Рішення

від 06.07.2007 по справі 32/118-07-3665

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/118-07-3665

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2007 р.Справа  № 32/118-07-3665

За позовом: Дочірне підприємство „Формаг-Київ” ТОВ „Формаг”м. Київ

до відповідача: ЗАТ „Югтрансавто” м. Одеса

про стягнення  74 026,36 грн.

Суддя Грабован Л.І.

Представники:

від позивача:  Подрезов Д.В., Царьов С.В. за довіреністю від 1.06.2007р.

від відповідача: директор –Севергинов В.В.

        Суть спору: про стягнення 74 026,36 грн.

         У засіданні суду оголошувались перерви з 18.06.2007р. до 27.06.2007р.,  27.06.2007р. з 11.20 до 15.00, з 27.06.2007р. до 4.07.2007р., з 4.07.2006р. до 6.07.2006р. у відповідності зі ст. 77 ГПК України.          

           Позивач – Дочірне підприємство „Формаг-Київ” ТОВ „Формаг” звернувся до суду із позовом в якому просить стягнути з ЗАТ „Югтрансавто” 74 026,36 грн., які складаються з вартості втраченого вантажу в сумі 72482,3 грн., 250 грн. вартість здійсненої інспекції вантажу та 1294,06 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.          Позовні вимоги обґрунтовуються тим, за договором від 20.11.2006р. по заявці від ДП „Формаг-Київ” ЗАТ „Югтранс” прийняв на перевезення вантаж (автомобільні шини) вартістю 26905,50 дол. США, який перевозився останнім за СМR 0161418 Carnet  TIR YX 5201010739, інвойсу №877 від 28.11.2006р. по маршруту ТОВ „ТД „Кама” (м. Ніжнекамськ, Росія) –ПП „Термінал” (станція Ліски, Україна) Після прибуття вантажу на вантажний термінал було виявлено недостачу вантажу, про що складено акт б/н від 29.12.2006р., згідно якого прибуло лише 119 штук шин та сертифікат №127 інспекції ІСІ ФГ-12/-5. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу обґрунтовуються наявністю факту порушення терміну доставки вантажу відповідачем та на підставі п.5.7 договору встановлені 1294,06 грн.

           Відповідач у запереченнях  на позов   від 4.06.2007р. відповідач просить відмовити у позові, оскільки вважає, що має право на доведення того, що втрата вантажу сталась не з його вини, а через обставини, яким відповідач не міг запобігти і усунення яких від нього не залежало, тому лише після отримання остаточної відповіді із служби боротьби з контрабандою та митної варти Південної регіональної митниці про результати проведення розслідування, можна буде встановити причини часткової втрати вантажу і відповідальних за втрату осіб. При цьому відповідач вказує на те, що на сьогоднішній день його вина не доведена. Вартість вантажу відповідач вважає необґрунтованою, з посиланням на те, що його представник не був присутній під час проведення незалежним сюрвеєром перерахунку частково доставленого вантажу. Відповідач вважає, що вимоги в частині відшкодування послуг незалежного сюрвеєра не можуть бути задоволенню, оскільки платником за рахунком №2 від 12.01.2007р. є ТОВ „Формаг Груп”, а не позивач. Вимоги позивача щодо  стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу відповідач вважає необґрунтованими, стверджуючи, що позивач пропустив строк для пред'явлення вимог про сплату штрафу. У запереченнях відповідач звертає увагу суду на те, що положення договору, який направлено відповідачу з позовною заявою відрізняються від договору, який було надано відповідачу для підписання, а також на відсутність документів, підтверджуючих повноваження осіб, якими підписано позов та договір.

          Відповідачем подані суду клопотання від  4.06.2007р. про зупинення провадження у справі до моменту винесення остаточного рішення служби боротьби з контрабандою та митної варти Південної регіональної митниці про результати проведення розслідування про причини часткової втрати вантажу і відповідальних за втрату осіб та направлення судового запиту до вказаної служби з метою отримання офіційної відповіді про те, на якому етапі знаходиться розслідування по даній справі.

          15.06.2007р. відповідачем подано до суду клопотання про призначення судової експертизи, в якій поставити наступні запитання: 1) чи можливо із автомобіля держ. номер 42744ОВ та причепу держ. номер 24793 яким здійснювалося перевезення вантажу (сільськогосподарські шини назва: 11,2-20 Ф-35-50 шт.; 15,5-38 Ф-2-102 шт.; 7,50-20 В-103-100 шт. загальна кількість 252 шт.) викрасти 119 шт. шин, а саме типу: 11,2 Ф-35 –46 шт., 15,5-38 Ф-2- 50 шт., 7,50-20 В-103 –37 шт. при цьому не пошкоджуючи тенту, тросів, пломб та піддону автомобіля та причепу; 2) які можуть бути причини втрати вищевказаного вантажу, при тому, що не було пошкоджені тент, троси, пломби та піддон автомобіля та причепу.

             27.06.2007р. відповідачем подано до суду клопотання, в якому він просить залучити до участі у справі ТОВ „Торговий дім „Полісся ЛТД” в якості співвідповідача, який є митним брокером та несе відповідальність за правильне оформлення вантажу та митної документації та зобов'язаний бути присутнім під час митного оформлення.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив:

          20.11.2006р. між ЗАТ „Югтранс” (перевізник)  та ДП „Формаг-Київ” (замовник) укладено договір №20.11.06/SK/SM-01 на транспортно-експедиторське обслуговування, предметом якого стали права та обов'язки сторін, пов'язані з перевезенням експортно-імпортних та транзитних вантажів автотранспортом по території України, країн СНД і у міжнародному сполученні. Розділом 3.1 договору встановлені обов'язки перевізника, у які входить здійснення перевезення вантажу клієнтів замовника власним або орендованим транспортом у відповідності із заявками та іншими дорученнями замовника, чинними правилами перевезення вантажів, за узгодженими ставками в узгоджені строки; негайне повідомлення замовника про всі затримки на шляху вантажу та можливі причини таких затримок, прийняття заходів до їх швидкого усунення; негайне інформування замовника про всі випадки пошкодження вантажу; передача пошкодженого вантажу тільки у присутності представника замовника; надання замовнику по закінченню перевезення оригінал товарно- транспортної накладної (CMR); забезпечення отримання відміток митних та інших органів, розписок одержувача відправника по прийманню-передачі вантажу; у випадку ДТП або виходу автомобіля з ладу по технічним причинам, за свій рахунок   забезпечення відправки резервної машини до місця затримки; інформація замовника факсом, телексом або телефонограмою про передачу вантажу, а також про можливі претензії протягом 24 годин з моменту доставки вантажу.

          Замовник у відповідності з розділом 3.2 договору зобов'язався забезпечити своєчасне надання заявки та даних, необхідних для оформлення ТТН, CMR та інших документів; надати перевізнику всі необхідні документи для отримання та передачі вантажу; оплачувати рахунки за послуги, надані перевізником в узгоджені строки.

          У відповідності з положеннями розділу 5 договору від 20.11.2006р. №20.11.06/SK/SM-01 сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків по цьому договору. Сторона, яка залучила третю особу до виконання своїх зобовязань по цьому договору, несе перед іншою стороною відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою як за власні дії. Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за втрату вантажу у розмірі його заявленої вартості, а за недостачу, порчу або пошкодження вантажу у розмірі вартості втраченої кількості/якості, з моменту прийняття вантажу до перевезення і до його видачі особі, вказаної замовником, якщо не доведе, що втрата, недостача, або пошкодження вантажу відбулось не з його вини.

          П. 5.7 цього договору передбачено, що за прострочку доставки вантажу перевізник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,5% від вартості перевезення за кожний день прострочення доставки вантажу, або сума винагороди перевізника зменшується на еквіваленту суму.

Твердження відповідача про відсутність документів, підтверджуючих повноваження осіб, якими підписано позов та договір  спростовуються положеннями наказу директора ДП „Формаг-Київ” ТОВ „Формаг” Диніним В.М. про надання права підпису договорів на транспортно-експедиторське обслуговування та договорів на автоперевезення, а також заявок до вказаних договорів від імені  ДП „Формаг-Київ” ТОВ „Формаг” Жугунісову С.Т. та Крижанівському С.О.

          Замовником ДП „Формаг-Київ” перевізнику ТОВ „Югтрансавто” на підставі договору від 20.11.2006р. подана заявка №22.11.06/SK/SM-1 від 22.11.2006р. з вказівкою маршруту Росія - м. Ніжнекамськ-Україна-Одеса, вантажовідправник ТД Кама, місце завантаження м. Ніжнекамськ,  кількість автомобілів:1 тент,100м 3, ТИР корнет; строк доставки:9.00 4.12.2006р., місце розмитнення м. Одеса; адреса розвантаження м. Одеса; найменування вантажу: шини; вага брутто 15 тон. В заявці відзначено, що водій повинен слідкувати за правильним опломбуванням вантажу, або всі можливі претензії по недостачі прийматися не будуть. Всі свої зауваження водій повинен вказати у відповідній графі ЦМР.

          Згідно міжнародній товарно-транспортній накладній А№0161418 відправником ТОВ „Торговий дом „Кама” м. Нижнекамськ Росія через перевізника ЗАТ „Югавтотранс” до м. Одеси за рахунком-інвойсом №877 від 28.11.2006р.  ТИР 52010739,  0161418 Carnet  TIR YX 5201010739  направлено автошини в комплекті 11,2-20 Ф-35-50 шт; 15,5-38 Ф-2А –102 шт; 7,50-20 В-103 –100 шт. без зауважень та застережень перевізника. Вартість вантажу, визначена у за рахункі-інвойсі №877 від 28.11.2006р. складає 26 905,50 дол. США.

          Після прибуття вантажу на вантажний  термінал було виявлено нестачу вантажу, про що оформлено акт від 29.12.2006р. про невідповідність товарів відомостям, зазначеним у потрібних для здійснення митного контролю документах, про пошкодження товарів чи їх упаковки або маркування в присутності представника ПП „Термінал”, водія Плетенюк В.О.- працівника ЗАТ „Югавтотранс”, посадової особи митного органу. З акту вбачається, що товар –шини пневматичні гумові, які перевозились трансп. засобом держ. №  42744 ОВ/24793 ОА за транспортними документами   СМR 0161418 Carnet  TIR YX 5201010739, ВМД №80101000/6/102228 зазначені в кількості 252 шт., після перелічування фактично складає 119 шт. шин, тобто виявлено невідповідність товарів відомостям. При цьому вказано, що пошкоджень упаковки або маркування не виявлено, прицеп опломбований пломбою ГТК 14254.

          4.01.2007р. незалежним сюрвеєром ТОВ „ІСІ-Інспекшн Сервісез Інтернешнл” перевірено кількість вантажу на вантажному митному комплексі, про що видано сертифікат №127 від 4.01.2007р., яким засвідчено зняття митної пломби №№500/045 з вантажного автомобіля №427-44ОВ та встановлено, що в автомобілі знаходиться 119 шт. автомобільних скатів: КАМА Ф-2А 15,5R38 - 52 шт., КАМА В-103 7,50 –63 шт., КАМА Ф-35 11,2-20 –4 шт., встановлено, що прицеп автомобіля порожній, крепіжні ремні розрізані та знаходяться на підлозі та бортах прицепу. Вантажний автомобіль та причеп внутрішніх та зовнішніх пошкоджень не мають.

          За проведення інспекції вантажу   ТОВ „ІСІ-Інспекшн Сервісез Інтернешнл”  ТОВ „Формаг Груп” виставлено рахунок №2 від 12.01.2007р.  на суму 250 грн.

          Правовідносини, які склались між сторонами у справі регулюються нормами  Цивільного кодексу України, Господарського Кодексу України, Законів України „Про транспорт”, „Про автомобільний транспорт” №2344-111 від 5.04.2001р. із змінами, Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженого Постановою Ради Міністрів УРСР №401 від 27.06.1969р. із змінами, в частині, що не суперечить законам та постановам Кабінету Міністрів України, Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568  Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПГ) (Женева, 19 травня 1956 року, зі змінами та доповненнями), яка застосовується відповідно до ст. 9 Конституції України,  Закону України „Про правонаступництво України” від 12.09.1991р. Постанови Верховної Ради України від 17.09.1992р. „Про приєднання України до Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів”, Закону України „Про міжнародні договори України”.

          Відповідно до Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажівв (КДПГ) транспортер несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, яке здійснено в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його сдачею,  а також за прострочку доставки (ч.1 ст.17). Транспортер звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата вантажу, його пошкодження або прострочка  з доставкою відбулись за вини правомочної по договору особи, внаслідок наказу останнього, не викликаного будь-якою виною транспортера, будь-яким дефектом самого вантажу або обставинами, уникнути яких транспортер не міг та наслідки яких він не міг передбачити (ч.2 ст.17 КДПГ). Транспортер не може посилатись для зняття з себе відповідальності ні на дефекти автомобілю, яким він користується для виконання перевозки, ні на вину особи, у якої орендовано автомобіль, або агентів останнього (ч.3 ст.17 КДПГ).

          Згідно п.4 ст.17 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів із дотриманням постанов, які містяться в пункті 2 і 5 статті 18, транспортер звільняється від покладеної на нього відповідальності, коли втрата або пошкодження вантажу є наслідком особливого ризику, нерозривно пов`язаного із одним або декількома із перерахованих нижче обставин: а) з використанням відкритими або покритими брезентом автомобілями, якщо таке користування було обумовлено домовленістю та про це згадано у накладній; в)з відсутністю або несправністю упаковки вантажів, за своєю природою схильної до псування або пошкодження без упаковки або при незадовільній упаковці їх; с)з переміщенням, навантаженням, розміщенням або розвантаженням вантажу відправником або отримувачем, або особами, які діють від імені відправника або вантажоотримувача; d) з характером  деяких вантажів, які схильні  за ввластивостями, обумовлені таким характером їх, повної або часткової загибелі або пошкодженню від поломки, ржавіння, раптового загнивання, усушки, зменшенння, нормального витіку або дії паразитів або гризунів;  е) з недостатністю або незадовільністю розмітки або нумерації вантажних місць; f) з перевезенням живих животних.

          Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів на транспортері лежить тягар доведення, що втрата вантажу, його пошкодження або прострочка у доставці були викликані обставинами, вказаними в п.2 ст.17.

          За положеннями ст.19 Конвенції визнається, що мала місце прострочка, якщо вантаж не було доставлено в обумовлений строк або за відсутності обумовленого строку, якщо з прийняттям до уваги обставин, в яких перевозка здійснювалась, а при частковому навантаженні у особливості з прийняттям до уваги часу, необхідного для складання партії часткових вантажів в нормальних умовах, - фактична тривалість перевезення перевищує час, необхідний за звичайних умов для виконання перевезення старательним транспортером.

          Згідно ч.1 ст.23 Конвенції розмір суми, яка підлягає відшкодуванню, коди згідно постанови цієї Конвенції транспортер зобов'язаний відшкодувати збитки, викликані повною або частковою втратою вантажу, визначається на підставі вартості вантажу у місці та у час прийняття його до перевозки. Ч.2 цієї статті передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі біржової котировки або, за відсутності такової, на підставі поточної ринкової ціни, або ж, за відсутності і тої і іншої, на підставі звичайної вартості товару такого ж роду і якості. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, таможенні збори та мито, а також інші витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, повністю у випадку втрати всього вантажу та в пропорції, яка відповідає розміру збитку при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

          За положеннями ч.1 статті 30 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів якщо отримувач прийняв вантаж та не встановив стан вантажу в присутності транспортера або найпізніше в момент прийняття вантажу, коли мова йде про наявні втрати  або пошкодження, або протягом семи днів з дня приймання вантажу, не рахуючи неділі та інших неробочих днів, коли мова йде про незамітні зовні втрати або пошкодження, не зробив транспортеру застережень, які вказують на загальний характер втарт або пошкоджень, має місце, оскільки не доведено протилежне, підстава для презумпцій, що вантаж був прийнятий отримувачем у стані, описаному в накладній. Коли мова йде про незамітні зовні втрати та пошкодження, вказані вище застреження повинні бути зроблені в письмовій формі. Коли стан вантажу було встановлено у присутності як отримувача, так і транспортера, доказ, необхідний для заперечення результату цієї констатації, може бути представлено лише в тому випадку, якщо мова йде про непомітних зовні втратах або пошкодженнях або якщо отримувач передав письмові оговорки транспортеру протягом семи днів, не рахуючи неділі та інших неробочих днів, з дня цієї констатації (ч.2 ст.30 Конвенції). Згідно до ч.3 ст.30 Конвенції прострочка, в доставці вантажу може призвести до уплати відшкодування лише в тому випадку, якщо було зроблено письмове застереження протягом 21 дня з дня надання вантажу в розпорядження отримувача. При обчисленні строків, передбачених цією статтею, дата поставки або, в залежності від обставин, дата констатації або дата надання товару  отримувачу не враховується (п.4 ст.30).

          Згідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1). Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. (частина 2). Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань (частина 5). Також, про це вказано у статті 908 ЦК України.

          Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

           За положеннями ст. 57 Статуту автомобільного транспорту і п.8.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом завантаження вантажів, їх закріплення , укриття і зав'язування здійснюється вантажовідправниками, а зняття кріплень і покриттів, розвантаження вантажів –вантажоодержувачем. На водія покладається обов'язок перевірити відповідність закріплення та укладення вантажу на рухомому складі вимогам безпеки руху і забезпечення збереження рухомого складу, а також повідомити вантажовідправника про помічені несправності (ч.2 ст. 58 Закону України „Про автомобільний транспорт”, ст. 57 Статуту автомобільного транспорту, п.8.6 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом. Таким чином, встановлюється цивільно-правові обов'язки перевізника.

          Ст. 313 ГК України передбачено, що  перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі. Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини.

             Частини 1, 2 статті 314 ГК України встановлюють, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.  Аналогічні положення містяться у статті 924 ЦК України.

          Таким чином на перевізникові лежить обов'язок забезпечити  збереження вантажу при  перевезенні. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються  такими ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника та перевізник не міг запобігти цим обставинам Тобто перевізник може бути звільнений від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила.

Вказане положення міститься у ч.7 ст. 68 Закону України „Про автомобільний транспорт”.          

          Враховуючи викладене, суд встановив факт прийняття вантажу перевізником та оформлення документів про прийняття вантажу для відправлення на підставі укладеного із замовником договору згідно із заявкою  з вказівкою стану вантажу та без застережень у відповідності із п.п.10.1-10.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом ст. 30 Конвенції; прийняття перевізником відповідальності за збереження вантажу, вказаного у накладній; факт нестачі вантажу ( 119 шин замість 252 шин), вартістю 14 352,93 дол. США ( 72 482, 3 грн.), оформлений належним чином, та те, що відповідачем не доведено у встановленому законодавством порядку наявності підстав для звільнення його від відповідальності за нестачу вантажу.

           Згідно ч.4 ст. 68 Закону України „Про автомобільний транспорт” вартість вантажу має визначатись виходячи із ціни, зазначеної в товарному чеку, товарно-транспортній накладній або в договорі, а за відсутності таких документів –виходячи із середньої вартості такого ж товару в місці і на час видачі вантажу відповідно до договору перевезення.

          Таким чином, позивачем правомірно визначений розмір збитків у вигляді фактичної вартості втраченого вантажу  14 352,93 дол. США (72 482,30 грн)., згідно рахунку-інвойсу №877 від 28.11.2006р.          

          Позивачем було заявлено відповідачу претензію на суму 74 026,36 грн. Згідно відповіді на претензію №27 від 27.03.2007р. відповідач відхилив заявлену претензію.

Згідно зі ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Що також передбачено статтею 526 ЦК України. Згідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

            Ст. 313 ГК України розмір штрафу, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.

          Положення п. 5.7 договору, яким передбачено, що за прострочку доставки вантажу перевізник сплачує замовнику штраф у розмірі 0,5% від вартості перевезення за кожний день прострочення доставки вантажу, або сума винагороди перевізника зменшується на еквіваленту суму, не суперечить нормам чинного законодавства та  згідно розрахунку позивача складає 256,25 дол. США (1294,06 грн.), виходячи з розміру винагороди, вказаної в заявці від 22.11.2006р. 2050 дол. США.

          Позовні вимоги в частині стягнення вартості інспекції вантажу в сумі 250 грн. не задовольняються судом, оскільки позивач не довів в установленому законом порядку понесення ним цих витрат.          

          Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно з положеннями ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України).

           Дослідивши матеріали справи та проаналізував норми чинного законодавства, яке регулює правовідносини, що склались між сторонами, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача частково та стягнути з відповідача 72482,3 грн. збитків, 1294,06 грн. штрафу.             

           Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до моменту винесення остаточного рішення служби боротьби з контрабандою та митної варти Південної регіональної митниці про результати проведення розслідування про причини часткової втрати вантажу і відповідальних за втрату осіб судом не задовольняється, оскільки згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі у разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи, що розглядається іншим судом; ч.2 ст. 79 ГПК України визначені підстави зупинення провадження у справі судом у випадках призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї із сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації, тоді як вказані підстави для зупинення провадження у справі відсутні.

           Клопотання відповідача про направлення судового запиту до  служби боротьби з контрабандою та митної варти Південної регіональної митниці  з метою отримання офіційної відповіді про те, на якому етапі знаходиться розслідування по даній справі судом також не задовольняється, оскільки господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України).

          У задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи суд відмовляє з наступних причин. Відповідно до ст. 41 ГПК України судова експертиза господарським судом призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, тобто судова експертиза повинна призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. У даному випадку, як вбачається із змісту питань, які відповідач просить поставити на вирішення експерта, від останнього вимагаються не проведення судової експертизи у розумінні Закону України „Про судову експертизу”, а формулювання припущень можливості та причин втрати вантажу, що не є предметом спору.

          Клопотання відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача судом не задовольняється, оскільки відповідачем в порушення  положень ст. 24 ГПК України  не наведено достатніх підстав для цього з врахуванням того, що відповідно до ст. 21 ГПК України відповідачем є підприємство чи організацію, яким пред'явлено позовну вимогу, такі вимоги позивачем не заявлялись, та  стороною у договірних відносинах, з виконання яких виник спір, ТОВ „Торговий дім „Полісся” не є.

          Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд,-

                                                  В И Р І Ш И В:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

           2.   Стягнути з ЗАТ „Югтрансавто” (м. Одеса, вул. Михайлівська,25) р/р 26002227220001 в ЮГРУ КБ „Приватбанк” МФО 328704 код ЗКПО 24544029 на користь ДП „Формаг-Київ” ТОВ „Формаг” (м. Київ, пр. Перемоги,89-а) р/р 26005410181 у філіалі АКБ „Морський Транспортний банк” м. Київ, МФО 328168 код ЗКПО 30301318 72482  (сімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 3 коп. збитків; 1294 (одну тисячу двісті дев'яносто чотири) грн. 06 коп. штрафу; 724,82 грн. витрат по держмиту та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності відповідно до ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно зі ст.116 ГПК України після набрання рішення законної сили.

      Суддя