Постанова

від 18.11.2020 по справі 329/1202/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 329/1202/17

провадження № 61-16709св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство Зибарєвих ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_1 ,

третя особа - Чернігівська районна державна адміністрація,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Фермерського господарства Зибарєвих на додаткове рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року в складі судді Ломейка В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Полякова О. З. та касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 14 березня 2019 року в складі судді Ломейка В. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року в складі колегії суддів: Крилової О. В., Бєлки В. Ю., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимог

В грудні 2017 року Фермерське господарство Зибарєвих звернулось з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Чернігівська районна державна адміністрація, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсними договір оренди земельної ділянки від 04 березня 2015 року, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_1 , накази Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 23 січня 2015 року № 8-73/15-15-СГ від 04 березня 2015 року № 8-447/15-15-СГ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38643315 від 11 грудня 2017 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, зазначеними наказами і укладеним з ОСОБА_1 договором оренди спірної земельної ділянки порушується його право оренди цієї ж земельної ділянки, яке виникло у нього на підставі договору оренди, укладеного 03 вересня 2007 року між ФГ Зибарєвих та Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області, було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Державному реєстрі земель, про що вчинено запис від 03 вересня 2007 року за № 040728100001. Згідно пункту 2 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 20,5975 га.

Додатковою угодою від 20 липня 2012 року пункту 8 Договору оренди викладено у новій редакції, збільшено строк оренди земельної ділянки до 10 років. Вказану додаткову угоду зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 лютого 2015 року згідно витягу із вказаного реєстру за № 34280308 від 27 лютого 2015 року.

В період дії цього договору оренди Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області (правонаступником якого є відповідач):

23 січня 2015 року прийнято рішення, оформлене наказом № 8-73/15-15-СГ, про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки 2325586800:01:010:0020;

04 березня 2015 року області прийнято рішення, оформлене наказом № 8-447/15-15СГ, про затвердження документації із землеустрою та передачу вказаної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 та укладено з останнім договір оренди цієї земельної ділянки.

05 грудня 2017 року проведено державну реєстрацію спірного договору оренди, про що державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації прийнято рішення № 38643315 від 11 грудня 2017 року.

Згідно з даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2303981582018 від 14 лютого 2018 року, зареєстровано право оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2325586800:01:010:0020 за ОСОБА_1 , дата державної реєстрації речового права 05 грудня 2017 року, строк дії речового права 25 років.

Зазначений договір оренди землі порушує права позивача на користування земельною ділянкою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 14 березня 2019 року позов задоволено.

Визнано недійсними договір оренди земельної ділянки від 04березня 2015 року укладений між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_1 , накази Головного управління Держземагенства у Запорізькій області від 23 січня 2015 року № 8-73/15-15-СГ від 04 березня 2015 року № 8-447/15-15-СГ.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38643315 від 11 грудня 2017 року прийнятого Линник Євгенією Олександрівною державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області.

Суд першої інстанції виходив із того, що за частиною третьою статті 82 ЦПК України обставини, які встановлені вказаним судовим рішенням, суд вважає доведеними та такими, що не підлягають доказуванню в межах розгляду даної справи, а тому достовірно встановленим є факт поновлення Договору оренди землі від 03 вересня 2007 року за № 040728100001.

Додатковим рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року заяву представника позивача Гришко І. І. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь фермерського господарства Зибарєвих понесений позивачем судовий збір у розмірі 2 121,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь фермерського господарства Зибарєвих понесений позивачем судовий збір у розмірі 2 121,50 грн.

В іншій частині заяви - відмовлено.

Суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення, виходив із того, що відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області та фермерського господарства Зибарєвих залишено без задоволення, рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 14 березня 2019 року та додаткове рішення від 22 квітня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст та доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року Фермерське господарство Зибарєвих звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у розподілі витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу, ухвалити нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат, які складаються із витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн, між відповідачем 1 та відповідачем 2 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У своїй касаційній скарзі Фермерське господарство Зибарєвих вказує, що судами невірно надана оцінка доказам, наданим у підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу. Судами застосовано Закон України від 20 грудня 2011 року Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , який втратив чинність, а тому не підлягав застосуванню.

Таким чином, предметом касаційного оскарження за касаційною скаргоюФермерського господарства Зибарєвих є додаткове рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині розподілу витрат, понесених позивачем на професійну правову допомогу, у зв 'язку з чим відповідно до встановлених статтею 400 ЦПК України меж касаційного розгляду касаційним судом ці судові рішення в іншій частині за касаційною скаргою ФГ Зибарєвих не переглядаються.

У вересні 2019 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Заявник посилається на те, що судами не застосовано норми матеріального права, які викладені у статті 182 Цивільного кодексу України та статті 125 Земельного кодексу України, які встановлюють момент виникнення речового права на спірну земельну ділянку. Анатологічні висновки закріплено Верховним Судом України у постановах від 19 лютого 2014 року № 6-162цс13, від 18 вересня 2013 року № 6-99цс13 та від 30 січня 2013 року № 6-162цс12. На момент звернення ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області договір оренди землі від 03 вересня 2007 року вважався припиненим у зв`язку з закінченням строку, оскільки додаткова угода до основного договору зареєстрована не була.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою відповідача ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області є рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову і постанова суду апеляційної інстанції про залишення без змін цього судового рішення.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду від ФГ Зибарєвих надійшов відзив та заперечення, подані представником позивача Гришком І. І. ,в яких він просить касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

У жовтні 2019 року від ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області надійшов відзив на касаційну скаргу ФГ Зибарєвих , в якому заявник просить залишити без змін додаткове рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині залишення без задоволення апеляційної скарги ФГ Зибарєвих на рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувані матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судами встановлено, що 03 вересня 2007 року між Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фермерським господарством Зибарєвих укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Державному реєстрі земель, про що вчинено запис від 03 вересня 2007 року за № 040728100001.

Відповідно до відомостей, що містяться у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 2325586800:01:010:0020.

Договір укладено на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).

Між Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області та фермерським господарством Зибарєвих 20 липня 2012 року було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 03 вересня 2007 року № 040728100001, якою внесено зміни до пунктів 5, 8, 9 договору, щодо розміру нормативної грошової оцінки, строку дії договору, розміру орендної плати.

Зокрема, сторонами у додатковій угоді погоджено, що договір укладено на 10 (десять) років - з урахуванням ротації с/г культур. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право перед іншими особами на поновлення його на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на поновлення договору повинен не пізніше 01 серпня останнього року дії договору повідомити письмово орендодавця про намір укласти договір на новий строк.

Додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі, зареєстрована у державному реєстрі земель.

В пункті 43 договору оренди землі встановлено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Тож з врахуванням пунктів 8, 43 договору оренди землі та пункту 2 додаткової угоди до договору оренди землі від 20.07.2012, строк дії договору становить з 03 вересня 2007 року по 03 вересня 2017 року.

Вказану додаткову угоду зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 лютого 2015 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19678855 від 27 лютого 2015 року, що підтверджується Витягом із вказаного реєстру за № 34280308 від 27 лютого 2015 року.

23 січня 2015 року Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області прийнято рішення оформлене наказом № 8-73/15-15-СГ про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою земельної ділянки розміром 20,5975 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

04 березня 2015 року Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області прийнято рішення, оформлене наказом № 8-447/15-15СГ про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 20,5975 га в оренду за кадастровим номером 2325586800:01:010:0020 ОСОБА_1 строком на 25 років для ведення фермерського господарства.

04 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі загальною площею 20,5975 га за кадастровим номером 2325586800:01:010:0020 строком на 25 років.

ОСОБА_1 у березні 2015 року звернувся до державного реєстратора для реєстрації вказаного договору, але йому відмовлено у державній реєстрації іншого речового права право оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 151323823255, що розташована на території Запорізької області Чернігівського району Просторівської сільської ради, через те, що право оренди на вказану земельну ділянку вже зареєстровано, про що державним реєстратором Линник Є. О. 20 березня 2015 року винесено Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 20141571.

Відповідно до інформаційної довідки за № 107282620 від 12 грудня 2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 05 грудня 2017 року проведено державну реєстрацію договору оренди землі від 04 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_1 на строк 25 років.

Згідно за даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_1 державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області Линник Є. О. зареєстровано право оренди земельної ділянки на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38643315 від 11 грудня 2017 року за кадастровим номером 2325586800:01:010:0020, строк дії договору становить 25 років, з правом пролонгації.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

На час підписання вказаного договору оренди частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому, у статті 125 ЗК України було визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною п`ятою статті 126 ЗК України було передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону України Про оренду землі ).

Згідно зі статтею 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11 квітня 2018 року справа № 908/2506/17, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15 січня 2019 року, позов ФГ Зибарєвих було задоволено частково і визнано поновленим договір оренди землі щодо земельної ділянки загальною площею 20,5975 га (ріллі), укладений між Фермерським господарством Зибарєвих та Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області, зареєстрований у Державному реєстрі земель, про що вчинено запис від 03 вересня 2007 року за №040728100001, на строк десять років та на тих самих умовах.

Зазначеними преюдиційними судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що строк дії договору оренди землі, укладеного між ФГ Зибарєвих та Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області від 03 вересня 2007 року. за №040728100001, становить з 03 вересня 2007 року до 03 вересня 2017 року.

Відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, зміст якого суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, може бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Частиною другою статті 24 Закону України Про оренду землі передбачено обов`язок орендодавця, зокрема, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Встановивши, що на момент укладення договору оренди спірної земельної ділянки від 04 березня 2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Запорізькій області та ОСОБА_1 діяв договір оренди від 03 вересня 2007 року, укладений між ФГ Зибарєвих та Чернігівською районною державною адміністрацією Запорізької області, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 04 березня 2015 року з підстав, передбачених статтями 203, частиною третьою статті 215 ЦК України, та скасування його державної реєстрації, оскільки зміст цього договору порушує припис частини другої статті 24 Закону України Про оренду землі щодо обов`язку орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Доводи касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не дають підстав для висновку, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Щодо витрат на правову допомогу, необхідно зазначити таке.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У справі, що переглядається, представник Фермерського господарства Зибарєвих - Гришко І. І. в суді першої інстанції зробив заяву про стягнення судових витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, та судового збору.

На підтвердження витрат, пов`язаних з правовою допомогою, Гришком І. І. суду надано договір про надання правової допомоги № 25/10-17 від 25 листопада 2017 року укладений між фермерським господарством Зибарєвих в особі голови Зибарєва М. М. та адвоката Гришка І. І. (т.1 а.с. 66-68) та договір про надання правової № 03/04-18 від 03 квітня 2018 року укладений між фермерським господарством Зибарєвих в особі голови Зибарєва М.М. та адвокатським об`єднанням Аксіома в особі голови Гришка І. І. (т.1 а.с. 195-198).

Відповідно до п.п. 4.4,4.6. розділу 4 договору від 03 квітня 2018 року, за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням юридичної допомоги і її вартість. В акті, зазначеному в п.4.4. Договору, сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги.

Вказані акти представником позивача суду надані не були, а тому не відомо чи складалися такі акти взагалі між фермерським господарством Зибарєвих та адвокатським об`єднанням Аксіома , чи зазначався там обсяг вказаної юридичної допомоги та її вартість чи можливо визначено інший спосіб оплати.

Представником позивача надані до заяви додатки, а саме: опис наданих послуг за договором про надання правової допомоги № 24/05-18/1 від 03 квітня 2018 року, виписки про рух коштів за інтервал дат по контрагентам за 06 липня 2018 року, та з 26 вересня 2018 року по 14 березня 2019 року, а також копії рахунків-фактури № АО-0000028 від 20 червня 2018 року, № АО-0000061 від 28 вересня 2018 року, № АО-0000063 від 01 жовтня 2018 року, № АО-0000067 від 08 жовтня 2018 року, № АО-0000074 від 09 листопада 2018 року, № АО-0000095 від 10 грудня 2018 року, № АО-0000098 від 19 грудня 2018 року, № АО-0000102 від 14 січня 2019 року, № АО-0000120 від 21 лютого 2019 року (а.с. 167-179).

Суд виходив із того, що вищезазначені документи не є доказами понесених витрат на правничу допомогу Фермерським господарством Зибарєвих , оскільки вказані виписки видані не банком, на виписках про рух коштів відсутні будь-які відмітки банку, а самі рахунки не являються підтвердженням оплати правової допомоги,тому немає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, їх належить залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) , 409 , 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фермерського господарства Зибарєвих та касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 14 березня 2019 року, додаткове рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 30 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук