Ухвала

від 12.08.2019 по справі 826/3010/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

12 серпня 2019 року м. Київ № 826/3010/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" до Головного управління ДФС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Рішенням суду від 23.07.2018р. позов задоволено, зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) внести до інтегрованої картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛК (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 2, код ЄДРПОУ 25390924) суми переплат: з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 256 582,24грн., з податку на нерухоме майно, від`ємне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 3139,09грн., з земельного податку з юридичних осіб в сумі 85 544,55грн.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛК (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 2, код ЄДРПОУ 25390924) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

09 серпня 2019 року судом у справі видано дублікати виконавчих листів.

09 серпня 2019 року представник позивача звернувся до суду з заявою про витребування від відповідача звіту щодо виконання судового рішення від 23.07.2018р.

Розглянувши матеріали справи та заяву позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується заява, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви і вирішення її по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Слід зауважити, що судовий контроль не встановлювався при ухваленні рішення від 23.07.2018р. у справі №826/3010/18.

Водночас, суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Відповідно до частини восьмої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу видано дублікати виконавчих листів на примусове виконання рішення суду.

Таким чином, на переконання суду відсутні підстави для задоволення заяви про витребування від відповідача звіту щодо виконання судового рішення від 23.07.2018р.

Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" в задоволенні заяви про витребування від Головного управління ДФС у м. Києві звіту щодо виконання судового рішення від 23.07.2018р. у справі №826/3010/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала, постановлена судом під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Згідно ч. 1 ст. 295 та ч. 1 ст. 297 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Амельохін