Рішення

від 07.08.2019 по справі 607/4165/18

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/4165/18

Справа № 2/600/204/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

07 серпня 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючої судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Липної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 14.03.2018 року звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із вищевказаним позовом, в якому, серед іншого, просив: визнати звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані незаконним і зобов`язати керівника ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані поновити його на роботі; визнати протиправними дії керівників ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані та ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані щодо організації і проведення безпідставного звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані ; скасувати накази керівника ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані №5-к від 06.03.2018 року та №7-к від 07.03.2018 року про звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані ; визнати незаконним запис в трудовій книжці про звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані ; стягнути з ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі; зобов`язати керівника ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані видати наказ та надати йому відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; стягнути з ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані на його користь моральну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача, в сумі 150000,00 грн. (а.с.6).

Заявлені позовні вимоги обґрунтовував тим, що 06.03.2018 року його було звільнено з роботи з посади юрисконсульта ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані на підставі п.4 ст.40 КЗпП України у зв`язку із прогулом без поважних причин. Також зазначав, що у нього з генеральним директором ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані ОСОБА_2 виникла суперечка щодо розбіжностей у технічних документах по виготовленню асфальтобетонної суміші, які видані ДП Тернопільський облавтодор філія Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця та Службою автомобільних доріг у Тернопільській області. В подальшому, надавши пояснення, що він не здійснює контроль за технічними документами і такий контроль повинен би був здійснити ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , якому така відповідь не сподобалася, пригрозив йому звільненням та повідомив, що якщо він цього не зробить за заявою, то його буде звільнено по статті . 19.02.2018 року в офісі ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані ОСОБА_2 в присутності інших осіб запитав його чи він буде писати заяву на звільнення та після його відмови, останній вручив йому попередження №Т03 від 19.02.2018 року про звільнення його у зв`язку із скороченням посади юрисконсульта відповідно до вимог п.1 ст.40 КЗпП України. Після того, як він підписався під зазначеним вище попередженням, ОСОБА_2 , як стверджує позивач, продовжив ображати його погрожувати йому фізичною розправою і застосуванням фізичного насильства, якщо він не покине приміщення офісу. У зв`язку з цим він був змушений покинути офіс. 28.02.2018 року у зв`язку із виходом на роботу його дружини - ОСОБА_4 він подав заяву про надання йому відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 02.03.2018 року. 01.03.2018 року він повторно надав інспектору з кадрів ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані ОСОБА_5 в присутності генерального директора ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані ОСОБА_2 та головного бухгалтера ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані ОСОБА_6 вказану заяву від 28.02.2018 року. Крім того, він повідомив, що він з 09.30 год. до 12.15 год. був залучений в порядку ст.203 КПК України працівниками поліції про що надав відповідну довідку від 01.03.2018 року. Проте, як стверджує позивач, ОСОБА_2 знову почав погрожувати йому фізичною розправою та застосуванням насильства до нього, якщо він не покине офіс. Побоюючись за своє життя та здоров`я він був змушений покинути офіс, а ОСОБА_2 та ОСОБА_5 сказали йому, що надішлють йому наказ. В подальшому, він здійснював догляд за дитиною, так як вважав, що відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в обов`язковому порядку. 05.03.2018 року він отримав на особисту електронну адресу лист від ОСОБА_5 про необхідність з`явитися на роботі для ознайомлення з наказом. 06.03.2018 року він з`явився на роботі з метою ознайомлення з наказом про надання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, однак ОСОБА_5 замість цього наказу вручила для ознайомлення наказ №5-к від 06.03.2018 року про звільнення його за прогули 19.02.2018 року та з 01.03.2018 року до 06.03.2018 року. На вимогу надати йому трудову книжку ОСОБА_5 , зі слів позивача, повідомила, що надасть йому її пізніше . Вважає, що у зв`язку із невиконанням вимог закону керівництвом ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані щодо надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виник вимушений прогул з вини роботодавця. Вказав, що при звільненні з ним не був проведений повний розрахунок та не виплачено усі, належні йому виплати, відповідно до чинного законодавства. В розмові по телефону інспектор з кадрів ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані повідомила його, що з понеділка 12 березня 2018 року він може прийти в офіс та отримати свою трудову книжку. 13.03.2018 року він з`явився для отримання трудової книжки, однак отримав для ознайомлення наказ №7-к від 07.03.2018 року про звільнення його за прогули без поважних причин 19.02.2018 року та з 01.03.2018 року до 07.03.2018 року. Зазначає, що вказані прогули є видуманими та штучно створеними керівництвом ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані та ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані … з метою звільнення у зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі п.4 ст.30 КЗпП України та дискредитації його професійної та ділової репутації як юриста.

Обгрунтовуючи завдання йому моральної шкоди та її розмір вказував на те, що погрозами на підставі надуманих тверджень, штучно створивши вимушений прогул звільнив мене незаконно, проігнорував мене, виходячи із власних суб`єктивних міркувань. Незважаючи на мою багаторічну працю, відповідач залишив мене без роботи. На моєму утриманні залишилося двоє малолітніх дітей. . Крім того, позивач стверджує, що внаслідок його звільнення з посади юрисконсульта ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані мало місце втручання в його приватне життя, оскільки звільнення вплинуло на широке коло його стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного характеру, а також на кола його близьких , оскільки втрата роботи мала відчутні наслідки для його матеріального добробуту та матеріального добробуту його сім`ї. Крім того, під впливом опинилася і його професійна репутації через звільнення за прогул без поважних причин . Завдану йому моральну шкоду позивач оцінює в 150000,00 грн..

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.03.2018 року постановлено справу за позовом ОСОБА_1 до ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу передати на розгляд до Козівського районного суду Тернопільської області (а.с.24).

30.05.2019 року матеріали справи були передані на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 року судді Козівського районного суду Тернопільської області Гриновець О.Б. (а.с.38), а ухвалою цього 04.06.2018 року матеріали позовної заяви залишені без руху через наявні недоліки (а.с.39).

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 25.09.2018 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження за такою (а.с.52).

06.03.2019 року ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті (а.с.81).

Позивач під час розгляду справи заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі. При цьому, у судове засідання 07.08.2019 року позивач не з`явився, подавши клопотання про здійснення розгляду справи у його відсутності через неможливість явки до суду та перебування за межами Тернопільської області, у якому також вказав, що підтримує заявлені позовні вимоги та не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, при цьому повідомлявся належним чином (в тому числі і за допомогою повідомлення на офіційному веб-порталі Судова влада ), про причини неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Крім того, відзиву від відповідача на адресу суду не надходило.

У зв`язку із неявкою представника відповідача без поважних причин в судове засідання, зважаючи на те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду справи і про поважність причин неявки його представник суд не повідомив, відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив, то зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст.280 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді юрисконсульта ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані з 14.01.2017 року, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с.8).

Згідно запису №15 у такій ОСОБА_1 звільнено з посади за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст.40 КЗпП України наказом №7-к від 07.03.2018 року (а.с.8).

Ця обставина підтверджується також і наявною в матеріалах справи копією наказу №7-к від 07.03.2018 року, яким звільнено ОСОБА_1 07.03.2018 року у зв`язку із прогулом без поважних причин, зобов`язано бухгалтерію провести остаточний розрахунок з ним та виплатити компенсацію за невикористану відпустку за період з 01.08.2017 року по день звільнення. Із вказаним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 13.03.2018 року. Зазначений наказ видано на підставі: табеля обліку робочого часу; акту щодо відсутності на роботі 19.02.2018 року та з 01.03.2018 року до 07.03.2018 року; доповідної записки від 06.03.2018 року та акту про відмову від дачі пояснень від 07.03.2018 року (а.с.10).

Крім того, судом також встановлено, що 19.02.2018 року позивача повідомлено про те, що 26.01.2018 року загальними зборами учасників ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані прийнято рішення про скорочення штату працівників і, відповідно до наказу від 07.02.2018 року №4-к 09.04.2018 року посада, яку займає позивач підлягає скороченню відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Роботи, яка б відповідала професії чи спеціальності позивача в ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані не було. Додатково повідомлено, що в разі виникнення підходящої за кваліфікацією вакансії до закінчення двохмісячного терміну попередження, вона буде запропонована йому (а.с.9).

06.03.2018 року відповідачем було також винесено наказ №5-к про звільнення ОСОБА_1 з 06.03.2018 року у зв`язку з прогулом без поважних причин. Згідно з копією цього наказу, наявного в матеріалах справи директором ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані зобов`язано бухгалтерію провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 та виплатити компенсацію за невикористану відпустку з 01.08.2017 року по день звільнення. При цьому, підставами для винесення такого наказу були: табель обліку робочого часу; акти щодо відсутності на роботі 19.02.2018 року та з 01.03.2018 року по 06.03.2018 року і доповідна записка від 06.03.2018 року (а.с.11).

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачем подано до суду також його заяву, адресовану директору ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані Йилдизу Ісхаку про надання йому відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з додатками (копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 та копією витягу з наказу №52 о/с від 27.02.2018 року з місця роботи (служби) матері дитини про те, що вона приступила до виконання службових обов`язків до закінчення відпустки) (а.с.12-14).

Однак, суд критично оцінює такі документи, як докази, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що така заява ним дійсно подавалася відповідачу та/або отримана ним.

Також, судом досліджена довідка слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 01.03.2018 року про те, що ОСОБА_1 01.03.2018 року у період з 09.30 год. до 12.15 год. був залучений у порядку ст.223 до проведення слідчої дії, а саме огляду у кримінальному провадженні №1201821000000174, яка проводилась в умовах Тернопільського обласного судово-медичного моргу. (а.с.15, 153).

Крім того, позивачем на обґрунтування заявлених позовних вимог долучено фотографії екрана додатку Viber користувача НОМЕР_1 та браузера з відкритою Інтернет-сторінкою сервісу електронної пошти bigmir.net (а.с.16-19), однак суд позбавлений можливості дослідити достовірність таких, а відповідне клопотання позивачем не заявлялося.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише, серед іншого, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом, при цьому, згідно з п.24 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , слід вважати відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Предметом доказування у цій справі, враховуючи вимоги ст.76 ЦПК України та положення п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, є відсутність працівника на роботі більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня чи протягом усього робочого дня та відсутність при цьому поважних причин його відсутності на роботі.

При цьому, враховуючи положення ст.81 ЦПК України та особливості вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Такий висновок суду в повній мірі кореспондує і позиції Верховного суду, висловленій у постанові Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від 23.01.2018 року у справі №273/212/16-ц.

Відтак, саме відповідач, на переконання суду, повинен довести, що звільнення ОСОБА_1 відбулось з дотриманням усіх вимог трудового законодавства.

Відповідач у свою чергу на поштові відправлення суду не реагував, відзиву на позовну заяву та доказів дотримання вимог трудового законодавства при звільнення ОСОБА_1 , всупереч вказаного вище, не подав.

Крім того, частиною 1 ст.47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 цієї ж статті у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Судом не здобуто доказів і відповідачем таких не подано щодо отримання відповідачем 07.03.2018 року наказу про звільнення, трудової книжки та здійснення з ним розрахунку, зокрема отримання ним компенсації за невикористану відпустку за період з 01.08.2017 року по день звільнення.

Більше того, судом встановлено, що копію наказу про звільнення позивач отримав лише 13.03.2018 року (а.с.10).

Також, суд був позбавлений можливості, через неподання доказів відповідачем, перевірити підстави звільнення та дослідити документи, що стали підставою для винесення наказу №7-к від 07.03.2018 року.

Таким чином, на підставі вказаного, суд дійшов висновку, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем було допущено ряд порушень вимог трудового законодавства, зокрема не видано йому копії наказу про звільнення у день звільнення. Крім того, відповідачем, всупереч свого обов`язку не доведено перед судом наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з прогулом, видачі йому у день звільнення трудової книжки, здійснення з позивачем остаточного розрахунку, в тому числі і виплати компенсації за невикористану відпустку за період з 01.08.2017 року по день звільнення.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд дійшов до висновку про незаконність звільнення позивача та винесеного відповідачем наказу №7-к від 07.03.2018 року про звільнення останнього у зв`язку із прогулом без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, а відтак необхідності скасування вказаного наказу директора ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані .

При цьому, суд вважає, що позовна вимога позивача про скасування наказу керівника ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані №5-к від 06.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані є необґрунтованою та безпідставною, оскільки, як вбачається із запису №15 у його трудовій книжці звільнено ОСОБА_1 було саме на підставі наказу №7-к від 07.03.2018 року, а не на підставі наказу №5-к від 06.03.2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз зазначеної правової норми, у сукупності з положеннями ст.43 Конституції України та ст.240 1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом ч.1 ст.235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Відтак, суд вважає, що оскільки позивача було звільнено незаконно - з порушенням порядку звільнення, встановленого законом та не доведено перед судом наявності законних підстав для такого звільнення, то його слід поновити на роботі на посаді юрисконсульта ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані .

Вирішуючи питання щодо моменту, з якого позивача слід поновити на роботі на посаді юрисконсульта ТФ ТзОВ Арес-Вест Констракшин Компані , суд дійшов до висновку, що такою датою є 07.03.2018 року, оскільки саме з цієї дати його звільнено на підставі наказу №7-к від 07.03.2018 року про що зроблено запис №15 у його трудовій книжці.

Згідно з ч.7 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Крім того, ч.2 ст.235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

На підставі вказаного, суд вважає, що оскільки ця справа розглядається більше одного року не з вини позивача, то виплату середнього заробітку останньому слід здійснити за весь час вимушеного прогулу.

Здійснюючи такий розрахунок, суд враховує роз`яснення Верховного Суду України, надані в абз.3 п.32 постанови пленуму цього суду №9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , згідно якого у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (надалі - Порядок №100).

Відповідно до абз.3 п.2 цього порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Суми, які враховуються та/або не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати визначаються пунктами 3 і 4 Положення №100.

Таким чином, враховуючи вимоги цих пунктів, на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу отриманих за формою ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за січень та лютий 2018 року (а.с.123), суд шляхом математичних підрахунків дійшов висновку, що сума заробітної плати за січень та лютий 2018 року, яка повинна була б бути врахована при визначення середнього заробітку становить 9166,31 грн. (5050,00 грн. за січень 2018 року + 4116,31 грн. за лютий 2018 року).

При цьому, суд вважає за необхідне вказати, що можливість здійснити більш детальних розрахунок на підставі абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 видається неможливим у зв`язку із неподанням будь-яких доказів відповідачем.

Абзацами 1-3 п.8 Положення №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середня місячна заробітна плата обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. А середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Кількість робочих днів у січні-лютому 2018 року в сумі становила 41 робочий день (21 робочий день у січні 2018 року + 20 робочих днів у лютому 2018 року).

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за січень-лютий 2018 року становить 223,57 грн., що є часткою суми заробітної плати за січень-лютий 2018 року і кількості робочих днів за січень-лютий 2017 року ((5050,00 грн. заробітної плати за січень 2018 року + 4116,31 грн. заробітної плати за лютий 2018 року) / (21 робочий день за січень 2018 року + 20 робочих днів за лютий 2018 року)).

Кількість робочих днів у червні 2019 року становила 18 робочих днів, а в липні 2019 року - 23 робочі дні.

Отже, середньомісячне число робочих днів становить 21 робочий день ((18 робочих днів за червень 2019 року + 23 робочі дні за липень 2019 року) / 2).

З моменту звільнення позивача (07.03.2018 року) до моменту ухвалення цього рішення (07.08.2019 року) спливло 17 місяців.

Відтак, сума компенсації заробітку за вимушений прогул становить 79814,49 грн., що становить суму добутку середньоденної заробітної плати, середньомісячного числа робочих днів і кількості місяців за час вимушеного прогулу (223,57 грн. середньоденної заробітної плати * на 21 робочий день середньомісячного числа робочих днів за червень-липень 2019 року * 17 місяців з 07.03.2018 року до 07.08.2019 року).

Таким чином, на підставі вище вказаного суд вважає, що позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення заробітку за час вимушеного прогулу слід задовольнити, оскільки розрахунки суду базуються на зібраних в матеріалах справи доказах отриманих позивачем грошових коштів як заробітної плати.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст.237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом беззаперечно встановлено, що мало місце порушення законних прав ОСОБА_1 спричинене його незаконним звільненням. Як зазначалося вище позивач відстоював своє право на працю протягом тривалого часу, а саме більше одного року, з причин, які не залежали від його волі. Безумовно, на переконання суду, звільнення позивача у спосіб, який встановлений судом, за прогул без поважних причин негативно вплинув на репутацію позивача і так чи інакше це звільнення порушило нормальні життєві зв`язки та вимагало у позивача додаткових зусиль для організації свого життя та забезпечення своїх базових побутових потреб та потреб своєї сім`ї, а тому суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, однак дійшов висновку, що розмір такої шкоди у сумі 150000,00 грн. недоведеним та необґрунтованим, а достатнім розміром відшкодування моральної шкоди у цьому випадку буде сума, що становить 4000,00 грн..

Крім того, позивач також просив суд: визнати протиправними дії керівників ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані та ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані щодо організації і проведення безпідставного звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані ; визнати незаконним запис в трудовій книжці про звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані ; зобов`язати керівника ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані видати наказ та надати йому відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Як зазначалось вище, суд дійшов до висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 було незаконним. Таким чином, судом встановлено, що дії посадових та службових осіб відповідача щодо звільнення позивача були здійснені з порушенням вимог трудового законодавства. Водночас, позивач заявив позовну вимогу визнати протиправними дії керівників ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані та ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані щодо організації і проведення безпідставного звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані . Жодних доказів, всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України, на підтвердження протиправності дій керівництва відповідача щодо організації звільнення позивачем не подано, а обов`язок доказування, на переконання суду, власне за цією вимогою не покладається на відповідача так як вона виходить за межі предмету доказування у спорі щодо законності/незаконності звільнення з роботи з ініціативи роботодавця.

Відтак, суд вважає позовну вимогу про визнання протиправними дій керівників ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані та ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані щодо організації безпідставного звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані , а також вимогу про визнання протиправними дій керівника ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані щодо проведення безпідставного звільнення необґрунтованою та недоведеною позивачем. При цьому, частина цієї позовної вимоги про визнання протиправними дій керівника ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані щодо проведення безпідставного звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані була предметом дослідження судом при вирішенні позовної вимоги про визнання звільнення незаконним та дублює її.

Отже, зважаючи на вищевказане, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій керівників ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані та ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані щодо організації і проведення безпідставного звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані слід відмовити.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання незаконним запису в трудовій книжці про звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд розглядає справи що виникають з трудових правовідносин у випадку порушення, невизнання чи оспорювання того чи іншого права позивача.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №110 17.08.1993 року (надалі - Інструкція, Інструкція про порядок ведення трудових книжок) визначається, що ведення трудових книжок це обов`язок власника чи уповноваженого ним органу.

Зокрема, відповідно до п.2.10. цієї Інструкції у розділі Відомості про роботу , Відомості про нагородження , Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: Запис за N таким-то недійсний . Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі . При зміні формулювання причини звільнення пишеться: Запис за N таким-то є недійсним звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається Дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

Таким чином, суд вважає за необхідне наголосити, що усі записи у трудовій книжці здійснюються власником, або уповноваженим ним органом і у випадку визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, саме власник чи уповноважений ним орган здійснює запис про визнання недійсним попереднього запису про звільнення, а на прохання працівника видає дублікат трудової книжки без внесення до неї запису про звільнення, яке визнано незаконним. У відповідача такий обов`язок (щодо внесення відповідних записів) виник лише з моменту ухвалення цього рішення, а тому будь-яке право чи інтерес позивача в цьому випадку ще не порушено і не оспорене.

Зазначену позовну вимогу про визнання незаконним запису в трудовій книжці про звільнення його з посади юрисконсульта ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані суд вважає передчасною, а відтак дійшов до висновку, що у її задоволенні слід відмовити.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що право на звернення до суду з такою позовною вимогою виникне у нього в разі невиконання роботодавцем вказаних вище вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Щодо позовної вимоги про зобов`язати керівника ТФ ТОВ Арес-Вест Констракшин Компані видати наказ та надати йому відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то як зазначалося вище, позивачем, всупереч вимогам ч.1 ст.81 ЦПК України не надано доказів на підтвердження того, що ним подано роботодавцю таку заяву і, відповідно відповідач її отримав, а тому суд вважає таку позовну вимогу необґрунтованою та безпідставною і дійшов до висновку про те, що у її задоволенні слід відмовити.

Окрім того, на підставі ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути суму судових витрат, що пропорційна до розміру задоволених позовних вимог та становить 1521,76 грн. (704,80 грн. за позовною вимогою про визнання звільнення незаконним, скасування наказу та поновлення на роботі + 18,82 грн. за позовною вимогою про відшкодування моральної шкоди, що становить 2,67% від суми судового збору, що повинен би був бути стягнений в разі задоволення цієї позовної вимоги в повному обсязі + 798,14 грн. за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.244 КАС України суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в сумі 4694,97 грн. .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 280 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

позов ОСОБА_1 до Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Позовні вимоги про визнання звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ незаконним і зобов`язання керівника Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ поновити його на роботі; скасування наказу керівника Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ №7-к від 07.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ ; стягнення з Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу до дня поновлення на роботі - задовольнити.

Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ незаконним та скасувати наказ керівника Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ №7-к від 07.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді юрисконсульта Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ з 07.03.2018 року.

Стягнути з Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 79814,49 грн. (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот чотирнадцять гривень сорок дев`ять копійок).

Позовну вимогу про стягнення з Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 150000,00 грн. - задовольнити частково та стягнути з Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок) моральної шкоди.

В задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії керівників Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ та Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ щодо організації і проведення безпідставного звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ ; скасування наказу керівника Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ №5-к від 06.03.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ ; визнання незаконним запису в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 з посади юрисконсульта Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ та зобов`язання керівника Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ видати наказ та надати ОСОБА_1 відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - відмовити.

Стягнути з Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ на користь держави судовий збір в розмірі 1521,76 грн. (одна тисяча п`ятсот двадцять одну гривню сімдесят шість копійок) до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р 31211256026001; код класифікації доходів бюджету-22030106.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в сумі 4694,97 грн. (чотири тисячі шістсот дев`яносто чотири гривні дев`яносто сім копійок) допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , дані паспорта: серія НОМЕР_3 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 17.11.1995 року.

Відповідач - Тернопільська філія Товариства з обмеженою відповідальністю АРЕС-ВЕСТ КОНСТРАКШИН КОМПАНІ ; місцезнаходження: 47601, вул. Тернопільська, 7, смт. Козова, Козівського району Тернопільської області; код ЄДРПОУ: 41344940, фактична адреса: 46001, бульв. Шевченка, 25, м. Тернопіль; р/р НОМЕР_4 в ПАТ Райффайзен Банк Аваль , МФО: 380805.

Суддя О.Б.Гриновець