Рішення

від 15.08.2019 по справі 910/7280/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2019Справа № 910/7280/19

За позовом ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ТУРИСТ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРПРОФТУР

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА UBL

про стягнення 26 735,18 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ТУРИСТ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРПРОФТУР (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА UBL (відповідач) про стягнення 26 735,18 грн. заборгованості, з яких: 20 658,02 грн. заборгованості за рахунками, 3 721,48 грн. пені, 519,67 грн. 3% річних, 1 836,01 грн. інфляційних збитків.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок не здійснення відповідачем оплати за послуги з проживання в готелі згідно виставлених позивачем рахунків, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем згідно таких рахунків у розмірі 20 658,02 грн. (основний борг), з вимогою про сплату якої, а також сум пені, 3% річних та інфляційних збитків позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2019 позовну заяву ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ТУРИСТ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРПРОФТУР залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

13.06.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді Господарського суду міста Києва Гумеги О.В. про залишення позовної заяви без руху у справі № 910/7280/19), в якості додатків до якої додано позовну заяву з виправленими недоліками та докази направлення цієї позовної заяви та заяви про усунення недоліків відповідачу.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 позовну заяву ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ТУРИСТ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРПРОФТУР прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7280/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

26.06.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/7280/19.

В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем ухвали Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 у справі № 910/7280/19.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 про відкриття провадження у справі № 910/7280/19 було направлене відповідачу за адресою: 03115, м. Київ, вул. Ф. Пушної, буд. 30821, оф. 802, вказаною у позовній заяві в якості поштової адреси, та за адресою: 01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 27-Б, оф. 56, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, поштові відправлення з наведеною ухвалою суду та примірниками повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції були повернуті органами зв`язку до Господарського суду міста Києва.

Враховуючи, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 у справі № 910/7280/19 було надіслано за належними адресами, тобто повідомленою суду позивачем, яка відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви, клопотання про долучення документів та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

ДОЧІРНЄ ПІДПРИЄМСТВО ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ТУРИСТ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРПРОФТУР (позивач) надало послуги за заявками ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА UBL (відповідач) на проживання для розміщення та надання одномісного номеру категорії Стандарт зі сніданком пану ОСОБА_1 на строк з 20.06.2018 по 22.06.2018. Зазначену заявку на проживання було направлено з електронної адреси: d.kreminskiv@gmail.com на електронну адресу позивача: reservation@hotel-tourist.kiev.ua. Про додаткове замовлення на розміщення ще на одну добу для пана ОСОБА_1 з 20.06.2018 по 21.06.2018 (проживаючий пан ОСОБА_3 ) було повідомлено в телефонній розмові.

В позовній заяві позивач вказав, що ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА UBL було надано гарантію оплати за безготівковим розрахунком.

Як зазначає позивач ним було виконано свої зобов`язання відповідно до замовлення, розміщено та надано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 замовлені номери на обумовлений в замовленні строк.

У зв`язку із зазначеним, позивачем були сформовані рахунки-фактури № 920799-И від 20.06.2018, № 921494-И від 21.06.2018 та № 922355-И від 22.06.2018, які були скеровані на електронну адресу відповідача: d.kreminskiv@gmail.com, з якої надійшла первинна заявка.

23.07.2018 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА UBL надало позивачу замовлення на розміщення та надання чотирьох одномісних номерів категорії Стандарт зі сніданками:

- ОСОБА_1 на строк з 24.07.2018 по 27.07.2018;

- ОСОБА_3 (з великим ліжком) на строк з 23.07.2018 по 27.07.2018;

- ОСОБА_7 на строк з 23.07.2018 по 27.07.2018;

- ОСОБА_8 на строк з 23.07.2018 по 27.07.2018.

Вказану заявку було направлено з електронної адреси: d.kreminskiv@gmail.com на електронну адресу позивача: reservation@hotel-tourist.kiev.ua та зазначено в ній про те, що відповідач гарантує оплату за безготівковим розрахунком.

Позивач виконав свої зобов`язання відповідно до умов замовлення та розмістив і надав ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 замовлені номери на обумовлений в замовленні строк.

У зв`язку із зазначеним, позивачем був сформований рахунок-фактура № 13741-Г від 23.07.2018, який було скеровано на електронну адресу відповідача: d.kreminskiv@gmail.com.

Як зазначає позивач 08.08.2018 на його електронну адресу знову надійшло замовлення на розміщення від відповідача про надання двох одномісних номерів Стандарт DBL зі сніданками:

- пану ОСОБА_3 на строк з 08.08.2018 по 09.08.2018;

- пану ОСОБА_1 на строк з 09.08.2018 по 10.08.2018.

Вказану заявку було направлено з електронної адреси: d.kreminskiv@gmail.com на електронну адресу позивача: reservation@hotel-tourist.kiev.ua та зазначено в ній про те, що відповідач гарантує оплату за безготівковим розрахунком.

Позивач виконав свої зобов`язання відповідно до умов замовлення та розмістив і надав ОСОБА_1 , ОСОБА_3 замовлені номери на обумовлений в замовленні строк.

У зв`язку із зазначеним, позивачем були сформовані рахунки-фактури № 950786-И та № 950782-И від 08.08.2018, які було скеровано на електронну адресу: d.kreminskiy@gmail.com.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що станом на 29.05.2019 відповідачем не оплачені рахунки-фактури № 920799-И від 20.06.2018, № 921494-И від 21.06.2018, № 922355-И від 22.06.2018, № 13741-Г від 23.07.2018, № 950786-И та № 950782-И від 08.08.2018 на загальну суму 20 658,02 грн.

Відповідачу скеровувались засобами поштового зв`язку акти про надання послуг та акти звіряння взаємних розрахунків, але жодні документи на адресу позивача не повертались.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 26 735,18 грн. заборгованості, з яких: 20 658,02 грн. заборгованості за рахунками, 3 721,48 грн. пені, 519,67 грн. 3% річних, 1 836,01 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав та не надіслав.

Проаналізувавши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Частиною і статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до п. 3.1 Наказу Державної туристичної адміністрації України № 19 від 16.03.2004, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.04.2004 за № 413/9012, про затвердження Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, готель має право укладати договір з замовником (споживачем) на бронювання номерів (місць) шляхом підписання його двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного або іншого зв`язку (засобів електронної пошти, включаючи факсимільну), який дозволяє достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику. Договір вважається укладеним тільки в разі письмового акцепту готелем направленої йому заявки на бронювання та досягнення сторонами згоди в обумовленій формі щодо всіх істотних умов.

Проаналізувавши зміст спірних правовідносин та з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами був вчинений правочин, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем в періоди з 20.06.2018 по 22.06.2018, з 23.07.2018 по 27.07.2018 та з 08.08.2018 по 10.08.2018 були надані ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА UBL послуги по проживанню в номерах Готельного комплексу ТУРИСТ на загальну суму 20 658,02 грн. Наведе підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами № 920799-И від 20.06.2018, № 921494-И від 21.06.2018, № 922355-И від 22.06.2018, № 13741-Г від 23.07.2018, № 950786-И, № 950782-И від 08.08.2018 та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1161 від 21.06.2018, № 1162 від 22.06.2018, № 1163 від 22.06.2018, № 1336 від 27.07.2018, № 1423 від 09.08.2018, № 1431 від 10.08.2018.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що виставлені позивачем рахунки-фактури № 920799-И від 20.06.2018, № 921494-И від 21.06.2018, № 922355-И від 22.06.2018, № 13741-Г від 23.07.2018, № 950786-И та № 950782-И від 08.08.2018 відповідачем оплачені не були.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи те, що послуги було надано в повному обсязі відповідно до заявок, то кінцевим терміном оплати по рахункам слід вважати дати вказані в самих рахунках, а саме:

- по рахунку № 921494-И від 21.06.2018 (з сумую боргу 930,00 грн.) - дійсний до сплати до 28.06.2018;

- по рахунку № 920799-И від 20.06.2018 (з сумою боргу 930,00 грн.) - дійсний до сплати до 27.06.2018;

- по рахунку № 922355-И від 22.06.2018 (з сумою боргу 1 260,00 грн.) - дійсний до сплати до 29.06.2018;

- по рахунку № 13741-Г від 23.07.2018 (з сумою боргу 15 270,00 грн.) - дійсний до сплати до 30.07.2018;

- по рахунку № 950782-И від 08.08.2018 (з сумою боргу 1 134,01 грн.) - дійсний до сплати до 15.08.2018;

- по рахунку № 950786-И від 08.08.2018 (з сумою боргу 1134,01 грн.) - дійсний до сплати до 15.08.2018.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг станом на момент розгляду спору є таким, що настало.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 05 від 18.01.2019 про повернення боргу, відповідно до якої просив останнього виконати належним чином зобов`язання та перерахувати заборгованість в розмірі 20 658,02 грн. Факт отримання відповідачем 01.02.2019 зазначеної претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 02225 1476019 8.

Супровідним листом № 06 від 18.01.2019 позивач повторно направив відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). Факт отримання відповідачем 01.02.2019 зазначеного листа підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 02225 1476018 0.

Оскільки, претензія позивача була залишена без відповіді та задоволення, а акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1161 від 21.06.2018, № 1162 від 22.06.2018, № 1163 від 22.06.2018, № 1336 від 27.07.2018, № 1423 від 09.08.2018, № 1431 від 10.08.2018 з боку відповідача не підписані, позивач просить суд стягнути існуючу заборгованість.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи те, що сума основної заборгованості за надані послуги належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20 658,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 721,48 грн. пені суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст. 547 ЦК України закріплене положення про обов`язкову письмову форму правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання, яке є загальним для всіх видів забезпечення виконання зобов`язання (у т.ч. і щодо неустойки (штрафа, пені)).

Відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що правочин у письмовій формі щодо забезпечення виконання основного зобов`язання неустойкою (зокрема, пенею) між сторонами по справі не укладався.

За таких обставин, позивачу належить відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми пені в розмірі 3 721,48 грн. повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 836,01 грн. інфляційних збитків та 519,67 грн. 3% річних.

Згідно частини 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати за надані позивачем послуги, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку сум інфляційної складової боргу та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 836,01 грн. інфляційних втрат та 519,67 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 1 921,00 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 1 653,60 грн. покладається на відповідача, а в розмірі 267,40 грн. - на позивача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА UBL (01023, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 27-Б, оф. 56; ідентифікаційний код 21645020) на користь ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ТУРИСТ ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА УКРПРОФТУР (02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, буд. 2; ідентифікаційний код 14353417) 20 658,02 грн. (двадцять тисяч шістсот п`ятдесят вісім гривень 02 коп.) заборгованості, 1 836,01 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять шість гривень 01 коп.) інфляційних нарахувань, 519,67 грн. (п`ятсот дев`ятнадцять гривень 67 коп.) 3% річних та 1 653,60 грн. (одну тисячу шістсот п`ятдесят три гривні 60 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 15.08.2019.

Суддя Гумега О.В.