Рішення

від 07.08.2019 по справі 337/857/19

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

07.08.2019

ЄУН 331/857/19

Провадження № 2/337/1171/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2019 року місто Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Котляр А.М.

за участю секретаря Журби Н.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Грінько Л. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства Запоріжполімертара про стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

12.03.2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого вказує, що з 16.09.2011 по 25.06.2018 року він працював на ПрАТ Запоріжполімертара на різних посадах. Під час звільнення, він отримав заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку. Вважає, що відповідач мав виплатити йому компенсацію за 14 днів невикористаної відпустки, а виплатив компенсацію за 7 днів. Звернувшись із заявою до відповідача, він отримав відповідь про те, що після перевірки йому донараховано компенсацію за невикористану відпустку за 8 днів в сумі 2891,91 грн. Він не погодився із пропозицією відповідача, компенсацію не отримав, оскільки вважає, що йому має бути виплачена компенсація на 14 днів. Після його звернення до ГУ Держпраці в Запорізькій області, була проведена перевірка у відповідача, яка виявила порушення ПрАТ Запоріжполімертара законодавства про працю. Вважає, що при звільненні йому мав бути компенсований 21 день відпустки, було компенсовано 7 днів, а тому залишилось 14 днів. Обґрунтовує це тим, що в 2014 році він звернувся із заявою про надання йому щорічної відпустки з 11.08.2014 по 24.08.2014 року. Під час знаходження він захворів та перебував на лікарняному з 17.08.2014 по 24.09.2014 року. Після закінчення лікарняного, він продовжив перебувати у відпустці протягом 9 днів, що залишились, з 25.09.2014 по 03.10.2014 року. Відповідач порахував ці перенесені дні відпустки, не як відпустку, яка продовжилась після лікування, а як наступні дні відпустки. Просить суд стягнути з відповідача на свою користь:

- компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6311,20 грн.;

- компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку з дня звільнення 25.08.2018 року по кінець січня 2019 року у розмірі 485,96 грн.;

- компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку з дня подання позову по день ухвалення рішення в сумі 164,09 грн.

26.03.2019 року ухвалою судді було відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

24.04.2019 року представник відповідача Грінько Л .М. направила суду відзив на позовну заяву (а.с. 35-39), в якому заперечує проти позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву вказує, що за період роботи ОСОБА_3 на підприємстві, йому було призначено 212 днів оплачуваних відпусток, з яких він використав 197 днів. В тому числі ОСОБА_3 перебував у відпустці протягом 13 днів з 11.08.2014 по 24.08.2014 року та 9 днів з 25.09.2014 по 03.10.2014 року. У період часу з 25.08.2014 по 24.09.2014 року він перебував на лікарняному. Оскільки ОСОБА_3 захворів під час знаходження у відпустці, у нього залишились 9 днів невикористаної відпустки. За правилами ч.2 ст.11 Закону України Про відпустки та ч.2 ст.80 КЗпП щорічна відпустка ОСОБА_3 була продовжена, починаючи з 25.09.2014 по 03.10.2014 року. Отже 9 днів відпустки були повністю використані позивачем. При звільненні відповідачем було виплачено компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки в сумі 3155,60 грн. Після чого відповідач в червні 2018 року провів власну перевірку та встановив, що відповідачу не нарахована компенсація за 8 днів невикористаної відпустки в сумі 2891,91 грн. Відповідач звернувся до ОСОБА_3 із пропозицією отримати вказану суму, проте позивач від отримання компенсації відмовляється.

10.05.2019 року представник позивача адвокат Степаненко Т.В. подала до суду відповідь на відзив, в якому вказала, що 9 днів невикористаної відпустки за період з 25.09.2014 по 03.10.2014 року були перенесені, ОСОБА_3 виплат за знаходження у відпустці в цей період не отримував. Крім того, не отримував компенсацію за невикористану відпустку за 8 днів, оскільки вважає, що йому мають бути компенсовані 14 днів відпустки. Тобто він не погоджується із нарахованою сумою компенсації, тому не отримує запропоновану відповідачем суму компенсації.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Степаненко Т.В. позов підтримала, просила суд його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача Грінько Л . М. просила суд в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, суд встановив такі факти та відповідні правовідносини, прийшовши до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ПрАТ Запоріжполімертара з 16.09.2011 по 25.06.2018 року. З 01.04.2012 і по день звільнення займав посаду директора виробництва (а.с. 7-8).

25.06.2018 року ОСОБА_3 був звільнений за власним бажанням.

На підставі ст.83КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

При звільненні відповідач виплатив ОСОБА_3 компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки в сумі 3155,60 грн., що підтверджується довідкою від 25.06.2018 року (а.с. 121), та визнається сторонами по справі.

Між сторонами виник спір з приводу компенсації за невикористані дні відпустки. Позивач вважає, що йому додатково мають бути компенсовані невикористані 14 днів відпустки в сумі 6311,20 грн. Відповідач у досудовому порядку додатково нарахував ОСОБА_3 компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки в сумі 2891,91 грн., проте позивач відмовляється отримувати цю суму компенсації, оскільки не згодний із кількістю компенсованих днів (а.с. 136).

Після з`ясування обставин по справі та дослідження письмових доказів, судом було встановлено, що за період роботи ОСОБА_3 у ПрАТ Запоріжполімертара , відповідач надав позивачу 210 днів оплачуваних відпусток, що підтверджується заявами позивача про надання йому відпусток та наказами про відпустки, виданими відповідачем (а.с. 42-120) та визнається представниками сторін.

4 календарні дні відпустки були невикористані ОСОБА_3 та наказом від 04.09.2013 року були компенсовані позивачу в сумі 895,84 грн. (а.с. 125).

7 календарних днів відпустки були невикористані ОСОБА_3 та наказом від 25.06.2018 року були компенсовані позивачу в сумі 3155,60 грн. (а.с. 121).

8 календарних днів відпустки були невикористані ОСОБА_3 та наказом від 31.07.2018 року були компенсовані позивачу в сумі 3596,16 грн. (а.с. 123), проте вказану суму відповідач відмовився отримувати у зв`язку із тим, що не погоджується з розрахунком компенсації.

Представник відповідача вважає, що ОСОБА_3 використав 191 день відпустки з 210 днів. 19 (4+7+8) днів невикористаної відпустки йому було компенсовано.

Позивач та його представник вважають, що з 210 днів наданої відпуски, ОСОБА_3 використав 185 днів відпустки, компенсовано йому було 4 дні відпустки в 2013 році, 7 днів компенсовано при звільненні в 2018 році. Некомпенсованими залишаються 14 днів (210-185-4-7=14 днів).

Представники сторін по справі надали суду свої розрахунки днів відпусток ОСОБА_3 (а.с. 9, 41), та надали відповідні пояснення в судовому засіданні, з яких видно, що спірним є період знаходження ОСОБА_3 у відпустці з 11.08.2014 року.

Суд встановив, що 05.08.2014 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до директора ПрАТ Запоріжполімертара про надання йому 14 днів відпустки з 11.08.2014 року на 14 днів (а.с. 99).

Згідно наказу №00000000125 від 128-к від 05.08.2014 року директору з виробництва ОСОБА_3 надано 14 календарних днів щорічної основаної відпустки з 11.08.2014 по 24.08.2014 року (а.с.98).

Під час знаходження у відпустці позивач захворів та починаючи з 17.08.2014 року по 24.09.2014 року знаходився на лікуванні, був тимчасово непрацездатним, що підтверджується наданою суду медичною документацією (а.с. 22-28) та визнається сторонами.

Таким чином, ОСОБА_3 використав 6 днів відпустки у період з 11 по 16 серпня 2014 року, після чого знаходився на лікарняному у період з 17 серпня 2014 по 24 вересня 2014 року.

Згідно положень ст.11 Закону України Про відпустки щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Відповідно до ст.78 КЗпП дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, до щорічних відпусток не включаються.

Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (лікарняного листа) позивача, у нього залишилось 9 днів відпустки (14-6=9 днів). Починаючи з 25 вересня 2014 по 03 жовтня 2014 року ОСОБА_3 продовжив перебувати у відпустці, тим самим використав надану йому відпустку тривалістю 14 календарних днів.

Дні тимчасової непрацездатності ОСОБА_3 у період з 17.08.2014 по 24.09.2014 року були оплачені відповідачем, що підтверджується нарахуваннями по лікарняному листу від 17.08.2014 року в сумі 3548,16 грн., від 10.09.2014 року в сумі 3153,92 грн., від 12.09.2014 року в сумі 3942,40 грн. (а.с. 127-129).

Дні перебування ОСОБА_3 у відпустці були оплачені відповідачем, що підтверджується нарахуванням відпустки №00000000125 від 31.07.2014 за період з 11.08.2014 по 24.08.2014 року в сумі 3674,06 грн. (а.с. 126).

Крім того, 9 календарних днів, на які була продовжена відпустка з 25.09.2014 по 03.10.2014 року були оплачені відповідачем згідно нарахування відпустки №00000000158 від 25.09.2014 в сумі 2530,89 грн. (а.с. 130).

Виплата грошей позивачу підтверджується копіями відомостей (а.с. 131-135):

- №124 за липень 2014 року в сумі 9586,78 грн.;

- №127 за серпень 2014 року в сумі 1206,60 грн.;

- №148 за серпень 2014 року в сумі 4216,69 грн.;

- №156 за вересень 2014 року в сумі 2012,74 грн.;

- №173 за жовтень 2014 року в сумі 3224,88 грн.

Оскільки ОСОБА_3 після закінчення його тимчасової працездатності 24 вересня 2014 року на роботу не вийшов, продовжив перебувати у відпустці ще 9 календарних днів до 3 жовтня 2014 року включно, він повністю використав надані йому 14 днів щорічної відпустки, надані йому згідно наказу від 05.08.2014 року, а тому вимоги про виплату йому компенсації за невикористані дні відпустки за цей період є безпідставними.

Також суд прийшов до висновку про відсутність підстав стягувати з відповідача компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки в сумі 2891,91 грн., які були нараховані ПрАТ Запоріжполімертара та не отримані ОСОБА_3 при звільненні. Відповідач виявив відсутність вказаної виплати самостійно при проведенні перевірки до звернення позивача до суду. Вжив заходів для перерахування вказаних коштів позивачу - запрошував отримати кошти особисто на підприємстві, направляв поштовий грошовий переказ, проте ОСОБА_3 свідомо не отримав суму компенсації, оскільки не погодився з її розміром. Отже право позивача на отримання компенсації за цей період не є порушеним, а тому не підлягає захисту в судовому порядку.

Оцінивши зібрані по справі докази, проаналізувавши доводи сторін по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 безпідставні, а тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16.08.2019 року.

Суддя: А.М. Котляр