Рішення від 01.08.2019 по справі 826/13310/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2019 року № 826/13310/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Чемериса М.С. (за дорученням судді), розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна

компанія Савітар

до Державної фіскальної служби України,

Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення

про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в

Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити

певні дії

представники позивача - Поцелов А.О;

сторін: відповідача - не з`явилися,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія Савітар (адреса: 01042, м. Київ, бул. М. Приймаченко, 6, оф. 89, код ЄДРПОУ 40148280 (далі - позивач або Товариство або ТОВ Інженерно-будівельна компанія Савітар ) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197 (надалі - відповідач або ДФС України), у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати Рішення комісії ДФС України з розгляду скарг від 17.05.2018 № 7194/40148280/2, від 18.05.2018 № 7531/40148280/280/2, від 18.05.2018 № 7530/40148280/2, від 18.05.2018 № 7594/40148280/2, від 21.05.2018 № 8185/40148280/2;

- зобов`язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 22.10.2017 №№ 28, 30, від 23.10.2017 № 32, від 13.11.2017 № 10, 20.11.2017 № 19.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Інженерно-будівельна компанія Савітар зазначило, що органами фіскальної служби безпідставно зупинено реєстрацію податкових накладних, оскільки позивач на підтвердження реальності здійснення операцій надав відповідачу повний перелік документів первинного бухгалтерського обліку та інші документи, що підтверджують можливість належного виконання Товариством своїх зобов`язань по договорам.

Відповідачі ДФС України та Комісія Державної фіскальної служби України відзив на позовну заяву не надали.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.09.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2018 залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Комісію Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.

30.10.2018 судом оголошувалась перерва, розгляду справи призначено на 21.11.2018.

У судовому засіданні 21.11.2018 представник позивача був присутній, представники відповідачів не з`явилися.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 19.12.2019 представник позивача позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явився. З матеріалів справи вбачається, що представники відповідачів були належно повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання. Повідомлень про причини неявки відповідачів до суду не надходило.

Окрім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до частини третьої 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 14.11.2017 на підставі п. 201.7 та п. 201.10 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ТОВ Інженерно-будівельна компанія Савітар склало і направило для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 22.10.2017 № 28 на загальну суму 786 538 грн. 34 коп.; податкову накладну від 22.10.2017 № 30 на загальну суму 953 041 грн. 82 коп.; податкову накладну від 23.10.2017 № 32 на загальну суму 9 941 грн. 22 коп.

29.11.2017 на підставі п. 201.7 та п. 201.10 ПК України позивачем було складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 13.11.2017 № 10 на загальну суму 714 781 грн. 37 коп.

13.12.2017 позивачем було складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 20.11.2017 № 19 на загальну суму 199 211 грн 69 коп.

14.11.2017 позивач отримав квитанції, якими повідомлено про прийняття податкових накладних від 22.10.2017 №№ 28, 30 та від 23.10.2017 № 32, та зупинення їх реєстрації відповідно до п. 201.16 ПК України. Підставою зупинення реєстрації в квитанціях зазначено, зокрема: ПН/РК відповідає оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.39 .

29.11.2017 позивач отримав квитанцію, якою повідомлено про прийняття податкової накладної від 13.11.2017 № 10 та зупинення її реєстрації відповідно до п. 201.16 ПК України. Підставою зупинення реєстрації в квитанціях зазначено: ПН/РК відповідає оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.39 .

13.12.2017 позивач отримав квитанцію, якою повідомлено про прийняття податкової накладної від 20.11.2017 № 19 та зупинення її реєстрації відповідно до п. 201.16 ПК України. Підставою зупинення реєстрації в квитанціях зазначено ПН/РК відповідає оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 43.39 .

Зазначеними квитанціями також запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Позивач направив відповідачу пояснення та документи про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено, якими надано відповідні пояснення щодо господарських операцій, за якими зупинено реєстрацію зазначених вище податкових накладних.

07.05.2018 відповідачем прийнято рішення № 686159/40148280 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 № 10.

11.05.2018 відповідачем прийнято рішення № 694526/40148280 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.10.2017 № 28, Рішення № 694528/40148280 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.10.2017 № 30, Рішення № 694529/40148280 про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.10.2017 № 32, Рішення № 694530/40148280 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.11.2017 № 19.

Підставою для прийняття рішень про відмову у реєстрації податкових накладних визначено ненадання платником податку копій документів.

17.05.2018 позивачем подано скаргу на Рішення № 686159/40148280 про відмову у реєстрації податкової накладної від 13.11.2017 № 10 до Комісії ДФС з питань розгляду скарг, за наслідками розгляду якої 29.05.2018 було прийнято Рішення № 7194/40148280/2 про залишення скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

18.05.2018 позивачем подано скарги на Рішення № 694526/40148280 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.10.2017 № 28, Рішення № 694528/40148280 про відмову у реєстрації податкової накладної від 22.1.2017 № 30, Рішення № 694529/40148280 про відмову у реєстрації податкової накладної від 23.10.2017 № 32 до Комісії ДФС з питань розгляду скарг, за наслідками розгляду якої 29.05.2018 було прийняті Рішення № 7531/40148280/2, 7530/40148280/2, 7594/40148280/2 про залишення скарг без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.

21.05.2018 позивачем подано скарги на Рішення № 694530/40148280 про відмову у реєстрації податкової накладної від 20.11.2017 № 19 до Комісії ДФС з питань розгляду скарг, за наслідками розгляду якої 30.05.2018 було прийнято Рішення № 8185/40148280/2 про залишення скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Не погоджуючись з такими рішеннями контролюючого органу позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір суд, виходить за наступного.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України (в редакції чинній на час подання податкової накладної для реєстрації та зупинення її реєстрації) встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 12 Порядку № 1246 передбачено здійснення в автоматичному режимі розшифрування та проведення перевірки поданих податкових накладних, зокрема, на відповідність критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

За результатами перевірок, визначених пунктом дванадцятим Порядку № 1246, податковим органом формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Така квитанція надсилається платнику податку в автоматичному режимі (в електронному вигляді у текстовому форматі) протягом операційного дня і є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Положення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України визначають, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної б)визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (у редакції чинній на момент подання податкової накладної для реєстрації) (далі - Критерії оцінки, Перелік документів).

Пунктом 6 Критеріїв оцінки визначено два критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за змістом пункту 1 Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку документів, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг" та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Редакція пункту 201.16 статті 201 ПК України була змінена на підставі Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07.12.2017 № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII).

Водночас до 25.05.2018 був чинним наказ Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Наказ № 567).

Наказ № 567 як нормативний правовий акт, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян, на виконання вимог статті 117 Конституції України та відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за № 753/30621.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття спірного у цій справі акта індивідуальної дії, реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. відповідні критерії у період, що аналізується визначалися наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року № 567.

Цей акт, визначав критерії ризиковості та передбачав необхідність подання різних за своїм переліком документів, необхідних для підтвердження господарської операції з метою подальшої реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України за №117 від 21.02.2018 установлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 р. зупинено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 р. № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 р. не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (пункт 14 Порядку №117).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування (пункт 15 Порядку №117).

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг) (пункт 15 Порядку №117).

За положеннями пункту 20 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Таким чином, пунктом 20 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлені виключні підстави для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

В квитанціях щодо зупинення реєстрації податкових накладних від 22.10.2017 № 28, від 22.10.2017 № 30, від 23.10.2017 № 32, від 13.11.2017 № 10, від 20.11.2017 № 19 зазначено, що ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання товарів. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту в пп. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

Так, пункт 6 Критеріїв № 567 містить перелік різних критеріїв оцінки ступеня ризиків, зокрема: 1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється); 2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами215.3.1та 215.3.2 пункту 215.3статті 215 розділу VI ПК України стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі; 3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Отже, контролюючий орган зобов`язаний у квитанції чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом 6 Критеріїв № 567.

Відповідно до пункту 1 Вичерпного перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних наказу № 567, визначено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік), у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567: 1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством; 2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Тобто, можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

Зі змісту квитанцій слідує, що контролюючим органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Проте, контролюючим органом, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16. статті 201 ПК України, не вказано конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом № 567, які є необхідними для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Так, постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 29.03.2017 року № 190 установлено, що комісія ДФС приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації на підставі отриманих від платника податку на додану вартість відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України письмових пояснень щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, та/або копій документів, які платник податку має право подати до органу Державної фіскальної служби протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.

Підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних/розрахунках коригування, до яких застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу - ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту в підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Водночас, відповідно до пропозиції надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН позивач надіслав пояснення та документи на підтвердження реальності господарської діяльності з його контрагентами, які на думку позивача є достатніми.

Отже, аналізуючи наведене суд дійшов висновку про те, що загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 в справі № 826/10649/17 та від 09.07.2019 в справі 140/2093/18.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 8 810 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України.

Керуючись статтями 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія Савітар - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати Рішення Комісії ДФС України з розгляду скарг від 17.05.2018 № 7194/40148280/2, від 18.05.2018 № 7531/40148280/280/2, від 18.05.2018 № 7530/40148280/2, від 18.05.2018 № 7594/40148280/2, від 21.05.2018 № 8185/40148280/2.

3. Зобов`язати Державну фіскальну службу України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 22.10.2017 № 28, від 22.10.2017 № 30, від 23.10.2017 № 32, від 13.11.2017 № 10, 20.11.2017 № 19.

4. Стягнути з Державної фіскальної служби України (адреса: 04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 39292197 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-будівельна компанія Савітар (адреса: 01042, м. Київ, бульв. М. Приймаченко, 6, оф. 89, код ЄДРПОУ 40148280) понесені ТОВ Інженерно-будівельна компанія Савітар витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 810 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень).

Рішення, відповідно до статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко