Постанова

від 15.08.2019 по справі 902/867/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2019 року Справа №902/867/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І. , суддя Юрчук М.І.

без виклику представників сторін

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольта Інвест" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2019 року у справі №902/867/18 (суддя Банасько О.О., повний текст рішення складено 26.04.2019 року)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольта Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона Аякс"

про стягнення 35 445,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.04.2019 року у справі №902/867/18 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона Аякс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольта Інвест" 10 558,28 грн. основного боргу, 370,01 грн. інфляційних втрат, 116,71 грн. 3% річних, 1 500 грн. пені, 1 200 грн. штрафу та 1 921 грн. витрат по сплаті судового збору. У стягненні 21 700 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольта Інвест" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду в частині відмови у стягненні 21 700 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що відмова в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 21 700 грн. пені та неправомірному її заниженню до 1 500 грн є безпідставною, оскільки сам факт стягнення пені буде носити формальний характер та буде втрачений фактор стимулювання відповідача до виконання грошових зобов`язань за договором, а тому рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені має бути скасоване, оскільки є незаконним та необгрунтованим.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було повністю досліджено питання співрозмірності завданих збитків, не враховано що відповідачем не було звільнено приміщення (не розірвано договір та не підписано акти прийому-передачі приміщення) за весь даний період на який поданий позов не сплачено жодного платежу за оренду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольта Інвест" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2019 року у справі №902/867/18 залишено без руху. Зобов`язано скаржника протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме подати доказ сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

02.07.2019 р., на адресу апеляційного суду від апелянта надійшло клопотання, до якого долучено платіжне доручення № 152 від 26.06.2019 р. про сплату судового збору в сумі 2881,50 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2019 р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вольта Інвест" строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольта Інвест" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2019 року у справі №902/867/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, запропоновано відповідачу надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

За умовами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розгляд апеляційної скарги здійснюється без виклику представників сторін, оскільки останніми не заявлялось клопотання в порядку частини 10 статті 270 ГПК України про проведення судового засідання з викликом учасників справи.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи у порядку письмового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вольта Інвест" (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охорона Аякс" (Суборендар) укладено договір суборенди №311/06/17 (а.с.10-13).

Відповідно п. 1.1 Договору Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування на умовах суборенди приміщення № 311, загальною площею 14 кв.м. (об`єкт оренди), яке розташоване в будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (офісний будинок). Ринкова (відновна) вартість об`єкту суборенди на момент укладення договору становить 536 250,00 грн.

Згідно п. 1.2 Договору об`єкт оренди перебуває у користуванні Орендаря на підставі Договору оренди № 01/058 від 20.06.2017 з правом передачі об`єкту оренди у суборенду.

Об`єкт суборенди передається Суборендарю для використання виключно під офісне приміщення (п. 1.3 Договору).

Відповідно п. 2.1 Договору об`єкт оренди передається Орендарем та приймається Суборендарем за актом приймання із зазначенням його (об`єкту суборенди) санітарного і технічного стану. Акт приймання підписується уповноваженими представниками Орендаря і Суборендарем, і з моменту його підписання є невід`ємною частиною договору.

Підписання сторонами акту приймання свідчить про фактичну передачу об`єкту суборенди оренду від Орендаря Суборендарю та тягне за собою початок нарахування суборендної плати за користування об`єктом оренди (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору строк суборенди об`єкту суборенди встановлюється з моменту її фактичного надання Суборендарю до 01.06.2018. Площа вважається фактично наданою Суборендарю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною договору. В Додатку № 1 може бути зазначене майно, що передається Суборендареві Орендарем разом з приміщенням та відновна вартість такого майна. Передача Суборендарем вказаної в п. 1.1 Договору площі, третім особам без дозволу Орендаря заборонена.

Сума щомісячної плати (суборендної плати), що Суборендар сплачує Орендарю, встановлюється у розмірі 1 200,00 грн. Плата включає в себе вартість користування земельною ділянкою (у складі витрат Орендаря по сплаті земельного податку), охорону та прибирання офісного будинку та місць і площ загального користування в офісному будинку (п. 4.1 Договору).

За змістом п. 4.2 Договору щомісячна суборендна плата сплачується Орендарем до 5 числа за поточний місяць безготівковим переказом на розрахунковий рахунок вказаний у Розділі 14 даного договору не залежно чи виставлений рахунок чи ні. Квитанція про сплату суборендної плати надсилається на електронну адресу Орендаря зазначену в Розділі 14 Договору.

До складу суборендної плати за даним договором не входить плата за комунальні послуги, комунікаційні послуги, послуги з утримання будинку (експлуатаційні витрати), інші платежі, пов`язані із користуванням офісного будинку (п. 4.3 Договору).

Витрати за спожиту електричну енергію компенсуються Орендарю, окремо, згідно показників лічильника, що встановлений для обліку на об`єкті суборенди, щомісячно, але не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 4.4 Договору).

Згдно п. 4.5 Договору Суборендар зобов`язується щомісячно, додатково здійснювати оплату за спожиту електроенергію місцями і площами загального користування, за використання електромереж Офісного будинку в розмірі 10 % від виставленого рахунку згідно лічильника за спожиту електроенергію Суборендарем.

За воду та водовідведення Суборендар компенсує Орендареві вартість спожитої води згідно виставлених рахунків в 5-ти денний строк, рахунки виставляються Суборендареві пропорційно займаній площі в офісному будинку від загальних понесених витрат за спожиту воду та водовідведення, або згідно показників лічильників (п. 4.6 Договору).

Суборендар зобов`язується здійснювати оплату за експлуатаційні послуги, які надаються третіми особами у разі виникнення аварійних ситуацій та таких, що можуть зашкодити офісній будівлі та потребують швидкого уникнення, згідно загального виставленого рахунку, що обчислюється пропорційно площі Суборендаря (п. 4.7 Договору).

Відповідно п. 4.8 Договору розмір суборендної плати може змінюватись за погодженням сторін за договором, а також на вимогу однієї із сторін у випадку зміни цін і тарифів, а також інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Розмір орендної плати може переглядатися не частіше 1 разу на півроку і у розмірі, що не перевищує 10 % від її початкового розміру. Оплата за новим розміром суборендної плати здійснюється після підписання додаткової угоди сторонами.

Оплата за перший і останній місяці суборенди вноситься Суборендарем протягом 5-и календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі приміщення (п. 4.9 Договору).

Суборендар зобов`язується одноразово сплатити гарантійний внесок за спожиту електроенергію у розмірі 300 грн протягом 5-и календарних днів з дати підписання прийому-передачі приміщення (п. 4.10 Договору).

За змістом п. 6.2 Договору Суборендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі вносити суборендну плату та інші передбачені договором платежі.

01.06.2017 на виконання умов договору суборенди №311/06/17 від 01.06.2017 між сторонами підписано Додаток № 1,в якому зазначено об`єкти, що передаються в суборенду та істотні умови передачі (а.с. 14).

За період з 06.05.2018 по 24.12.2018 за відповідачем утворилась заборгованість по суборендній платі в сумі 10 558 грн 28 коп.

15.11.2018 на адресу відповідача надіслано претензію (б/н від 15.11.2018), з вимогою сплати заборгованості по сплаті суборендної плати та нарахованих штрафних санкцій. (а.с. 15-16).

20.12.2018 на адресу відповідача надіслано претензію (б/н від 15.11.2018), з вимогою сплати заборгованості та штрафних санкцій суборенди № 311/06/17 від 01.06.2017. (а.с. 18-20).

Однак, відповідач відповіді на претензії не надав та заборгованість по сплаті суборендної плати в сумі 10 558 грн 28 коп не погасив.

В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором суборенди №311/06/17 від 01.06.2017 у відповідача утворилась заборгованість в сумі 35 445,00 грн., а саме:10 558,28 грн основного боргу, 370,01 грн інфляційних втрат, 116,71 грн 3% річних, 23 200,00 грн пені та 1 200,00 грн штрафу.

Розглянувши позовні вимоги господарський суд Вінницької області дійшов висновку, про його часткове задоволення та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона Аякс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольта Інвест" 10 558,28 грн. основного боргу, 370,01 грн. інфляційних втрат, 116,71 грн. 3% річних, 1 500 грн. пені, 1 200 грн. штрафу та 1 921 грн. витрат по сплаті судового збору.

У стягненні 21 700 грн. пені суд першої інстанції відмовив.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 21 700 грн. пені, враховуючи наступне.

Статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 549, 611, 625 ЦК України передбачено, що наслідком прострочення виконання грошового зобов`язання є право кредитора вимагати, крім сплати заборгованості, також і нараховані впродовж періоду прострочення на неї 3% річних та нарахування пені.

\Відповідно до ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст.233 ГК України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Із змісту ст. 233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи і їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення.

Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

З матеріалів справи вбачається, що висновок про зменшення розміру пені, нарахованої на підставі договору суборенди №311/06/17 від 01.06.2017 року з 23 200 грн., до 1 500 грн., суд першої інстанції мотивував тим, що розмір заявленої до стягнення пені значно та суттєво перевищує суму заявленого боргу (більше ніж 200 %), тобто є явно неспівмірним, пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення боргу та інфляційних втрат, відсутність понесення позивачем збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором. Іншого матеріали справи не місять, позивачем компенсовано негативні наслідки прострочення боржника шляхом заявлення вимог про стягнення штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних, які задоволені судом.

Колегією суддів встановлено, що позивач не надав жодних доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за договором суборенди.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зменшення розміру пені, оскільки присудження до стягнення 1 500 грн з урахуванням суми основного боргу, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване судове рішення в частині зменшення розміру пені не містить належного обґрунтування щодо її зменшення, а також, що судом першої інстанції не було повністю досліджено питання співрозмірності пені та завданих збитків, колегія суддів апеляційного суду вважає безпідставними, оскільки судом першої інстанції перевірено та надано належну оцінку співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявленої до стягнення суми пені.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору та правомірно застосував законодавчо регламентоване право щодо зменшення розміру пені, цим самим забезпечивши баланс майнових інтересів обох сторін.

Інші доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Статею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв`язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вище викладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2019 року у справі №902/867/18 в частині відмови у стягненні з відповідача 21 700 грн. пені прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування в цій частині.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вольта Інвест" на рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2019 року у справі №902/867/18 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2019 року у справі №902/867/18 залишити без змін.

3. Справу №902/867/18 повернути до господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Повний текст постанови складений "16" серпня 2019 р.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Юрчук М.І.