Рішення

від 06.08.2019 по справі 908/1533/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/109/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2019 справа № 908/1533/19

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум-Груп» (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18-в, кімн. 314)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальна торгова компанія «Сервіс» (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 46, кв. 41)

про стягнення 73650,88 грн.,

господарський суд Запорізької області у складі судді Носівець В.В.

при секретарі судового засідання Непомняща Н.П.

учасники справи:

від позивача: Заводчиков Г.О., паспорт НОМЕР_1 від 13.02.2001, керівник

від відповідача: не з`явився

Заявлені позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальна торгова компанія «Сервіс» 73650,88 грн., з яких: 70999,99 грн. попередньої оплати згідно рахунку № 112 від 17.12.2018, 1003,71 грн. 3% річних за період з 29.12.2018 по 18.06.2019 та 1647,18 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2018 по лютий 2019 включно.

Ухвалою суду від 24.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1533/19, присвоєно справі номер провадження 18/109/19, розгляд справи призначено на 25.07.2019.

Від ТОВ «Ферум-Груп» до господарського суду Запорізької області 11.07.2019 надійшли письмові пояснення № 10/07 від 10.07.2019 (вх. № 08-08/14203/19 від 11.07.2019), відповідно до яких позивач зазначає, що в резолютивній частині позовної заяви замість суми 3 % річних - 1003,71 грн., помилково зазначено суму 3 % річних - 1 004,71 грн. Проте, і в тексті позову, і в розрахунку ціни позову і ціна позову визначена з суми 3 % річних - 1003,71 грн. Такими чином, ціна позову є незмінною, а саме - 73650,88 грн. Вказані пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою від 25.07.2019 відкладено розгляд справи на 06.08.2019. В судовому засіданні 06.08.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне. Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферум-Груп» та товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальна торгова компанія «Сервіс» 17.12.2018 досягнута домовленість про поставку товару (ферохром вуглецевий) у кількості 2 тонн на суму 115999,99 грн. На виконання досягнутих домовленостей відповідачем виставлено рахунок на оплату № 112 від 17.12.2018 на суму 115999,99 грн. В рахунку зазначено, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Зазначений рахунок оплачений позивачем у повному обсязі платіжним дорученням № 750 від 26.12.2018. Проте, 27.12.2018 ТОВ «Індустріальна торгова компанія «Сервіс» відмовилось від поставки товару та 28.12.2018 частково повернуло попередню оплату на рахунок позивача в сумі 45000,00 грн. Листом від 10.05.2019 за № 32 відповідач повідомив позивача про те, що залишок попередньої оплати в розмірі 70999,99 грн. буде повернуто до кінця травня 2019, проте вказане зобов`язання відповідачем не виконано. Через неповернення суми попередньої оплати позивачем нараховані 3 % річних за період з 29.12.2018 по 18.06.2019 включно у розмірі 1003,71 грн. та інфляційні витрати за період з грудня 2018 по лютий 2019 включно в сумі 1647,18 грн. Посилаючись на ст. ст. 11, 526, 530, 625, 712 ЦК України позивач просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальна торгова компанія «Сервіс» є: 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 46, кв. 41.

На адресу суду 02.08.2019 повернулась ухвала про відкриття провадження у справі №908/1533/19 від 24.06.2019, яка надіслана на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальна торгова компанія «Сервіс» - 69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 46, кв. 41 з поштовою відміткою за закінченням встановленого строку зберігання .

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 23.08.2019, тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Отже, враховуючи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальна торгова компанія «Сервіс» належним чином повідомлене про дату, час та місце призначених судових засідань, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості сторін про поставку товару, товариством з обмеженою відповідальністю Індустріальна торгова компанія Сервіс (відповідачем у справі) виставлено товариству з обмеженою відповідальністю Ферум-Груп (позивачу у справі) рахунок на оплату ферохрому вуглецевого № 112 від 17.12.2018 на суму 115999,99 грн., в т.ч. ПДВ 19333,33 грн. В рахунку зазначено - договір поставки № 09/11 від 09.11.2016 та зазначено, що товар відпускається самовивозом.

Товариством з обмеженою відповідальністю Ферум-Груп на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальна торгова компанія Сервіс згідно платіжного доручення № 750 від 26.12.2018 перераховано грошові кошти в розмірі 115999,99 грн. Згідно реєстру платіжних документів за 26.12.2018, призначення платежу: оплата за феросплави згідно рахунку № 112 від 17.12.2018.

За поясненнями позивача, наступного дня 27.12.2018 відповідач відмовився від поставки товару, у зв`язку з чим позивачем направлено на адресу відповідача лист № 27/12/18-02 від 27.12.2018 про повернення коштів у розмірі 115999,99 грн., які були перераховані на рахунок ТОВ Індустріальна торгова компанія Сервіс .

Відповідач 28.12.2018 частково повернув попередню оплату на рахунок позивача в сумі 45000,00 грн., що підтверджується банківською випискою за 28.12.2018 з призначенням платежу повернення помилково перерахованих коштів згідно листа № 27/12/18-02 від 27.12.2018 .

Товариством з обмеженою відповідальністю «Індустріальна торгова компанія Сервіс та товариством з обмеженою відповідальністю Ферум-Груп 10.04.2019 складено акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на вказану дату у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 70999,99 грн. Вказаний акт звірки підписаний обома сторонами та скріплений печатками товариств.

ТОВ ІТК Сервіс 10.05.2019 направлено на адресу ТОВ Ферум-Груп лист № 32, в якому відповідач зобов`язувався сплатити залишок грошових коштів до кінця травня. Проте, станом на час розгляду справи відповідач грошові кошти у розмірі 70999,99 грн. не повернув.

У зв`язку з неповерненням грошових коштів, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 29.12.2018 по 18.06.2019 у розмірі 1003,71 грн. та інфляційні втрати за період з грудня 2018 по лютий 2019 включно в сумі 1647,18 грн.

Невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення перерахованих на його розрахунковий рахунок коштів стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:

1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

2. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як випливає з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини, у розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов`язки, а саме: обов`язки позивача полягали у оплаті наданого відповідачем рахунку щодо оплати вартості замовленого позивачем для власної підприємницької діяльності товару, а обов`язки відповідача - у поставці товару.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії реєстру платіжних доручень від 26.12.2018, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 115999,99 грн. згідно виставленого рахунку № 112 від 17.12.2018.

Договір поставки сторонами так і не укладено, отже, строк поставки або умови повернення суми передплати сторонами не узгоджено.

За визначенням ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобов`язання по поставці товару, протягом семи днів з моменту отримання від позивача листа № 27/12/18-02 від 27.12.2018 про повернення суми передплати відповідач повинен був повернути отримані від позивача в якості попередньої оплати грошові кошти в повному обсязі.

Отримані від позивача грошові кошти 28.12.2018 частково повернуто відповідачем на розрахунковий рахунок позивача в сумі 45000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена правова норма передбачає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлений договором купівлі-продажу товар, за який вже здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків зафіксовано, що станом на 10.04.2019 заборгованість відповідача перед позивачем щодо неповернутої сум передплати складає 70999,99 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

З часу здійснення авансового платежу та направлення вимоги про повернення грошових коштів відповідачем поставка не здійснена, після пред`явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов`язань, а тому суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 70999,99 грн. обґрунтованими.

Крім зазначеної вимоги про стягнення суми передплати позивач просив стягнути з відповідача 1003,71 грн. 3% річних за період з 29.12.2018 по 18.06.2019 та 1647,18 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2018 по лютий 2019 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати вартості непоставленого товару не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконання відповідачем зобов`язання по поставці товару.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України (даної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові № 3-90гс14 від 16.09.2014 та постанові №910/14120/14 від 01.07.2015).

Таким чином, оскільки за усною домовленістю між сторонами виникла господарські відносини, в яких на відповідача покладається зобов`язання по поставці товару, а не грошове зобов`язання, правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень, передбачених ст. 625 ЦК України, не має.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В даному випадку, позивачем позовні вимоги обґрунтовано частково.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 74 ГПК України і не надав суду доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов`язання по поверненню отриманої суми передоплати в повному обсязі.

Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 70999,99 грн. основного боргу. В іншій частині позову суду відмовляє через необґрунтованість.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру визнаних судом обґрунтованими позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 1851,86 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальна торгова компанія «Сервіс» (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 46, кв. 41, ідентифікаційний код 37088185) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ферум-Груп» (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 18-в, кімн. 314, ідентифікаційний код 40643370) 70999,99 грн. (сімдесят тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 99 коп.) та 1851,86 (одну тисячу вісімсот п`ятдесят одну грн. 86 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 12.08.2019.

Суддя В.В. Носівець