Рішення

від 05.08.2019 по справі 1.380.2019.002700

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.002700

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 1.380.2019.002700 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним і скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28.02.2019 р. за №683/7, яким відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019 р. на рішення державного реєстратора КП Реєстрація майна бізнесу Бойко Х.Р., без розгляду її по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача відповідачем протиправно прийнято спірний наказ, яким відмовлено у задоволенні скарги позивача від 24.01.2019 року на рішення державного реєстратора КП Реєстрація майна бізнесу Бойко Х.Р. Спірний наказ мотивований тим, що позивач при оформленні скарги допустив порушення вимог ч.5 ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме: не всі додані до скарги копії документів засвідчені. Позивач зазначає, що до поданої ним скарги на рішення державного реєстратора Бойко Х.Р., долучив завірені копії: ухвали Галицького районного суду м. Львова від 11.09.2014 у справі №461/10920/14-ц та Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №44836181 від 23.09.2014 року Личаківського ВДВС. Також, позивач долучив до скарги: витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №27165859 від 23.09.2014 року; Інформація про виконавче провадження ВП №44836181 від 11.02.2017 року; Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 152691321 від 15.01.2019 року); Інформаційна довідка з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 від 28.12.18 року. Зазначені документи були отримані позивачем (та його представником) з відкритих державних реєстрів, що розміщені на відповідних інтернет-ресурсах і не повинні завірятись, адже мають силу оригіналу.

Відтак, позивач вважає, що дії відповідача по не розгляду скарги позивача, є зловживанням відповідачем своїми правами, а також порушенням права позивача на розгляд його скарги.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому позивач заперечив проти позову, з підстав, що обов`язку долучати документи, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором немає, але якщо такі документи наявні і скаржник вирішує долучити їх до скарги, то такі повинні бути належним чином завірені. У випадку, якщо останні будуть не завіреними Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації відмовляє у задоволенні скарги на підставі пункту 1 частини 8 статті 37 Закону.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 03 червня 2019 року у даній справі було відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, та встановлено відповідачу строк подання відзиву протягом п`ятнадцяти днів.

Безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

24.01.2019 року ОСОБА_1 подано до Міністерства юстиції України скаргу на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, в якій просив:

1) провести перевірку правомірності прийнятого рішення державного реєстратора КП Реєстрація майна та бізнесу Бойко Христини Романівни;

2) скасувати рішення про державну реєстрацію від 16.11.2018 року № 44081230, прийняте державним реєстратором КП Реєстрація майна та бізнесу (Львівська область) Бойко Христиною Романівною .

До поданої скарги додано:

- копія ухвали Галицького районного суду м. Львова від 11.09.2014 у справі №461/10920/14-ц;

- копія Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №44836181 від 23.09.2014 року Личаківського ВДВС;

- копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №27165859 від 23.09.2014 року;

- Інформація про виконавче провадження ВП №44836181 від 11.02.2017 року.

- Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 152691321 від 15.01.2019 року);

- Інформаційна довідка з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 від 28.12.18 року.

28.02.2019 року наказом Міністерства юстиції України № 683/7 Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019 без розгляду її по суті відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019 без розгляду її по суті у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме: не всі додані до скарги копії документів засвідченні.

Підстава: висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 21.02.2019 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 30.01.2019 за №2859-33-19.

Зміст спірних правовідносин в цій частині полягає в тому, що на думку позивача відповідачем протиправно прийнято спірний наказ, яким йому відмовлено в задоволенні скарги.

Зміст спірних правовідносин підтверджений наявними у справі доказами.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року №1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 37 цього ж Закону, Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 37 цього ж Закону, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів (абз. 3 ч. 3 ст. 37 Закону №1952-IV).

Згідно ч. 5 ст. 37 цього ж Закону, визначає, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується; 3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника; 4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав; 6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Згідно ч. 6 ст. 37 цього ж Закону, визначає, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

д) скасування акредитації суб`єкта державної реєстрації;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ", "д" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

Згідно ч. 8 ст. 37 цього ж Закону, передбачає, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Згідно ч. 9 ст. 37 цього ж Закону, порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 N 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Відповідно до п. 2 Порядку для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Пункт 5 Порядку визначає, що перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: 1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги); 2) чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги; 3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Відповідно до п. 7 Порядку у разі коли встановлено порушення вимог Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті у формі наказу.

Згідно з п. 8 Порядку під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Судом встановлено, що спірним наказом вирішено відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019 за №2859-33-19 без розгляду її по суті у зв`язку з тим, що скарга оформлена без дотримання вимог частини п`ятої статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме: не всі додані до скарги копії документів засвідчені в установленому порядку.

Як вбачається зі скарги від 24.01.2019 №4642-01-3, у ній визначено, що додатками до скарги були: копія ухвали Галицького районного суду м. Львова від 11.09.2014 у справі №461/10920/14-ц; копія Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №44836181 від 23.09.2014 року Личаківського ВДВС; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №27165859 від 23.09.2014 року; Інформація про виконавче провадження ВП №44836181 від 11.02.2017 року; Відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 152691321 від 15.01.2019 року); Інформаційна довідка з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 від 28.12.18 року.

Суд зазначає, що вимога щодо додання до скарги засвідчених в установленому порядку копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника, не є абсолютною, оскільки законодавством встановлено, що такі документи подаються за наявності.

Крім того, суд зазначає, що вимоги до оформлення скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України, що подається особою, яка вважає, що її права порушено, передбачені пунктами 1-6 ч.5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , тоді як абзац 8 ч. 5 цієї статті визначає вимоги до оформлення доданих до скарги копій документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором. З огляду на це, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що саме скарга ОСОБА_1 оформлена без дотримання вимог, визначених ч. 5 статті 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним судом у постанові від 25.01.2019 року по справі №826/2376/18, яка в силу приписів ч.5 ст. 242 КАС України повинна бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За викладених обставин, суд вважає відмову Міністерства юстиції України у задоволенні скарги позивача від 24.01.2019, оформлену наказом Міністерства юстиції України № 683/7 від 28.02.2019 протиправним та таким, що винесене без з`ясування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних причин.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою судді від 03.06.2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки, за результатами розгляду даної справи, суд прийшов до висновку про задоволення позивних вимог, враховуючи те, що ухвалою суду сплату судового збору було відстрочено до ухвалення судового рішення, судовий збір в розмірі 768,40 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5. п.15. Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13) про визнання протиправним і скасування наказу,- задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 28.02.2019 року за №683/7 Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 24.01.2019 без розгляду її по суті .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 00015622, м. Київ, вул. Городецького, 13) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Рішення суду складено в повному обсязі 12.08.2019 року.

Суддя Гавдик З.В.