Постанова

від 30.07.2019 по справі 329/1202/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.07.2019 Справа № 329/1202/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Є.У.№ 329/1202/18 Головуючий у 1 інстанції: Ломейко В.В.

№ 22-ц/807/2228/19 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Бєлки В.Ю.

Полякова О.З.

секретар: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 14 березня 2019 року та фермерського господарства Зибарєвих на додаткове рішення від 22.4.2019 року в справі за позовом фермерського господарства Зибарєвих , представник позивача адвокат Гришко Іван Іванович до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Чернігівська районна державна адміністрація про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року Гришко І.І. звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Чернігівська районна державна адміністрація про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03.09.2007р. між ФГ Зибарєвих та Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Державному реєстрі земель, про що вчинено запис від 03.09.2007р. за № 040728100001. Згідно п. 2 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20,5975 га.

Додатковою угодою від 20.07.2012р. п. 8 Договору оренди викладено у новій редакції, збільшено строк оренди земельної ділянки до 10 років. Вказану додаткову угоду зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2015р. згідно витягу із вказаного реєстру за № 34280308 від 27.02.2015р.

23.01.2015р., в період оренди вказаної земельної ділянки, Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач) прийнято рішення оформлене наказом № 8-73/15-15-СГ про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки НОМЕР_1 .

04.03.2015р., в період оренди земельної ділянки, Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області прийнято рішення, оформлене наказом № 8-447/15-15СГ про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 в оренду гр. ОСОБА_1

04.03.2015р., в період оренди земельної ділянки, Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 .

Згідно довідки № 114011222 від 14.02.2018р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 05.12.2017р. проведено державну реєстрацію спірного договору оренди, на думку представника позивача, про що державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації прийнято рішення № 38643315 від 11.12.2017р.

Згідно з даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2303981582018 від 14.02.2018р., зареєстровано право оренди земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 за гр. ОСОБА_1 , дата державної реєстрації речового права 05.12.2017р., строк дії речового права 25 років.

Згодом уточнивши позовні вимоги та посилаючись на зазначені обставини просив суд, визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 04.03.2015р. укладений між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та гр. ОСОБА_1 , накази Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 23.01.2015р. № 8-73/15-15-СГ від 04.03.2015 № 8-447/15-15-СГ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38643315 від 11.12.2017р. прийнятого Линник Євгенією Олександрівною державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 14 березня 2019 року позовну заяву задоволено.

Визнано недійсними договір оренди земельної ділянки від 04.03.2015р. укладений між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та гр. ОСОБА_1 , накази Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 23.01.2015р. № 8-73/15-15-СГ від 04.03.2015 № 8-447/15-15-СГ.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38643315 від 11.12.2017р. прийнятого Линник Євгенією Олександрівною державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області.

Додатковим рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року заяву представника Гришко І.І. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь фермерського господарства Зибарєвих понесений позивачем судовий збір у розмірі 2121,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фермерського господарства Зибарєвих понесений позивачем судовий збір у розмірі 2121,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеним основним рішенням суду, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду, ФГ Зибарєвих в особі адвоката Гришко І.І. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у розподілі витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу та ухвалити нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат, які складаються із витрат понесених позивачем на професійну правову допомогу в сумі 20 000,00 грн. між відповідачами пропорційно до розміру задоволених вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.09.2007р. між Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фермерським господарством Зибарєвих укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Державному реєстрі земель, про що вчинено запис від 03.09.2007р. за № 040728100001 (т. 1 а.с. 9-13).

Відповідно до відомостей, що містяться у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: НОМЕР_1 (т.1 а.с.30).

Згідно з п. 1, п. 2 вказаного договору, орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка надана на підставі розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації № 12 від 17.01.2007, та знаходиться на території Просторівської сільської ради Чернігівського району Запорізької області, за рахунок земель резервного фонду в контурі № 169, загальною площею 20,5975 га, у т.ч. 20,5975 га (ріллі) розташована на схилі вододільного плато до 30 із чорноземами звичайними малогумусними - слабозмитими легкоглинистими на лісах, середньозмитими легкоглинистими на лісах.

Відповідно до п. 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 200723,00 грн.

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Між Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фермерським господарством Зибарєвих 20.07.2012 було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 03.09.2007 № 040728100001, якою внесено зміни до пунктів 5, 8, 9 договору, щодо розміру нормативної грошової оцінки, строку дії договору, розміру орендної плати (т.1 а.с.20-21).

Зокрема, сторонами у додатковій угоді погоджено, що договір укладено на 10 (десять) років - з урахуванням ротації с/г культур. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право перед іншими особами на поновлення його на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на поновлення договору повинен не пізніше 01 серпня останнього року дії договору повідомити письмово орендодавця про намір укласти договір на новий строк.

Додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі, зареєстрована у державному реєстрі земель.

В пункті 43 договору оренди землі встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Тож з врахуванням пунктів 8, 43 договору оренди землі та п. 2 додаткової угоди до договору оренди землі від 20.07.2012, строк дії договору становить з 03.09.2007р. по 03.09.2017р.

Вказану додаткову угоду зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.02.2015р., на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19678855 від 27.02.2015р., що підтверджується Витягом із вказаного реєстру за № 34280308 від 27.02.2015р. (т.1 а.с. 22-23).

23.01.2015р. Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області прийнято рішення оформлене наказом № 8-73/15-15-СГ про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки розміром 20,5975 га. з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства (т.2 а.с. 2).

04.03.2015р. Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області прийнято рішення, оформлене наказом № 8-447/15-15СГ про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 20,5975 га в оренду за кадастровим номером НОМЕР_1 гр. ОСОБА_1 строком на 25 років для ведення фермерського господарства (т.2 а.с. 3).

04.03.2015р., між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та гр. ОСОБА_1 укладено договір оренди землі загальною площею 20,5975 га за кадастровим номером НОМЕР_1 строком на 25 років (т. 2а.с. 4-8).

ОСОБА_1 у березні 2015 року звернувся до державного реєстратора для реєстрації вказаного договору, але йому відмовлено у державній реєстрації іншого речового права право оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 151323823255, що розташована на території Запорізької області Чернігівського району Просторівської сільської ради, через те, що право оренди на вказану земельну ділянку вже зареєстровано, про що державним реєстратором Линник Є.О. 20.03.2015р. винесено Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 20141571 (т.1 а.с. 241).

Відповідно до інформаційної довідки за № 107282620 від 12.12.2017р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 05.12.2017р. проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 04.03.2015р. між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та гр. ОСОБА_1 на строк 25 років (т. 1 а.с. 182).

Згідно за даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та гр. ОСОБА_1 державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області Линник Є.О. зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38643315 від 11.12.2017р. за кадастровим номером НОМЕР_1 , строк дії договору становить 25 років, з правом пролонгації (т.1 а.с. 260).

12 грудня 2017 року Фермерське господарство Зибарєвих звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання укладеним на новий строк (поновленим) договору оренди землі від 03.09.2007р., укладеного між ФГ Зибарєвих та Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області, зареєстрованого у Державному реєстрі земель, про що вчинено запис від 03.09.2007р. за № 040728100001 на тих самих умовах.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.04.2018 року справа № 908/2506/17 позов ФГ Зибарєвих було задоволено частково і визнано поновленим договір оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 20,5975 га (ріллі), укладений між Фермерським господарством Зибарєвих та Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області, зареєстрований у Державному реєстрі земель, про що вчинено запис від 03.09.2007 за №040728100001, на строк десять років та на тих самих умовах, яке набрало законної сили 15.01.2019р. (т.2 а.с.37-39).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019р. справа № 908/2506/17 рішення Господарського суду Запорізької області від 11.04.2018р. у справі № 908/2506/17 залишено без змін (т.2 а.с. 132-134).

Аналізуючи обставини справи та надані сторонами докази, суд першої інстанції виходив з того, що за ч. 3 ст. 82 ЦПК України обставини, які встановлені вказаним судовим рішенням, суд вважає доведеними та такими, що не підлягають доказуванню в межах розгляду даної справи, а тому достовірно встановленим є факт поновлення Договору оренди землі від 03.09.2007р. за № 040728100001.

Суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин та правильно послався на положення законів, які регулюють дані правовідносини.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 1 закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на момент укладення договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Як зазначив суд першої інстанції, позивач та орендодавець дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, скріпивши 03.09.2007 р. договір та додаткову угоду до договору 20.07.2012р. своїми підписами.

З урахуванням пунктів 8, 43 договору оренди землі та п. 2 додаткової угоди до договору оренди землі від 20.07.2012р., строк дії договору становить з 03.09.2007р. по 03.09.2017р.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі визначає підстави для пролонгації договору оренди землі.

Так, у частинах 1,5 статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Згідно частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

З посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15 та правову викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), суд першої інстанції зробив висновок, що для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Суд першої інстанції врахував, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.04.2018 року (справа № 908/2506/17) встановлено, що земельна ділянка загальною площею 20,5975 га в контурі № 169, кадастровий номер - НОМЕР_1 , яка знаходиться в обробці у ФГ Зибарєвих використовується за призначенням, обробляється належним чином та фермерським господарством систематично вносяться орендні платежі за користування земельною ділянкою (т.2 а.с.37-39).

Тож суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при укладанні договору оренди землі між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 від 04.03.2015р. не було дотримано вимог щодо чинності правочину, які передбачені ст.ст.203, 215 ЦК України.

Враховуючи, що за ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, суд першої інстанції визнав недійсним договір оренди земельної ділянки від 04.03.2015р. укладений між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та гр. ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції та не спростовують їх.

Тож суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з наявних у матеріалах справи доказів, наданих позивачем у відповідності із процесуальним законом, і керувався принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Додатковим рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року заяву представника Гришко І.І. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь фермерського господарства Зибарєвих понесений позивачем судовий збір у розмірі 2121,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фермерського господарства Зибарєвих понесений позивачем судовий збір у розмірі 2121,50 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ФГ Зибарєвих в особі адвоката Гришко І.І. подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить додаткове рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у розподілі витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу та ухвалити нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат, які складаються із витрат понесених позивачем на професійну правову допомогу в сумі 20 000,00 грн. між відповідачами пропорційно до розміру задоволених вимог.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної та матеріали справи не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді питання про ухвалення додаткового рішення були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Так, частково задовольняючи вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції врахував, що в матеріалах справи містяться договір про надання правової допомоги № 25/10-17 від 25.11.2017 року укладений між фермерським господарством Зибарєвих в особі голови Зибарєва М.М. та адвоката Гришка І.І. (т.1 а.с. 66-68) та договір про надання правової № 03/04-18 від 03.04.2018року укладений між фермерським господарством Зибарєвих в особі голови Зибарєва М .М. та адвокатським об`єднанням Аксіома в особі голови Гришка І.І. (т.1 а.с. 195-198).

Відповідно до п.п. 4.4,4.6. розділу 4 договору від 03.04.2018 року, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. В акті, зазначеному в п.4.4. Договору сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги.

Представником позивача були надані суду першої інстанції: опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 24/05-18/1 від 03.04.2018р., виписки про рух коштів за інтервал дат по контрагентам за 06.07.2018р., та з 26.09.2018 року по 14.03.2019 року, а також копії рахунків-фактури № АО-0000028 від 20.06.2018р., № АО-0000061 від 28.09.2018р., № АО-0000063 від 01.10.2018р., № АО-0000067 від 08.10.2018р., № АО-0000074 від 09.11.2018р., № АО-0000095 від 10.12.2018р., № АО-0000098 від 19.12.2018р., № АО-0000102 від 14.01.2019р., № АО-0000120 від 21.02.2019р. (а.с. 167-179).

Згідно вимог частини першої, пункту 1 частини другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач порушує питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, яка полягала в наданні консультацій, ознайомленні з матеріалами справи, підготовці до розгляду справи, складанні процесуальних документів, участі в судових засіданнях тощо.

Проте, в порушення вимог статей 134, 141 ЦПК України відповідач не подавав до суду першої інстанції належних доказів про понесені витрати.

Так, надані позивачем документи судом першої інстанції правомірно не віднесені до таких, які підтверджують належним чином зроблені витрати.

За ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З посиланням на Постанову Верховного Суду від 17.10.2018 р. по справі № 301/1894/17, за якою, вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, суд першої інстанції врахував, що на підтвердження витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Заперечуючи проти оскаржуваного додаткового рішення, позивач надав до апеляційної скарги довідку про рух коштів, завірену банком, яка не була предметом дослідження у суді першої інстанції, а опис наданих послуг, поданий до суду позивачем, не містить детального розрахунку витрат, надані рахунки-фактури не містять посилань на конкретну виконану роботу, не узгоджуються з матеріалам справи. Так, наприклад рахунок про оплату послуг з написання позовної заяви виставлений 1 жовтня 2018 року, тоді як справа вже перебувала в провадженні з грудня 2017 року. До того ж немає жодних доказів на потвердження здійснення оплати цих рахунків.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні витрат на правничу допомогу та підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та фермерського господарства Зибарєвих залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 14 березня 2019 року та додаткове рішення від 22 квітня 2019 року по цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 5 серпня 2019 р.

Головуючий О.В. Крилова

Судді: В.Ю. Бєлка

О.З. Поляков