Рішення

від 13.08.2019 по справі 7/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2019Справа № 7/23

За позовом Акціонерного товариства Київенерго

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Житлорембудсервіс Деснянського району м. Києва (ЖЕК-319)

про стягнення 80 775,42 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія Київенерго в особі Структурного відокремленого підрозділу Енергозбут Київенерго звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Житлорембудсервіс Деснянського району м. Києва (ЖЕК-319) про стягнення 80 775,42 грн., з яких: 53 779,95 грн. основного боргу, 4 407,68 грн. 3% річних, 22 587,79 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язання по сплаті заборгованості за спожиту енергію на підставі Договору № 1640070 від 30.08.2004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2008 порушено провадження у справі № 7/23 та призначено до розгляду на 20.10.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2008 (суддя ОСОБА_1) зупинено провадження у справі № 7/23 до вирішення іншої пов`язаної з нею справи № 8/131.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 № 05-23/856 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 7/23, у зв`язку з прийняттям рішення Вищою радою правосуддя від 05.03.2019 № 662/0/15-19 Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва у відставку .

Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 справу № 7/23 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2019 пприйнято справу №7/23 до провадження судді Гумеги О.В.

19.06.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства Київенерго (позивач) надійшла заява про уточнення позовних вимог. Зазначеною заявою позивач повідомив, що відповідачем сплачено на користь позивача суму основного боргу у розмірі 53 779,95 грн., у зв`язку з чим позивач підтримує позовні вимоги лише в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі - 4 407,68 грн. та 22 587,79 грн. інфляційних втрат. У зазначеній заяві позивач повідомив про зміну найменування та місцезнаходження позивача.

15.12.2017 набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

До набрання чинності новою редакцією ГПК України господарський процес передбачав лише одну форму судового процесу - позовне провадження. Натомість, новою редакцією ГПК України з 15 грудня 2017 року розширено перелік форм господарського судочинства та визначено такі форми як наказне провадження, загальне позовне провадження та спрощене позовне провадження (ч. 1 ст. 12 ГПК України).

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (частина друга статті 247 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктами 1, 2 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для цілей цього Кодексумалозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог зазначає таке.

ГПК України не передбачено права позивача на подання уточненої заяви. Разом з тим, виходячи зі змісту цієї заяви, а також змісту раніше поданої позовної заяви № 048-051-9085 від 03.10.2008 та конкретних обставин справи, суд приймає до розгляду зазначену заяву.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Новою ціною позову, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог є - 26 995,47 грн. з яких: 22 587,79 грн. інфляційних втрат та 4 407,68 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Враховуючи відомості щодо позивача, зазначені у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повідомлення позивача, викладене у заяві від 19.06.2019, судом встановлено, що вірним найменуванням та місцезнаходженням позивача є Акціонерне товариство Київенерго (85612, Донецька обл., Мар`їнський район, місто Курахове, вул. Енергетиків, будинок 34).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 поновлено провадження у справі № 7/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи 7/23 в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 у справі № 7/23.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 про поновлення провадження у справі № 7/23 було направлене відповідачу за адресою: 02217, м. Київ , вул. Закревського , буд. 15, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштове відправлення з наведеною ухвалою суду та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було повернуте органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 у справі № 7/23 було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про уточнення позовних вимог та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

30.08.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго в особі Структурного відокремленого підрозділу Енергозбут Київенерго , яка в подальшому була перейменована в Акціонерне товариство Київенерго (постачальник, позивач), та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Житлорембудсервіс Деснянського району м. Києва (ЖЕК-319) (споживач, відповідач) було укладено Договір № 1640070 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір або Договір № 1640070 від 30.08.2004), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов цього Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені даним Договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією. Правилами користування тепловою енергією (далі - Правила), нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник (позивач) зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (відповідачем) (додатки № 3, 4 до Договору) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1 до Договору.

Відповідно до п. 2.3.1 Договору, споживач (відповідач) зобов`язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2 до Договору.

Крім того, відповідно до п. 2.3.5 Договору споживач (відповідач) зобов`язується забезпечувати: своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника (відповідача) за теплову енергію, спожиту орендарями; прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України тощо.

Пунктом 2 додатку 2 до Договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Згідно з пунктом 3 додатку 2 до Договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до пунктів 4 та 5 додатку 2 до Договору, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця. Споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-6 по вул. Меліоративній, 11 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно пункту 8 додатку 2 до Договору, у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до пункту 9 додатку 2 до Договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку (табуляграму) фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з пунктом 10 додатку 2 до Договору споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Можливі змінення тарифів в період дії Договору (п. 12 додатку 2 до Договору).

Таким чином, умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до частини 2 статті 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 1640070 від 30.08.2004, у останнього за період з 01.10.2005 по 01.09.2008 виникла заборгованість за використану теплову енергію в сумі 53 779,95 грн. (основний борг), що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України Про теплопостачання тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 1640070 від 30.08.2004 за період з 01.10.2005 по 01.09.2008 станом на момент подачі позовної заяви становила 53 779,95 грн.

19.06.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній повідомив, що відповідачем сплачено на користь позивача суму основного боргу у розмірі 53 779,95 грн. Наведене підтверджується доданою позивачем до зазначеної заяви оборотно-сальдовою відомістю станом на 13.06.2019.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі - 4 407,68 грн. та 22 587,79 грн. інфляційних втрат за період з жовтня 2005 року по вересень 2008 року.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем умов Договору № 1640070 від 30.08.2004, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум інфляційної складової боргу та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 587,79 грн. інфляційних втрат та 4 407,68 грн. 3% річних за період з жовтня 2005 року по вересень 2008 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду діяла редакція ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої до складу судових витрат були віднесені, зокрема, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При зверненні з позовом до Господарського суду міста Києва (07.10.2008, що підтверджується датою штемпеля відділу діловодства Господарського суду міста Києва) позивачем було оплачене державне мито в сумі 807,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., що підтверджується відповідно платіжними дорученнями № 1838 від 03.10.2008 та № 1839 від 03.10.2008.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України (тут і далі - в редакції на час зверенння позивача з позовом до суду) державне мито, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Враховуючи вищенаведені правові норми та задоволення позову в повному обсязі, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 807,76 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Житлорембудсервіс Деснянського району м. Києва (ЖЕК-319) (02217, м. Київ, вул. Закревського, буд. 15; ідентифікаційний код 31776030) на користь Акціонерного товариства Київенерго (85612, Донецька обл., Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34; ідентифікаційний код 00131305) 22 587,79 грн. (двадцять дві тисячі п`ятсот вісімдесят сім гривень 79 коп.) інфляційних втрат, 4 407,68 грн. (чотири тисячі чотириста сім гривень 68 коп.) 3% річних, 807,76 грн. (вісімсот сім гривень 76 коп.) державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення ГПК України.

Повне рішення складено 13.08.2019.

Суддя Гумега О.В.