Ухвала

від 10.12.2019 по справі 826/3010/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

10 грудня 2019 року м. Київ № 826/3010/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" до Головного управління ДФС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

Рішенням суду від 23.07.2018р. позов задоволено, зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) внести до інтегрованої картки платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛК (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 2, код ЄДРПОУ 25390924) суми переплат: з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 256 582,24грн., з податку на нерухоме майно, від`ємне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 3139,09грн., з земельного податку з юридичних осіб в сумі 85 544,55грн.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛК (01601, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 2, код ЄДРПОУ 25390924) здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

09 серпня 2019 року судом у справі видано дублікати виконавчих листів.

09 серпня 2019 року представник позивача звернувся до суду з заявою про витребування від відповідача звіту щодо виконання судового рішення від 23.07.2018р.

Ухвалою суду від 12.08.2019р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСЛК" в задоволенні заяви про витребування від Головного управління ДФС у м. Києві звіту щодо виконання судового рішення від 23.07.2018р. у справі №826/3010/18.

09 грудня 2019 року позивач звернувся до суду з заявою про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання рішення суду від 23.07.2018р., яка мотивована тим, що судове рішення набрало законної сили 16.10.2018р., однак станом на момент звернення позивача з даною заявою до суду, відповідачем не виконано.

Розглянувши заяву про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.

Так, Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві рішення суду від 23.07.2018р. станом на момент прийняття даної ухвали не виконано.

За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та наявність правових підстав для зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві подати звіт про виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ДСЛК про встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду від 23.07.2018р. у справі №826/3010/18 задовольнити.

2. Зобов`язати Головне управління ДФС у м. Києві подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.07.2018р. у справі №826/3010/18 у місячний строк з моменту отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Амельохін