Рішення

від 14.08.2019 по справі 640/7940/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/310

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2019 року № 640/7940/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс

до Київської митниці Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішення й картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс (надалі - позивач), адреса: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, будинок 1, офіс 400, ідентифікаційний код 34808274 до Київської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), адреса: 03124, м. Київ, б-р Вацвала Гавела, буд. 8а, ідентифікаційний код 394228888 у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28 лютого 2019 року № UA100000/2019/100023/2 (надалі - Рішення) та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00537 (надалі - Картка відмови).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Позивач не погоджується з Рішенням відповідача, вважає його протиправним, незаконним, необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що адміністративний позов є необґрунтованим та безпідставним і просить відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

20 лютого 2019 року позивачем подано до митного оформлення за митною декларацією № UA 100010/2019/319764 наступний товар:

- № 1 Пряма різниця із скловолокна марки ЕСТ469L-200-20278; виготовлена без застосування композиційних, матричних або інтерметалевих зміцнених матеріалів. Використовується для виготовлення електроізоляційних матеріалів. Країна виробництва - CN, виробник - CHONGOING POLYCOMP;

- № 2 Пряма різниця із скловолокна марки ЕСТ469L-200-20141; виготовлена без застосування композиційних, матричних або інтерметалевих зміцнених матеріалів. Використовується для виготовлення електроізоляційних матеріалів. Країна виробництва - CN, виробник - CHONGOING POLYCOMP.

З метою його оформлення і визначення вартості позивачем подано копії наступних документів:

- контракту № СРІС/1201 від 23 квітня 2018 року;

- специфікації № 2 від 05 листопада 2018 року;

- комерційного інвойсу № 18110037 від 05 листопада 2018 року,

- специфікації № 3 від 19 лютого 2018 року;

- комерційного інвойсу № 18110151 від 19 листопада 2018 року;

- платіжного доручення в іноземній валюті № 166 від 24 січня 2019 року;

- платіжного доручення в іноземній валюті № 168 від 30 січня 2019 року;

- вантажної митної декларації № UA100010/2019/321559.

Під час митного оформлення зазначеного товару спрацювали форми митного контролю за АСАУР:105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів , 106-2 Витребуваня документів, які підтверджують митну вартість товарів , 117-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів із залученням спеціалізованого підрозділу митниці ДФС для перевірки числового значення заявленої митної вартості .

Під час здійснення контролю митної вартості відповідачем було встановлено, що документи, подані позивачем для її підтвердження містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відповідач не прийняв подані позивачем документи у зв`язку із чим 28 лютого 2019 року відповідач прийняв Рішення, а також видав Картку відмови.

Причиною прийняття Рішення стало те, що … документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари… .

В цей же день згідно платіжного доручення № 736 позивач сплатив митні платежі в розмірі 190 000,00 грн. у складі яких було сплачено додаткового 174 565, 01 грн. внаслідок коригування митної вартості згідно із заявленою митною вартістю товарів та надало відповідні гарантії.

В квітні 2019 року позивач звернувся із відповідною заявою № 31 від 12 квітня 2019 року до відповідача із доданими до неї додатковими документами для визначення митної вартості заявленого товару.

07 травня 2019 року позивач отримав від відповідача лист № 3982/10/26-70-19-01 від 19 квітня 2019 року Щодо розгляду додаткових документів , яким повідомив про відсутність у нього підстав для скасування Рішення.

Вважаючи Рішення та Картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідач прийняв Рішення, а також видав Картку відмови із якими позивач не погодився, у зв`язку із чим оскаржив його до суду.

Згідно змісту Рішення з метою визначення митної вартості товару позивачем були надані платіжні документи, що містили певні недоліки, а саме, платіжне доручення в іноземній валюті № 166 від 24 січня 2019 року та платіжне доручення в іноземній валюті № 168 від 30 січня 2019 року містили посилання на контракт № СРІС/1201 від 23 квітня 2018 року, які на думку відповідача … не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари .

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач наводить наступні позиції Верховного суду України та Вищого касаційного суду України по певним справам, предметом спору яких було визначення ціни товару та інших складових митної вартості товару, а саме:

-…умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку із цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Разом з тим, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а відтак для сумнівів у правильності ті визначення митної вартості.

- відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, враховуючи наявність вказівки на контракт, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої товариством інформації про митну вартість товару. Отже, законодавцем не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

- висновки відповідача щодо відсутності в платіжних дорученнях посилання на конкретну поставку (інвойс, специфікацію) як підставу для не підтвердження заявленої декларантом митної вартості є безпідставними, а зазначені платіжні доручення містять всі передбачені законодавством реквізити і дають змогу ідентифікувати зроблений платіж з ввезеним товаром.

Також позивач зазначає, що відповідач, визначаючи митну вартість імпортованого позивачем товару за резервним методом, не навів жодних розрахунків, за якими ним було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України (надалі - МК України). Відповідачем було зазначено лише послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Крім цього, позивач звертає увагу на те, що у відповідності до ст. 64 МК України, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при його визначенні.

Позивачем також зазначено, що у графі 33 Рішення повинно бути вказано про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості відповідно до вимог ст. ст. 59-61 МК України. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, фіксується у графі.

Натомість, позивач зауважує, що відповідач не провів необхідну консультацію у належний спосіб, а лише посилання на проведення консультацій не можна вважати таким, що відповідає нормам Закону.

На виконання вимог ухвали суду від 27 травня 2019 року відповідач подав до суду відзив на адміністративний позову, в якому зазначив, що адміністративний позов є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо підстав коригування заявленої декларантом митної вартості відповідач надає наступні пояснення. Положеннями частини 6 ст.54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, якщо заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, або заявлені відомості містять розбіжності та не містять всіх складових митної вартості, необхідних при їх обчисленні, а також коли декларантом не подано документів згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених в частинах 2-3 статті 53 Кодексу, а також у разі відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті . У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями вищезазначених статей Кодексу, використання заявленого декларантом рівня митної вартості неможливо.

Виходячи з наведеного, відповідно до положень ст. 55 Кодексу, здійснено коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування не застосування методів визначення митної вартості відповідач зазначає наступне.

За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку із відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку із відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку із відсутності даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку із відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку із відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Отже, відповідач робить висновок про те, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України із використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях МД від 16 лютого 2018 року № UA 125010/2018/1266 із розрахунку 1,90 доларів США /кг, від 29 січня 2018 року № UA 408150/2018/1513 - із розрахунку 1,90 доларів США/кг.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, оскаржуване рішення та картка відмови є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

НОРМИ ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.34-1 ч. 1 ст. 4 МК України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст.52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Відповідно до ч. ч.1-4 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

- проводити в порядку, визначеному ст.ст. 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 вказаної статті).

Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Згідно ч.ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Положеннями ст. 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59, 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59, 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5-8, 10 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

З матеріалів справи вбачається, що під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією від 20 лютого 2019 року № UA 100010/2019/319764 встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до ст.53 МК України містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Відповідно до п.2. ст. 53 МК України одним з документів, що підтверджує митну вартість товару є банківський платіжний документ, що стосується оплати за оцінюваний товар. Позивачем було подано платіжний документ № 166 від 24 січня 2019 року та № 168 від 30 січня 2019 року, де в призначенні платежу є лише посилання на контракт № CPIC/1201від 23 квітня 2018 року. Таким чином не є можливим ідентифікувати дану оплату за товар та підтвердити, що вона стосується цієї поставки. В деклараціях країни відправлення зазначений документ з реквізитами CPIC2018/2806 та CPIC2018/2920, що не є рахунком на оплату чи договором (контрактом). Також в наданому прайс листі ціна за одиницю товару зазначена з урахуванням транспортування (відповідає ціні інвойсу на умовах CIF), а не на умовах FOB чи EXW, як це передбачено загальносвітовою практикою.

Аналізуючи докази, надані позивачем в підтвердження своїх позовних вимог, а саме платіжні доручення в іноземній валюті № 166 від 24 січня 2019 року та № 168 від 30 січня 2019 року, встановлено, що в графі 70 Деталі платежу зазначено: Prepayment for ect-glassfiber? Direct roving for.Contr.CPIC/1201 dd 23.04.2018 . В перекладі з англійської : Попередня оплата за скловолокно та прямий ровінг за Контрактом CPIC/1201 від 23.04.2018р. .

З метою усунення сумнівів відповідача щодо можливості коригування митної вартості товару, позивач вирішив усунути ці недоліки і звернувся до свого обслуговуючого банку АТ Альфа-Банк з проханням надати послугу щодо уточнення призначення платежу в платіжних дорученнях № 166 від 24 січня 2019 року на суму 28 389,28 доларів США та № 168 від 30 січня 2019 року на суму 28 197,88 доларів США, з SWIFT - повідомленням банку отримувача.

За результатами уточнення призначення платежу АТ Альфа-Банк було видано змінені платіжні доручення в іноземній валюті:

№ 166 від 24 січня 2019 року на суму 28 389,28 доларів США, в якому в графі 70 Деталі платежу, крім посилання на попередню оплату за контрактом (Prepayment for ect-glassfiber, direct roving for Contr.CPIC/1201 dd. 23/04/18 в перекладі з англійської мови: Попередня оплата за скловолокно та прямий ровінг за контрактом CPIC/1201 від 23.04.2018р. було додано ACC.SPECIFICATION NO 2 OF 05.11.2018, COM.INV.18110037 OF 05.11.18 в перекладі з англійської мови це означає: ЗГІДНО СПЕЦИФІКАЦІЇ № 2 від 05.11.18 КОМЕРЦІЙНОГО ІНВОЙСУ 18110037 від 05.11.18 .

Тобто, платіжне доручення з уточненим призначенням платежу № 166 від 24 січня 2019 року на суму 28 389,28 доларів США містить посилання на контракт, специфікацію № 2 від 05 листопада 2018 року та комерційний інвойс 18110037 від 05 листопада 2018 року.

Крім того, банком було надано SWIFT-повідомлення від банку-кореспонденту CITIBANK N.A., у якому зазначено:

"У зв`язку із Вашим запитом щодо розслідування за номером COB240119/8700k, з повідомленням про зміну призначення платежу згідно платіжного доручення COB240119/8700к на суму 28 389,28 доларів США від 24.01.2019 року. Ми підтверджуємо отримання змінених деталей платежу і надання цих змінених деталей банку бенефіціара для застосування при використанні коштів. Ми сподіваємося, що питання вирішене і ми закриємо цю справу".

№ 168 від 30 січня 2019 року на суму 28 197,88 доларів США, в якому в графі 70 Деталі платежу, крім посилання на попередню оплату за контрактом (Prepayment for ect-glassfiber, direct roving for Contr.CPIC/1201 dd. 23/04/18 в перекладі з англійської мови: Попередня оплата за скловолокно та прямий ровінг за контрактом CPIC/1201 від 23.04.2018р. було додано ACC.SPECIFICATION NO 3 OF 19.11.2018, COM.INV.18110151 OF 19.11.18 в перекладі з англійської мови це означає: ЗГІДНО СПЕЦИФІКАЦІЇ № 3 від 19.11.18 КОМЕРЦІЙНОГО ІНВОЙСУ 18110151 від 19.11.18 .

Тобто, платіжне доручення з уточненим призначенням платежу № 168 від 30 січня 2019 року на суму 28 197,88 доларів США містить посилання на контракт, специфікацію № 3 від 19 листопада 2018 року та комерційний інвойс 18110151 від 19 листопада 2018 року.

Крім того, банком було надано SWIFT-повідомлення від банку-кореспонденту CITIBANK N.A., у якому зазначено:

У зв`язку із Вашим запитом щодо розслідування за номером COB300119/0693k, з повідомленням про зміну призначення платежу згідно платіжного доручення COB300119/0693к на суму 28 197,88 доларів США від 30.01.2019 року. Ми підтверджуємо отримання змінених деталей платежу і надання цих змінених деталей банку бенефіціара для застосування при використанні коштів. Ми сподіваємося, що питання вирішене і ми закриємо цю справу .

Тобто, зазначені вище документи не містять розбіжностей та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Наведене в сукупності спростовує твердження митного органу про те, що числові значення складових митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, не підтверджені документально, оскільки розбіжності щодо відомостей про перевізника товару не впливають на числові значення складових митної вартості товару.

Отже, подані позивачем документи для митного оформлення давали змогу відповідачу визначити митну вартість товару за основним методом - за ціною договору.

Законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Аналіз вищезазначених норм законодавства свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

З огляду на зазначене вбачається, що надані позивачем відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про не надання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, оскільки існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Зі змісту Рішення судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що є підставою для скасування Рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого ним Рішення та оформленої на ї підставі Картки відмови.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відтак, у матеріалах справи відсутні, а відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних доказів, які стали підставою для прийняття Рішення та оформлення на його підставі Картки відмови.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Внаслідок викладеного, суд дійшов висновку, що посадовими особами відповідача прийнято Рішення та оформлено Картку відмови не в межах приписів, встановлених чинним податковим законодавством, а тому вони є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. та 2 618,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. та 2 618,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс до Київської митниці Державної фіскальної служби задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28 лютого 2019 року № UA100000/2019/100023/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00537.

3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Локомотивремсервіс адреса: 01133, м. Київ, пров. Лабораторний, будинок 1, офіс 400, ідентифікаційний код 34808274 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) та 2 618,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімнадцять гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань з Київської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач), адреса: 03124, м. Київ, б-р Вацвала Гавела, буд. 8а, ідентифікаційний код 394228888.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова