Рішення

від 01.08.2019 по справі 910/4145/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2019Справа № 910/4145/19

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "Управдом"

про стягнення 150 907,61 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Довгалюк А.В.; Головачева О.М.;

від відповідача - Ярошенко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "Управдом" про стягнення 150 907,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача перед позивачем боргу за послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.05.2016 по 31.07.2018 у розмірі 150 907,61 грн.

Ухвалою суду від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 16.05.2019.

Через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечив, зокрема з тих підстав, що позивачем належними та допустимими засобами доказування не доведено факту наявності боргу в розмірі 150 907,61 грн.

24.05.2019 позивачем подана відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначив, що прилади обліку води, встановлені у приміщеннях насосної станції та індивідуального теплового пункту у будинку, що перебуває на балансі відповідача, а дані, на підставі яких було розраховано суму заборгованості відповідача, визначені за показниками лічильників, встановлених у відповідному порядку, у зв`язку з чим розрахунок позивача є вірним.

09.07.2019 позивачем подано клопотання про витребування доказів, а саме витребування у відповідача інформації у формі фотофіксації про дані показань засобів обліку води №№0802730658, №02229235,№2008244, встановлених у будинку 6-в по вул. Підвисоцького в м. Києві .

Відповідач заперечив проти клопотання про витребування доказів.

Суд розглянувши подане клопотання відмовив у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Позивачем клопотання подано с пропуском строку на подання вказаного клопотання та не обґрунтовано неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від позивача. Позивачем не обґрунтовано поважних причин пропуску строків на витребування доказів.

Крім того, заявлене клопотання не відповідає ч. 2 ст. 81 ГПК України, а саме пункту 2, стосовно того, що у клопотанні повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити витребуваний доказ, або аргументи, які він може спростувати.

У заявленому Позивачем клопотанні витребовується інформація у формі фотофіксації про дані показань засобів обліку води.

Вказаний доказ не є належним доказом підтвердження заборгованості, оскільки зняття показів у такий спосіб, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, не передбачено та не може братись за основу розрахунку заборгованості за водопостачання.

Також, у змісті клопотання про витребування доказів відсутня будь-яка інформація, про те, яких заходів було вжито Позивачем самостійно для отримання витребуваного доказу, а також відсутні докази вжиття таких заходів, що суперечить пунктам 4,5 ч. 2 ст. 81 ГПК України.

Щодо доказів, які були наданні разом із клопотанням, то вказані докази не приймаються судом до розгляду, оскільки вказані докази відсутні у відповідача, а позивачем не вчинено дій щодо направлення таких доказів іншій стороні, що свідчить про те, що Позивач не виконав вимоги ч. 8, 9 ст. 80 ГПК України.

У судових засіданнях 16.05.2019, 04.06.2019, 09.07.2019, 18.07.2019 судом оголошувались перерви.

В судовому засіданні 01.08.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов, а представник відповідача заперечив проти позову, просив відмовити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 01.08.2019 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти нього, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2016 між ПрАТ АК Київводоканал та Товариством з обмеженою відповідальністю Міська сервісна компанія Управдом (далі - ТОВ МСК Управдом , Відповідач або Абонент) було укладено тимчасовий договір №14582/4-1-02Т на надання послуг з водопостачання та приймання-стічних вод через приєднані мережі (далі - Тимчасовий договір).

Відповідно до пункту 1.1 Тимчасового договору, Постачальник зобов`язався надавати Абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за об`єктами водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених Абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а Абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

На підтвердження факту надання послуг позивач надав суду акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку), які наявні в матеріалах справи.

Так, позивач вказує наступне:

- за кодом 6-2416 за період з 01.05.2016 по 31.07.2017 позивачем надано послуг відповідачу на суму 145 253,18 грн., з яких сплачено 14 205,13 грн. внаслідок чого утворилась заборгованість розміром 131 048,05 грн.

- за кодом 6-52416 за період з 01.01.2016 по 31.07.2017 позивачем надано послуг на суму 23 062,47 грн., з яких сплачено 3 202,91грн. внаслідок чого утворилась заборгованість розміром 19 859,56 грн.

Отже за твердженням позивача загальна заборгованість ТОВ МСК Управдом перед ПрАТ АК Київводоканал складає 150 907,61 грн. (131 048,05 грн. + 19 859,56 грн.).

Суд вважає, позовні вимоги необґрунтованими у зв`язку з чим суд відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог.

Згідно з пунктом 7.1 Тимчасового договору, цей договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29.04.2016.

В подальшому, як встановлено судом між сторонами не було укладено нового договору.

Отже, термін дії тимчасового договору закінчився 30.04.2016, а нового договору між сторонами укладено так і не було.

Відтак, між сторонами з 03.04.2016 відсутні договірні правовідносини на надання послуг з водопостачання та приймання-стічних вод через приєднані мережі.

Засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги .

Згідно зі статтею 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги , залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст.ст. 16, 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуги у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Згідно з статтею 2 Закону України Про житлово-комунальні послуги його дія поширюється на всі суб`єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону, Відповідач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Також, нормативно-правовими актами, які встановлюють порядок користування питною водою із комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації та регулюють спірні правовідносини є Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (надалі - Правила користування) та Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 за № 37 (надалі - Правила приймання).

Згідно з ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Постановою КМУ від 21.07.2005 №630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

Приписами статті 1 вказаного Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Статтею 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Відповідно до пункту 3.7 Правил, користування розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог п. 3.1. Правил, розрахунки за спожиту питну воду здійснюються на підставі показників засобів обліку.

Відповідно до п. 3.14 Правил № 190, у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

За твердженням Позивача, згідно з пунктом 2.4 Правил приймання Відповідач зобов`язаний своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.13. Правил передбачено, що суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреб, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

В підтвердження доказів надання позивачем послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі позивачем долучено до матеріалів справи акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку).

Відповідач заперечує підписання вказаних актів про зняття показань з приладу обліку.

Згідно, п. 5.21. Правил, зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Досліджуючи акти вбачається, що вказані акти не містять підписів уповноваженої особи працівника Відповідача, або уповноваженої на таке підписання особи. Натомість, як вбачається зі змісту актів зняття показників лічильників, від ТОВ МСК Управдом акти підписували такі особи, як дежурний ОСОБА_6 , конс`єрж ОСОБА_1 , , конс`єрж ОСОБА_2 , інжен. ОСОБА_3 сантехнік ОСОБА_4 , які не мають відношення до відповідача. Зворотного сторонами не доведено, а судом не встановлено. Деякі акти не підписані ніким з боку абонента. Також серед цих актів наявні навіть такі, що були складені не відносно Відповідача, а зовсім іншої юридичної особи - ТОВ Градострой-Сервіс .

При цьому, серед актів, доданих до позовної заяви, є такі, що складені зі зняттям показників з лічильників, які відсутні в переліку дислокації об`єктів до Договору:

- прилад обліку номер 0229235 405SQn 3,5-25;

- прилад обліку номер 0802730658 MTQn 6К-32;

- прилад обліку номер 2008244 МТ Qn 10-К-40;

Тобто, вказані прилади обліку не відносяться до договірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем, оскільки їх немає у відповідному переліку до Договору. При цьому з даних приладів обліку Позивач використав дані для розрахунку суми заборгованості, що є необґрунтованим.

Також, судом взято до уваги те, що холодна вода, яка обраховується засобами обліку номер 1108370898 420PC Qn 6-32 та номер 02229342 МТ Qn3,5 К-25 використовується для гарячого водопостачання, попередньо підігріта.

Пунктом 3.13. Правил передбачено, що суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреб, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що послуги з постачання питної води, що використовується відповідачем для підігріву води та водовідведення умовами вказаного договору та додаткам до нього не передбачені.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Позивачем не доведено, що відповідач є особою, що надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, як і не доведений і факт перебування на балансі у відповідача теплового пункту, що є засобом вироблення гарячої води.

З 01 січня 2015 року Відповідач перестав бути постачальником гарячого водопостачання в зв`язку зі змінами законодавства, а таким постачальником були спочатку ТОВ Київська міська компанія Енергосервіс (ідент. код 39265598), ПАТ Київенерго (ідент. код 00131305) та КП Київтеплоенерго (ідент. код 40538421). Отже і взаємовідносини по постачанню води, яка обраховується вказаними лічильниками, мають встановлюватися між Позивачем та вказаними юридичними особами.

Судом не прийняті до уваги подані позивачем до суду акти про зняття показань з приладів обліку в період з 01.05.2016 по 31.07.2018, як докази надання відповідачу послуг за Договором, оскільки вказані акти підписані позивачем та Публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО" та не містять жодного підпису відповідача або його представника. Зворотного суду не доведено.

Таким чином, за висновком суду Позивач не надав обґрунтованих доказів, що підтверджують факт користування послугами з водопостачання та водовідведення та їх об`єми тощо. А наявні в матеріалах справи акти, не можуть вважатися належними, достовірними та допустимими доказами у справі.

Всебічно та об`єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "Управдом" слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Відповідачем заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 15 199,41 грн.

Позивач заперечив проти задоволення судом витрат у розмірі заявленим відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, відповідач разом з відзивом просив суд відмовити в позові та стягнути з відповідача на користь позивача 15 199,41 грн. та додав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і очікує понести в зв`язку з розглядом справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає статі в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В матеріалах справи міститься ордер на ім`я ОСОБА_5 , копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги №02/03-2016 від 05.03.2019, рахунок-фактура №СФ-0000004 від 13.05.2019, рахунок-фактура №СФ-0000003 від 06.05.2019, рахунок-фактура №СФ-0000006 від 01.08.2019, акт №ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.08.2019, платіжні доручення №1282 від 19.07.2019 на суму 2500,00 грн., №1270 від 02.07.2019 на суму 4 000,00 грн., №1271 від 23.05.2019 на суму 2000,00 грн., №1282 від 01.08.2019 на суму 1 699,41 грн., №1281 від 01.08.2019 на суму 5000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаний з розглядом справи. До витрат пов`язаний з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, наявністю та доведенням факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, заявлена Позивачем вимога, про стягнення з Відповідача 15 199,41 грн. витрат на професійну правничу допомогу визнається судом обґрунтованою та співмірною з ціною позову, складністю справи та часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, у зв`язку з чим задовольняється судом в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст.ст. 129, 233, 238, 250-252, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код 03327664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міська сервісна компанія Управдом (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 9-Б, код 38656815) 15 199 (п`ятнадцять тисяч сто дев`яносто дев`ять) грн. 41 коп. витрат на правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.08.2019

Суддя І.І. Борисенко