Рішення

від 13.08.2019 по справі 903/386/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 серпня 2019 р. Справа № 903/386/19

за позовом Малого приватного підприємства "БЕКАС", м.Луцьк

до відповідача: MARJAVESKI OU (Мар`явескі), м. Тарту, Естонська Республіка

про стягнення 23 014,03 Євро (еквівалент - 673 408 грн. 30 коп.)

Суддя Шум М. С.

Секретар судового засідання Кобись Є. О.

Представники:

від позивача: Багіров Р. А.

від відповідача: н/з

Суть спору: Мале приватне підприємство "БЕКАС" звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з MARJAVESKI OU (Мар`явескі) (Естонська Республіка) 23 014,03 євро (гривневий еквівалент за курсом НБУ станом на 21.05.2019 - 673 408 грн. 30 коп.) в т. ч. 16 000, 00 євро основного боргу, 6 768, 80 євро пені, 245, 23 євро 3% річних та витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань в частині сплати вартості поставленого товару за контрактом №05 від 20.07.2018.

Пунктом 10.1 контракту №05 від 20.07.2018 сторони узгодили, що всі суперечки, розбіжності чи вимоги, які виникають з цього контракту або у зв`язку з ним, в т. ч. ті, що стосуються його виконання, припинення чи визнання недійсним, якщо не вирішені мирним шляхом, вирішуються Господарським судом Волинської області (м. Луцьк) у відповідності до норм матеріального та процесуального права України.

Відповідно до ст. 5 ЗУ Про міжнародне приватне право у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

З врахуванням ЗУ Про міжнародне приватне право , п. 10.1 контракту №05 від 20.07.2018 даний спір розглядається Господарським судом Волинської області відповідно до норм національного законодавства.

Ухвалою суду від 30.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.06.2019.

Суд протокольною ухвалою від 25.06.2019 постановив розгляд справи відкласти.

Ухвалою суду від 25.06.2019 сторони повідомлені, що підготовче засідання відкладено на 30.07.2019.

Відповідач у судове засідання 30.07.2019 не з`явився, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення RD430000359VA.

Відзив на позовну заяву відповідачем суду не надано.

На підставі ст.ст. 182, 185 195, 234 ГПК України, господарський суд протокольною ухвалою від 30.07.2019 закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 13.08.2019 на 11 год. 20 хв.

Ухвалою від 30.07.2019 сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 13.08.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був вчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвала суду від 30.07.2019 отримана відповідачем 07.08.2019, що підтверджується Витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень № RD430000393UA.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

20.07.2018 між Малим приватним підприємством Бекас та Marjaveski OU укладено контракт №05 (а. с. 14-17, далі - контракт).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між сторонами зобов`язання виникли з контракту №05 від 20.07.2018.

Згідно з п. п. 1.1, 1.4, 2.1, 3.1, 3.8, 4.1, 5.1, 5.2, 5.3, 9.1, 10.6 контракту відповідач зобов`язується прийняти та оплатити, а позивач зобов`язується поставити і передати у власність продукцію (далі - товар) в асортименті, кількості, по ціні, строкам і умовам, обумовлених, узгоджених та підписаних сторонами у додатку до контракту, який є його невід`ємною частиною. Валюта контракту і валюта оплати - євро. Загальна кількість товару, який поставляється згідно з контрактом, складається з окремих поставок в період його дії і зазначається в кожному окремому додатку до нього. Поставка товару регулюється умовами, вказаними в додатках до контракту і Міжнародними правилами ІНКОТЕРМС 2010 . Датою поставки товару вважається дата поставки товару за адресою і на умовах, вказаних у додатках відповідно до Міжнародних правил ІНКОТЕРМС 2010 . Ціна товару зазначається в додатках на кожну партію товару, що поставляється. Орієнтовна сума контракту становить 500 000, 00 євро. Оплата за товар здійснюється на умовах, зазначених у додатках на кожну конкретну поставку (100% передоплати, відстрочка платежу або інший спосіб оплати, який не суперечить чинному законодавству сторін), але в будь-якому випадку відповідач зобов`язаний здійснити оплату товару протягом 60 календарних днів з дати митного оформлення такого товару на території України. Датою оплати партії товару вважається дата зарахування грошових коштів на р/р позивача. У випадку неоплати товару більше 90 календарних днів від дати перетину митного кордону України, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочки. Даний контракт вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2018.

Додатковими угодами №1 від 21.07.2018, №2 від 25.10.2018 до контракту сторони обумовили умови витрат банків та адресу відповідача (а. с. 18-19).

Контракт не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

У відповідності до статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами контракт №05 від 20.07.2018 за правовою природою є договором поставки. Згідно ст.265 ГК України, ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На виконання контракту сторони узгодили специфікацію від 29.10.2018 про поставку товару на загальну суму 24 347, 40 євро із зазначенням адреси завантаження та розвантаження товару. Крім того, сторони прийшли до згоди, що кінцева ціна, кількість товару відображається в інвойсах на кожну партію товару (а. с. 21)

На виконання умов договору та погодженої специфікації позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 24 347, 40 євро, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 30.10.2018 №0114355, митними деклараціями про поставку товару UA205090/2018/091287 на суму 24 347, 40 євро (а. с. 22-24, 26).

На підтвердження поставки товари та його вартості до матеріалів справи також долучено інвойс №00002 від 29.10.2018 до контракту на суму 24 347, 40 євро, пакувальний лист №2 від 29.10.2018, сертифікат якості від 29.10.2018 на поставлений відповідачу товар (а. с. 25, 27-28).

Відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 8 347, 40 євро, що підтверджується банківськими квитанціями на суму 3 000 євро, яка перерахована 08.03.2019, на суму 3 347, 40 євро, яка перерахована 09.04.2019, на суму 2 000, 00 євро, яка перерахована 07.05.2019 (а. с. 30-36).

Пунктом 5.1 контракту сторони домовилися, що оплата за товар здійснюється на умовах, зазначених у додатках на кожну конкретну поставку (100% передоплати, відстрочка платежу або інший спосіб оплати, який не суперечить чинному законодавству сторін), але в будь-якому випадку відповідач зобов`язаний здійснити оплату товару протягом 60 календарних днів з дати митного оформлення такого товару на території України.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що митне оформлення вивозу товару оформлено 30.10.2018, товар мав бути оплачений відповідачем до 31.12.2018 включно (враховуючи ту обставину, що останній день оплати 29.12.2018 припадає на вихідний день).

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

25.03.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості та санкцій від 21.03.2019 №21/03/19-1 по контракту. Відповідач вимогу отримав 02.04.2019, що підтверджується Витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень № RА069592617UA (а. с. 37-41). Відповідач зобов`язання в частині повної оплати отриманого товару не виконав.

Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 16 000, 00 євро підтверджена матеріалами справи, відповідачем не оспорена, підставна та підлягає до стягнення, оскільки згідно з ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Суд бере до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду України, що викладена у постанові №761/12665/14-ц від 04.07.2018 про те, що у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.

Враховуючи викладене, встановивши , що зобов`язання між сторонами визначено контрактом в іноземній валюті (євро), суд в резолютивній частині рішення зазначає про стягнення з відповідача основного боргу в іноземній валюті (євро).

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 245, 23 євро 3% річних, що нараховані на заборгованість, визначену в іноземній валюті (євро) в періоди її виникнення:

- з 29.01.2019 по 07.03.2019 на суму боргу 24 347, 40 євро;

- з 08.03.2019 по 08.04.2018 на суму боргу 21 347, 40 євро;

- з 09.04.2019 по 06.05.2019 на суму боргу 18 000, 00 євро;

- з 07.05.2019 по 15.05.2019 на суму боргу 16 000, 00 євро.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц викладено висновок щодо виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті. Відповідно до цієї постанови як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.

Таким чином, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду №761/26293/16-ц від 20.03.2019, цей висновок стосується можливості виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, та нарахування 3 % річних, визначених статтею 625 ЦК України, які входить до складу грошового зобов`язання та мають компенсаційний характер, в іноземній валюті.

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, враховуючи ту обставину, що 3% річних слід нараховувати з 01.01.2019, оскільки як встановлено вище останнім днем виконання зобов`язань є 29.12.2018, суд вважає підставними та таким, що підлягають до стягнення 3% річних в сумі 241, 49 євро на підставі ст. 625 ЦК України.

В позові на суму 3, 74 євро 3% річних слід відмовити.

Позивач просить стягнути з відповідача 6 768, 80 євро пені, нараховані на суму боргу в іноземній валюті в розмірі, встановленому п. 9.1 контракту за період прострочення виконання зобов`язання.

Пунктом 9.1 договору сторони передбачили, що у випадку неоплати товару більше 90 календарних днів від дати перетину митного кордону України, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,3 % від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань ).

Таким чином, максимальний розмір пені пов`язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

Така правова позиція та висновки викладені Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 у справі №6-79цс14. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 01.04.2015 у справі №3-29гс 15, у постанові від 16.09.2015 у справі №6-190цс15, у постанові від 16.08.2017 у справі №6-2667цс16.

Крім того, усталену судову практику щодо обчислення та стягнення пені підтримав і Верховний Суд у постанові від 07.04.2018 у справі №916/1435/17, у постанові від 06.02.2018 у справі №561/549/15-ц, у постанові від 30.01.2018 у справі №641/1705/13-ід, висновки якого відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин повинен врахувати.

Згідно з розрахунком позивача (а.с.5), пеня нараховується (обчислюється) на євро (іноземна валюта), що суперечить нормам матеріального права України.

У позові про стягнення 6 768, 80 євро пені слід відмовити.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених вимог, в сумі 7 128 грн. 39 коп. відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на нього.

При цьому, суд зазначає, що розмір судового збору розраховано з врахуванням курсу євро до гривні станом на день сплати судового збору та стягується в гривні.

Господарський суд, керуючись ст.ст. 74, 76 - 80, 129, 236 - 240 ГПК України, -

в и р і ш и в:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з компанії ОСОБА_1 OU (Мар`явескі) (Vinkli tn 8, Tartu maakond Estonia 50411 (Вінклі 8, місто Тарту, Тартуський макаон, Естонія, 51014), Reg.nr. (Реєстраційний номер): 12579815, Account (Рахунок): EE981700017003479252, Bank (Банк): Nordea Bank AB Estonia Branch, SWIFT: NDEAEE2X) на користь Малого приватного підприємства Бекас (вул. Ранкова, 1а, м.Луцьк, Волинська область, Україна, код ЄДРПОУ 13362408)

- 16 000, 00 євро основного боргу, 241, 49 євро 3% річних та 7 128 грн. 39 коп. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. У позові на суму 6 772, 54 євро відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 14.08.2019

Суддя М. С. Шум