Постанова

від 18.03.2020 по справі 127/28147/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/28147/18

Провадження № 22-ц/801/515/2020

Категорія: 79

Головуючий у суді 1-ї інстанції Царапора О. П.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 рокуСправа № 127/28147/18м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Богацької О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ Єфіменка Олександра Анатолійовича на заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ , Центральної міжрегіональної філії ДП УМВС України ІНФОРМ - РЕСУРСИ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача т.в.о. Директора Вінницької філії Держаного підприємства Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ Плиснюк Анатолій Васильович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу ,

в с т а н о в и в:

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ в особі Вінницької філії ДП УМВС України ІНФОРМ - РЕСУРСИ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача т.в.о. Директора Вінницької філії Держаного підприємства Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ Плиснюк Анатолій Васильович про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2018 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Центральну міжрегіональну філію ДП УМВС України ІНФОРМ - РЕСУРСИ як правонаступника Вінницької філії ДП УМВС України ІНФОРМ - РЕСУРСИ .

В обґрунтування позову зазначив, що 20.07.2016 року на підставі наказу № 17-к від 20.07.2016 почав працювати у Вінницькій філії Державного підприємства МВС України ІНФОРМ-РЕСУРСИ на посаді начальника сектору інформаційно-консультативних послуг.

11.04.2018 року був переведений на посаду заступника директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України ІНФОРМ-РЕСУРСИ .

Наказом т.в.о. директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України ІНФОРМ-РЕСУРСИ № 43-к від 03.10.2018 року його було звільнено з посади на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Позивач вважає своє звільнення з роботи незаконним та безпідставним виходячи з того, що внаслідок приєднання Вінницької філії ДП України "Інформ-ресурси" до Центральної міжрегіональної філії ДП України "Інформ-ресурси" фактично відбулась реорганізація структурних підрозділів ДП МВС України "Інформ-ресурси". Наказом т.в.о. директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси" № 43-к від 03.10.2018 його було звільнено із займаної посади на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України. Проте, йому не було запропоновано у новоствореній (реорганізованій) Центральній міжрегіональній філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" відповідну посаду, яку він займав на момент звільнення. Крім того, його не повідомляли про скорочення штату та відповідне попередження не вручалось.

Вважає, що питання про розірвання трудового договору з працівником, посада якого скорочена, повинне вирішуватися не в порядку передбаченому п. 6 ст. 36 КЗпП України, а згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України.

З наведеного випливає, що у Вінницькій філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" були відсутні правові підстави для його звільнення із займаної посади за п.6 ст. 36 КЗпП України.

Заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2019 року позов задоволено.

Зобов`язано Державне підприємство Міністерсва внутрішніх справ України Інформ-ресурси поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи на посаді Заступника директора ДП МВС України Інформ-ресурси з 03 жовтня 2018 року.

Стягнуто з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "Інформ-ресурси" в особі Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 03 жовтня 2018 року по 14 серпня 2019 року в сумі 49 344,65 грн. (сума визначена без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

Стягнуто з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "Інформ-ресурси" в особі Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідачем при звільненні працівника не було дотримано усі вимоги трудового законодавства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, голова ліквідаційної комісії ДП МВС України ІНФОРМ - РЕСУРСИ Єфіменко О.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи судом першої інстанції не було досліджено той факт, що на момент подання позову Центральної міжрегіональної філії вже не існувало.

На підставі наказу ДП МВС України ІНФОРМ - РЕСУРСИ № 44 від 06 листопада 2018 року було припинено діяльність Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України ІНФОРМ - РЕСУРСИ . Більше того, наказом Міністерства внутрішніх справ № 831 від 12.10.2018 року було припинено діяльність ДП МВС України ІНФОРМ - РЕСУРСИ та призначено ліквідаційну комісію.

На апеляційну скаргу відзиву не надходило.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 20.07.2016 року був прийнятий на посаду начальника сектору інформаційно-консультативних послуг Вінницької філії Державного підприємства МВС України "Інформ-ресурси", про що свідчить копія трудової книги (а.с.8-9).

11.04.2018 року ОСОБА_1 переведений на посаду заступника директора (а.с. 9).

03 серпня 2018 року ОСОБА_1 було вручене письмове попередження про зміни в організації виробництва і праці та можливе його майбутнє вивільнення на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП по закінченню 2-х місяців з моменту вручення цього попередження та у разі відсутності вільних вакансій на підприємстві, відповідно до його кваліфікації ( а.с.10).

Наказом т.в.о. директора Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси №43-к від 03 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади заступника директора на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України (а.с.11).

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки відповідачем не надано штатного розкладу утвореного нового підприємства, суд відповідно до ч.10 ст. 84 ЦПК України вважав доведеним той факт, що на час звільнення позивача у відповідача були вільні посади, які могли бути запропоновані позивачу. Проте відповідач не пропонував їх позивачу, що є підставою для визнання звільнення позивача таким, що проведено з порушенням діючого трудового законодавства.

Апеляційний суд частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КзПП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Трудовий спір в даному випадку розглядався Немирівським районним судом Вінницької області. Однак суд, прийшовши до висновку про незаконність наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України Інформ-ресурси , на попередній роботі його не поновив, а зобов`язав Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України Інформ-ресурси поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи на посаді Заступника директора ДП МВС України Інформ-ресурси з 03 жовтня 2018 року, при цьому стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "Інформ-ресурси" в особі Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України "Інформ-ресурси", хоча попереднім місцем роботи була посада заступника директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України Інформ-Ресурси , а відокремлений підрозділ Центральна міжрегіональна філія ДП МВС України "Інформ-Ресурси" на час постановлення рішення не існував, так як наказом ДП МВС України "Інформ-Ресурси" № 44 від 06.11.2018 року припинив свою діяльність.

Зазначені порушення норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Якщо на день прийняття судом рішення про поновлення працівника на роботі підприємство повністю не ліквідоване (не закінчена процедура його ліквідації), відповідачем у справі, на якого покладається обов`язок поновлення на роботі, є підприємство, хоч би і почалася або продовжувалася на цей день ліквідація підприємства. Тому саме по собі прийняття рішення про ліквідацію підприємства не може бути підставою для відмови в позові про поновлення на роботі і перекладення обов`язку здійснити на користь працівника визначені законодавством виплати на іншого суб`єкта.

З матеріалів справи вбачається, що Державне підприємство Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ перебуває в стані припинення. Зазначене підтверджується копією наказу Міністерства внутрішніх справ України № 831 від 12.10.2018 року Про рішення щодо припинення Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України Інформ-Ресурси (а.с. 189), а також відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, враховуючи те, що юридична особа ДП МВС України Інформ-Ресурси на сьогоднішній день не ліквідована, а перебуває в стані припинення, крім того Вінницька філія Державного підприємства МВС України Інформ-Ресурси та Центральна міжрегіональна філія ДП МВС України "Інформ-Ресурси" були відокремленими структурними підрозділами без статусу юридичної особи ДП МВС України "Інформ-Ресурси", тому апеляційний суд приходить до висновку, що належним відповідачем у справі є саме ДП МВС України "Інформ-Ресурси".

Положеннями ст. 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору з працівником.

Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї норми визначено, що такою підставою може бути відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

До істотних умов праці трудове законодавство відносить систему та розмір оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад, про що зазначено у ч. 3 ст. 32 КЗпП України . Зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці. Крім цього, вказана норма передбачає обов`язок працедавця повідомити працівника про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 32 КЗпП України , якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу .

Як вбачається з роз`яснень, викладених у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо), які не супроводжуються скороченням чисельності чи штату працівників.

У тому ж разі, коли такі зміни в організації виробництва і праці супроводжуються скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями може мати місце звільнення працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України .

Пунктом 19 зазначеної постанови встановлено, що суд повинен з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України , допускається , якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відмова працівника від переведення на іншу вакантну посаду при скороченні штату або чисельності працівників є підставою для його звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України при дотриманні інших вимог процедури такого звільнення.

Апеляційний суд погоджується з доводами позивача, що внаслідок приєднання Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси відбулась реорганізація структурних підрозділів, а тому розірвання трудового договору з працівником, посада якого була скорочена, повинна вирішуватись не в порядку, передбаченому п. 6 ст. 36 КЗпП України, а на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Заперечення відповідача та його доводи, а саме те, що звільнення ОСОБА_1 з займаної посади відбулось у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, а директором Вінницької філії ДП МВС України Інформ-Ресурси Плиснюком А.В. допущено помилку у попередженні від 03.08.2018 року та наказі від 03.10.2018 року, що в подальшому потягло за собою неправильність запису у трудовій книжці, суд до уваги не бере, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбаченими пунктами 1 (крім ліквідації підприємства), 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2,3 ст. 41 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборчого органу профспілкової організації, членом якої є працівник, а також відповідно до вимог ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 1 ст. 40 КЗпП України працівникам виплачується вихідна допомога. Однак згода профспілкового органу отримана не була, як і не була виплачена матеріальна допомога, що вказує на те, що роботодавець мав намір звільнити позивача саме за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Відтак колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивача з підстав, передбачених п. 6 ст. 36 КЗпП України , було проведено всупереч вимогам чинного трудового законодавства та наказ про його звільнення є незаконним.

Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду работодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розпису - ввести скорочену посаду.

Ухвалюючи рішення про поновлення незаконно звільненого працівника суд відповідно до ст. 235 КЗпП України одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Як зазначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до довідки №363-11 від 02.11.2018 року середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 складає 229,51 грн. За період вимушеного прогулу, а саме з 03.10.2018 року по 18 березня 2020 року (день ухвалення постанови), розмір заробітної плати становить 83 541,64 грн ( 229,51 грн х 364 робочих дні).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга Голови ліквідаційної комісії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ Єфіменка О.А. підлягає частковому задоволенню, заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2019 року скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Голови ліквідаційної комісії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ Єфіменка Олександра Анатолійовича задовольнити частково .

Заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 14 серпня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України ІНФОРМ - РЕСУРСИ (ЄДРПОУ 32248749, юридична адреса: проїзд Військовий, 8, м. Київ) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити .

Визнати незаконним та скасувати наказ Т.в.о. директора Вінницької філії Державного підприємства Міністерства внутрішніх справи України "Інформ-ресурси" від 03 жовтня 2018 року № 43-к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади заступника директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України Інформ-ресурси згідно п. 6 ст. 36 КзПП України.

Поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи на посаді заступника директора Вінницької філії Державного підприємства МВС України Інформ-ресурси з 03 жовтня 2018 року.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "Інформ-ресурси" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку на час вимушеного прогулу з 03 жовтня 2018 року по 18 березня 2020 року, а саме по день постановлення рішення, в сумі 83 541,64 грн (сума визначена без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ "Інформ-ресурси" в особі Центральної міжрегіональної філії ДП МВС України "Інформ-ресурси" на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) отримувач коштів: ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету : 22030106) судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 березня 2020 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

Т.О. Денишенко