власності на вищевказану ділянку було зареєстровано також за ОСОБА_3 . Вважає, що органи державної влади та місцевого самоврядування протиправно надали ОСОБА_3 дозволи на виготовлення правовстановлюючих документів, оскільки на той час спірна земельна ділянка вже перебувала у його власності. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати протиправним та скасувати розпорядження Котелевської РДА від 17 жовтня 2016 року № 332 про затвердження проекту землевідведення земельної ділянки площею 6,38 га (кадастровий номер НОМЕР_3 ), яка розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_3 ; скасувати державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 .

У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Котелевської РДА, ОСОБА_1 , третя особа - Микілківська сільська рада Котелевського району, про визнання недійсним та скасування розпорядження Котелевської РДА, скасування державного акта, виданого на ім`я ОСОБА_1 , посилаючись на те, що рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2016 року за ним в порядку спадкування за законом було визнано право власності на земельну частку (пай) у розмірі 6,96 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у землях колективної власності колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Україна (далі - КСП Україна ), яка розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району і до дня смерті належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 . На підставі вказаного рішення та розпорядження Котелевської РДА від 17 жовтня 2016 року № 332 про затвердження проекту землевідведення він набув у власність земельну ділянку площею 6,38 га з визначенням її меж в натурі. Однак у квітні 2017 року він дізнався, що власником спірної земельної ділянки є також ОСОБА_1 , якому 22 жовтня 2007 року Котелевський районний відділ земельних ресурсів видав державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 . Вважає, що Котелевська РДА не мала права розпоряджатися землями, які перебували у спільному сумісному користуванні членів колишнього КСП Україна , зокрема його спадкодавця ОСОБА_8 . Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив: визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Котелевської РДА від 05 липня 2007 року № 265 в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) і надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; визнати недійсним та скасувати розпорядження голови Котелевської РДА від 31 липня 2007 року № 292 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства Шевченко на території Микілківської сільської ради Котелевського району площею 6,96 фізичних гектарів ОСОБА_1 ; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 6,39 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , виданий 22 жовтня 2007 року на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 25 липня 2017 року позови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 об`єднані в одне провадження.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2017 року у складі судді Цвітайла П. В. позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Котелевської РДА від 05 липня 2007 року № 265 в частині передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 земельних ділянок у розмірі земельних часток (паїв) і надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Визнано недійсним та скасовано розпорядження голови Котелевської РДА від 31 липня 2007 року № 292 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства Шевченко на території Микілківської сільської ради Котелевського району площею 6,96 фізичних гектарів ОСОБА_1 . Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 площею 6,39 га, кадастровий номер НОМЕР_2 , виданий 22 жовтня 2007 року на ім`я ОСОБА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що власникам земельних часток (паїв) земельні ділянки виділяються із земель, що належали на праві колективної власності колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, а громадянам - членам фермерських господарств - із земель державної і комунальної власності. Таким чином, Котелевська РДА не мала права передавати у власність фермеру ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,96 га із земель колективної власності колишнього КСП Україна , яка була виділена ОСОБА_8 та яку в подальшому успадкував ОСОБА_3 . Оскільки виділення ОСОБА_1 спірної землі відбулося з порушенням вимог земельного законодавства, то позов ОСОБА_3 слід задовольнити, а вимоги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Котелевської РДА від 17 жовтня 2016 року № 332 про затвердження проекту землевідведення земельної ділянки площею 6,38 га за кадастровим номером НОМЕР_3 , що розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_3 . Скасовано державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку площею 6,38 га за кадастровим номером НОМЕР_3 , що розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1072684753222, номер запису про право власності 17221521 від 31 жовтня 2016 року. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спадкодавець ОСОБА_3 - ОСОБА_8 отримала сертифікат на земельну частку (пай) загальною площею 6,96 в умовних кадастрових гектарах 28 грудня 1996 року. Проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в межах КСП Україна був затверджений у 2004 році, тобто після смерті ОСОБА_8 , у зв`язку з чим остання за життя не набула статусу власникаспірної земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_3 . При затвердженні 17 жовтня 2016 року технічної документації та виділення ОСОБА_3 в натурі земельної частки (паю) площею 6,3873 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Котелевська РДА не пересвідчилася в тому, що вказана ділянка не є вільною, оскільки у 2007 році була передана ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства. Крім того, ОСОБА_3 не звертався з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а Котелевська РДА помилково керувалася технічною документацією, яка була виготовлена у 2004 році на замовлення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Україна (далі - СТОВ Україна ) при розподілі земельних ділянок за рахунок земельних часток (паїв), хоча з липня 2007 року спірна ділянка вже була передана у власність ОСОБА_1 Виділення ОСОБА_1 спірної землі відбулося з дотриманням вимог земельного законодавства.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У травні 2018 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року, а рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не з`ясував фактичних обставин справи. Котелевська РДА не мала права передавати у власність ОСОБА_1 як члена фермерського господарства земельну ділянку із земель колективної власності колишнього КСП Україна , яка була виділена ОСОБА_8 та яку він в подальшому успадкував. При цьому суд не врахував, що у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) у межах КСП Україна було визначено межі та місце розташування земельних ділянок, які підлягали розподілу між колишніми членами цього підприємства. Члени фермерських господарств мають право на одержання земельної ділянки лише із земель державної і комунальної власності, а не із земель колективної власності. Він мав брати участь у справі як відповідач, а не третя особа.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Котелевського районного суду Полтавської області.

06 червня 2018 року справа № 535/476/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що розпорядженням голови Котелевської РДА від 05 липня 2007 року № 265 ОСОБА_1 безоплатно передано у власність земельну ділянку площею 6,91 в умовних кадастрових гектарах для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Микілківської сільської радиКотелевського району .

Розпорядженням голови Котелевської РДА від 31 липня 2007 року № 292 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,96 га для ведення фермерського господарства.

Державними актами на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_4 ,виданими 22 жовтня 2007 року Котелевським районним відділом земельних ресурсів, підтверджується, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 6,39 га та 0,57 га відповідно з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Микілківської сільської ради Котелевського району.

Також судами встановлено, що 28 грудня 1996 року ОСОБА_8 як члену КСП Україна , правонаступником якого є СТОВ Україна , було видано сертифікат серії НОМЕР_5 на земельну частку (пай) площею 6,96 в умовних кадастрових гектарах.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР), що діяв до 31 грудня 2003 року, спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 548 ЦК Української РСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Спадкоємцем померлої ОСОБА_8 є ОСОБА_3 , який прийняв спадщину в установленому законом порядку.

Розпорядженням голови Котелевської РДА від 08 вересня 2004 року № 348 затверджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) в межах СТОВ Україна на території Микілківської сільської ради загальною площею 1081,03 га, в якому зазначено місце розташування кожної із 154 земельних часток (паїв). Вказаним розпорядженням також передбачалася передача у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з видачою державних актів на право власності на землю колишнім членам підприємства згідно із затвердженим списком, за яким ОСОБА_8 підлягали виділенню земельні ділянки площею 0,56 га та 6,39 га із зазначенням їх номерів та місця розташування на місцевостіна план-карті.

Таким чином, за життя ОСОБА_8 не отримала державного акта на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 16 серпня 2016 року за ОСОБА_3 було визнано право власності на земельну частку (пай) у розмірі 6,96 в умовних кадастрових гектарах для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у землях колективної власності колишнього КСП Україна , яка розташована на території Микілківської сільської ради Котелевського району і до дня смерті належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8

Розпорядженням голови Котелевської РДА від 17 жовтня 2016 року № 332 ОСОБА_3 було виділено в натурі земельні частки (паї) площею 6,3873 га (рілля) та 0,5552 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Микілківської сільської ради Котелевського району.

Звертаючись до суду з вищевказаними позовами в цій справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посилалися на те, що їм були видані правовстановлюючі документи на одну і ту ж саму земельну ділянку, і кожен з них вважав, що саме його право власності порушено.

Допитані в суді першої інстанції як свідки голова Микілківської сільської ради Котелевського району ОСОБА_9 та землевпорядник цієї ради ОСОБА_10 показали, що дійсно земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надавалися із земель колишнього КСП Україна , але як так сталося, що на одну й ту ж саму ділянку було видано правовстановлюючі документи різним особам, пояснити не змогли.

Відповідно до частин першої-четвертої, восьмої статті 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року , чинного на час видачі ОСОБА_8 сертифіката на земельну частку (пай), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. Кожен член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ № 720/95) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, що набрав чинності 01 січня 2002 року (далі - ЗК України), сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних паїв у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

На підставі Указу № 720/95 було розроблено Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки (паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).

За змістом пунктів 1.3, 1.5, 2.7 Методичних рекомендацій передача в натурі земельної частки (паю) громадянину здійснюється після складання Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) (далі - Схеми). Схеми складаються за участю керівників і спеціалістів колективних сільськогосподарських підприємств (організацій), сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, затверджуються загальними зборами (зборами уповноважених) членів цих підприємств і організацій та погоджуються районними (міськими) державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських Рад). На Схемі виділяються земельні масиви, що можуть бути поділені на земельні частки (паї) без обмежень в часі, в тому числі ділянки першочергової приватизації, а також земельні масиви, які поділяються на земельні частки (паї) після закінчення певного технологічного сільськогосподарського циклу. Крім того, визначаються: земельні ділянки, що поділяються одночасно без подрібнення в натурі на окремі паї (зрошувані угіддя, сади, виноградники, хмільники, ягідники тощо); земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно (угіддя, законсервовані, виходячи з екологічних умов; невеликі площі сільськогосподарських угідь, в результаті поділу яких на окремі земельні ділянки стає неможливим механізований обробіток ґрунту).

Таким чином, наведеними правовими нормами гарантується недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до частини другої статті 31 ЗК України громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Преамбулою Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (частина перша статті 9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) ).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

За змістом статті 116 ЗК України у користування чи у власність особи може бути надана лише вільна земельна ділянка.

У частині третій статті 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання угоди недійсною, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 60 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом (далі - ЦПК України 2004 року) та статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, врахувавши вимоги вищенаведених норм права, дійшов правильного висновку про те, що Котелевська РДА не мала права передавати у власність ОСОБА_1 як члену фермерського господарства земельну ділянку площею 6,96 га із земель колективної власності колишнього КСП Україна , оскільки право на земельну частку (пай) у вказаних землях (із визначенням місця її розташування) набула ОСОБА_8 , а в подальшому - її спадкоємець ОСОБА_3 .

При цьому суд обґрунтовано виходив з того, що землі колективних сільськогосподарських підприємств повинні розподілятися між працівниками (колишніми працівниками) такого підприємства та не можуть безоплатно передаватися на праві приватної власності іншим громадянам, зокрема членам фермерських господарств, оскільки не відносяться до земель державної або комунальної власності.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване по суті рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених місцевим судом, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених статтею 413 ЦПК України.

Згідно з частиною першою статі 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_3 сплатив 5 120 грн, які підлягають стягненню з відповідачів на його користь в рівних частках - по 2 560 грн з кожного.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Полтавської області від 28 лютого 2018 року скасувати, а рішення Котелевського районного суду Полтавської області від 23 листопада 2017 рокузалишити в силі.

Стягнути з Котелевської районної державної адміністрації Полтавської області та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 по2 560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги,з кожного.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. А. Стрільчук Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко М. Ю. Тітов