Постанова

від 15.08.2019 по справі 520/2564/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 р. Справа № 520/2564/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калитки О. М.,

Суддів: Мельнікової Л.В. , Лях О.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., місце складання м. Харків, повний текст складено 11.06.19 року по справі № 520/2564/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області:

- від 01 вересня 2018 року №1017100-1303-2016, про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2018 рік (як плата за землю під нежилим приміщенням - будівлею кафе "Наталі", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в розмірі 5745 грн. 82 коп.;

-від 01 вересня 2018 року №1017299-1303-2016, про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2016 рік (як плата за землю під нежилим приміщенням - будівлею кафе "Наталі", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в розмірі 5420 грн. 58 коп.;

- від 01 вересня 2018 року №1017298-1303-2016, про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2015 рік (як плата за землю під нежилим приміщенням - будівлею кафе "Наталі", розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ) в розмірі 3782 грн. 68 коп.;

-від 01 серпня 2018 року №1018917-1303-2016, про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2018 рік (як плата за землю під нежилими приміщеннями, комплекс будівель і споруд - приміщення СТО, 4 (чотири) приміщення складу, приміщення вагової, приміщення вбиральні, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ) в розмірі 37023 грн. 05 коп.;

- від 01 серпня 2018 року №1018912-1303-2016, про визначення суми податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2017 рік (як плата за землю під нежилими приміщеннями, комплекс будівель і споруд - приміщення СТО, 4 (чотири) приміщення складу, приміщення вагової, приміщення вбиральні, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ) в розмірі 37023 грн. 05 коп.;

- від 01 серпня 2018 року №1018915-1303-2016, про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2016 рік (як плата за землю під нежилими приміщеннями, комплекс будівель і споруд - приміщення СТО, 4 (чотири) приміщення складу, приміщення вагової, приміщення вбиральні, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ) в розмірі 34 927 грн. 40 коп.;

- від 01 серпня 2018 року №1018914-1303-2016, про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2015 рік (як плата за землю під нежилими приміщеннями, комплекс будівель і споруд - приміщення СТО, 4 (чотири) приміщення складу, приміщення вагової, приміщення вбиральні, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ) в розмірі 24373 грн. 62 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податковий орган під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень невірно визначив розмір земельного податку, оскільки під час здійснення розрахунку взято площі земельних ділянок, на яких розташовані належні позивачу об`єкти нерухомого майна, нежитлові приміщення. Як вказано позивачем, земельні ділянки, на які контролюючим органом було нараховано податок, йому не належать та не використовуються, а відтак відсутній обов`язок зі сплати земельного податку з фізичних осіб.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року у справі № 520/2564/19 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач, ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості від 19.07.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Сахновщинського районного нотаріального округу Харківської області Давиденко О.В. 19.07.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за №1941, та технічної документації (технічний паспорт на нерухоме майно) є власником на праві приватної власності об`єкту нерухомого майна: нежитлове приміщення будівлі кафе Наталі , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до правовстановлюючих документів зазначений об`єкт нерухомого майна (кафе ОСОБА_2 ) має загальну площу будівлі 147,8 кв.м.

Також, позивачу на праві приватної власності на підставі рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від 23.11.2012 року у справі №2032/1967/12 належить об`єкт нерухомого майна: нежитлові приміщення, комплекс будівель і споруд - приміщення сто, 4 приміщення складу, приміщення вагової, приміщення вбиральні, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05 лютого 2013 року №287815 та технічної документації (технічним паспорт) на зазначені об`єкти нерухомого майна (нежитлові приміщення, комплекс будівель і споруд нежитлові приміщення, комплекс будівель і споруд) загальна площа земельної ділянки під об`єктами становить 1794,9 кв.м.

Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст.286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України відносно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.08.2018 року, а саме:

-№1018917-1303-2016, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ) в розмірі 37023,05 грн.;

- №1018912-1303-2016, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ) в розмірі 37023,05 грн.;

- №1018915-1303-2016, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ) в розмірі 34927,40 грн.;

- №1018914-1303-2016, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2015 рік на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ) в розмірі 24373,62 грн.

Також судовим розглядом справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 286.5 ст.286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України відносно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.09.2018 року, а саме:

- №1017100-1303-2016, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ) в розмірі 5745,82 грн.;

- №1017299-1303-2016, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ) в розмірі 5420,58 грн.;

- №1017298-1303-2016, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2015 рік на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ) в розмірі 3782,68 грн.

Після отримання спірних у даній справи податкових повідомлень-рішень позивач скористався правом їх адміністративного оскарження шляхом направлення відповідних скарг, але про результати адміністративного оскарження повідомлений не був.

Позивач, не погодившись із проведенням такого розрахунку відповідачем та податковими повідомленнями-рішеннями в цілому, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доказів помилковості розрахунку податкового зобов`язання позивачем не надано, а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

При цьому, положеннями п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як передбачено п. 270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Як передбачено приписами п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.287.8 ст.287 Податкового кодексу України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Згідно з положеннями п.286.6 ст.286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

З аналізу вищевикладених норм діючого законодавства вбачається, що обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Водночас, право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються і положеннями ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, якими визначено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Платником земельного податку є особа, яка володіє відповідним речовим правом на земельну ділянку (правом власності або правом користування).

З моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення), обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду.

З аналізу вищенаведених норм слід дійти висновку, що фізична особа - власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01.04.2019 року у справі №804/5493/16 та від 14.05.2019 року у справі №826/13773/1.

Отже, враховуючи обставини того, що позивач є власником нежитлових приміщень будівлі кафе Наталі , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлових приміщень, комплексу будівель і споруд - приміщення сто, 4 приміщення складу, приміщення вагової, приміщення вбиральні, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , то незважаючи на те, що останній не зареєстрував право власності чи користування земельними ділянками під належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

При цьому, посилання позивача на обставини протиправності податкових повідомлень-рішень зводяться в цілому до невірного визначення площі, з якої здійснено нарахування земельного податку, та необхідності проведення розрахунку з урахуванням площі нежитлових приміщень, а не загальної площі земельної ділянки.

З приводу питання нарахування податкового зобов`язання позивачу слід зазначити наступне.

Відповідно до положень п.286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Як передбачено положеннями п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

З огляду на вищенаведені висновки стосовно наявності у позивача обов`язку зі сплати земельного податку, доводи позивача щодо невірного розрахунку розміру земельного податку є необґрунтованими та не можуть бути враховані з огляду на наведені представником відповідача у відзиві на позов розрахунки податкових зобов`язань позивача та листи Виконавчого комітету Сахновщанської селищної ради Харківської області від 25.01.2017 року №39/02-16, від 13.02.2018 року №104/02-16.

При цьому, інших доказів помилковості розрахунку податкового зобов`язання позивачем не надано.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи відносно позивача податкові повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року у справі № 520/2564/19 відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2019 по справі № 520/2564/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді (підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова О.П. Лях