Постанова

від 13.08.2019 по справі 300/555/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 рокуЛьвів№ 857/6700/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Вест" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 300/555/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Вест" до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2018 року,-

суддя в 1-й інстанції - Грицюк П.П.,

час ухвалення рішення - 13.05.2019 року, 15:38 год,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - 17.05.2019 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Вест" (далі - позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, в порушення положень Податкового кодексу України, всупереч фактичним обставинам, необґрунтовано, за наслідками проведеної перевірки виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0009891406 від 14.11.2018 року за платежем податок на додану вартість на суму 890120 грн, в тому числі за основним платежем 593413 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 296707 грн. Позивач вважає визначення вказаних грошових зобов`язань безпідставними, помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та такими, що виникли в результаті відсутності у контрагентів позивача можливості виконувати роботу (надавати послуги), що не заслуговують на увагу, оскільки ТОВ Комфорт-Вест , як сумлінний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення, яких можливо припустився його контрагент.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт вказує, що рішення суду першої підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що ні під час перевірки, ні в ході судового розгляду відповідачем не заперечувалася фактична наявність у позивача первинних документів, фізичних, технічних і технологічних можливостей для виконання відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару і подальшою господарською діяльністю. Судом першої інстанції не досліджено листа Головного управління ДФС у Донецькій області від 20.08.2018 №92/05-99-47-03/33169988, згідно якого зроблено висновок про неможливість реального здійснення господарських операцій контрагента ПП Транспортні будівельні системи протягом березня 2018 року. Крім того, апелянт зазначає, що доводи контролюючого органу про нереальність господарських операцій згідно договору поставки №14/03-18 від 14.03.2018 року, укладеного між ТОВ Комфорт-Вест та ПП Транспортні будівельні системи та можливе завищення податкового кредиту за березень 2018 року грунтуються на припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами. Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відображення позивачем у податковому обліку господарської операцій з ПП Транспортні будівельні системи є необґрунтованим.

Виписані ПП Транспортні будівельні системи податкова накладна та платіжні доручення з урахуванням інших документів, обставин здійснення оподатковуваних операцій, на думку суду, не надають право позивачу на формування податкового кредиту за операціями з цим контрагентом у відповідний податковий період.

Таким чином, знаходять своє підтвердження порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість, а тому позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0009891406 від 14.11.2018 року за платежем податок на додану вартість на суму 890120 грн, в тому числі за основним платежем 593413 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 296707 грн, не підлягає задоволенню.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Комфорт-Вест є юридичною особою, перебуває на податковому обліку, як платник податків, є платником податку на додану вартість з 01.07.2016 року (а.с. 11-14).

Згідно вимог п. 20.1 ст. 20, ст. 75, п.п. 78.1.1, п. 78.1, ст. 78, п. 82.2, ст. 82 глави 8 ПК України, на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області №1434 від 02.10.2018 року, посадовою особою відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Комфорт-Вест" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ПП "Транспортні Будівельні Системи" (код ЄДРПОУ 33169988), за березень 2018 року (а.с. 63).

За результатами перевірки складено Акт від 17.10.2018 року №916/09-19-14-01-06/32605414 (а.с. 126-136), яким зроблено висновки, зокрема, про порушення позивачем:

- п. 198.1., п. 198.3., п. 198.6 ст. 198, п. 201.1., п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п. 5 розділу III, пп. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2018 року в сумі 593413 гривень.

Крім того, 17.10.2019 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області складено Акт за № 325/09-19-14-06/32605414 про відсутність посадової особи, неможливість вручення та підписання посадовою особою ТОВ Комфорт-Вест акту від 17.10.2018 року №916/09-19-14-01-06/32605414 з питань правильності та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово - господарських операцій з ПП "Транспортні Будівельні Системи" (код ЄДРПОУ 33169988), за березень 2018 року (а.с. 137)

За наслідками розгляду акту за №916/09-19-14-01-06/32605414, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення №0009891406 від 14.11.2018 року за платежем податок на додану вартість на суму 890120 грн, в тому числі за основним платежем 593413 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 296707 грн (а.с. 49-50).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням №0009891406 від 14.11.2018 року, позивач звернувся за захистом свого права до суду.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від`ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з матеріалами справи, 14.03.2018 року між позивачем (як Покупцем) та ПП Транспортні Будівельні Системи (як Постачальником) укладено Договір поставки №14/03-18, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю нафтопродукти в асортименті (надалі товар), а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором. Найменування товару Бітум нафтовий дорожній БНД 70/100 (а.с. 15-16).

Крім того, 20.03.2018 року ТОВ Комфорт-Вест укладено договір відповідального зберігання майна за №20/03-18 з ПП Транспортні Будівельні Системи (зберігач), в особі директора Левчика М.М. , що діє на підставі статуту. Згідно з п. 1.1. у порядку та на умовах, визначених цим договором, товароволодівець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору наступне майно - бітум нафтовий дорожній БНД 70/100 в кількості 246,40 т., ціна/оціночна вартість 3560480 грн (а.с. 42).

20.03.2019 року складено Акт №1 приймання-передачі майна за Договором відповідального зберігання майна №20/03-18 у м. Львів, відповідно до якого ТОВ Кофорт-Вест передало майно: бітум нафтовий в кількості 246.4 тонн на зберігання ПП Транспортні будівельні системи . В акті вказано, що майно передане повністю відповідно до умов зазначеного вище Договору №20/03-18, зауважень до якості і кількості майна немає, адреса місця зберігання: м. Львів, вул. Боткіна, буд. 36 (а.с. 43).

У м. Львів 27.03.2018 року, зберігач ПП Транспортні будівельні системи повернув, а товароволодівець ТОВ Комфорт-Вест прийняв майно: бітум нафтовий в кількості 246,4 тонн, майно передане повністю відповідно до умов Договору №20/03-18, зауважень до якості і кількості майна немає, адреса місця зберігання: м. Львів, вул. Боткіна, буд.36 (а.с. 44).

Виконання умов цього Договору поставки № 14/03-18 від 14.03.2018 року, на думку позивача, підтверджують: видаткова накладна №РП-000006 від 20.03.2018 року, податкова накладна від 20.03.2018 року; платіжні доручення, отримувачем платежу за якими є ПП "Транспортні Будівельні системи" (а.с. 18-41).

Крім того, паспорт №2373 на бітум дорожній марки 70/100. який виготовлений 14.08.2017 року та виданий ОАО НАФТАН , м. Новополоцьк, Республіка Білорусь та сертифікат відповідності за № UA1.145.0006975-17 терміном дії з 16.05.2017 року до 15.05.2018 року, виданий органом з сертифікації нафтопродуктів та систем якості МАСМА-СЕПРО , Україна, на продукцію бітум дорожний марки 70/100, виробник продукції ОАО Мозирський нафтопереробний завод , м.Мозир-11, Гомельська область, Республіка Білорусь, які містять інформацію про різних виробників бітуму нафтового БНД 70/100, відповідно не підтверджують відповідність бітуму нафтового БНД 70/100 в кількості 246,4 тонн, одержаного по видатковій накладній №РН-000006 від 20.03.2018 року, складеній ПП Транспортні будівельні системи .

Сертифікат відповідності за № UA1.196.0035725-16 терміном дії з 21.09.2016 року до 20.09.2017 року, виданий на продукцію бітум дорожний марки 70/100. виробник продукції ОАО НАФТАН та паспорт №40 на бітум дорожний марки 70/100 в кількості 25,6 тон виробництва ОАО Мозирський нафтопереробний завод .

Колегія суддів звертає увагу, що відтиском печатки ПП Транспортні будівельні системи засвідчено тільки сертифікат відповідності бітуму виробництва ОАО Мозирський нафтопереробний завод , на продукцію якого позивач надав паспорт №40 на бітум дорожний марки 70/100 в кількості 25,6 тон.

Щодо наявних у матеріалах справи товаро-транспортних (а.с.19-29) накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), то, як правильно встановлено судом першої інстанції, товар бітум дорожній марки 70/100 відпускав директор ПП Транспортні будівельні системи Левчук М.М. та отримував вантаж директор TOB Комфорт-Вест Гринюк Я.Я. , дата та час виїзду з підприємства та дата та час прибуття до вантажоодержувача не вказано, також відсутній підпис водія, який здійснював перевезення, тому надані позивачем ТТН, а тому можна зробити висновок, що вони мають формальний характер.

Згідно з податковою інформацією (за даними Єдиного реєстру податкових накладних та Автоматизованої інформаційної системи Податковий блок ) на адресу ПП Транспортні будівельні системи податкові накладні із номенклатурою товару: бітум нафтовий дорожний БНД 70/100 не зареєстровані.

На підставі системного аналізу законодавчих норм та досліджених первинних документів, з урахуванням приписів ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, колегія суддів прийшла до висновку, що надані позивачем суду докази, документи у сукупності не підтверджують фактичне виконання ТОВ "Комфорт-Вест" своїх зобов`язань, реальне здійснення господарських операцій.

Таким чином, знаходять своє підтвердження порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість.

Як передбачено ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки ним застосовано закони, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі РуїзТорія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфорт-Вест" - залишити без задоволення .

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року у справі № 300/555/19 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 15.08.2019 року