Ухвала

від 07.08.2019 по справі 308/4540/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4540/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про закриття провадження в частині позовних вимог

07 серпня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Тхір О.А., при секретарі Химинець О.Я., за участі представника відповідача - Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області - Шин Ю.В., представника другого відповідача - управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області - Троцюк О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ), інтересах якого на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/601 від 22.02.2008 року та Договору №12 про надання юридичних послуг діє адвокат Немеш Іван Васильович, до першого відповідача - Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області (адреса місцезнаходження: 89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Льва Толстого, 13, код ЄДРПОУ - 37358617), другого відповідача - Державної казначейської служби України (адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ - 37567646) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вищезазначеною позовною заявою, за якою просить суд стягнути за рахунок державного бюджету (Державне Казначейство України) на користь ОСОБА_1 завдану йому Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області майнову (матеріальну) шкоду у розмірі 15 000 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень) та в рахунок відшкодування частини моральної (немайнової) шкоди 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче судове засідання призначено на 12 червня 2019 року на 09 год. 20 хв., яке в останнє відкладено на 07.08.2019 на 14 годину 30 хвилин.

Представник Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області - Шин Ю.В. в судовому засідання просила закрити провадження у справі, оскільки суд не може бути відповідачем у даній справі, про що 12.06.2019 нею подано відповідне письмове клопотання. Вважає, що вимоги до суду в зв`язку з виконанням суддею обов`язків, покладених законом щодо розгляду справ та здійснення судочинства, не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, зауважую, що провадження відкрито помилково та підлягає закриттю в частині вимог до Мукачівського міськрайонного суду.

Представник другого відповідача - управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області - Троцюк О.В. під час судового засідання не заперечила щодо закриття провадження в частині вимог, заявлених до Мукачівського міськрайонного суду, так як така вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Позивач та його представник в підготовче судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представником позивача подано заяву про відкладення судового засідання у зв`язку з лікуванням, будь-яких доказів поважності неприбуття в судове засідання не подав, крім того, жодного разу в судові засідання ні позивач, ні його представник не з`являлись, подавали клопотання про відкладення розгляду справи, доказів на підтвердження поважності причин неявки суду не надали.

Неявка позивача та його представника не перешкоджає розгляду справи в підготовчому судовому засіданні та розгляду клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі, крім цього представник відповідача наполягає на розгляді даного клопотання та вважає процесуальну поведінку представника позивача, як таку яка спрямована на затягування розгляду справи.

За таких обставин судом постановлено ухвалу про розгляд клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог за відсутності позивача та його представника, які належним чином повідомлені про дане судове засідання.

Заслухавши думку учасників справи, проаналізувавши матеріали справи та подані сторонами докази, доходжу висновку, що провадження слід закрити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що предметом спору у даній цивільній справі є відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями суду.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1176 ЦК шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених Законами України Про оперативно-розшукову діяльність , ;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Офіційне тлумачення наведених положень здійснено у Рішенні Конституційного суду України №19-рп/2004 від 01.12.2004 року, зокрема, положення ч.1 ст.126 Конституції України "незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України" у взаємозв`язку з іншими положеннями розділу VIII Основного Закону України треба розуміти так, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Крім цього, положення частини другої статті 126 Конституції України "вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється" треба розуміти як забезпечення незалежності суддів у зв`язку із здійсненням ними правосуддя, а також як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.

Також, згідно з ч.3 ст.6 Закону України Про судоустрій і статус суддів , втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом..

Скарги на дії чи бездіяльність судів при розгляді ними судових справ у порядку передбачених законом випадках розглядаються також органами і посадовими особами, які мають право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність.

Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 Про незалежність судової влади , оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст.62 Конституції України матеріальна і моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й в цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.

Таким чином, зазначеними положеннями ст.ст.62,126,129 Конституції України визначено, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування матеріальної і моральної шкоди одночасно із оскарженням таких дій) до іншого суду, так як це буде порушувати принцип незалежності судів і заборону втручання в її вирішення незалежним судом.

У зв`язку з викладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов`язаних з розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання) нормами ЦПК України чи іншими законами України - не передбачено.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві.

Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Аналогічну позицію висловлено у пункті 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів, де зазначено, що зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

У Висновку № 3 (2002 ) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

За таких обставин, слід роз`яснити право позивача в порядку та строки встановлені ЦПК України, заявити клопотання про залучення належного відповідача у справі за заявленими ним вимогами. Адже, належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Відповідно до правил п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищенаведене, суддя доходить висновку, що заявлений спір в частині вимог до Мукачівського міськрайонного суду не носить цивільно-правового характеру, що виключає можливість вирішення його у порядку ЦПК України, таким чином у відповідності до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України слід закрити провадження у справі в частині вимог до суду.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, ст. ст. 46-48, 260, 261, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області - Шин Ю.В. про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Мукачівського міськрайонного суду - задовольнити.

Закрити провадження у справі №308/4540/19 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Немеш Іван Васильович, до першого відповідача - Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, в частині вимог, заявлених до Мукачівського міськрайонного суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.А.Тхір