Постанова

від 12.08.2019 по справі 914/2233/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 914/2233/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 (колегія суддів: Мирутенко О .Л., Матущак О. І., Хабіб М. І.) та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.12.2018 (суддя Ділай У. І.) про вжиття заходів до забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українка"

до Виконавчого комітету Львівської міської ради

про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 191 від 10.03.2015 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул . Л. Українки , 15 ",

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

1.1. У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українка" (далі - ТОВ "Українка") звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 191 від 10.03.2015 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Л. Українки, 15 ".

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Українка", зокрема, зазначає, що при прийнятті спірного рішення Виконавчий комітет Львівської міської ради, як орган місцевого самоврядування, не звернув увагу, що вирішує питання про майно, яке до комунальної власності не належало, а було об`єктом державної власності і в установленому порядку було приватизовано та на даний час належить позивачу.

1.3. Також ТОВ "Українка" подало до Господарського суду Львівської області заяву про застосування заходів забезпечення позову, в якій просило вжити заходи шляхом заборони Виконавчому комітету Львівської міської ради, Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та іншим структурним підрозділам, підпорядкованим Львівській міській раді, ЛКП Муніципальна варта, ЛКП Старий Львів, органам Державної виконавчої служби України та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу згідно технічного паспорта від 08.02.2018 першого поверху під № № з 20-1 по 20-16 та підвалу під №№ VI, VII, XI, XII, XIII, XIV, XV загальною площею 357,36 кв. м на вул. Лесі Українки, 15 в м. Львові та прибудинкової території, а також нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу згідно технічного паспорта від 05.12.1995 першого поверху під № № 25-1, 25-2 загальною площею 29,1 кв. м на вул. Краківській, 26 в м. Львові , всього приміщень цілісного майнового комплексу загальною площею 386.46 кв. м, а саме, приймати ухвали, рішення, розпорядження, накази, тощо, відокремлювати прибудинкову територію, вчиняти будь-які дії на прилеглій території та фасаді підприємства, передавати на баланс, проводити аукціони з продажу даного майна, укладання договорів (купівля-продаж, застава, оренда, тощо), вчиняти будь-які реєстраційні дії (перереєстрація, відчуження, тощо), вселення, виготовлення документів з технічної інвентаризації та експертної оцінки, отриманні дублікатів документів.

1.4. В обґрунтування вказаної заяви ТОВ "Українка" зазначає, що в результаті прийняття відповідачем оскарженого рішення було порушено право власності позивача на нежитлові приміщення площею 162,9 кв. м. на вул. Л.Українки, 15 у м. Львові , оскільки дане нерухоме майно ніколи не належало та не належить Львівській міській раді.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.12.2018, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019, заяву ТОВ "Українка" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом заборони Виконавчому комітету Львівської міської ради та Управлінню комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вчиняти дії щодо відчуження продажу, передачі третім особам або будь-яким чином відчуження нерухомого майна № 634407146101 (нежитлове приміщення підвалу під індексом ХІ та першого поверху (індекси частин приміщення з 20-1 по 20-12), загальна площа (кв. м): 162,9, адреса: Львівська область, місто Львів, вулиця Лесі Українки, будинок 15 ); на нежитлові приміщення магазину (площею 150,8 кв. м), підвалу (площею 89,2 кв. м), які знаходяться в будинку в„– 15 по вулиці Лесі Українки у місті Львові .

2.2. Приймаючи зазначені рішення, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що безпосереднє відношення позивача до даного приміщення підтверджується договором купівлі-продажу державного майна при викупі організацією орендарів орендного підприємства роздрібної торгівлі № 84 від 29.08.1995, відповідно до якого продавець зобов`язався передати покупцю цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Лесі Українки, 11, Краківська, 26 . Відповідно до свідоцтва № 13834468 про державну перереєстрацію, зазначено, що ТОВ Українка змінила місцезнаходження на м. Львів, вул. Л. Українки , 15 .

Щодо вимог заявника про заборону іншим структурним підрозділам, підпорядкованим Львівській міській раді, ЛКП "Муніципальна варта", ЛКП "Старий Львів", органам Державної виконавчої служби України та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо спірних нежитлових приміщень, господарські суди дійшли висновку про невідповідність вимогам розумності та необхідності заходів забезпечення позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 і ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.12.2018 у справі № 914/2233/18, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернувся Виконавчий комітет Львівської міської ради з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 і ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.12.2018 у справі № 914/2233/18 в частині задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

3.2. Скаржник наголошує на тому, що оскаржувані судові рішення прийнято з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, а отже підлягають скасуванню. Виконавчий комітет Львівської міської ради, зокрема, зазначає, що предмет договору купівлі-продажу державного майна № 84 від 29.08.1995 не стосувався приміщення за адресою: м. Львів, вул. Л. Українки, 15 , що вбачається зі змісту самого договору, оскільки цей договір стосувався лише приміщень за адресою: м. Львів, вул. Лесі Українки, 11, вул. Краківська, 26 . Крім того, на думку скаржника, безпідставним є посилання господарських судів на свідоцтво про реєстрацію від 14.11.1995 місцезнаходження позивача по вул. Л. Українки, 15 як на доказ набуття ТОВ "Українка" права власності на ці приміщення, оскільки воно не є правовстановлюючим документом. Також скаржник зазначає, що ухвала Львівської міської ради від 21.12.2017 № 2812, якою вирішено приватизувати способом продажу на аукціоні нежитлові приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 162,9 кв. м. на вул. Лесі Українки, 15 , не є предметом цього спору. Таким чином, на думку скаржника, суди фактично зупинили дію вказаної ухвали, яка не оскаржується і законність якої не ставить під сумнів сам позивач. При цьому скаржник звертає увагу на справу № 914/1199/17, в якій встановлено про перебування спірного приміщення саме в оренді ТОВ "Українка", а не у власності.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. З урахуванням приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

4.2. Переглянувши оскаржені у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

4.3. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

4.4. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

4.5. Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

4.6. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

4.7. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

4.8. Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

4.9. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

4.10. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

4.11. Верховний Суд вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області від 22.12.2018, з висновками якої погодився суд апеляційної інстанції, про вжиття заходів до забезпечення позову та аргументація, викладена у ній, відповідають наведеним вимогам.

4.12. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради № 191 від 10.03.2015 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Л. Українки, 15" .

4.13 . Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Українка", зокрема, зазначає, що, приймаючи спірне рішення Виконавчий комітет Львівської міської ради порушив право власності позивача на зазначені нежитлові приміщення.

4.14. Установлені обставини господарськими судами свідчать про наявність підстав з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Зокрема, суди установили, що ухвалою Львівської міської ради від 21.12.2017 № 2812 вирішено приватизувати шляхом продажу на аукціоні нежитлові приміщення першого поверху та підвалу загальною площею 162,9 кв. м. на вулиці Лесі Українки, 15 . При цьому суди врахували, що відповідно до посилання https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2018-09-01-000026-1 продаж зазначеного приміщення відбудеться 26.09.2018.

4.15. Отже, задовольняючи заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідного заходу забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову майнового характеру. Суди, перевіривши наведені позивачем у заяві про забезпечення позову факти та обставини, дійшли висновку про наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

4.16. Доводи скаржника про те, що предмет договору купівлі-продажу державного майна № 84 від 29.08.1995 не стосувався приміщення за адресою: м. Львів, вул. Л. Українки, 15 , на що з порушенням вимог частини 1 статті 74, статті 76, частини 1 статті 77 не звернули уваги господарські суди попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не спростовують висновків судів про наявність обставин, визначених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України.

4.17. При аналізі доводів скаржника щодо змісту судових рішень господарських судів попередніх інстанцій Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, який у рішенні "Трофимчук проти України" зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення від 28.10.2010, заява № 4241/03).

4.18. Таким чином, колегія суддів вважає, що вжиті місцевим господарським судом заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для скасування оскаржених судових рішень і задоволення касаційної скарги.

4.19. Відтак, наведені доводи Виконавчим комітетом Львівської міської ради у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими судами обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права .

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 і ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.12.2018 у справі № 914/2233/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає .

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв