Рішення

від 14.08.2019 по справі 910/7739/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2019Справа № 910/7739/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, 4)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЄМАН" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд.1, офіс 5)

про стягнення 32 974,90 грн.

за участю представників

від позивача: Малигіна О.С.

від відповідача: не з`явились

В судовому засіданні 14.08.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЄМАН" про стягнення 32 974,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору поставки №01/227/16 від 08.07.2016 та додаткових угод до нього відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, що стало наслідком виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЄМАН" основного боргу у розмірі 32 974,90 грн, з яких: 26 130,44 грн - основний борг, 2 309,82 грн - пеня, 3 706,11 грн - штраф, 195,90 грн - 3% річних, 632,63 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7739/19 та вирішив здійснювати розглядати справи в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 02.07.2019.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачам строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050778375 вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 24.06.2019, проте, у визначений судом строк відзив на позовну заяву останнім не подано.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 02.07.2019 представник позивача подав докази часткової сплати відповідачем заборгованості у розмірі 3 111,00 грн, які були долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.07.2019 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 31.07.2019 у зв`язку з відсутністю представника відповідача.

У судовому засіданні 31.07.2019, за участю представників сторін, суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 14.08.2019.

У судове засідання, призначене на 14.08.2019, з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, підписаного акту звірки взаєморозрахунків не надав, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином у судовому засіданні 31.07.2019.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

08 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЛЄМАН" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір 01/227/16 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався протягом строку дії договору, в порядку і на умовах, встановлених цим договором, продати та передати у власність покупця металопродукцію (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти товар оплатити його вартість відповідно до умов цього договору (п. 1.1. договору).

Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за договором, визначається в Специфікаціях або рахунках-фактурах постачальника, які є невід`ємними частинами цього договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється партіями, на умовах EXW, склад Постачальника - м. Київ, Саперно- Слобідський проїзд, 4, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2010 року, з врахуванням внутрішньодержавного характеру договору, якщо інші умови поставки не вказані в рахунку-фактурі/Специфікації постачальника або в інших додатках до цього договору. В разі виникнення розбіжностей між текстом договору та термінологією Інкотермс , перевага надається тексту договору.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відповідну партію товару (п.2.2. договору).

Згідно з п. 2.4. договору приймання товару за кількістю відбувається на складі постачальника або на складі покупця, якщо товар доставляється транспортом постачальника, про що зазначається в рахунку-фактурі/Специфікації постачальника.

Постачальник зобов`язується передати покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти в пункті поставки товару (п. 2.1. договору), погоджений для поставки товар протягом 4 (чотирьох) робочих днів з дати виставлення рахунку-фактури на погоджену сторонами поставку партії товару, якщо інше не зазначено у специфікації (п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 03.10.2016).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що загальна вартість цього договору складає суму поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах/Специфікаціях до цього договору.

Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у Рахунках-фактурах/Специфікаціях на кожну окрему партію товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору в редакції додаткової угоди №2 від 02.10.2017 покупець сплачує вартість поставленої партії товару протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару, якщо інше не зазначено в рахунку-фактурі/Специфікації.

Загальна неоплачена вартість поставленого товару за цим договором не може перевищувати суму у розмірі 10 000,00 грн.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором. Якщо за двадцять календарних днів до закінчення строку дії договору будь-яка із сторін письмово не попередить іншу сторону про припинення дії договору або між сторонами не буде укладено новий договір, даний договір автоматично вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік з тих же умов (п. 8.1 договору).

На виконання умов вищевказаного договору позивачем в період з січня по березень 2019 року було поставлено, а відповідачем в свою чергу прийнято товар на загальну суму 94 4668,73 грн, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними №К-000000740 від 10.01.2019, №К-000002265 від 22.01.2019, №К-000004825 від 07.02.2019, №К-000004826 від 07.02.2019, №К-000004827 від 07.02.2019, №К-000010971 від 18.03.2019.

З наявних у матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що відповідачем за вищевказаний період були виконані грошові зобов`язання за договором на суму 96 357,73 грн, тобто, з урахуванням підписаного між сторонами акту взаємних розрахунків №1520 від 03.04.2019 (станом за період: 1 квартал 2019 року), за яким початкове сальдо складало 87 899,44 грн, у відповідача існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 86 010,44 грн.

18 квітня 2019 року сторони підписали Акт №1780 взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2018 по 18.04.2019, відповідно до якого, з урахуванням здійсненної відповідачем згідно платіжного доручення №2529 від 05.04.2019 проплати у розмірі 15 000,00 грн, у останнього рахується заборгованість за договором №01/227/16 від 08.07.2016 у розмірі 71 010,44 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що за травень-червень 2019 року відповідачем згідно платіжних доручень №2591 від 10.05.2019, №2620 від 17.05.2019, №2633 від 23.05.2019 та №2655 від 04.06.2019 було частково оплачено заборгованість за договором у розмірі 44 880, 00 грн.

Тобто, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 26 130,44 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу обумовлений товар, що підтверджується підписаними видатковими накладними, зокрема, з боку відповідача ОСОБА_1 , яка була уповноважена на отримання товарно-матеріальних цінностей згідно довіреності №01/19 від 10.01.2019.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

При цьому, як встановлено судом, відповідачем в порушення умов договору було частково оплачено отриманий товар у зв`язку з чим, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, за останнім обліковувалась заборгованість у розмірі 26 130,44 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що після звернення позивача із позовом до суду, відповідачем було сплачено на користь позивача 3 111,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2701 від 27.06.2019.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем частини основного боргу у розмірі 3 111,00 грн після звернення позивача з вказаним позовом до суду, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі і в цій частині, внаслідок відсутності предмету спору.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем основного боргу, а факт заборгованості відповідача перед позивачем за договором №01/227/16 від 08.07.2016 у розмірі 23 019,44 грн (26 130,44 грн - 3 111,00 грн) належним чином доведений та документально підтверджений, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вищевказаної суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 309,82 грн та штраф у розмірі 3 706,11 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з п. 5.3. договору в редакції додаткової угоди №1 від 03.10.2016 за порушення строків оплати товару, встановлених п. 4.3. цього договору та додатках до нього покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення виконання зобов`язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.4. договору в редакції додаткової угоди №1 від 03.10.2016, крім сплати пені покупець, за умови прострочення строків оплати більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені та штрафу, суд дійшов висновку, що розрахунок останніх є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягаю задоволенню в повному обсязі, а саме пені у розмірі 2 309,82 грн та штрафу у розмірі 3 706,11 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 195,90 грн та інфляційні втрати в розмірі 632,63 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що останній є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги чи свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованість.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для частково задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд".

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 3 111,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛЄМАН" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 1, офіс 5; ідентифікаційний код: 40441715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг Трейд" (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, буд. 4; ідентифікаційний код: 37412768) основний борг у розмірі 23 019 (двадцять три тисячі дев`ятнадцять) грн 44 коп.; пеню у розмірі 2 309 (дві тисячі триста дев`ять) грн 82 коп.; штраф у розмірі 3 706 (три тисячі сімсот шість) грн 11 коп.; 3 % річних у розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять) грн 90 коп.; інфляційні втрати у розмірі 632 (шістсот тридцять дві тисячі) 63 коп. та судовий збір у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.08.2019

Суддя Л. Г. Пукшин