Рішення

від 13.08.2019 по справі 922/1899/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1899/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське авторемонтне підприємство № 3" (61124, м. Харків, вул. Матросова, 22, ідентифікаційний код 31064295)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд ДВС" (61060, м. Харків, вул. Танкопія, 5/1, кв. 2; ідентифікаційний код 37764172)

про стягнення 17684,00 грн.

Справа розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРП №3" звернулося14.06.2019 р. до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд ДВС" про стягнення 17886,00грн. заборгованості за договором оренди складського приміщення, виробничого приміщення та приміщення для офісу. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладення між сторонами договорів оренди: № 1/6/15 від 01.06.2015 р.; № 1/11/17 від 01.11.2017; № 1/1/18 від 02.01.2018 р., за якими сторони дійшли усної угоди щодо умов цих договорів та були надані відповідачу послуги оренди виробничого приміщення, складського приміщення та приміщення для офісу за період з червня 2018 р. по листопад 2018 р., за які останній не розрахувався.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.06.2019 позовну заяву ТОВ "ХАРП №3" прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

Клопотання від сторін, в порядку ч. 5 ст. 252 ГПК України, щодо проведення розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.06.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 61060, м. АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 .

Разом з тим, вказана ухвала суду, яка направлена на адресу відповідача, була повернута до суду з довідкою пошти про повернення з посиланням на закінчення терміну зберігання та на ту обставину, що адресат відсутній.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак суд, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про факт відкриття провадження у даній справі, проте не скористався своїм правом на надання відзиву на позов.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.06.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вказує позивач, 01 червня 2015 року між ТОВ "ХАРП № 3" (позивач) та ТОВ "Гранд ДВС" (відповідач) було укладено договір оренди виробничих приміщень № 1/6/15. Сторони дійшли усної угоди щодо умов договору. ТОВ "Гранд ДВС" фактично почало використовувати виробничі приміщення, а ТОВ "ХАРП №3" почало надавати послуги з оренди зазначених приміщень, однак ТОВ "Гранд ДВС" так і не було підписано примірник договору №1/6/15 від 01.06.2015 року. Згідно умов зазначеного договору ТОВ "Гранд ДВС" повинно було проводити оплату за надані послуги не пізніше 10 днів з моменту отримання рахунку від орендодавця.

01 листопада 2017 року між ТОВ "ХАРП № 3" (позивач) та ТОВ "Гранд ДВС" (відповідач) було укладено договір оренди складських приміщень № 1/11/17. Сторони дійшли усної угоди щодо умов договору. ТОВ "Гранд ДВС" фактично почало використовувати складське приміщення, а ТОВ "ХАРП №3" почало надавати послуги з оренди зазначених приміщень, однак ТОВ "Гранд ДВС" так і не було підписано примірник договору №1/11/17 від 01.11.2017 року. Згідно умов зазначеного договору ТОВ "Гранд ДВС" повинно було проводити оплату за надані послуги не пізніше 10 днів з моменту отримання рахунку від орендодавця.

01 січня 2018 між ТОВ "ХАРП № 3" (позивач) та ТОВ "Гранд ДВС" (відповідач) було укладено договір оренди приміщення під офіс № 1/1/18. Сторони дійшли усної угоди щодо умов договору. ТОВ "Гранд ДВС" фактично почало використовувати складське приміщення, а ТОВ "ХАРП №3" почало надавати послуги з оренди зазначених приміщень, однак ТОВ "Гранд ДВС" так і не було підписано примірник договору №1/11/17 від 01.11.2017 року. Згідно умов зазначеного договору ТОВ "Гранд ДВС" повинно було проводити оплату за надані послуги не пізніше 10 днів з моменту отримання рахунку від орендодавця.

За таких підстав, на думку позивача, між позивачем та відповідачем виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договорів оренди № 1/6/15, № 1/11/17, № 1/1/18, та які не виконані з боку відповідача (орендаря) щодо своєчасної сплати орендних платежів.

Як на доказ виникнення правовідносин та обов`язку оплатити орендну плату за спірними договорами, позивач посилається на: Акт №0000061 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000071 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000081 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000091 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000101 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000111 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000062 здачі-прийняття робіт (надання послуг) акт №0000072 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000082 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000092 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000102 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000112 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000063 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000073 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000083 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000093 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000103 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акт №0000113 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Як зазначає позивач у позовній заяві, він надав відповідачу послуги оренди за період з червня 2018 по листопад 2018 р. на загальну суму 17684,00 грн., однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань за договором оплату не здійснив, в зв`язку з чим за ним, утворилася заборгованість за надані послуги у визначеній сумі.

Таким чином, предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованість за договорами оренди № 1/6/15 від 01.06.2015, № 1/11/17 від 01.11.2017 та № 1/1/18 від 02.01.2018, яка виникла у зв`язку з несплатою орендарем - ТОВ "Гранд ДВС" орендної плати за користування орендованими приміщеннями за період з червня 2018 року по листопад 2018 року у розмірі 17684,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, крім всього, договори та інші правочини.

У статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) закріплено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення маються і в ст. 759 ЦК кодексу України.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами оренди: виробничих приміщень № 1/6/15 від 01.06.2015, складських приміщень № 1/11/17 від 01.11.2017 та приміщення під офіс № 1/1/18 від 02.01.2018.

Так, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди є різновидом договору найму (оренди) і до нього застосовуються спеціальні норми глави 58 ЦК України. Загальні положення про найм (оренду) застосовуються до такого договору субсидіарно, якщо спеціальними правилами не встановлено інше.

Відповідно до приписів ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

За приписами ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Положеннями ч.1 ст.638 ЦК України, ч.2 ст.180 ГК України, встановлено, що господарський договір є укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Належних доказів досягнення сторонами згоди щодо істотних умов оренди спірного нерухомого майна до матеріалів справи не надано.

За змістом наведених правових норм, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Частиною 2 ст. 640 ЦК України встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Крім того, спеціальною нормою, що регулює спірні правовідносини, є стаття 795 ЦК України, яка визначає, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Положення названої статті свідчать про те, що за способом укладення договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) є реальним правочином, для укладення якого, поряд зі згодою сторін, необхідне вчинення фактичних дій.

Отже, вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суд враховує, що момент вчинення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) відповідно до статей 640 та 795 ЦК України пов`язується з передачею майна у найм шляхом підписання сторонами відповідного документу (акту), тобто саме підписання сторонами акта приймання-передачі є підтвердженням того, що орендар прийняв нерухоме майно в фактичне користування у стані, що повністю його задовольняє на момент передачі та саме з цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

До матеріалів справи позивачем не надано ані договорів оренди, підписаних сторонами справи, ані актів приймання-передачі орендованого майна, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що такі документи сторонами не були складені, а умови оренди належним чином не були узгоджені сторонами, тобто позивачем не надано суду доказів того, що майно у користування відповідачу передавалось саме на виконання спірних договорів оренди та сторонами були узгоджені саме ті умови, які викладені в договорах, доданих до позовної заяви, які не підписані ані зі сторони орендаря, ані зі сторони орендодавця.

Таким чином, з огляду на те, що передання у користування відповідачу майна за спірними договорами не підтверджено належними та допустимими доказами, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати за договорами оренди: виробничих приміщень № 1/6/15 від 01.06.2015, складських приміщень № 1/11/17 від 01.11.2017 та приміщення під офіс № 1/1/18 від 02.01.2018.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій (подання всіх доказів в обґрунтування позовних вимог разом з позовною заявою).

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів узгодження сторонами істотних умов договорів оренди, не виконано встановлених законом приписів щодо укладення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) у письмовій формі та щодо складання акту приймання-передачі об`єкту оренди, тобто фактично не надано доказів вступу в орендні правовідносини за спірними договорами оренди, що позбавляє позивача права на нарахування орендної плати за договорами на які останній посилається як на підставу виникнення спірних правовідносин, що відповідно узгоджується з приписами ст.ст. 793, 795 Цивільного кодексу України щодо форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди та оформлення передачі об`єкту оренди у найм актом, який підписується сторонами договору і з цього моменту починається обчислення строку договору оренди, а відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, як необґрунтованих та недоведених належними доказами.

За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір, у зв`язку з відмовою у позову, покладається на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України та статтями 1, 2, 11, 129, 233, 236- 238, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківське авторемонтне підприємство № 3" (61124, м. Харків, вул. Матросова, 22, ідентифікаційний код 31064295) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд ДВС" (61060, м. Харків, вул. Танкопія, 5/1, кв. 2; ідентифікаційний код 37764172) про стягнення 17684,00 грн. - відмовити повністю.

Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 1921,00 грн. покласти на позивача у справі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "13" серпня 2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков