Постанова

від 13.08.2019 по справі 208/6588/17(2-а/208/342/17)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 208/6588/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року (суддя Івченко Т.П.) в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у листопаді 2017 року звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправним рішення Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 36 від 11.08.2017 про відмову у поновленні виплати пенсії за віком та зобов`язати Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області витребувати пенсійну справу, перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, його висновки не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, до травня 2000 року проживала в АДРЕСА_1 та отримувала пенсію за віком. В 2000 році ОСОБА_1 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю та прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.

У серпні 2017 року через представника за довіреністю ОСОБА_1 звернулася до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про перерахунок, поновлення пенсії за віком з 07.10.2009 в розмірах відповідно до чинного законодавства України, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни, а також витребувати пенсійну справу.

Рішенням Заводського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 36 від 11.08.2017, ОСОБА_1 відмовлено у поновлення пенсії за віком, оскільки встановлено, що остання не перебувала на обліку в Кам`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як одержувач пенсії. За документами, наданими для поновлення пенсії, не підтверджено місце проживання (реєстрації) на території України в м. Кам`янське, останнє місце проживання - АДРЕСА_1 .

Вважаючи рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку правомірності відмови, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 вказаного Закону встановлено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України № 25рп/2009 від 07.10.2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV.

Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до Закону України Про Конституційний Суд України та рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність у ОСОБА_1 права на поновлення виплати пенсії за віком незалежно від того, що остання постійно проживає в Ізраїлі.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до п. 2.25 Порядку до заяви про виплату пенсії у зв`язку з виїздом за кордон подається паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відповідним записом про виїзд на постійне місце проживання за кордон, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та довідка або інший документ про зняття з реєстрації місця проживання в Україні.

ОСОБА_1 у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю з травня 2000 року була знята з реєстрації місця проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, згідно зі статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на законодавчому рівні залишається неврегульованим питання щодо порядку звернення громадян України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон та зняті з реєстрації місця проживання в Україні, до органів Пенсійного фонду України із заявами про призначення (перерахунок) чи поновлення виплати пенсії.

Проте вказана обставина не може бути підставою для відмови у реалізації громадянином України прав та законних інтересів, а тому, за умови відсутності визначеного порядку, особа може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою до будь-якого органу ПФУ на власний розсуд або за місцем реєстрації представника.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про протиправність рішення Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 36 від 11.08.2017.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як непрацюючому пенсіонеру, дитині війни, не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування позову та апеляційної скарги представник позивача зазначає, що оскільки виплату пенсії було припинено з вини відповідача, до спірних правовідносин має бути застосована норма ст. 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , що передбачає виплату пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Проте колегія суддів знаходить необґрунтованими такі доводи апелянта, адже відповідно до частини 2 статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані правові норми регулюють порядок отримання пенсійних виплат, що були нараховані, проте не виплачені з вини державного органу. В даній справі предметом спору є відновлення виплати пенсії, пенсія позивачеві у вищевказаний період не нараховувалася.

Згідно з положеннями статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Отже, даний спір повинен розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку.

Вказана правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 577/50/17-а, від 27.02.2018 у справі № 523/5348/17, від 03.04.2019 у справі № 266/804/15-а.

Оскільки з позовною заявою позивач звернулася 17 листопада 2017 року, позовні вимоги в частині поновлення виплати їй пенсії підлягають задоволенню з 17 травня 2017 року, а позовні вимоги за період з 07.10.2009 по 16.05.2017 включно, підлягають залишенню без розгляду.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими, адже предметом розгляду у цій справи було припинення нарахування та виплати пенсії переміщеній особі до з`ясування фактичного місця проживання, тобто тимчасова невиплата сум пенсії внутрішньо переміщеній особі.

Позовні вимоги про перерахування розміру пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, також не підлягають задоволенню, оскільки питання щодо розміру виплати пенсії належить до виключної компетенції пенсійного органу при прийнятті рішення про поновлення пенсії. У спірних правовідносинах предметом позову є неправомірна відмова відповідача у поновленні виплати пенсії, а тому заявлені у цій частині позовні вимоги є передчасними.

Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року в адміністративній справі № 208/6588/17 скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області № 36 від 11.08.2017 про відмову ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії за віком.

Зобов`язати Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за віком з 17 травня 2017 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 16.05.2017 залишити без розгляду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 документально підтвердженні судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з 13 серпня 2019 року та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Повна постанова складена 13 серпня 2019 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова