Рішення

від 14.08.2019 по справі 127/28147/18

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/28147/18

Провадження №2/140/359/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14.08.2019 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Царапори О.П.

при секретарі Вакар Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ в особі Центральної міжрегіональної філії ДП УМВС України ІНФОРМ - РЕСУРСИ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача т.в.о. Директора Вінницької філії Держаного підприємства Міністерства внутрішнішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

Виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ в особі Центральної міжрегіональної філії ДП УМВС України ІНФОРМ - РЕСУРСИ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача т.в.о. Директора Вінницької філії Держаного підприємства Міністерства внутрішнішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ ОСОБА_2 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що з 20.07.2016 року на підставі наказу № 17-к від 20.07.2016 почав працювати у Вінницькій філії Державного підприємства МВС України ІНФОРМ-РЕСУРСИ на посаді начальника сектору інформаційно-консультативних послуг, однак наказом Т.в.о. директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України ІНФОРМ-РЕСУРСИ № 43-к від 03.10.2018 року його було звільнено з посади на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважає свої звільнення з роботи незаконним та безпідставним виходячи з того, що внаслідок приєднання Вінницької філії ДП України "Інформ-ресурси" до Центральної міжрегіональної філії ДП України "Інформ-ресурси" фактично відбулась реорганізація структурних підрозділів ДП МВС України "Інформ-ресурси". Наказом т.в.о. директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" № 43-к від 03.10.2018 його було звільнено із займаної посади на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України. Проте, йому не було запропоновано у новоствореній (реорганізованій) Центральній міжрегіональній філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" відповідну посаду, яку він займав на момент звільнення. Крім того, його не повідомляли про скорочення штату та відповідне попередження не вручалось.

Вважає, що питання про розірвання трудового договору з працівником, посада якого скорочена, повинне вирішуватися не в порядку передбаченому п.6 ст.36 КЗпП України, а згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України.

З наведеного випливає, що у Вінницькій філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" були відсутні правові підстави для його звільнення із займаної посади за п.6 ст. 36 КЗпП України.

Виклад позиції відповідача.

Представник відповідача Центральної міжрегіональної філії Державного підприємства

Інформ-ресурси надав відзив в якому вказав, що згідно п.1 наказу №33 від 02 серпня 2018 року припинено діяльність відокремленого підрозділу Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси шляхом приєднання до Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України Інформ-Ресурси .

Згідно наказу №27-к від 03 серпня 2018 року було попереджено про подальше звільнення працівників Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси у зв`язку зі скороченням на підставі п.1 ст.40 КЗпП. Даний наказ доведений до відома позивача під розпис, про що вказує наявність його особистого підпису у відповідній графі. Таким чином підставою звільнення позивача було скорочення чисельності та штату працівників, а не відмова від продовження трудового договору у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

За таких обставин, директором Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси ОСОБА_2 допущено помилку у попередженні від 03.08.2018 та наказі № 43-к від 03.10.2018. Дана помилка потягла за собою неправильний запис у трудовій книжці позивача.

В грудні 2018 року позивачеві було направлено лист з проханням з`явитись до Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України Інформ-Ресурси для виправлення запису в трудовій книжці. Неправильний запис щодо підстави звільнення позивача відповідач бажає виправити, проте для цього позивач має її надати.

Вважає, що звільнення працівників відбулося із дотриманням норм трудового законодавства, а саме у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Просить відмовити в задоволенні позову

Представник позивача надав відповідь на відзив в якій зазначив, що всі копії документів, долучених відповідачем до відзиву, в супереч вимогам ст. 95 ЦПК України не були належним чином засвідчені. Більше того, викликає обґрунтований сумнів існування в оригіналі Наказу № 27-к від 03.08.2018 року, підписаного т.в.о. директора Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси ОСОБА_1 .

Вищевказані дії можуть свідчити лише про намагання відповідача уникнути цивільно-правової відповідальності за незаконне звільнення ОСОБА_1 шляхом підроблення відповідних документів.

Разом з тим, про неспроможність відповідача переконати суд у звільненні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 40 КЗпП України також свідчить недотримання відповідачем відповідних гарантій, передбачених чинним законодавством України.

У порушення норм трудового законодавства відповідачем не було вжито відповідних заходів щодо надання позивачу можливості працевлаштування на іншій посаді в ДП МВС України Інформ-ресурси .

У зв`язку з тим, що кандидатура позивача на скорочення не розглядалася, а вказані факти не досліджувалися, не було надано обґрунтованого висновку про те, чому позивач не має переважного права на залишення на роботі та чому саме позивач потрапив під скорочення.

Крім того, при звільненні ОСОБА_1 відповідачем вихідна допомога не виплачена, що свідчить про звільнення позивача на підставі п.6ст.36 КЗпП, а не у відповідності до вимог ч.1 ст.40 КЗпП.

Представник відповідача Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Інформ-ресурси відзив на позов не подав.

Заяви, клопотання позивача, відповідача

Сторонами заяв та клопотань по справі не заявлено.

Процесуальні дії у справі.

12.11.2018 року ухвалою судді Вінницького міського суду Вінницької області Вохміновою О.С. відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2018 року залучено в якості співвідповідача Центральну міжрегіональну філію ДП МВС України Інформ-Ресурси .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.01.2019 року вище вказану цивільну справу передано на розгляд до Немирівського районного суду Вінницької області.

Ухвалою від 19.02.2019 року суддею Немирівського районного суду Вінницької області Царапора О.П. прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання по справі.

04.07.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання сторони по справі не з`явилися, під представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просить задовільнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представники відповідачів ДП МВС України Інформ-ресурси та Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України Інформ-ресурси , у судове засідання не з`явилися, хоча про час, день та місце розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення, крім того відповідачі повідомлялись через мережу інтернет на офіційному сайті Судова влада .

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача т.в.о.Директора Вінницької філії ДП МВС України Інформ-ресурси Плиснюк А.В. у судове засідання не з`явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про день час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно і належним чином.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, у зв`язку з чим 14.08.2019 року винесено ухвалу суду про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази

З матеріалів справи вбачається, що позивач 20.07.2016 року був прийнятий на посаду начальника сектору інформаційно-консультативних послуг Вінницької філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси", про що свідчить копія трудової книги (а.с.8-9).

03 серпня 2018 року позивачу було вручене письмове попередження про зміни в організації виробництва і праці та можливе майбутнє вивільнення на підставі п.6 ст.36 КЗпП по закінченню 2-х місяців з моменту вручення цього попередження та у разі відсутності вільних вакансій на підприємстві, відповідно до її кваліфікації.( а.с.10).

Наказом т.в.о. директора Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси №43-к від 03 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади заступника директора на підставі п.6 ст.36 КЗпП України.(а.с.11).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.40 КЗпП України трудовий договір укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Доказами, які містяться у матеріалах справи, підтверджено та не спростовано позивачем, що в Центральній міжрегіональній філії ДП України "Інформ-ресурси відбулись зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення штату чисельності працівників.

Звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу.

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5 даної статті встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Пленум Верховного Суду України в п. 21 своєї постанови від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів (з наступними змінами) роз`яснив судам, що, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати,

чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема,реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж

підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Порядок вивільнення працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено ст. ст.42,49-2 КЗпП України.

Частиною 3 ст.49-2КЗпП України передбачено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги ст.49-2КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи - інша наявна робота.

Пунктом 6 ст 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є: відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Відповідно до вимог ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Разом з тим, за змістомстатті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із частиною другоюстатті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати,

затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

З урахуванням цих норм, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Висновки суду

Як свідчать матеріали справи, позивач був своєчасно попереджений про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов та про можливе майбутнє вивільнення.

Оскільки відповідачем не надано штатного розкладу утвореного нового підприємства, суд відповідно до ч.10 ст 84 ЦПК України вважає доведеним той факт, що на час звільнення позивача у відповідача були вільні посади, які могли бути запропоновані позивачу. Проте відповідач не пропонував їх позивачу, що є підставою для визнання звільнення позивача таким, що проведено з порушенням діючого трудового законодавства.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі.

Відповідач не надав суду доказів, що ним визначалися працівники, які мають переважне право залишення на роботі під час проведення вивільнення у зв`язку із скороченням.

Оскільки мало місце скорочення чисельності і штату працівників ДП МВС України "ІНФОРМ -РЕСУРСИ", то в коло працівників, яким мала б бути запропонована інша посада і які мають переважне право на залишення на роботі був ОСОБА_1

Співставляючи норми права і досліджені докази суд приходить до висновку, що позивач був звільнений з порушенням діючого законодавства, а тому наказ про його звільнення являється незаконним.

Згідно довідки про розрахунок середньоденного заробітку для обрахунку вихідної допомоги при звільненні ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи, що передували його звільненню, середньоденна заробітна плата складала 229,51 грн. Враховуючи, що середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню за період з 03 жовтня 2018 року по 14 серпня 2019 року, в якому було 215 робочих днів, він становить 229,51 х 215 = 49 344,65 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідачів підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за ставкою судового збору передбаченої Законом України Про судовий збір за 2018 рік в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 41,42,49, 49-2, 235 КЗпП, ЗУ Про оплату праці 12, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 284, 288 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ (код ЄДРПОУ 32248749, юридична адреса Проїзд Військовий,8 м.Київ, 01103) в особі Центральної міжрегіональної філії ДП УМВС України ІНФОРМ - РЕСУРСИ (код ЄДРПОУ 42063178, юридична адреса вул..Дегтярівська,15-б м.Київ, 01100), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача т.в.о. Директора Вінницької філії Держаного підприємства Міністерства внутрішнішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ ОСОБА_2 (юридична адреса вул..Генерала Арабея,17 м.Вінниця, 21020) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - задовільнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Т.в.о. директора Вінницької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справи України "Інформ-ресурси" від 03 жовтня 2018 року № 43-к.

Зобов`язати Державне підприємство Міністерсва внутрішніх справ України Інформ-ресурси поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи на посаді Заступника директора ДП МВС України Інформ-ресурси з 03 жовтня 2018 року.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "Інформ-ресурси" в особі Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" на користь

ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 жовтня 2018 року по 14 серпня 2019 року в сумі 49 344,65 грн. (сума визначена без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "Інформ-ресурси" в особі Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому законодавством.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/ на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет.

Суддя: О.П.Царапора