Рішення

від 07.08.2019 по справі 520/4642/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 серпня 2019 р. № 520/4642/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,

за участю представників:

позивача - Новікової А.І.,

представника відповідача - Єрохіна І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилдорстрой" (64207, Харківська обл., Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Центральна, 2-а, код ЄДРПОУ 32407161)

до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Жилдорстрой (далі по тексту - позивач, ТОВ Жилдорстрой ) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Харківській області), в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000351417 від 29.11.2018 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 29 листопада 2018 року Головне управління ДФС у Харківській області направило до ТОВ Жилдорстрой податкове повідомлення - рішення №0000351417, яким було збільшено грошове зобов`язання на загальну суму 122 117,50 грн. (сто двадцять дві тисячі сто сімнадцять грн. 50 коп.), з них: податкового зобов`язання на суму 97694 грн. 00 коп. та штрафних санкцій на суму 24423 грн. 50 коп.

Дане рішення було винесене на підставі Акта перевірки №4723/20-40-14-17-19/32407161 від 12.11.2018 року і мотивоване тим, що за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ ВКФ Союз СВ (код ЄДРПОУ 32335642) за серпень, листопад 2016 року, ТОВ ММ Білдінг (код ЄДРПОУ 39521226) за жовтень 2016 року, ТОВ Комснаб Лідер (код ЄДРПОУ 39915639) за березень 2016 року та травень 2017 року, ТОВ ВКП Точмашдеталь (код ЄДРПОУ 35876502) за травень - червень 2015 року, ТОВ Ел ІМС (код ЄДРПОУ 37431529) за вересень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт/послуг), нібито, встановлено порушення позивачем п. 198.1,п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було знижено податок на додану вартість всього у сумі 97 694 грн.

19.11.2018 року позивач направив відповідачу заперечення до акту документальної позапланово виїзної перевірки ТОВ Жилдорстрой від 12.11.2018 року №4723/20-40-14-17-19/32407161 у яких було зазначено, що всі документи, які були надані ТОВ Жилдорстрой для перевірки підтверджують безпідставність та незаконність донарахування підприємству ПДВ за 2016-2017 року у сумі 97 694 грн.

У відповіді відповідача від 29.11.2018 року №49742/10/20-40-14-17-14 зазначено, що висновки за актом перевірки від 12.11.2018 року №4723/20-40-14-17-19/32407161 залишені без змін.

Позивач вважає, що вищезазначене ППР є безпідставними, протиправними, таким що порушують права та інтереси товариства та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою від 16 травня 2019 року відкрито провадження по справі.

Представник відповідача подав відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, вважав прийняте податкове повідомлення рішення правомірним, прийнятим у відповідності до вимог законодавства.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої позиції з посиланням на доводи викладені у позові та відзиві на позов.

Судом встановлено, що ТОВ Жилдорстрой зареєстровано у встановленому законом порядку 22.04.2003 року за № 1 447 105 0001 000434. Знаходиться на податковому обліку в контролюючих органах та є платником ПДВ.

На підставі направлення від 30.10.2018 № 10990 та № 10991, виданих ГУ ДФС у Харківській області, з 30.10.2018 року по 05.11.2018 року здійснено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства, за результатами якої складений акт №4723/20-40-14-17-19/32407161 від 12.11.2018 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Жилдорстрой , податковий номер 32407161 з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість щодо господарських взаємовідносин з контрагентами- постачальниками ТОВ ВКФ Союз СВ (код за ЄДРПОУ 32335642) за серпень, листопад 2016 року, ТОВ ММ Білдинг (код за ЄДРПОУ 39521226) за жовтень 2016 року, ТОВ Комснаб Лідер (код за ЄДРПОУ 39915639) за березень 2016 року та травень 2017 року, ТОВ ВКП Точмашдеталь (код за ЄДРПОУ 35876502) за травень-червень 2015 року, ТОВ Ел ІМС (код за ЄДРПОУ 37431529) за вересень 2016 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт/послуг)" (далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 26-100 т. 1).

У висновку акту перевірки №4723/20-40-14-17-19/32407161 від 12.11.2018 р. щодо підстав прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ Жилдорстрой , а саме:

абз. "а" п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 97694 грн., в тому числі за І квартал 2016 року в сумі 997 грн., за ІІ квартал 2016 року в сумі 9140 грн., за ІІІ квартал 2016 року в сумі 19808 грн, за IV квартал 2016 року в сумі 54239 грн., за ІІ квартал 2017 року в сумі 13510 грн.

Позивачем подано до ГУ ДФС у Харківській області заперечення до акту документальної позапланової виїзної перевірки (а.с.103-108, т.1).

Листом від 20.11.2018 №49742/10/20-40-14-17-14 позивача повідомлено про те, що висновки за актом перевірки від 12.11.2018 № 4723/32407161 залишені без змін (а.с. 109-115, т.1).

На підставі висновків акту перевірки, 29.11.2018 року контролюючим органом- прийнято податкове повідомлення - рішення №0000351417, яким ТОВ Жилдорстрой збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість загальну у сумі 97694, 00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 24423,50 грн. (а.с. 102 т.1).

Позивачем до Державної фіскальної служби України подано скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0000351417 від 29.11.2018 (а.с.116-117, т.1).

Рішенням від 06.03.2019 № 10847/6/9999-11-04.02-25, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0000351417 від 29.11.2018 залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 118-124,т. 1).

Як встановлено судом, у вересні 2016 року між позивачем та ТОВ ЕЛ ІМС було вчинено купівлю-продаж ТМЦ, а саме - позивач придбав у ТОВ ЕЛ ІМС будівельні матеріали на суму 171 595,68 грн., у тому числі ПДВ 28 599,28 грн., що підтверджується копіями: рахунків-фактур №СФ-31/08-4 від 21.09.2016 року, №СФ-31/08-8 від 22.09.2016 року, №СФ-31/08-7 від 22.09.2016 року, №СФ-31/08-6 від 22.09.2016 року та видаткових накладних №РН-0000111 від 28.09.2016 року, №РН-0000115 від 28.09.2016 року, №РН-0000112 від 28.09.2016 року, №РН-0000113 від 28.09.2016 року (а.с.125-132, т.1).

Факт здійснення господарських операцій також підтверджується копіями наступних документів:

- податкових накладних від 22.09.2016 р. №№ 18-21 (а.с. 152-154, 157 т. 2);

- виписки банку за 22.09.2016 року;

- розрахунку з постачальниками за вересень 2016 року (відомість 3-М);

- подорожнього листа №15/09 вантажного автомобіля від 28.09.2016 року;

- подорожнього листа службового легкового автомобіля №14/05 від 28.09.2016 року;

- матеріального звіту позивача за вересень місяць 2016 року (а.с.133-139, т.1).

Відповідні суми податку на додану вартість за податковими накладними від 22.09.2016 р. №№ 18-21 включено до податкового кредиту в ІІІ кварталі 2016 року в загальній сумі 28 599, 28 грн., відображено у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2016 року.

Транспортування будівельних матеріалів здійснювалось автомобілем позивача. Зазначеним автомобілем позивач користується на підставі договору позички транспортного засобу від 12.01.2015 року (а.с.140-141, т.1).

В подальшому придбані будівельні матеріали були використані позивачем у поточному ремонті приміщень терцентру в м. Балаклія Харківської області, для капітального ремонту Гусарівського сільського будинку культури в с. Гусарівка Балаклійського району Харківської області та на інших об?єктах.

В якості підтвердження використання позивачем придбаних у ТОВ ЕЛ ІМС будівельних матеріалів є копії таких документів:

- договір підряду №3/07 від 22 липня 2016 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2016 року;

- підсумкова відомість ресурсів за вересень 2016 року;

- договір підряду №1/01 від 21 січня 2016 року;

- договірна ціна;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року;

- підсумкова відомість ресурсів за серпень 2016 року;

- договір підряду №1/07 від 07 липня 2016 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 23.09.2016 за вересень 2016 року;

- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 (а.с.146-202, т. 1).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2016 року між позивачем та ТОВ ММ Білдінг були здійснені господарські операції з купівлі-продажу ТМЦ, згідно яких, позивач придбав у ТОВ ММ Білдінг будівельні матеріали на загальну суму 127 030,20 грн., у тому числі ПДВ 21 171,70 грн.

Реальність вчинення господарських операцій підтверджується копіями наступних документів: рахунків-фактур №СФ-0000002 від 20.10.2016 року, №СФ-0000004 від 20.10.2016 року, №СФ-0000003 від 20.10.2016 року, платіжних доручень №333 від 20.10.2016 року, №332 від 20.10.2016 року, №331 від 20.10.2016 року та видаткових накладних №РН-0000002 від 24.10.2016 року, №РН-0000003 від 24.10.2016 року, №РН-0000001 від 24.10.2016 року (а.с.203-211, т.1).

Також, документами, що підтверджують реальне придбання позивачем товарів є надані позивачем до матеріалів справи копії:

- податкових накладних від 20.10.2016 року №№ 1-3 (а.с. 158, 161, 164 т. 2);

- розрахунок з постачальниками за жовтень 2016 року (відомість 3-М);

- подорожній лист №5/10 вантажного автомобіля від 24.10.2016 року;

- подорожній лист службового легкового автомобіля №4/10 від 24.10.2016 року;

- матеріальний звіт позивача за жовтень місяць 2016 року (а.с.212-220, т.1)

Транспортування будівельних матеріалів здійснювалось автомобілем позивача. Зазначеним автомобілем позивач користується на підставі договору позички транспортного засобу від 12.01.2015 року.

Суми податку на додану вартість було включено до податкового кредиту в ІV кварталі 2016 року в загальній сумі 21 171,70 грн., відображено у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за ІV квартал 2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому придбані будівельні матеріали були використані позивачем у поточному ремонті приміщень дошкільного учбового закладу (ясла-садок) №2 Балаклійської міської ради, у капітальному ремонті харчоблоку у Балаклійському дошкільному закладі (ясла-садок) №7 комбінованого типу Балаклійської міської ради Харківської області та у інших ремонтних роботах, які виконував позивач.

В підтвердження вказаних господарських операцій з подальшого використання позивачем придбаних у ТОВ ММ Білдінг будівельних матеріалів є копії наступних документів:

- договір підряду №13/07 від 28 липня 2016 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2016 року;

- підсумкова відомість ресурсів об`єкту поточний ремонт приміщень ДНЗ (ясла-садок) №2 Балаклійської міської ради Харківської області;

- договір підряду №4/09 від 16 вересня 2016 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 24.10.2016 за жовтень 2016 року;

- підсумкова відомість ресурсів об`єкту поточний ремонт у Балаклійському ДНЗ (ясла-садок) №1 Балаклійської міської ради Харківської області;

- договір підряду №14/09 від 25 жовтня 2016 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 06.12.2016 за грудень 2016 року;

- підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1;

- договір підряду №3/07 від 07 липня 2016 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 від 23.09.2016 за вересень 2016 року;

- підсумкова відомість ресурсів об`єкту капітальний ремонт у Балаклійському ДНЗ (ясла-садок) №7 Балаклійської міської ради Харківської області;

- підсумкова відомість ресурсів об`єкту капітальний ремонт у Балаклійському ДНЗ (ясла-садок) №7 Балаклійської міської ради Харківської області за жовтень 2016 року;

- підсумкова відомість ресурсів об`єкту капітальний ремонт у Балаклійському ДНЗ (ясла-садок) №7 Балаклійської міської ради Харківської області за листопад 2016 року;

- договір підряду №12/07 від 28 липня 2016 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за жовтень 2016 року;

- підсумкова відомість ресурсів об`єкту поточний ремонт за жовтень 2016 року (а.с. 221-250, т.1, а.с.1-11, т.2).

Також, як встановлено судом під час розгляду справи, між позивачем та Міловською сільською радою Балаклійського району Харківської області було укладено договір підряду №1/08 від 19.09.2016, відповідно до якого позивач зобов`язується виконати поточний ремонт системи опалення Міловського сільського будинку культури у с. Мілова Балаклійського району Харківської області згідно дефектного акту, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити роботи (а.с.12-13, т.2).

Для виконання вказаного вище договору 12 вересня 2016 року між позивачем та ТОВ ВКФ Союз СВ укладено договір підряду №16/0912 відповідно до якого ТОВ ВКФ Союз СВ зобов`язується виконати поточний ремонт системи опалення Міловського сільського будинку культури у с. Мілова Балаклійського району Харківської області, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити роботи (а.с.16, т.2).

Факт здійснення вказаного договору підтверджується копіями наступних документів:

- податкової накладної №12 від 15.11.2016 р. на суму ПДВ 2833, 70 грн. (а.с. 167 т.2);

- виписка банку за особовим рахунком НОМЕР_1 за 15.11.2016 року;

- рахунок-фактура №СВ-00000812 від 14.11.2016 року;

- договірна ціна;

- актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року;

- підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису (а.с. 17-27, т.2).

Сума податку на додану вартість було включено до податкового кредиту в ІV кварталі 2016 року в загальній сумі 2 833,70 грн., відображено у ЄРПН, відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за ІV квартал 2016 року.

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2016 року та підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису, роботи з поточного ремонту системи опалення Міловського сільського будинку культури у с. Мілова Балаклійського району Харківської області були виконані у повному об`ємі (а.с.20-27, т.2).

16 січня 2015 року між позивачем та ТОВ ВКФ Союз СВ укладено договір підряду № 1517 відповідно до якого ТОВ ВКФ Союз СВ зобов`язується виконати будівельно-монтажні та ремонтно-будівельні роботи на об`єктах позивача, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити роботи (а.с.28, т.2).

Факт здійснення вказаного договору підтверджується наступними документами:

- податковою накладною № 25 від 23.08.2016 р. (а.с. 168 т.2);

- виписка банку за особовим рахунком НОМЕР_1 за 23.08.2016 року;

- рахунок-фактура №СВ-00000626 від 23.08.2016 року;

- розрахунок з постачальниками за серпень 2016 року (відомість 3-М);

- договірна ціна 70_ДЦ-ДЦ;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2016 року (а.с.29-35, т.2)

Позивач сплатив ТОВ ВКФ Союз СВ на виконання договору підряду №1517 від 16.01.2015 року кошти у сумі 121 152,96 грн., у тому числі ПДВ - 20 192,16 грн.

Сума податку на додану вартість включено до податкового кредиту в ІІІ кварталі 2016 року в загальній сумі 20 192,16 грн., відображено у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2016 року.

20.08.2015 року між позивачем та ТОВ ВКФ Союз СВ укладено договір поставки №15/820, відповідно до якого ТОВ ВКФ Союз СВ зобов`язується передати позивачу у власність товар, а позивач зобов`язується оплатити товар.

ТОВ ВКФ Союз СВ передав позивачу 50 м 3 природного піску, що підтверджується копіями рахунку-фактури №СВ-00000813 від 14.11.2016 року та видаткової накладної №0000581 від 15.11.2016 року (а.с.37, 38, т.2).

Як встановлено в акті перевірки (а.с. 68 т.2) ТОВ Жилдорстрой перерахувало кошти на розрахунковий рахунок ТОВ ВКФ Союз СВ згідно платіжного доручення (та на підставі рахунку № СВ-00000813) від 15.11.2016 року № 245 на загальну суму 7 500,00 грн., у тому числі ПДВ 1250,00 грн.

Факт передачі піску також підтверджується копіями наступних документів:

- податкової накладної № 13 від 15.11.2016 р. (а.с. 170 т.2);

- подорожній лист №5/11 від 15 листопада 2016 року;

- розрахунок з постачальниками за листопад 2016 року (відомість 3-М) ;

- матеріальний звіт за листопад 2016 року (а.с. 39-42, т.2).

Сума податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту в ІV кварталі 2016 року в загальній сумі 1250,00 грн., відображено у ЄРПН, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за ІV квартал 2016 року.

В подальшому позивач використовував придбаний у ТОВ ВКФ Союз СВ пісок при ремонтних роботах, що підтверджується наступними документами:

- договір підряду №1/09 від 03 листопада 2016 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2016 року;

- підсумкова відомість ресурсів за листопад 2016 року;

- договір підряду №7/09 від 30.09.2016 року;

- акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2016 року;

- підсумкова відомість ресурсів за листопад 2016 року (а.с.43-52, т.2).

10 листопада 2015 року між позивачем та ТОВ КОМСНАБ ЛІДЕР уклали договір підряду №15/1011ДП за яким, ТОВ КОМСНАБ ЛІДЕР зобов`язується виконати будівельно-монтажні роботи та ремонтно-будівельні роботи на об`єктах позивача (а.с.53, т.2).

Факт здійснення вказаного договору підтверджується копіями наступних документів:

- податкової накладної № 25 від 18.03.2016 р. на суму ПДВ - 7636, 60 грн. (а.с. 173 т.2);

- акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2016 року;

- рахунок-фактура №КС-00000055 від 18.03.2016 року;

- платіжне доручення №234 від 18.03.2016 року (а.с.54-59, т.2)

10 березня 2017 року між позивачем та ТОВ КОМСНАБ ЛІДЕР було укладено договір підряду №049/17, відповідно до якого ТОВ КОМСНАБ ЛІДЕР зобов`язується надати позивачу будівельно-монтажні роботи та ремонтно-будівельні роботи на об`єктах позивача, а позивач зобов`язується їх прийняти та оплатити (а.с.60, т.2).

Факт здійснення вказаного договору підтверджується копіями наступних документів:

- податкова накладна № 12 від 11.05.2017 року на суму ПДВ - 13510, 52 грн. (а.с. 175 т.2);

- рахунок-фактура №КС-00000190 від 11.05.2017 року;

- платіжне доручення №58 від 11.05.2017;

- договірна ціна;

- розрахунок з постачальниками за травень 2017 року (відомість 3-М) (а.с.61-64, т.2)

Позивач за даним договором свої обов?язки виконав і оплатив роботи ТОВ КОМСНАБ ЛІДЕР . ТОВ КОМСНАБ ЛІДЕР за даним договором не виконав свої зобов`язання у повному обсязі. На даний момент між позивачем та ТОВ КОМСНАБ ЛІДЕР ведеться досудова процедура врегулювання спору. Оскільки роботи за договором підряду №049/17 не завершені, то акт приймання виконаних робіт не складався і саме через це позивач при перевірці не надав відповідачу акт приймання виконаних робіт.

Відповідно до журналу-ордера по рахунку 681 станом на дату складання відповідачем акту перевірки по контрагенту-постачальнику ТОВ КОМСНАБ ЛІДЕР рахується дебіторська заборгованість у сумі 81 063,14 грн.

10.03.2016 року між позивачем та ТОВ КОМСНАБ ЛІДЕР укладено договір поставки піску №018/16КП.

Факт передачі піску підтверджується копіями наступних документів:

- рахунку-фактури №КС-00000054 від 18.03.2016 року;

- видаткової накладної № КС-00000033 від 18.03.2016 року;

- платіжним дорученням № 237 від 18.03.2016 (а.с.68-70, т.2);

- податковою накладною № 24 від 18.03.2016 р. на суму 15 000,00 грн., у тому числі ПДВ 2 500,00 грн. (а.с. 178 т. 2);

- подорожнім листом №14/03 від 18 березня 2016 року;

- подорожнім листом №16/03 від 21 березня 2016 року;

- розрахунок з постачальниками за березень 2016 року (відомість 3-М) (а.с.71-73, т.2).

Сума податку на додану вартість за податковою накладною було включено до податкового кредиту в І кварталі 2016 року в загальній сумі 2500,00 грн., відображено у ЄРПН і відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість т даним декларації з ПДВ за І квартал 2016 року.

Крім того, відповідачу під час перевірки надані документи та до матеріалів справи надані копії документів, які підтверджують ведення позивачем господарської діяльності та належного оформлення документообігу в організації, а саме:

- наказ №2 від 12.06.2003 року про вступ на посаду директора Товариства;

- наказ №1 від 30.05.2003 року з особового складу;

- наказ №1п від 15.04.2009 року про облікову політику;

- наказ №4п від 30.04.2015 року про призначення відповідальними;

- ліцензія серії АЕ №181739;

- посадова інструкція інженера - кошторисника;

- посадова інструкція виконувача робіт (прораба);

- договір купівлі-продажу майна №10а від 21.11.2003 року;

- податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку;

- штатний розклад з 01.05.2016 року;

- штатний розклад з 01.01.2017 року (а.с.74-89,т.2).

Перелічені вище документи підтверджують можливість ведення позивачем господарської діяльності, а саме достатність матеріальної бази, трудових ресурсів, повноважень працівників отримувати ТМЦ без довіреності та загалом облікову політику прийняту в організації.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що встановлено ч.1 ст. 627 ЦК України.

Статтею 204 ЦКУ передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно із ч. 1 т. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства ( ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст.193 ПКУ щодо формування податкового кредиту встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 201 ПКУ встановлює вимоги до податкової накладної. Згідно з п.201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду;

й) індивідуальний податковий номер.

Згідно з п.201.7. ст. 201 ПКУ податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пункт 201.10 ст. 201 ПКУ встановлює порядок реєстрації податкової накладної. Згідно з вказаною нормою при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон № 996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (абзац 5 статті 1 Закону № 996-ХІV).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (абзац одинадцятий статті 1 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2 зазначеної статті Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми; дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (абзац 9 ч.2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз значених норм права дає підстави дійти висновку, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях.

Акт перевірки не містить обставин з відповідними доказами, що господарські операції не відбулись, не настали зміни майнового стану платника податків за результатами її здійснення, та відповідно позбавлення права на податковий кредит позивача при вказаних обставинах порушують його майнові права.

Наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні (описка, помарка, не заповнення певного реквізиту) носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися),

Верховний суд України у постанові від 27.10.2015 р. у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15) дійшов висновку, що обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Актом перевірки підтверджено саме факт подальшого використання товару у господарській діяльності Товариства.

Неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, сертифікату якості, санітарно-гігієнічний висновок, сертифікат про радіаційну безпеку на Товар та відсутність гарантії на продукцію і комплектуючі не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Про вищевказане підтверджено висновками Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 р. у справі № К/800/14009/15, від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/26970/15 , від 14 березня 2017 р. у справі № К/800/463/17.

Безпідставними є і посилання перевіряючих на недоліки заповнення товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару, оскільки, певні недоліки в заповненні документів носять оціночний характер, а також наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами поставки чи купівлі - продажу, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже наявність у позивача товарно-транспортних накладних складених з певними недоліками, не може бути доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами, натомість факт передання товару підприємству та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується оформленими видатковими накладними.

Також суд зазначає, що чинне законодавство не містить обмежень щодо того, з яких саме пунктів може відвантажуватися товар, у тому числі не вимагає, щоб навантаження здійснювалося за юридичною адресою постачальника. Товар, який отримує покупець від постачальника може знаходиться у будь-якому іншому місті ніж було укладено договір чи визначено адресу сторони договору. Товар може бути переданий на відповідальне зберігання, знаходитися у орендованому приміщені, у приміщенні, яке перебуває у позича (безоплатне користування), або бути поставлений постачальником одразу зі складу виробника чи - то продавця, дистриб`ютора, франчайзера та ін.

Поряд з викладеним, не враховано висновок Верховного Суду України, який звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Тому посилання контролюючого органу на відсутність матеріально-технічних і трудових можливостей контрагентів, документів на підтвердження завантаження-розвантаження ТМЦ та інше не може беззаперечною свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Частина 2 ст. 61 Конституції України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Необхідно також відмітити, що посилання фіскального органу на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов`язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для платника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини "термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21.04.2011, справа "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990 року), також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (справа "Мюррей проти Об`єднаного Королівства" від 28.10.1994р., справа "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30.08.1990).

Жоден нормативно-правовий акт законодавства України не містить норм щодо солідарної відповідальності за дії контрагентів, отже позивач не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, у тому числі порушення третіми особами податкового законодавства.

У зв`язку з чим стосовно контрагентів позивача у суду не виникає сумнівів щодо реальності господарських операцій та наявності відповідних первинних документів.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що на момент здійснення господарських операцій їх учасники були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податків, тобто мали спеціальну податкову правосуб`єктність, враховуючи, що факт реального здійснення спірних господарських операцій підтверджується сукупністю складених первинних документів та зареєстрованими згідно вимог ПК України податковими накладними, враховуючи наявність причино-наслідкового зв`язку між здійсненими підприємством операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей і послуг та потребою їх використання у власній господарській діяльності, та враховуючи, що законодавство не передбачає відповідальності одного платника податку за неправомірність дій іншого, в діях підприємства відсутні порушення приписів ПК України, а зроблені в акті перевірки висновки стосовно контрагентів позивача є хибними і протиправними.

Згідно зі ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Суд вважає, що надані до позову первинні документи по взаємовідносинам позивача із контрагентами підтверджують здійснення господарських операцій, які відображені в бухгалтерській та податковій звітності позивача, та спростовують висновки Акту перевірки про наявність порушень податкового законодавства.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагентів по ланцюгу господарських відносин (несплата податків, притягнення до відповідальності) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов`язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснюють органи ДФС.

Відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив щодо зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ: Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилдорстрой" (64207, Харківська обл., Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Центральна, 2-а, код ЄДРПОУ 32407161) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.11.2018 року № 0000351417 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Жилдорстрой" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 122117, 50 грн. (сто двадцять дві тисячі сто сімнадцять гривень 50 копійок), в тому числі за податковими зобов`язаннями - 97694, 00 (дев`яносто сім тисяч шістсот дев`яносто чотири гривні) та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -24423, 50 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять три гривні 50 копійок).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Жилдорстрой" (64207, Харківська обл., Балаклійський район, м. Балаклія, вул. Центральна, 2-а, код ЄДРПОУ 32407161) сплачену суму судового збору в розмірі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13 серпня 2019 року.

Суддя Бадюков Ю.В.