Постанова

від 06.08.2019 по справі 905/713/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/713/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та позивача Мартиненко О.С. , представників: позивача: Статіви О.В. , відповідача: не з`явились, третьої особи на стороні позивача: ОСОБА_3 , третьої особи на стороні відповідача: не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мартиненко Ольги Сергіївни на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі № 905/713/17 за позовом Фізичної особи-підприємця Мартиненко Ольги Сергіївни до Лиманської міської ради Донецької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Командитного товариства "Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОНГКОМ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Донецької обласної державної адміністрації про внесення змін до договору оренди землі № 118/07 від 05.12.2007 та визнання за Фізичною особою-підприємцем Мартиненко Ольгою Сергіївною права оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2017 року Фізична особа - підприємець Мартиненко Ольга Сергіївна звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Лиманської міської ради про внесення змін до договору оренди землі №118/07 від 05.12.2007 щодо припинення в частині оренди попереднім орендарем Командитним товариством "ТОВ "СТРОНГКОМ" земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 52,7600 га; та про визнання за позивачем права оренди вказаної земельної ділянки, яка розташована у Донецькій області на території Лиманської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договорами купівлі-продажу нею придбано нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні продавця - Командитного товариства "Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОНГКОМ" - на підставі договору оренди землі №118/07 від 05.12.2007, відтак, вважає, що в силу приписів ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, внаслідок набуття права власності на нежитлові будівелі до неї перейшло право оренди відповідної земельної ділянки.

Господарський суд Донецької області своїм рішенням від 29.05.2017 позовні вимоги задовольнив, оскільки дійшов висновку, що придбане майно є цілісним майновим комплексом для видобування піску, тому згідно з приписами чинного законодавства, перехід до позивача права власності на них має наслідком перехід права оренди земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Східний апеляційний господарський суд дійшов протилежного висновку, тому постановою від 27.05.2019 рішення місцевого суду скасував, прийняв нове - про відмову в позові. Мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що до позивача не перейшло право оренди всієї земельної ділянки, яка була предметом договору оренди, оскільки під час укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, його сторонами не було дотримано обов`язкових вимог чинного законодавства щодо зміни цільового призначення та виділення відповідної частини земельної ділянки для будівництва та обслуговування відчужуваних споруд.

Судами обох інстанцій встановлено, що 05.12.2007 між Закритим акціонерним товариством "Краснолиманське карєроуправління" (правонаступником якого є Командитне товариство "Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРОНГКОМ"), (орендарем), та Краснолиманською міською радою (орендодавцем), укладено договір оренди землі №118/07 від 05.12.2007, на умовах якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для ведення добувної промисловості на підставі рішення Краснолиманської міської ради № 35/16-1093 від 03.10.2007, яка знаходиться на території Краснолиманської міської ради, загальною площею 181,0300 га, у тому числі: землі промислового призначення та інші 73,7600 га, землі під лісом 39,8800 га, землі водного фонду 67,3900 га.

Згідно з п. 3 Договору оренди на земельній ділянці не має об`єктів нерухомого майна. Пунктами 14, 16 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення добувної промисловості, умовою використання вказаною ділянкою є використання за її призначенням. Відповідно до п. 8 договору оренди землі його укладено строком на 20 років.

Протягом 2012 та 2013 років позивач (покупець) придбала розташовані на вказаній земельній ділянці шість об`єктів нерухомості за договорами купівлі-продажу від 13.03.2012, 20.04.2012 та 13.02.2013, укладеними із Закритим акціонерним товариством "Краснолиманське кар`єроуправління" (продавцем). На умовах вказаних шости договорів продавець передав, а покупець прийняв у приватну власність нежитлові будівлі, а саме, склад площею 40,4 кв.м, чотири будівлі контор для обслуговування населення, трансагентств площами 13,6 кв.м, 8,1 кв.м, 25,1 кв.м та 114,9 кв.м, та громадський туалет площею 31,0 кв.м. У всіх договорах зазначено, що нерухоме майно розташоване на земельних ділянках загальною площею 181,03 га кадастровий номер НОМЕР_1 та кадастровий номер НОМЕР_2 .

Посилаючись на те, що Лиманська міська рада залишила без відповіді та задоволення заяву Мартиненко О.С. від 08.02.2017 про визнання за нею права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 52,7600 га за договором оренди землі від 05.12.2007 за №118/07, на якій розташовані придбані в орендаря об`єкти нерухомості, остання звернулась з позовом у цій справі.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції зазначив, що до позивача не перейшло право оренди земельної ділянки, оскільки: по-перше, не було затверджено технічну документацію щодо поділу земельної ділянки, встановлення меж і присвоєння кадастрових номерів кожній частині, при цьому зі змісту технічних паспортів об`єктів нерухомості, придбаної позивачем за договорами купівлі-продажу вбачається, що їхня загальна площа складає 0,0233 га, разом з цим площа земельної ділянки за договором оренди землі складає 181,0300 га; по-друге, передбачена ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України правова конструкція переходу до набувача нерухомості титульного права на землю, розташовану під цією нерухомістю, передбачає цільове користування земельної ділянки лише у вигляді обслуговування відповідних об`єктів нерухомості; без зміни її цільового призначення. Між тим, згідно з договором оренди землі земельні ділянки передавались в оренду для ведення добувної промисловості, а не для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень, яких на час укладення договору оренди не існувало.

Не погоджуючись з постановою апеляційного суду, позивач подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу третя особа (правонаступник продавця за договорами купівлі-продажу) заперечує проти задоволення вимог позивача, висловлює свою позицію про правильність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції та просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного господарського суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Стаття 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

В розумінні ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За приписами ст. 30 цього Закону зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст. 31 вказаного Закону, договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, серед матеріалів справи відсутні докази припинення договору оренди землі №118/07 від 05.12.2007, на умовах якого Краснолиманська міська рада надала, а ЗАТ "Краснолиманське карєроуправління" прийняло в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 181,0300 га.

Обґрунтовуючи свої вимоги про внесення змін до договору оренди землі №118/07 від 05.12.2007 щодо припинення в частині оренди попереднім орендарем Командитним товариством "ТОВ "СТРОНГКОМ" земельної ділянки площею 52,7600 га та про визнання права оренди вказаної земельної ділянки, яка розташована у Донецькій області на території Лиманської міської ради, позивач посилалась на положення:

- ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, за якими, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

- ст. 377 Цивільного кодексу України, відповідно до яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю чи споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, є істотними умовами договору, що передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Між тим, враховуючи, що за договором оренди землі земельні ділянки передавались в користування для ведення видобувної промисловості, а не для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень, яких не існувало на час укладення договору оренди, при цьому, обставин зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки судами не встановлено, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання позивача орендарем частини земельної ділянки у чинному договорі оренди, укладеного між відповідачем та третьою особою на стороні позивача.

Суд апеляційної інстанції встановив, що придбані позивачем об`єкти нерухомості займають лише незначну частину двох окремих земельних ділянок із кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , наданих в оренду за договором яка є спільною як для об`єктів нерухомості, так і для території видобутку корисних копалин, яка є вільною від даних об`єктів. При цьому, позивачем не надано належних доказів того, що вказані будівлі та споруди є цілісним майновим комплексом, що може використовуватись для видобування - тобто для використання земельної ділянки з тією метою, з якою вона була передана в оренду. Натомість наявними матеріалами справи і встановленими апеляційним судом обставинами спростовуються доводи позивача про використання вказаного майна відповідно до передбаченого договором оренди призначення.

Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що сукупність встановлених під час розгляду даної справи обставин може свідчити лише про те, що дійсною метою звернення до суду є намагання позивача отримати в користування земельну ділянку в обхід встановленого законом порядку.

Між тим, згідно зі ст.ст. 116, 125, 126 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Приписами ст. 123 Земельного Кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Так, відповідно до ч.ч. 1-4 цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Таким чином, особі надано право одержання земельної ділянки у користування, а розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Тобто отримання земельної ділянки в оренду за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки передбачає собою процес, який складається з певних етапів (стадій), реалізація кожного з яких є підставою для реалізації наступного етапу. При цьому деякі з цих стадій напряму залежать від волевиявлення органу місцевого самоврядування (наприклад, у формі дозволу на розробку проекту технічної документації, проекту земеустрою), з фактом реалізації якого викликає певні правомірні очікування у іншого учасника відповідних правовідносин.

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено наявності підстав для внесення змін до договору оренди та визнання її права оренди частини земельної ділянки, апеляційний господарський суд цілком обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, вимоги якого суперечать приписам чинного законодавства.

Оскільки всі доводи касаційної скарги спростовані вищенаведеними висновками, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду у даній справі відсутні, у зв`язку з чим судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мартиненко Ольги Сергіївни залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.05.2019 у справі №905/713/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді:Волковицька Н.О. Случ О.В.