Постанова

від 14.08.2019 по справі 692/1203/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 692/1203/18 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

В.П. Тимошенко

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Кучми А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Драбівської районної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому просила зобов`язати відповідача зарахувати до трудового стажу позивача період догляду за матір`ю ОСОБА_4 з 21.06.2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до трудового стажу позивача періоду догляду нею за матір`ю, оскільки дана обставина підтверджується відповідними доказами.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні висновки медичного закладу, за період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що ОСОБА_4 (померла мати позивача) потребує постійного стороннього догляду, тому зазначений позивачем період догляду за престарілими обґрунтовано не врахований відповідачем у страховий стаж.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. На думку апелянта, судове рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що наявність підстав для зарахування до трудового стажу позивача період догляду за матір`ю ОСОБА_4 з 21.06.2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року підтверджується актом сільської ради, де вказано, що позивач не працювала та доглядала свою мати в зазначений період, а також заявами свідків.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач із січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року здійснювала догляд за своєю матір`ю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яка потребувала стороннього догляду.

09.02.2014 року позивачу надано акт сільської ради, в якому зазначено, що ОСОБА_1 дійсно в період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року ніде не працювала і здійснювала догляд за матір`ю ОСОБА_4 , яка потребувала стороннього догляду і померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 02.11.2011 року (а.с.10).

У жовтні 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про зарахування періоду догляду за матір`ю до трудового стажу.

Листом від 26.10.2018 року №01-13/2090 відповідач повідомив позивача про те, що вона не подавала документи та не перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення як отримувач допомоги по догляду за 80-річною особою, тому не мала права на отримання довідки та зарахування періоду догляду до трудового стажу.

Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, а свої законні права та інтереси порушеними, звернулося з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність відмови відповідача, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

Частиною першою статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058) передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 9 статті 11 Закону №1058 загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року, час догляду за особою з інвалідністю I групи, дитиною з інвалідністю віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для осіб з інвалідністю I групи і дітей з інвалідністю) і вік (осіб похилого віку і дітей з інвалідністю).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.

З вищевикладеного вбачається, що відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній органи Пенсійного фонду повинні складати акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду.

Разом із тим, позивачем до матеріалів справи додано лише акт обстеження умов проживання та факту догляду від 09.02.2014 року, складений Білоусівською сільською радою та заяви свідків, натомість документів, зокрема, акту складеного органами Пенсійного фонду України, як того вимагає Порядок №637 надано не було.

До страхового стажу особи зараховується період, в якому непрацюючі працездатні особи, які доглядають дитину-інваліда віком до 16 років, інваліда І групи та пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Час догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду в період до 2004 року (включно) зараховується, зокрема, на підставі акта фактичних обставин здійснення догляду за такою особою, а починаючи з 01 січня 2005 року - у разі отримання компенсації по догляду за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребував постійного стороннього догляду, в управлінні праці та соціального захисту населення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №348/919/17.

Разом із тим в матеріалах справи відсутні висновки медичного закладу, за період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що ОСОБА_4 (померла мати позивача) потребує постійного стороннього догляду.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи відсутність відповідних документів, вимоги щодо наявності яких передбачені чинним законодавством, зазначений позивачем період догляду за престарілими обґрунтовано не врахований відповідачем у страховий стаж.

При цьому, судом не ставиться під сумнів обставина, що позивач у період з 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року доглядала за матір`ю ОСОБА_4 та ніде не працювала, що підтверджується наданими до позовної заяви та апеляційної скарги доказами, проте суд наголошує, що для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу, позивачем необхідно подати відповідачу документи, які передбачені Порядком №637, оскільки без подання відповідних документів, відповідач не має правових підстав для прийняття позитивного для позивача рішення.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 березня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Кучма

Суддя І.В. Федотов