Рішення

від 01.08.2019 по справі 752/24858/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/24858/18

Провадження № 2/752/3138/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.08.2019 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Воробйова І.О.,

представника позивача - Герасимчука О.А. ,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет Фінанс до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2018 ТОВ Паритет Фінанс звернулося до суду із позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ТОВ Паритет Фінанс заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії № 137/13 від 27.12.2013 (далі - Кредитний договір) у розмірі 107760166,70 грн, що складається з: 81327682,44 грн - сума заборгованості за кредитом; 6395735,16 грн - сума заборгованості по пені за прострочення кредиту; 14721122,09 грн - сума заборгованості по процентах за користування кредитом; 1818052,04 грн - сума заборгованості по пені за прострочення сплати процентів; 2959599,29 грн - інфляційні витрати за час прострочення сплати кредиту; 537975,68 грн - 3 % річних за час прострочення сплати основної суми кредиту, а також понесені судові витрати у розмірі 616717,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27.12.2013 між ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_2 укладено Кредитний договір, за яким ОСОБА_2 надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у національній валюті із встановленим лімітом у розмірі 83000000,00 грн, зі сплатою 8 % річних та строком дії кредитної лінії до 26.12.2018. Як зазначив позивач, банк виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та надав відповідачу кошти в користування. Однак, відповідач умови Кредитного договору належним чином не виконав та кошти банку не повернув. Разом з цим, 20.03.2017 між ПАТ Альфа-Банк та ТОВ Паритет Фінанс укладено договір факторингу, за яким банк відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. У зв`язку із невиконанням відповідачем умов Кредитного договору, ТОВ Паритет Фінанс звернулося до суду із вказаним позовом про стягнення заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог в повному обсязі. При цьому, зазначив, що відповідач коштів не отримував, про що свідчить копія меморіального ордеру № 240280 від 13.01.2014, згідно якого кошти у розмірі 82950000,00 грн були перераховані з рахунку відповідача на рахунок третій особі - ТОВ Мінола Україна ЛТД . Крім того, відповідач зазначив, що в силу положень ст.ст. 202, 207, 638, 642, 1054, 1055 ЦК України, Кредитний договір вважається неукладеним, оскільки між сторонами не досягнуто домовленостей щодо істотних умов договору, а тому у цьому випадку застосовуються загальні положення щодо безпідставного набуття коштів і позивач може звернуться до суду із вказаними вимогами до ТОВ Мінола Україна ЛТД . Також, зазначає, що позивачем не доведено належними, достовірними та допустимими доказами, що відповідач просив видати йому кредит за Кредитним договором. Крім того, позивачем не надано доказів про те, що банк дійсно перерахував кошти за Кредитним договором третій особі - ТОВ Мінола Україна ЛТД , а останнє їх отримало.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що дійсно кошти за Кредитним договором були перераховані третій особі - ТОВ Мінола Україна ЛТД .

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вислухавши обгрунтування представника позивача, який підтримав позовні вимоги, заперечення представника відповідача, який заперечував та вважав позовні вимоги необґрунтованими, розглянувши подані сторонами документи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2013 між Публічним акціонерним товариством Альфа-Банк (далі - банк) та ОСОБА_2 (далі - позичальник) було укладено Кредитний договір, за яким банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у національній валюті з встановленим лімітом у розмірі 83000000,00 грн строком дії кредитної лінії 26.12.2018 зі сплатою 8 % річних за користування кредитом (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 договору).

Згідно п. 4.1 Кредитного договору, у день укладення цього договору банк відкриває позичальнику кредитну лінію та позичковий рахунок для обліку кредиту.

Зі змісту п. 4.2 Кредитного договору вбачається, що банк надає позичальнику кредит лише в межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або кількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається у сумі і строки, передбачені в Додатку № 1 до цього договору відповідно до письмового звернення позичальника, яке подається не пізніше ніж за три робочі дні до передбаченої дати отримання кредиту (частини), що вказана в Додатку № 1 до цього Договору. Письмове звернення позичальника про видачу траншу, строк надання якого відповідно до Додатку № 1 до цього договору співпадає з датою укладення цього договору або датою додаткової угоди, відповідно до якої встановлюється строк надання такого траншу в дату її підписання, повинно бути надано до Банку відповідно в дату укладення цього договору або вказаної додаткової угоди до цього договору.

В послідуючому між банком та позичальником було укладено ряд додаткових угод.

20.03.2017 між ПАТ Альфа-Банк та ТОВ Паритет Фінанс укладено договір факторингу № 01/17-Ф, відповідно до умов якого право грошової вимоги за Кредитним договором.

Як вбачається із позовної заяви, позивач зазначив, що 13.01.2014 відповідач звернувся до банку із відповідною письмовою заявою про видачу йому коштів у сумі 82950000,00 грн, шляхом їх безготівкового перерахування на вказаний в заяві рахунок (т. 1 а.с. 74).

На підставі вказаної заяви, банк перерахував кошти на вказаний рахунок, чим виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, що підтверджується меморіальним ордером № 240280 від 13.01.2014.

Однак, суд вважає, що зазначена заява є недопустимим та недостовірним доказом у справі, яка не підтверджує факт звернення відповідача до банку про отримання коштів за Кредитним договором, та на підставі якої відповідач отримав вказані кошти, виходячи з наступного.

Положеннями статті 2 Закону України Про Національний Банк України визначено, що Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Зі змісту п. 4, 6 ст. 7 Закону України Про Національний Банк України , Національний банк виконує такі функції, зокрема: встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 15 Закону України Про Національний Банк України , Правління Національного банку видає нормативно-правові акти Національного банку.

Положеннями частини 2 статті 3 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено, що положення цього Закону та нормативно-правові акти Національного банку України застосовуються як до банків, так і до філій іноземних банків.

Згідно ч. 6 ст. 4 Закону України Про банки і банківську діяльність Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, цього Закону, Закону України Про Національний банк України , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України. Національний банк України визначає особливості регулювання та нагляду за системно важливим банком, банком, що має статус Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках, з урахуванням специфіки діяльності таких банків.

З огляду вищевикладене, банки зобов`язані керуватися у своїй діяльності Законом України Про банки і банківську діяльність , а також нормативно-правовими актами Національного банку України, які визначають порядок надання банками України послуг та товарів.

Постановою Правління Національного Банку України від 25.09.2018 № 103 затверджено Інструкцію про ведення касових операцій банками в Україні (далі - інструкція).

Положення п. 2 Інструкції встановлює установлює порядок і вимоги здійснення банками (філіями, відділеннями) касових операцій у національній та іноземній валюті; установлює вимоги щодо оформлення банками (філіями, відділеннями) касових документів та оброблення банкнот (монет).

Положеннями пп. 1, 3 п. 102 Розділу VI Інструкції визначено, що до касових документів, які оформляються банками (філіями, відділеннями) згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 9); заява на видачу готівки (додаток 11).

Банк (філія, відділення) здійснює валютно-обмінні операції, а також операції з банківськими металами на підставі касових документів, визначених Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року № 502, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14 січня 2003 року за № 21/7342 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 30 квітня 2014 року № 249) (зі змінами), та Положенням про здійснення операцій з банківськими металами, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06 серпня 2003 року № 325, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 серпня 2003 року за № 749/8070 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 30 грудня 2011 року № 497) (зі змінами).

Положеннями п. 1.2 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, визначено, що Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Відповідно до п. 1.3 вказаної Інструкції, вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Додатком 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затверджена форма та зміст заяви про перерахування коштів.

Тобто, форма і зміст заяв про переказ готівки її видачу та перерахування коштів, відноситься до касових документів, які затверджені вказаними положеннями зазначених Інструкцій, які поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків.

Разом з тим, позивачем не надано будь-яких документів, які б суд міг визнати їх як належні та допустимі докази, що свідчили б про наявність у банку відповідного положення та/чи інструкції, яка б визначала особливу форму та зміст заяви про видачі коштів, на яку в якості підстав стягнення зазначає позивач, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, суд критично відноситься до листа відповідача адресованого голові банку від 13.01.2014 (том №1 а.с. 74), який нібито підтверджує прохання відповідача на видачу йому коштів, шляхом перерахування на рахунок ТОВ Мінола Україна ЛТД , оскільки вказаний лист не відповідає вищевказаним вимогам Інструкцій, а тому вказаний лист відповідача від 13.01.2014, суд вважає недопустимим та недостовірним доказом отримання відповідачем вказаних коштів за Кредитним договором.

Разом з тим, як вище зазначалося, 13.01.2014 відповідач звернувся до банку із відповідною письмовою заявою про видачу йому коштів у сумі 82950000,00 грн, шляхом їх безготівкового перерахування на вказаний в заяві рахунок.

Позивач вказує, що банком виконані зобов`язання за Кредитним договором та перераховано на зазначений відповідачем у заяві рахунок, в якості підтвердження отримання відповідачем грошових коштів, позивач надав копію меморіального ордеру № 240280 від 13.01.2014

Однак, суд вважає, що зазначена копія меморіального ордеру № 240280 від 13.01.2014, не підтверджує факт отримання відповідачем зазначених коштів та не відповідає вимогам встановленим вищезазначених Інструкцій, а тому в силу ст.ст. 78, 80 ЦПК України є недопустимим та недостатнім доказом у справі, виходячи з наступного.

Зі змісту пункту 1.13 Інструкції №22 вбачається, що під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).

Пункт 23 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України 29.12.2017 № 148, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Відповідно до п. 1.14 Інструкції №22, клієнти банків для здійснення розрахунків самостійно обирають передбачені цією главою платіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначають їх під час укладення договорів.

Положеннями пункту 2.1 Інструкції №22 вбачається, що розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 7 до цієї Інструкції та відповідних її глав. У бланках форм розрахункових документів допускається застосування як слова отримувач , так і слова одержувач .

Зі змісту пункту 2.14 Інструкції №22, вбачається, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити Дата надходження і Дата виконання , а банк стягувача - Дата надходження в банк стягувача (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.

Із наданої копії меморіального ордеру № 240280 від 13.01.2014 та в оглянутому у судовому засіданні оригіналі, не вбачається підпису відповідного виконавця (особа, яка проводила вказану операцію), у тому числі електронного підпису та відбитку штампа банку.

При цьому, позивач не надав відповідного меморіального ордеру, або засвідчену його копію, в якій містяться обов`язкові зазначені реквізити, відповідно до вказаних положень Інструкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, перерахування коштів за зазначеним меморіальним ордером № 240280 від 13.01.2014, не може бути визнаний судом як допустимий та достатній доказ щодо отримання відповідачем коштів за Кредитним договором, оскільки вказаний касовий документ не містить обов`язкових реквізитів, а також підпис відповідного виконавця та відбиток штампа банку.

Одночасно з тим, позивачем не надано будь-яких документів, які б суд міг визнати їх як належні та допустимі докази, що свідчили б про наявність у банку відповідного положення та/чи інструкції, які б визначали особливу форму та зміст меморіального ордеру.

Зі змісту статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Слід також звернути увагу, що позивач не залучив до участі у розгляді справи в якості сторони ТОВ Мінола Україна ЛТД , на рахунок якого було перераховано розмір коштів, зазначений в позовній заяві, що дало б можливість позивачу, у разі доведення, щодо стягнення безпідставно набутих коштів із вказаного товариства.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведені обставини щодо виконання банком своїх зобов`язань за Кредитним договором та отримання відповідачем коштів, у зв`язку із цим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2019 заяву ТОВ Паритет Фінанс про забезпечення позову, задоволено та накладено арешт на майно відповідача із забороною відчуження.

Постановою Київського апеляційного суду від 28.05.2019, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2019, скасовано в частині накладення арешту на майно, а саме на частки у статутному капіталі товариств.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, оскільки суд відмовляє ТОВ Паритет Фінанс в задоволенні позову, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення, вжиті ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2019.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Паритет Фінанс до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.02.2019 у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Паритет Фінанс до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, а саме:

скасувати арешт з транспортного засобу - автомобіля марки Lexus, модель LX 570, державний номер: НОМЕР_1 , 2014 року випуску, об`єм двигуна 5663, що зареєстрований 18.06.2014 за ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 );

скасувати арешт з простих іменних акцій у кількості 10 376 500 (десять мільйонів триста сімдесят шість тисяч п`ятсот) штук, що становить 6,1220% статутного капіталу Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк (ідентифікаційний код: 21570492, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Ділова, будинок 9-А), які належать ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 );

зобов`язати депозитарну установу, в якій відкрито рахунок в цінних паперах депонента ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ), на якому обліковуються прості іменні акції у кількості 10 376 500 (десять мільйонів триста сімдесят шість тисяч п`ятсот) штук, що становить 6,1220% статутного капіталу Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк (ідентифікаційний код: 21570492, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Ділова, будинок 9-А), внести зміни до системи депозитарного обліку щодо скасування арешту з цінних паперів Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк (ідентифікаційний код: 21570492, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Ділова, будинок 9-А), які належать на праві власності ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та обліковуються на такому рахунку, а також скасувати заборону щодо здійснення будь-яких облікових операцій на такому рахунку, які призводять до зміни кількості цінних паперів та/або зміни прав на цінні папери, в тому числі, але не обмежуючись, операцій списання, переказу, тощо, а також заборону щодо здійснення операцій переведення прав на цінні папери з метою їх зарахування у цінних паперах цього самого депонента в іншій депозитарній установі;

зобов`язати Публічне акціонерне товариство Національний депозитарій України (ідентифікаційний код: 30370711, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Тропініна, будинок 7-Г) направити повідомлення разом із зазначеним судовим рішенням депозитарним установам, на рахунках яких обліковуються прості іменні акції Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк (ідентифікаційний код: 21570492, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Ділова, будинок 9-А) про скасування арешту з простих іменних акцій у кількості 10 376 500 (десять мільйонів триста сімдесят шість тисяч п`ятсот) штук, що становить 6,1220% статутного капіталу Приватного акціонерного товариства Айбокс Банк (ідентифікаційний код: 21570492, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Ділова, будинок 9-А) на рахунку в цінних паперах депонента ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) та про скасування заборони щодо вчинення будь-яких дій із зазначеними цінними паперами, в тому числі, але не обмежуючись, операцій списання, переказу, операцій переведення прав на цінні папери з метою їх зарахування на рахунок у цінних паперах цього самого депонента в іншій депозитарній установі.

Скасувати арешт з:

частки в розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Загав-Фінанс , (ідентифікаційний код: 41382593, місцезнаходження: м. Київ, провулок Руслана Лужевського, будинок 14, корпус 4, офіс 2), номінальною вартістю 60 390 000,00 гривень, яка належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 );

частки в розмірі 67% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Сіт Сек`юріті (ідентифікаційний код: 40427842, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 11), номінальною вартістю 37 620 500,00 гривень, яка належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 );

Скасувати заборону органам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам юридичних осіб, громадських формувань, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань) щодо здійснення будь-яких реєстраційних дій стосовно:

частки в розмірі 100% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Загав-Фінанс , (ідентифікаційний код: 41382593, місцезнаходження: м. Київ, провулок Руслана Лужевського, будинок 14, корпус 4, офіс 2), номінальною вартістю 60 390 000,00 гривень, яка належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 );

частки в розмірі 67% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Сіт Сек`юріті (ідентифікаційний код: 40427842, місцезнаходження: м. Київ, вулиця Сім`ї Сосніних, будинок 11), номінальною вартістю 37 620 500,00 гривень, яка належить ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

З урахуванням складності справи, повний текст рішення буде складено та проголошено не більше, як через десять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю.Ю.Мазур