Постанова

від 12.08.2019 по справі 320/5703/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/5703/18 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів Літвіної Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду та просила:

- визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 , в подовженні строку (призначенні) виплати щомісячної адресної грошової допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 01.04.2018;

- зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради поновити (призначити) виплату ОСОБА_1 щомісячної адресної грошової допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 01.04.2018;

- визнати протиправними дії Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо зупинення (припинення) виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.04.2018;

- зобов`язати Ірпінське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області відновити виплату ОСОБА_1 призначеної їй пенсії за віком з 01.04.2018.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради (далі також відповідач-1) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясував обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

В даному випадку суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року тільки в частині, що стосуються вимог до управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради. В частині вимог, які заявлені до пенсійного органу рішення суду першої інстанції не переглядається у зв`язку з відсутністю підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Ірпінського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача - 1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою та взята на облік управлінням праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради, що підтверджується довідкою від 03.10.2016 № 3251005492 (т.1, а.с. 30).

Відповідно до даних вказаної довідки, фактичним місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 .

У період 03.10.2016 по 01.04.2018 позивач отримувала щомісячну адресну допомогу, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується матеріалами справи.

01.02.2018 позивач звернулася із відповідними заявами до органу соціального захисту м. Ірпінь для призначення щомісячної адресної грошової допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг та просила розглянути особову справу на комісії для продовження виплати адресної допомоги (том І, а.с. 99, 100).

Рішенням комісії з питань здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, призначення житлових субсидій, надання матеріальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, одноразової грошової допомоги постраждалим особам та внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради (далі-Комісія) 19.03.2018 № 6 ОСОБА_1 вирішено призначити соціальні виплати з дня подання заяви (том І а.с. 96).

Рішенням про призначення допомоги переміщеним особами на проживання від 20.03.2018 ОСОБА_1 продовжено виплати, які призначено відповідно до Закону України допомога переміщеним особам на проживання з 01.02.2018 по 31.07.2018 в розмірі 1000,00 грн. (том І а.с.95).

Ще одним рішенням комісії з питань здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, призначення житлових субсидій, надання матеріальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, одноразової грошової допомоги постраждалим особам та внутрішньо перемішеним особам при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради № 6 від 19.03.2018 ОСОБА_1 вирішено припинити всі соціальні виплати згідно даних Державної прикордонної служби України (том І, а.с. 93).

Відповідно до рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання від 21.03.2018 ОСОБА_1 за зверненням від 01.02.2018 продовжено виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам на проживання з 01.02.2018 по 31.03.2018 (том І а.с.92).

11.06.2018 позивач звернулася до відповідача-1 із відповідною заявою та доданими документами про поновлення соціальних виплат (том І, а.с. 89).

Рішенням комісії з питань здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, призначення житлових субсидій, надання матеріальної допомоги, допомоги сім`ям з дітьми, одноразової грошової допомоги постраждалим особам та внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Ірпінської міської ради від 06.07.2018 № 16 ОСОБА_1 вирішено призупинити соціальні виплати, відмовити у призначенні соціальних виплат у зв`язку з непідтвердженим місцем фактичного проживання (том І а.с.86).

Рішенням Комісії від 27.07.2018 № 17 позивачу припинено всі соціальні виплати згідно даних Державної прикордонної служби України (том І а.с.84).

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача- 1 правових підстав для припинення виплати позивачу щомісячної адресної грошової допомоги, починаючи з 01 квітня 2018 року.

Подаючи апеляційну скаргу, відповідач-1 мотивує її тим, що припинення виплат позивачу згідно даних Державної прикордонної служби є законним.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За приписами статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 року № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 цього Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк".

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року, довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та взята на облік відповідачем -1, що підтверджується довідкою від 03.10.2016 № 3251005492, тому ОСОБА_1 має право на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 03.10.2016 року отримувала щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу щомісячної адресної грошової внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відповідач-1 виходив з того, що пунктом 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних витрат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365(у редакції чинній станом на лютий 2018), соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам припиняються у разі отримання інформації від Держприкордонслужби про виїзд внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповано території України до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Колегія суддів зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб встановлено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно до приписів ст.2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку не підтвердження фактичного місця проживання та отримання інформації від Держприкордонслужби про періодичний виїзд внутрішньо переміщеної особи за кордон, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати соціальних виплат, а постанова Кабінету Міністрів України Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.06.2016 № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання позивачем щомісячної адресної грошової допомоги для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів взято до уваги, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2017 по справі № 826/12123/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 5 листопада 2014 р. № 637. Резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 у справі N 826/12123/16 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 17 липня 2018 року N 54.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року залишено без змін.

При цьому, Верховним Судом зазначено, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги те, що встановлення таких додаткових вимог як, зокрема, перевірка фактичного місцезнаходження внутрішньо-переміщеної особи при отриманні (поновленні) соціальних виплат є дискримінаційною та обмежує права останньої у реалізації її права на пенсійне та соціальне забезпечення, що стало підставою для скасування такої вимоги, колегія суддів приходить до висновку про те, що відмова позивачу у відновленні виплати щомісячної адресної допомоги з підстав не підтвердження фактичного місце проживання, є протиправною.

Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради необґрунтовано відмовило позивачу у призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її зверненням.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач, звертаючись до суду, не заявляла вимог про скасування рішень щодо відмови у призначенні (поновленні) соціальних виплат, а судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не здійснено вихід за межі заявлених вимог, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції в силу вимог п. 5 ст. 308 КАС України позбавлений процесуальної можливості надати правову оцінку таким рішенням.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції в частині, яка переглядається судом апеляційної інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування, в частині, яка переглядалася судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС.

Головуючий суддя:

Судді: