Рішення

від 12.08.2019 по справі 917/821/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2019 Справа № 917/821/19

м. Полтава

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородська інвестиційна група", вул. Данила Апостола, 38, м. Миргород, Полтавська область, 37600

до Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління, вул. Сорочинська, 23, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, 37600

про стягнення 140731,31 грн.

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородська інвестиційна група" (далі - позивач/ ТОВ "Миргородська інвестиційна група") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління (далі - відповідач/ Миргородське КЖЕУ) 140731,31 грн., в тому числі 120987,83 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 593,95 грн. 3% річних, 7050,66 грн. пені та 12098,79 грн. штрафу. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 1 від 01.01.2019.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Відповідач у відзиві зазначає про часткове погашення ним суми боргу та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України.

Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2019 між позивачем (теплопостачальна організація за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії № 1 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи).

Згідно п. 1.1 Договору теплопостачальна організація зобов`язується поставити покупцеві товар, зазначений в п. 1.2 Договору, а покупець - прийняти і оплатити товар в порядку і строки згідно з цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару - постачання теплової енергії для потреб опалення, гарячого водопостачання приміщень покупця, що включає в себе виробництво, постачання та транспортування теплової енергії в гарячій воді.

Згідно п. 1.3 Договору теплова енергія постачається покупцю у кількості, необхідній для потреб покупця по опаленню приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .

Кількість фактично відпущеної теплової енергії покупцю встановлюється на підставі показань приладів обліку (п. 1.4 Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору, ціна 1 Гкал становить 1433,38 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 238,90 грн.

Пунктом 4.7 Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться щомісячно, шляхом оплати покупцем вартості спожитої теплової енергії на підставі наданого рахунку та підписаного Акту приймання-передавання теплової енергії до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Строк (термін) поставки теплової енергії до 15.04.2019 (п. 5.1 Договору).

Як зазначає позивач, він належним чином та у відповідності до умов Договору виконав свої зобов`язання за Договором. За період з січня 2019 року по квітень 2019 року здійснено постачання відповідачу теплової енергії у загальній кількості 102,26 Гкал загальною вартістю - 146 577,44 грн.

На підтвердження обсягів постачання теплової енергії позивачем надано копії актів надання послуг № 9 від 25.01.2019 на суму 49250,80 грн., № 19 від 25.02.2019 на суму 46527,38 грн., № 30 від 25.03.2019 на суму 35748,40 грн. та № 34 від 08.04.2019 на суму 15050,45 грн., які підписані відповідачем без зауважень, а також копії рахунків на оплату теплової енергії за січень - квітень 2019 року.

Позивач стверджує, що відповідачем взяті зобов`язання були виконані не у повному обсязі, на момент подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію становить 120987,83 грн.

На підтвердження здійснених відповідачем оплат по Договору позивачем надано копії платіжних доручень № 123 від 28.02.2019 на суму 16000,00 грн., № 104 від 11.03.2019 на суму 12000,00 грн., № 147 від 11.03.2019 на суму 8000,00 грн. Також позивачем надано копію листа відповідача № 253 від 05.06.2019, згідно якого він просив позивача розділити суму платежу здійсненого 28.02.2019 платіжним дорученням № 123 на суму 16000,00 грн. наступним чином: 10410,80 грн. - оплата по договору № 12/11-18 від 12.11.2018; 5589,20 грн. - оплата по договору № 1 від 01.01.2019.

Таким чином, позивачем надано докази оплати відповідачем теплової енергії поставленої по Договору на загальну суму 25589,20 грн.

Крім цього, позивач зазначає, що відповідачем фактично не заперечується факт наявності заборгованості за спожиту теплову енергію, так зокрема, відповідач листом від 12.04.2019 за № 157 надав графік погашення заборгованості, але на момент подання даної позовної заяви відповідач не здійснив жодних заходів спрямованих на погашення заборгованості (копія листа - в матеріалах справи).

Також позивачем надано копію акту звіряння взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.2019 по 08.04.2019, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 120987,83 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 120987,83 грн.

Крім цього, відповідно до пункту 7.3. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань покупець сплачує теплопостачальній організації штрафні санкції пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну виконання зобов`язань за цим Договором.

За кожен випадок порушення строку оплати за поставлену теплову енергію більш ніж на 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості теплової енергії, яка була поставлена Теплопостачальною організацією у відповідному розрахунковому місяці (п. 7.6 Договору).

Враховуючи вказані пункти Договору та вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував відповідачу 3% річних на прострочені суми боргу за період з 11.02.2019 по 20.05.2019 у розмірі 593,95 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 11.02.2019 по 20.05.2019, що склала 7050,66 грн., а також штраф у розмірі 10% від вартості теплової енергії, яка була поставлена Теплопостачальною організацією у відповідному розрахунковому місяці, загальна сума якого склала 12098,79 грн.

Вказані суми річних, пені та штрафу позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач у відзиві зазначає наступне.

Основним видом діяльності Миргородського КЖЕУ є надання житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирних житлових будинків та прибудинкових територій в місті Миргород. Інших видів діяльності, від яких би можна було отримувати прибуток, Миргородське КЖЕУ не здійснює.

Оскільки ТОВ Миргородська інвестиційна група відмовилось укласти договори безпосередньо з мешканцями гуртожитку по АДРЕСА_1 , Миргородське КЖЕУ змушене було укласти Договір з ТОВ Миргородська інвестиційна група . Предметом по даному Договору була поставка теплової енергії для опалення гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 .

Власники та наймачі кімнат (квартир), що мешкають в вищевказаному житловому будинку, повинні були вносити плату за опалення безпосередньо Миргородському КЖЕУ разом з послугами за утримання будинку та прибудинкової території. Миргородське КЖЕУ в свою чергу зобов`язане розподіляти плату, яка надходила від мешканців гуртожитку і перераховувати ТОВ Миргородська інвестиційна група за поставлену теплову енергію. При укладенні даного договору Миргородським КЖЕУ планувалось розраховуватись по даному договору в строк визначений цим договором з коштів, котрі надійдуть від мешканців гуртожитку, але оплата мешканців за послуги опалення надходила занадто низька (невчасно та не в повному обсязі), як наслідок, відповідач не зміг вчасно розрахуватись з позивачем.

Крім того, в Миргородського КЖЕУ з кінця 2018 року і по травень 2019 року рахувалась заборгованість по сплаті податку на додану вартість, яка станом на 09.01.2019 становила 156410,17 грн., на 05.03.2019 - 84410,27 грн. і відповідно на 01.04.2019 - 60611,27 грн. Тому, першочергово Миргородське КЖЕУ погашало заборгованість по податку на додану вартість, а потім частково було перераховано 10000 грн. на рахунок ТОВ Миргородська інвестиційна компанія . Відповідно, на момент складання відзиву на позовну заяву ТОВ Миргородська інвестиційна компанія заборгованість Миргородського КЖЕУ становить 110987,83 грн.

Враховуючи викладені обставини, відповідач просить суд на підставі ст. 233 Господарського кодексу України зменшити розмір стягуваної суми штрафних санкцій, прийнявши до уваги майнове становище відповідача та інші інтереси, що заслуговують на увагу, а саме те, що їх стягнення ще більше ускладнить виконання відповідачем обов`язків в наданні житлово-комунальних послуг громадянам з утримання багатоквартирних житлових будинків та прибудинкових територій в місті Миргороді.

Заперечень на відзив від позивача не надійшло.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем теплової енергії відповідачу в період з січня по квітень 2019 року на суму 146577,03 грн.

На дату подання позовної заяви до суду відповідачем було сплачено за теплову енергію 25589,20 грн., заборгованість становила 120987,83 грн.

11.06.2019 відповідачем погашено частину заборгованості за Договором у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 316 від 11.06.2019 та не заперечується позивачем.

Таким чином, на момент винесення рішення заборгованість відповідача за теплову енергію по Договору становить 110987,83 грн.

Отже, на момент винесення рішення відсутній предмет спору щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 10000,00 грн., що є підставою для закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 110987,83 грн. позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та достатніми доказами і не заперечується відповідачем, а отже підлягає задоволенню.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до пункту 7.3. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань покупець сплачує теплопостачальній організації штрафні санкції пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення терміну виконання зобов`язань за цим Договором.

За кожен випадок порушення строку оплати за поставлену теплову енергію більш ніж на 10 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості теплової енергії, яка була поставлена Теплопостачальною організацією у відповідному розрахунковому місяці (п. 7.6 Договору).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Враховуючи вказані пункти Договору та вимоги ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних та пеню за період з 11.02.2019 по 20.05.2019, а також штраф у розмірі 10% від прострочених сум.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних, пені та штрафу і встановив їхню правильність.

Таким чином, позов в частині стягнення 593,95 грн. 3% річних, 7050,66 грн. пені та 12098,79 грн. штрафу є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Також відповідач надав суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання вирішується судом оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в обґрунтування клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій посилається на те, що основним видом його діяльності є надання житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирних житлових будинків та прибудинкової території в м АДРЕСА_2 Миргород. Оскільки позивач відмовився укладати договори безпосередньо з мешканцями гуртожитку по АДРЕСА_1 , відповідач змушений був укласти такий договір з позивачем.

Враховуючи те, що за Договором позивачем надавалися послуги теплопостачання гуртожитку, і у зв`язку з несплатою мешканцями гуртожитку послуг з опалення відповідачу, останній не зміг вчасно розрахуватися з позивачем.

Також відповідач посилається на його складне матеріальне становище, на підтвердження якого надано копії податкових вимог, листів Управління ДФС щодо погашення податкового боргу та рішень про опис майна у податкову заставу.

Відповідач у відзиві зазначає, що першочергово ним погашалася податкова заборгованість і лише після її погашення відповідачем було сплачено позивачу 11.06.19 частину боргу у розмірі 10000,00 грн.

Враховуюче наведені відповідачем обставини, тяжкий фінансовий стан та те, що відповідач не уникає погашення заборгованості, стягнення всієї суми штрафних санкцій ще більш ускладнить виконання ним обов`язків у наданні житлово-комунальних послуг громадянам, а також те, що позивач не надавши відповіді на відзив не заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми штрафних санкцій (штрафу та пені) на 50%.

Вирішуючи питання щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору, то судовий збір, сплачений за подання позову в частині вимоги про стягнення 10000,00 грн., який склав 150,00 грн., підлягає поверненню з Державного бюджету позивачу.

В іншій частині судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 231 (п. 2 ч. 1), 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 10000 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Миргородського комунального житлово-експлуатаційного управління (вул. Сорочинська, 23, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, 37600; код ЄДРПОУ 03351409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородська інвестиційна група" (вул. Данила Апостола, 38, м. Миргород, Полтавська область, 37600; код ЄДРПОУ 38468235) 110987 грн. 83 коп. основного боргу, 593 грн. 95 коп. 3% річних, 3525 грн. 33 коп. пені, 6049 грн. 40 коп. штрафу, 1960 грн. 97 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Миргородська інвестиційна група" (вул. Данила Апостола, 38, м. Миргород, Полтавська область, 37600; код ЄДРПОУ 38468235) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 150 грн. 00 коп., який сплачено платіжним дорученням № 492 від 17.05.2019 (оригінал платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи № 917/821/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук