Постанова

від 12.08.2019 по справі 904/323/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2019 року м.Дніпро Справа № 904/323/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чус О.В., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Пріоритет" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 (суддя Кеся Н.Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Пріоритет", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД СТАЛЕВИХ ПРОФІЛІВ", м.Київ

про стягнення 19 885 955,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 у даній справі відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Пріоритет" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зазначена ухвала обґрунтована посиланням на безпідставність доводів позивача про те, що інші договірні стосунки відповідача з третіми особами, які виникли до виникнення цього спору, що розглядається, свідчать про вчинення відповідачем дій, які призведуть до неможливості виконання рішення суду по цій справі.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Пріоритет" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу господарського суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Пріоритет" від 04.06.2019 про забезпечення позову задовольнити; накласти арешт на грошові кошти відповідача (боржника) - Товариства з обмеженою відповідальністю Завод сталевих профілів в загальному розмірі 19 956 465,67 грн., які знаходяться на всіх розрахункових рахунках відповідача, інформація про які буде встановлена під час здійснення виконавчого провадження.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Скаржник зазначає, що у поданій заяві він навів належне обґрунтування ризиків невиконання або утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

На думку апелянта, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на приписах ст.136 ГПК України, яка зазначає підставою для задоволення заяви про забезпечення позову саме наявність юридичних фактів ймовірного ускладнення та/або унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому, не конкретизуючи при цьому, в чому така ймовірність полягає.

Посилання заявника на те, що майно (зокрема, грошові кошти) відповідача, яке є у нього на момент пред`явлення позову, може зменшитися за кількістю через наявність у відповідача значного обсягу заборгованості перед третіми особами, доведене належними і допустимими доказами.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД СТАЛЕВИХ ПРОФІЛІВ" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу господарського суду залишити без змін.

Відповідач вважає, що позивачем, всупереч вимогам статті 74 ГПК України не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Вечірко І.О., Чус О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Пріоритет" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019, справу призначено до розгляду на 16.07.2019.

16.07.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 12.08.2019.

Позивач наданим йому процесуальним правом не скористався та 12.08.2019 не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги, враховуючи те, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

12.08.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Пріоритет" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Сталевих Профілів", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму боргу в розмірі 19658176,08 грн. за отриманий товар згідно договору №2501/17-1 від 25.01.2017, з яких сума основного боргу 15582167,01 грн., пеня 2632225,20 грн., 3% річних 444738,78 грн., інфляційні 1226824,68 грн.; стягнути з відповідача судовий збір.

Відповідач позов не визнав, 26.02.2019 подав відзив на позов, в якому вказує про те, що ним було частково здійснено оплату за поставлений товар на суму 20752425,23 грн. Остаточний розрахунок не було здійснено у зв`язку із порушенням виконання гарантійних зобов`язань зі сторони продавця, що призвело до призупинення оплати по договору. Також позовні вимоги позивача ґрунтуються на неналежних доказах, що не можуть бути прийняті до уваги суду як достатніми для розуміння усіх обставин справи та для прийняття законного, неупередженого та справедливого рішення. До якого подав копію додаткової угоди №2 від 16.05.2018, копію додатку №1 (графік розстрочення платежу) до договору №2501/17-1 від 25.01.2017, копію листа ТОВ "ЗСП" від 18.05.2018, копію вимоги ТОВ "ЗСП" від 18.05.2018 та акт звіряння взаємних розрахунків.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Пріоритет" в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 залишено без змін.

04.06.2019 представник позивача подав заяву про забезпечення позовних вимог, в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти відповідача (боржника) - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" в загальному розмірі 19 956 465,67 грн., які знаходяться на всіх розрахункових рахунках відповідача, інформація про які буде встановлена під час здійснення виконавчого провадження.

В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Пріоритет" посилається на те, що Господарським судом Дніпропетровської області розглядається справа №904/19/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Пріоритет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "завод сталевих профілів" про стягнення заборгованості, договірної неустойки, інфляційних та 3% річних в сумі 4 879 259, 33 грн., провадження у якій відкрите Ухвалою від 14 січня 2019; з витягу з Єдиного державного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" передав в заставу Акціонерному товариству "Перший Український міжнародний банк" права вимоги за договорами.

При цьому сума основного зобов`язання відповідача перед банком складає 9 100 000 грн.; крім того, у відповідача наявні боргові зобов`язання за договором позики №1302/18ФП від 13 лютого 2018 року, за яким згідно платіжних доручень, була надана позика на суму 4 973 177 грн.; з заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ТОВ "Базис Груп" від 11 травня вбачається, що відповідач має боргові зобов`язання перед ТОВ "Базис Груп" на суму 48471991 грн., за договором позики №п-17/503 від 15.03.2017, за умовами якого відповідач має повернути позику в триденний строк з моменту одержання вимоги про дострокове повернення коштів (пункт 4.5 договору).

Відповідно до умов поданої додаткової угоди №1 про внесення змін до договору позики №п_17/1503 від 15.03.2019 у відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Завод сталевих профілів" не виникло право власності на обладнання, поставлене Товариством з обмеженою відповідальністю "Пріоритет", а обладнання є заставним майном за договором позики. Отже, виходячи з документів, наданих ТОВ "Базис Груп", обладнання поставлене позивачем відповідачу, загальною вартістю 32924245,41 грн. не є власністю останнього, на нього неможливо звернути стягнення в процесі виконання судового рішення. З наведеного випливає, що у відповідача бракує оборотних коштів на ведення фінансово-господарської діяльності та розрахунку з кредиторами. Нерухомого майна за відповідачем на праві власності не зареєстровано, про що свідчить Інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, на думку позивача, існують обґрунтовані підстави вважати, що виконання рішення суду в майбутньому буде утруднене або взагалі буде неможливим.

06.06.2019 відповідач проти задоволення заяви про забезпечення позову заперечував, посилаючись на те, що арешт призведе до невиконання контрактів державного замовлення, у тому числі на стратегічно важливі об`єкти держави, до несплати значних сум орендної плати, яка сплачується відповідачем у зв`язку з виконанням цим контрактів.

Також відповідач посилається на конкретні господарські договори на великі суми, виконання яких під загрозою у випадку накладення арешту.

Відповідач зазначає про те, що він активно здійснює господарську діяльність, є прозорим та надійним бізнес-партнером багатьох великих компаній, у тому числі державної форми власності, має великий фінансово-господарські обороти.

Крім того, відповідач має значний склад працівників - 91 працівник, яким регулярно виплачується заробітна платня.

Таким чином, відповідач вважає, що усі наведені ним факти обґрунтовують збитки Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Сталевих Профілів", які можуть бути спричинені товариством у разі забезпечення позову ТОВ "ГК "Пріоритет", тобто приведуть до незворотних процесів у фінансово-господарській діяльності відповідача.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч.ч.1,2,5 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії (ст.137 ГПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Статтею 6 ГК України передбачено принцип свободи підприємницької діяльності. Саме керуючись цим принципом, позивач вступив у договірні стосунки з відповідачем щодо надання останньому послуг з транспортно-експедиторського обслуговування. При цьому принцип свободи підприємницької діяльності кореспондується з принципом розумності (стаття 3 ЦК України).

Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 2 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу з широкого кола підстав. При цьому відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту грошових коштів у значному розмірі.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, який встановив, що саме лише посилання на відсутність у відповідача нерухомого майна та наявність інших договірних стосунків відповідача з третіми особами, не є належними підставами для накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо наявності у відповідача боргових зобов`язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю Базис Груп за договором позики № 1302/18ПФ від 13.02.2018 в розмірі понад 46 мільйонів гривень.

Так, лист Товариства з обмеженою відповідальністю Базис Груп від 22.05.2019 №2205/19 свідчить про те, що товариством не мало та не має претензій майнового характеру до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД СТАЛЕВИХ ПРОФІЛІВ", а має претензії саме до Товариства з обмеженою відповідальністю Група компаній Пріоритет .

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо існування боргових зобов`язань боржника перед Акціонерним товариством Перший Український міжнародний банк у сумі 9 100 000,00 грн., оскільки наведене спростовується довідкою Акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк № КНО -54.8.2/1402 від 11.07.2019 про відсутність заборгованості за договором факторингу №МБ-Ф-КІЕ-2191 від 27.03.2019.

Колегія суддів враховує, що саме лише посилання на відсутність у відповідача нерухомого майна не є належними підставами для накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Крім того, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що відповідач своєчасно сплачує оренду плату за договором оренди нежитлового приміщення № 336/8-16 від 02.12.2016. Згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за 1 квартал 2019) загальний дохід відповідача від реалізації продукції складає 94 958 000 грн.

Отже, зазначені обставини свідчать здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД СТАЛЕВИХ ПРОФІЛІВ фінансово-господарської діяльності та спростовує доводи апелянта щодо існування обґрунтованого припущення про можливе утруднення виконання рішення суду в майбутньому.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено. В зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції має бути залишена без змін.

3.5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст.269,275,276,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Компаній "Пріоритет" відмовити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2019 у справі №904/323/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 16.08.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді О.В.Чус

І.О.Вечірко