Рішення

від 05.08.2019 по справі 909/539/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.08.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/539/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.,

секретар судового засідання Клапків Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Комунального підприємства " Волиньприродресурс" Волинської обласної ради

майдан Київський ,9, м. Луцьк, Волинська область,43027

вул. Київська ,62,кв.18, м.Обухів ,08700 ( ОСОБА_1 )

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю " ЕКО ІНДІГО"

вул. Максимовича ,15 , м. Івано-Франківськ ,76006;

про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 150000грн, 8494грн 52коп - 3% річних та 29 400грн інфляційних втрат

за участю представників:

від позивача: Корзаченко Володимир Миколайович;

від відповідача: Банашкевич Василь Васильович

ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради

звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ІНДІГО" про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 150000 грн, 8494 грн 52 коп - 3% річних та 29400 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані такими обставинами:

- згідно з платіжним дорученням №174 від 30.06.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти у сумі 150 000 грн, які, за твердженнями позивача, перераховані помилково, оскільки будь-які договірні відносини між позивачем і відповідачем відсутні;

- листом №214 від 26.12.2017 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою повернути вказані кошти у найкоротший термін. Вказаний лист направлено відповідачу 27.12.2017, однак добровільно він кошти не повернув.

Крім того, позивач вважав, що окрім 150 000 грн, має право стягнути з відповідача три відсотки річних - 8494 грн 52 коп та інфляційні втрати - 29400 грн.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2019, суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення; судове засідання по розгляду справи по суті призначив на 18.06.2019.

В судовому засіданні 18.06.2019, суд без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 18.07.2019.

05.07.2019 від позивача поступила заява б/н (вх.№11674/19) про розгляд справи без участі позивача та його представника.

18.07.2019 від відповідача до суду надійшла заява №44 від 17.07.2019 (вх.№12538/19) про поновлення строку для надання відзиву на позовну заяву та відзив на позовну заяву №47 від 17.07.19 ( вх.12536/19) .

В судовому засіданні 18.07.2019 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 05.08.2019.

29.07.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву б/н (вх.№13124/19).

05.08.19 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив №52 від 03.08.2019 ( вх.№13443/19).

В судовому засіданні 05.08.2019 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив на позову заяву. При цьому зазначив, що адреса електронної пошти, на яку відповідач направляв листи, не належать уповноваженій особі позивача та не ідентифікує його. Крім того, вказав, що електронна переписка між сторонами не свідчить про наявність господарських відносин між сторонами та не підтверджує укладення договору.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що між відповідачем та позивачем існували відносини, що передували укладенню договору задовго до його укладення. Про укладення договору сторони домовилися в телефонному режимі та електронною перепискою. Після направлення позивачу електронною поштою 29.06.2019 та 30.06.2019 проекту договору на підрядні роботи №06/02 від 22.06.2017 останнім було здійснено оплату (аванс) за виготовлення проектно-кошторисної документації згідно договору №06/02 від 22.06.2017. Вважає, що дані кошти не є безпідставно набутими відповідачем, а спрямовані на виконання позивачем умов договору.

Розглянувши позовну заяву та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Як вбачається з проекту договору, підписаного в односторонньому порядку №06/02 від 22.06.2019, в порядку та на умовах визначених цим договором, замовник (КП "Волиньекоресурс") доручає, а підрядник (ТОВ "ЕКО ІНДІГО") приймає на себе зобов"язання, відповідно до діючих державних будівельних норм та правил, виконати проектно-кошторисну документацію на будівництво торфопереробного підприємства (п.1.1 Договору).

Згідно п.1.2 Договору замовник зобов"язується оплатити їх та прийняти виконані роботи. Замовник передає виконавцю технічне завдання на проектування та інші вихідні дані, необхідні для розробки документації, іншу інформацію щодо об"єкта в строк не пізніше 5 календарних днів після підписання договору(п.1.3 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору ціна договору становить 250 000 грн 00 коп, в тому числі ПДВ 41 666 грн 67коп.

Пунктом 2.3 Договору визначено, що замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 60% вартості робіт, 150 000 грн, в тому числі ПДВ 25 000 грн протягом 5-ти робочих днів з дня підписання договору .

30 червня 2017 року Комунальним підприємством "Волиньекоресурс" Волинської обласної ради, згідно платіжного доручення №174, платником за яким є: КП "Волиньекоресурс" перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ІНДІГО" кошти в сумі 150 000 грн. Призначення платежу згідно вказаного рахунку: аванс за проектно-кошторисну документацію згідно Договору №06/02 від 22.06.2017.

В платіжному дорученні зазначено особові рахунки та коди платника і одержувача.

03 липня 2017 року ТОВ "ЕКО ІНДІГО" укладено договір з ПП "Гарант" на проектні роботи №07/01, предметом якого є виконання передпроектних робіт для виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво торфопереробного підприємства (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору №07/01 ціна договору становить 150 000 грн.

01.08.2017 сторонами за договором №07/01 від 03.07.2017 підписано акт здачі-приймання пректно-вишукувальної, науково-технічної продукції до договору №07/01, в якому зазначено вартість виконаних робіт в сумі 150 000 грн.

Виготовлена документація передана ПП "Гарант" замовнику згідно накладної №1 від 01.08.2017.

26.12.2017 КП "Волиньекоресурс" направило ТОВ "ЕКО ІНДІГО" листа за вих.№214 з вимогою повернути 150 000 грн на рахунок КП "Волиньекоресурс".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як підписанта КП "Волиньекоресурс" зазначено ОСОБА_2 .

Матеріали справи містять витяг з електронної переписки ТОВ "ЕКО ІНДІГО".

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частини перша та сьома статті 179 ГК України).

Відповідно до ст. ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. ст. 640, 641 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Загальний порядок укладання господарських договорів визначено також в ст. 181 ГК України, згідно з якою господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України).

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами. У такому разі визнання вказаного договору укладеним не буде належним способом захисту.

Відповідні висновки про застосування норм права зробила Велика Палата Верховного суду у справі №338/180/17 від 05.06.2018.

Судом встановлено, що призначенням платежу у платіжному дорученні №174 від 30.06.2017, є аванс за проектно-кошторисну документацію згідно Договору №06/02 від 22.06.2017. Також у платіжному дорученні зазначено реквізити, коди та особові рахунки відповідача.

Отже, позивач був фактично обізнаним щодо умов договору №06/02 від 22.06.2017, в т.ч. щодо: авансу за виготовлення проектно-кошторисної документації, розміру такого авансу, реквізитів відповідача.

Таким чином, позивач, перерахувавши відповідачу, згідно вказаного платіжного доручення грошові кошти, здійснив фактичні дії, спрямовані на виконання умов договору №06/02 від 22.06.2017 та свідчить про те, що договір фактично був укладений.

Судом встановлено, що договір №06/02 від 22.06.2019, між КП "Волиньекоресурс" та ТОВ "ЕКО ІНДІГО", відповідає вимогам закону, є укладеним та належить до виконання його сторонами.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013р. у справі №6-88цс13, від 02.09.2014р. у справі №910/1620/13, від 14.10.2014р. у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі №910/1913/14, від 02.02.2016 р. у справі №6-3090цс15.

За змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов`язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі N 5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Зважаючи на викладене, на підставі дослідження поданих сторонами доказів, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем утворились господарські зобов`язання на підставі договору №06/02 від 22.06.2017, на виконання умов якого позивач здійснив авансовий платіж, а тому грошові кошти в сумі 150 000 грн набуто відповідачем за наявності правової підстави, і їх не може бути витребувано відповідно до ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог до відповідача, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги необґрунтовані і задоволенню не підлягають.

Судовий збір, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 81, 129, 232 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.08.2019

Суддя О.В. Рочняк