Постанова

від 21.11.2019 по справі 910/4145/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2019 р. Справа№ 910/4145/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Зубець Л.П.

Андрієнка В.В.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Драчова М.С., Головачева О.М.

відповідача - Ярошенко О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.08.2019 р. (повне рішення складено 08.08.2019 р.)

у справі № 910/4145/19 (суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "Управдом"

про стягнення заборгованості у розмірі 150907,61 грн

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "Управдом" про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 150907,61 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що у відповідача перед позивачем існує борг за послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.05.2016 р. по 31.07.2018 р. у розмірі 150907,61 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.08.2019 р. у справі № 910/4145/19 у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовлено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "Управдом" 15199,41 грн витрат на правову допомогу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що не зважаючи на припинення укладеного між сторонами договору, факт споживання відповідачем питної води підтверджується погодженими та підписаними останнім актами про зняття показань з лічильників. Крім цього, скаржник, не погоджуючись із заявленими відповідачем витратами на правову допомогу, посилається на ч. 5 ст. 12 ГПК України, відповідно до якої дана справа є малозначною виходячи з ціни позову, тому у відповідача не було обов`язкової необхідності звертатися до послуг адвоката, відповідно і відшкодовувати такі витрати.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у справі № 910/4145/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4145/19 та призначено її до розгляду на 07.11.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4501/19 від 06.11.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4145/19.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/4145/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 р. справу № 910/4145/19 було прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

У судовому засіданні 07.11.2019 р. було оголошено перерву до 21.11.2019 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12.01.2016 р. між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "Управдом" (далі - абонент) було укладено тимчасовий договір № 14582/4-1-02Т на надання послуг з водопостачання та приймання-стічних вод через приєднані мережі (далі - тимчасовий договір).

Відповідно до п. 1.1 тимчасового договору постачальник зобов`язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за об`єктами водоспоживання, зазначеними у дислокації об`єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід`ємною частиною цього договору) та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

На підтвердження факту надання послуг позивач надав суду акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку), які наявні в матеріалах справи.

Позивач посилається на те, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Міська сервісна компанія "Управдом" перед Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" складає 150907,61 грн, а саме:

- за кодом 6-2416 за період з 01.05.2016 р. по 31.07.2018 р. позивачем надано послуг відповідачу на суму 145253,18 грн, з яких сплачено 14205,13 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість розміром 131048,05 грн.

- за кодом 6-52416 за період з 01.01.2016 р. по 31.07.2018 р. позивачем надано послуг на суму 23062,47 грн, з яких сплачено 3202,91 грн, внаслідок чого утворилась заборгованість розміром 19859,56 грн.

Відповідно до п. 7.1 тимчасового договору, цей договір набув чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 29.04.2016 р.

Отже, термін дії тимчасового договору закінчився 30.04.2016 р., а нового договору між сторонами укладено так не було.

Відтак, між сторонами з 03.04.2016 р. відсутні договірні правовідносини на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Як передбачено ст. ст. 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуги у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За змістом ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" його дія поширюється на всі суб`єкти господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об`єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, а також на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води, станом джерел та систем питного водопостачання, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Також, порядок користування питною водою із комунальних водопроводів та приймання стічних вод до комунальної каналізації встановлюють Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 (далі - Правила № 190) та Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 р. за № 37 (далі - Правила № 37).

Згідно зі ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві, який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила № 630), які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах № 630 визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України "Про питну воду та питне водопостачання" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров`я людини питною водою.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

У відповідності до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно з п. 3.7 Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.1 Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду здійснюються на підставі показників засобів обліку.

У разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел (п. 3.14 Правил № 190).

За змістом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов`язані своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 3.13 Правил № 190 передбачено, що суб`єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

На підтвердження надання позивачем послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі останнім було надано акти про зняття показань з лічильників (приладів обліку).

Відповідач заперечує підписання вказаних актів про зняття показань з приладу обліку.

Згідно з п. 5.21 Правил № 190 зняття показів засобів обліку здійснюється представником виробника у присутності споживача або самим споживачем.

Вбачається, що надані позивачем акти не містять підписів уповноваженої особи працівника відповідача, або уповноваженої на таке підписання особи. Натомість, як вбачається зі змісту актів зняття показників лічильників, від ТОВ "МСК "Управдом" акти підписували особи, які не мають відношення до відповідача. Деякі акти не підписані з боку абонента. Також серед цих актів наявні навіть такі, що були складені не відносно відповідача, а іншої юридичної особи - ТОВ "Градострой-Сервіс".

Крім цього, холодна вода, яка обраховується засобами обліку номер 1108370898 420PC Qn 6-32 та номер 02229342 МТ Qn3,5 К-25, використовується для гарячого водопостачання.

Так, послуги з постачання питної води, що використовується відповідачем для підігріву води та водовідведення умовами вказаного договору та додаткам до нього не передбачені.

Гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Разом з цим, позивачем не доведено, що останній є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії, як і не доведений факт перебування на балансі у відповідача теплового пункту, що є засобом вироблення гарячої води.

З 01 січня 2015 року позивач не є постачальником гарячого водопостачання в зв`язку зі змінами законодавства, а таким постачальником були спочатку ТОВ "Київська міська компанія "Енергосервіс", ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго". Отже взаємовідносини по постачанню води, яка обраховується вказаними лічильниками, мають встановлюватися між позивачем та вказаними юридичними особами.

Акти про зняття показань з приладів обліку за період з 01.05.2016 р. по 31.07.2018 р., надані позивачем, не підтверджують надання відповідачу послуг за укладеним договором, оскільки вказані акти підписані позивачем та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та не містять підпису відповідача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивач не надав обґрунтованих доказів, що підтверджують факт користування відповідачем послугами з водопостачання та водовідведення.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 150907,61 грн є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Стосовно заявлених у суді першої інстанції відповідачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15199,41 грн, колегія зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат відповідач надав:

- ордер на ім`я Ярошенко О.О.;

- копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю;

- договір про надання правової допомоги №02/03-2016 від 05.03.2019 р.;

- рахунок фактуру № СФ-0000004 від 13.05.2019 р.;

- рахунок-фактуру № СФ-0000003 від 06.05.2019 р.;

- рахунок-фактура № СФ-0000006 від 01.08.2019 р.;

- акт № ОУ-0000004 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.08.2019 р.;

- платіжні доручення № 1282 від 19.07.2019 р. на суму 2500,00 грн, № 1270 від 02.07.2019 р. на суму 4000,00 грн, № 1271 від 23.05.2019 р. на суму 2000,00 грн, № 1282 від 01.08.2019 р. на суму 1699,41 грн, № 1281 від 01.08.2019 р. на суму 5000,00 грн.

Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови в позові.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, наявністю та доведенням факту понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем вимога, про стягнення з відповідача 15199,41 грн витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованою, співмірною з ціною позову, складністю справи, у зв`язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Доводи позивача про те, що оскільки дана справа у відповідності до ч. 5 ст. 12 ГПК України є малозначною, виходячи з ціни позову, тому у відповідача не було обов`язкової необхідності звертатися до послуг адвоката, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вибір представника у судовому засіданні є правом сторони та не залежить від того чи є справа малозначною.

До того ж залучення стороною адвоката у якості представника у малозначній справі не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки відшкодування витрат на правничу допомогу ставиться в залежність лише від результатів розгляду справи та доказів понесених витрат.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 01.08.2019 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Згідно з ч. 5 ст 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.08.2019 р. у справі № 910/4145/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.12.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Л.П. Зубець

В.В. Андрієнко