Постанова

від 04.12.2019 по справі 909/539/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" грудня 2019 р. Справа №909/539/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Гриців В.М.

Хабіб М.І.

за участю секретаря судового засідання Кіри О.С.

розглянув матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради (далі - КП "Волиньприродресурс") б/н від 04.09.2019 (вх. № 01-05/3367/19 від 12.09.2019)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2019 (суддя Рочняк О.В., повний текст складено 15.08.2019)

у справі № 909/539/19

за позовом: КП "Волиньприродресурс", м. Луцьк, Волинська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ЕКО ІНДІГО", м. Івано-Франківськ

про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 150000грн, 8494грн 52коп - 3% річних та 29 400грн інфляційних втрат.

за участю представників:

від позивача в режимі відеоконференції: Корзаченко В.М. - адвокат (ордер серія КС №266168 від 15.03.2017);

від відповідача: Грица І.Ю. - адвокат (ордер серія ІФ №067065 від 15.10.2019 року).

1.Розгляд справи.

Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису, згідно з ст.ст. 197, 222 ГПК України.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.09.2019 у складі: головуючого судді Дубник О.П., суддів Желік М.Б. та Матущак О.І. відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи.

У зв`язку з перебуванням у відпустках суддів - членів колегії Матущака О.І. та Желіка М.Б. розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 1023 від 14.11.2019 проведено автоматизовану заміну складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги. Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2019 до складу колегії входять: головуючий суддя Дубник О.П., судді Гриців В.М. та Хабіб М.І.

2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Клопотань сторонами не заявлено.

3. Короткий зміст позовних вимог.

3.1. КП "Волиньприродресурс" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "ЕКО ІНДІГО" про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 150000,00 грн, 8494,52 грн 3% річних та 29400,00 грн інфляційних втрат.

3.2. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що згідно з платіжним дорученням №174 від 30.06.2017 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти у сумі 150 000 грн, у якості авансу за проектно-кошторисну документацію згідно договору №06/02 від 22.06.2017 року у т.ч. ПДВ 20%, які були перераховані без підписання договору, а після перерахування авансу договір не було підписано, а відповідач також не приступив до виконання робіт з виготовлення проектно-кошторисної документації. Позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №214 від 26.12.2017 повернути вказані кошти у найкоротший термін. Вказаний лист направлено відповідачу 27.12.2017, однак добровільно відповідач кошти не повернув. Крім того, позивач вважав, що окрім 150 000,00 грн, має право стягнути з відповідача згідно ч.2 ст. 625 ЦК України три відсотки річних - 8494,52 грн та інфляційні втрати - 29400,00 грн.

4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

4.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2019 в задоволенні позову відмовлено.

4.3. Судове рішення мотивоване ст.ст. 11, 626, 627, 638, 640, 641, ч. 2 ст. 642, ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 1, 7 ст. 179, ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і зроблено висновок, що між позивачем та відповідачем утворились господарські зобов`язання на підставі фактично укладеного договору №06/02 від 22.06.2017, на виконання умов якого позивач здійснив авансовий платіж, а тому грошові кошти в сумі 150 000 грн набуто відповідачем за наявності правової підстави, і їх не може бути витребувано відповідно до ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно; що позивач фактично був обізнаний з умовами договору; що після повного виконання договору сторонами не можна вважати договір неукладеним.

5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

5.1. КП "Волиньприродресурс" не погоджується з ухваленим рішенням суду і вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що позивач підтвердив укладення договору своїми діями шляхом оплати авансу у розмірі 150 000 грн, однак відповідач не надав належних та допустимих доказів надіслання чи отримання позивачем проекту договору №06/02 від 22.06.2017. Щодо наявності електронної переписки між сторонами, зазначає що така велась на неідентифіковану електронну адресу, яка не належить позивачеві та з переписки неможливо встановити зміст надісланих листів. Стверджує, що відповідачем не надано доказів отримання від позивача необхідних для початку виконання робіт згідно договору вихідних даних чи технічного завдання. Зазначає, що відповідачем не надано доказів виготовлення та передачі позивачу проектно-кошторисної документації, а надано лише копію договору з іншим контрагентом та докази отримання від ПП Гарант невизначеної документації, не надавши доказів оплати таких робіт. Стверджує, що лише після проголошення судом першої інстанції вступної та резолютивної частини рішення, а саме 09.08.2019 відповідач надіслав на адресу позивача лист №53 від 09.08.2019 року з доданими: договором №06/02 на проектні роботи від 22.06.2017 у двох примірниках підписаних лише відповідачем; технічне завдання на проектування технологічної лінії з переробки торфу, яке не підписане та не містить дати його складання; завдання на розробку робочого проекту Будівництво торфопереробного підприємства , яке також не підписане та не містить дати його складання; акт здачі-приймання проектно-вишукувальної, науково-технічної продукції до договору №06/02 на проектні роботи від 22.06.2017, які підписані лише відповідачем; робочий проект Будівництво торфопереробного підприємства (Екскізний проект) , виконаний ПП Гарант у 2017 році. На думку апелянта, лист позивача №53 від 09.08.2019 є наслідком реагування відповідача на існуючий судовий спір і намагання замість повернення безпідставно набутих коштів довести наявність договору між сторонами договору та його виконання. Вказує на те, що без отримання проекту договору позивач не знав про його існування, був позбавлений можливості його вивчати та підписувати. Вказує на ненадання судом першої інстанції оцінки п.п. 1.4, 3.1, 3.2 неукладеного договору №06/02 від 22.06.2017, який судом фактично визнано дійсним, оскільки відповідач мав виконати роботи протягом одного місяця після підписання договору, узгодження технічного завдання і отримання коштів (авансу) та передати замовнику результати робіт не пізніше 5 календарних днів з моменту закінчення місяця з дня оплати. Зазначає, що до відзиву на позовну заяву відповідачем додано копію договору №07/01 на проектні роботи від 03.07.2017 з ПП Гарант та накладну і акт здачі-приймання проектно-вишукувальної науково-технічної продукції від 01.08.2017, що вказувало на імовірне отримання відповідачем проектної документації від виконавця лише 01.08.2017 року, в той час як згідно супровідного листа додано подібний акт здачі-приймання проектно-вишукувальної науково-технічної продукції позивачеві вже від 07.07.2017 року, що вказує на намагання відповідача ввести суд в оману, оскільки станом на 07.07.2017 року у розпорядженні відповідача вказаної документації не могло бути.

Просить оскаржуване Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2019 у справі № 909/539/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

5.2. Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.

6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з проекту договору, підписаного в односторонньому порядку відповідачем, №06/02 від 22.06.2017, в порядку та на умовах визначених цим договором, замовник (КП "Волиньприродресурс") доручає, а підрядник (ТОВ "ЕКО ІНДІГО") приймає на себе зобов`язання, відповідно до діючих державних будівельних норм та правил, виконати проектно-кошторисну документацію на будівництво торфопереробного підприємства (п.1.1 Договору, а.с. 37-38).

Відповідно до п.1.2 проекту Договору замовник зобов`язується оплатити їх та прийняти виконані роботи.

Замовник передає виконавцю технічне завдання на проектування та інші вихідні дані, необхідні для розробки документації, іншу інформацію щодо об`єкта в строк не пізніше 5 календарних днів після підписання договору(п.1.3 проекту Договору).

Відповідно до п.2.1 проекту Договору ціна договору становить 250 000,00 грн, в тому числі ПДВ 41 666,67 грн.

Пунктом 2.3 проекту Договору визначено, що замовник перераховує виконавцю аванс в розмірі 60% вартості робіт, 150 000,00 грн, в тому числі ПДВ 25 000,00 грн протягом 5-ти робочих днів з дня підписання договору.

30 червня 2017 року КП "Волиньприродресурс" згідно платіжного доручення №174, перераховано на користь ТОВ "ЕКО ІНДІГО" кошти в сумі 150 000 грн. Призначення платежу: аванс за проектно-кошторисну документацію згідно Договору №06/02 від 22.06.2017 (а.с. 10).

Місцевим господарським судом встановлено, що 03 липня 2017 року між ТОВ "ЕКО ІНДІГО" (замовник) та ПП "Гарант" (виконавець) укладено договір на проектні роботи №07/01, предметом якого є виконання передпроектних робіт (техніко-економічне обґрунтування, техніко-економічний розрахунок, ескізний проект) для виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво торфопереробного підприємства (п.1.1 Договору, а.с. 39-40).

Згідно з п.2.1 договору №07/01 ціна договору становить 150 000 грн.

01.08.2017 між ТОВ "ЕКО ІНДІГО" та ПП "Гарант" підписано акт здачі-приймання пректно-вишукувальної, науково-технічної продукції до договору №07/01, в якому зазначено виконані роботи щодо техніко-економічного обґрунтування, техніко-економічного розрахунку, ескізного проекту та вартість виконаних робіт в сумі 150 000 грн (а.с. 41).

Виготовлена документація передана ПП "Гарант" замовнику згідно накладної №1 від 01.08.2017 (а.с. 42).

27.12.2017 КП "Волиньприродресурс" направило ТОВ "ЕКО ІНДІГО" листа за вих.№214 від 26.12.2017 року з вимогою повернути 150 000 грн помилково перерахованих коштів згідно платіжного доручення №174 від 30 червня 2017 року на рахунок КП "Волиньприродресурс" (а.с. 11, 12).

Матеріали справи містять витяг з електронної переписки ТОВ "ЕКО ІНДІГО" (а.с. 52-53).

Після проголошення вступної та резолютивної частини рішення (повний його текст виготовлено 15.08.2019) відповідач листом №53 від 09.08.2019 надіслав позивачу на виконання умов договору №06/02 від 22.06.2017 наступні документи, підписані в односторонньому порядку: два примірники договору на проектні роботи №06/02 від 22.06.2017; технічне завдання на проектування технологічної лінії з переробки торфу (2 примірники); завдання на розробку робочого проекту Будівництво торфопереробного підприємства ( 2 примірники); акт здачі-приймання (2 примірники); ескізний проект на будівництво торфопереробного підприємства (2 примірники). Апелянтом такі документи долучені до апеляційної скарги.

7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, 22.06.2017), ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Таким чином, з урахуванням ч.2 ст. 205 ЦК України, договір може вважатися здійсненим за умови вчинення сторонами таких дій, що засвідчують їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Договір №06/02 від 22.06.2017 між КП "Волиньприродресурс" та ТОВ "ЕКО ІНДІГО" не був підписаний позивачем. З пояснень представників сторін та матеріалів справи видно, що у позивача були наміри на укладення договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт, правова природа якого врегульована ст. 887 ЦК України.

Відповідно до ст. 888 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов`язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов`язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов`язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Погодження вихідних даних (замовлення ), необхідних для виконання робіт, судом апеляційної інстанції не встановлено. Наявне електронне листування, долучене відповідачем, не містить таких даних і тому в розумінні ст. 76 ГПК України не є належним доказом.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач був фактично обізнаним щодо умов договору №06/02 від 22.06.2017, в т.ч. щодо: авансу за виготовлення проектно-кошторисної документації, розміру такого авансу, реквізитів відповідача, а тому позивач, перерахувавши відповідачу, згідно вказаного платіжного доручення грошові кошти, здійснив фактичні дії, спрямовані на виконання умов договору №06/02 від 22.06.2017 та свідчить про те, що договір фактично був укладений.

Однак з таким висновком місцевого суду не можна погодитись, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів надіслання чи отримання позивачем проекту договору №06/02 від 22.06.2017, крім того наявне у справі електронне листування не підтверджує погодження сторонами умов договору шляхом обміну листами. Сам по собі розмір авансу не дає підстави зробити висновок щодо предмету договору.

Надані відповідачем докази виконання умов договору №06/02 від 22.06.2017, а саме договір на проектні роботи №07/01 від 03 липня 2017 року, акт від 01.08.2017 здачі-приймання пректно-вишукувальної, науково-технічної продукції до договору №07/01 та накладна №1 від 01.08.2017, не можуть вважатись підтвердженням виконання робіт по договору №06/02 від 22.06.2017, оскільки дані докази стосуються правовідносин між ТОВ "ЕКО ІНДІГО" (замовник) та ПП "Гарант" (виконавець, інша юридична особа), крім того предметом по договору №06/02 від 22.06.2017 вказано виконання проектно-кошторисної документації на будівництво торфопереробного підприємства, а згідно договору на проектні роботи №07/01 від 03 липня 2017 року предметом є тільки виконання передпроектних робіт (техніко-економічне обґрунтування, техніко-економічний розрахунок, ескізний проект) для виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво торфопереробного підприємства, а матеріалами справи не підтверджено передачу позивачем відповідачу технічного завдання на проектування та інші вихідні дані, необхідні для розробки документації. Крім цього, ПП "Гарант" не було залучено судом першої інстанції до участі у справі.

Сам факт сплати 30 червня 2017 року КП "Волиньприродресурс" згідно платіжного доручення №174, ТОВ "ЕКО ІНДІГО" авансу в сумі 150 000 грн не підтверджує укладення договору №06/02 від 22.06.2017 у спрощений спосіб.

Надсилання листа відповідачем позивачу №53 від 09.08.2019, вже після оголошення місцевим господарським судом вступної та резолютивної частини рішення, також підтверджує невиконання відповідачем робіт по договору №06/02 від 22.06.2017, а також ненадання технічного завдання позивачем, оскільки долучене до листа №53 від 09.08.2019 року технічне завдання не підписане позивачем.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог і необхідність стягнення з відповідача в користь позивача 150000,00 грн безпідставно набутих коштів, згідно ст. 1212 ЦК України, враховуючи відсутність договірних відносин між сторонами.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, заявлені позивачем до стягнення 8494,52 грн 3% річних за період з 01.07.2017 по 20.05.2019 та 29 400,00 грн інфляційних втрат з липня 2017 по квітень 2019 підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 1 ст. ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, беручи до уваги відсутність договірних відносин між сторонами та можливість застосування положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ІНДІГО" на користь Комунального підприємства "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради 150000,00 грн безпідставно набутих коштів, 8494,52 грн 3% річних та 29 400,00 грн інфляційних втрат.

8. Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пп. б , в , п. 4 ч. 1 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням: нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

За поданий позов КП "Волиньприродресурс" сплатило судовий збір у розмірі 2818,42 грн. За подання апеляційної скарги КП "Волиньприродресурс" сплачено 4227,64 грн судового збору, а враховуючи задоволення апеляційної скарги, судовий збір у загальній сумі 7046,05 грн підлягає стягненню з ТОВ "ЕКО ІНДІГО" на користь КП "Волиньприродресурс".

Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2019 у цій справі скасувати і прийняти нове рішення, яким позов Комунального підприємства "Волиньприродресурс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ІНДІГО" задоволити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ІНДІГО" (76006, м. Івано-Франківськ, вул. Максимовича, 15, ідентифікаційний код 39457512) на користь Комунального підприємства "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради (43027, Волинська область, м. Луцьк, майдан Київський, 9, ідентифікаційний код 40422121) 150000,00 грн безпідставно набутих коштів, 8494,52 грн 3% річних та 29 400,00 грн інфляційних втрат, 7046,05 грн судового збору .

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.12.2019р.

Головуючий суддя Дубник О.П.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Хабіб М.І.