Дата документу 19.02.2020 Справа № 337/857/19
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 337/857/19Головуючий у 1-й інстанції Котляр А.М. Повний текст рішення складено 16.08.2019 року Пр. № 22-ц/807/84/20Суддя-доповідач Гончар М.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2020 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Подліянової Г.С.,Кочеткової І.В.
за участі секретаря Путій Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Запоріжполімертара про стягнення компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-6), в якому просив стягнути з відповідача на свою користь: компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 6311,20 грн.; компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку з дня звільнення 25.06.2018 року по кінець січня 2019 року у розмірі 485,96 грн.; компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку з дня подання позову по день ухвалення рішення.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що з 16.09.2011 по 25.06.2018 року він працював на ПрАТ Запоріжполімертара на різних посадах. Під час звільнення, він отримав заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку. Вважає, що відповідач мав виплатити йому компенсацію за 14 днів невикористаної відпустки , а виплатив компенсацію за 7 днів. Звернувшись із заявою до відповідача, він отримав відповідь про те, що після перевірки йому донараховано компенсацію за невикористану відпустку за 8 днів в сумі 2891,91 грн. Він не погодився із пропозицією відповідача, компенсацію не отримав, оскільки вважає, що йому має бути виплачена компенсація на 14 днів. Після його звернення до ГУ Держпраці в Запорізькій області, була проведена перевірка у відповідача, яка виявила порушення ПрАТ Запоріжполімертара законодавства про працю. Вважає, що при звільненні йому мав бути компенсований 21 день відпустки, було компенсовано 7 днів, а тому залишилось 14 днів. Обґрунтовує це тим, що в 2014 році він звернувся із заявою про надання йому щорічної відпустки з 11.08.2014 по 24.08.2014 року. Під час знаходження він захворів та перебував на лікарняному з 17.08.2014 по 24.09.2014 року. Після закінчення лікарняного, він продовжив перебувати у відпустці протягом 9 днів, що залишились, з 25.09.2014 по 03.10.2014 року. Відповідач порахував ці перенесені дні відпустки, не як відпустку, яка продовжилась після лікування, а як наступні дні відпустки.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї скарги визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_2 (а.с. 31).
Ухвалою судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2019 року (а.с. 33) провадження у цій справі відкрито.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2019 року (а.с. 174-175) в задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 177-181) просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 185).
Ухвалою апеляційного суду (а.с. 186) провадження у цій справі за апеляційною скаргою позивача відкрито.
В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою хворобою останньої (а.с. 188-189).
Ухвалою апеляційного суду (а.с.190) дану справу призначено до апеляційного розгляду.
Відповідач ПрАТ Запоріжполімертара подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с. 199).
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 30 жовтня 2019 року, не відбувся та був відкладений у зв`язку із перебуванням судді - члена колегії Кочеткової І.В. у нетривалому відрядженні, яке не давало можливості її заміни в автоматизованому порядку у цій справі (довідка а.с. 202), з урахуванням завантаженості судді - доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працює 18 суддів), а також відпустки судді-доповідача (а.с. 208).
У судовому засіданні 15 січня 2020 року апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті за відсутністю позивача: заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які у тому числі на запитання апеляційного суду зазначали, що:
- у позові позивача міститься описка у позовних вимогах у даті звільнення, помилково зазначено 25.0 8 .2018 року, треба читати як 25.0 6 .2018 року;
-у відзиві відповідача міститься описка в частині суми компенсації за 8 днів невикористаної відпустки позивача, зазначено 289 1 ,91 грн. замість правильної 289 4 ,91 грн.; аналогічна описка міститься у рішенні суду першої інстанції, що є предметом апеляційного перегляду у цій справі;
на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України апеляційним судом представникам сторін роз`яснено право заявити (не заявити) клопотання про надання кожною із сторін свого розрахунку компенсації втрати частини доходів за весь час затримки компенсації невикористаної відпустки з 25.06.2018 року по день ухвалення судового рішення - дату наступного судового засідання апеляційного суду у цій справі - 19.02.2020 року, а також наслідки незаявлення такого клопотання, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі в межах наявних у цій справі матеріалів та доказів; за клопотанням представників сторін, які забажали скористатись цим правом, розгляд цієї справи апеляційним судом був відкладений.
Позивач (а.с. 220-223) та відповідач (а.с. 224-236) через своїх представників через канцелярію подали апеляційному суду вищезазначені розрахунки для долучення до матеріалів цієї справи.
У судове засідання 19 лютого 2020 року належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с.214) через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 повторно не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.
В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажною причину неявки у дане судове засідання позивача ОСОБА_1 і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останнього за присутністю його представника - адвоката Вертелецької Т.В. (а.с. 209-210) та представника відповідача ПрАТ Запоріжполімертара - Грінько Л.М. (а.с. 211).
Учасниками цієї справи відводів суддям апеляційного суду та самовідводів суддями у цій справі не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, додаткові пояснення представників сторін , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг сторін, дослідивши розрахунки сторін (а.с. 221-227) та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню у цій справі з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1), скасувати судове рішення…частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення… (п. 2).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення у відповідній частині …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення , постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи повністю у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст.ст. 263-265 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі.
Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі можна погодитись лише частково з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає лише частково.
Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ПрАТ Запоріжполімертара з 16.09.2011 по 25.06.2018 року. З 01.04.2012 і по день звільнення займав посаду директора виробництва (а.с. 7-8).
25.06.2018 року ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням.
На підставі ст. 83 КЗпП у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
При звільненні відповідач виплатив ОСОБА_1 компенсацію за 7 днів невикористаної відпустки в сумі 3155,60 грн., що підтверджується довідкою від 25.06.2018 року (а.с. 121), та визнається сторонами по справі.
Між сторонами виник спір з приводу компенсації за невикористані дні відпустки. Позивач вважав, що йому додатково мають бути компенсовані невикористані 14 днів відпустки в сумі 6311,20 грн. Відповідач у досудовому порядку додатково нарахував ОСОБА_1 компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки в сумі 2894,91 грн., проте позивач відмовляється отримувати цю суму компенсації, оскільки не згодний із кількістю компенсованих днів (а.с. 136).
Після з`ясування обставин по справі та дослідження письмових доказів, судом першої інстанції було правильно встановлено, що за період роботи ОСОБА_1 у ПрАТ Запоріжполімертара , відповідач надав позивачу 210 днів оплачуваних відпусток, що підтверджується заявами позивача про надання йому відпусток та наказами про відпустки, виданими відповідачем (а.с. 42-120) та визнається представниками сторін.
4 календарні дні відпустки були невикористані ОСОБА_1 та наказом від 04.09.2013 року були компенсовані позивачу в сумі 895,84 грн. (а.с. 125).
7 календарних днів відпустки були не використані ОСОБА_1 та наказом від 25.06.2018 року були компенсовані позивачу в сумі 3155,60 грн. (а.с. 121).
8 календарних днів відпустки були не використані ОСОБА_1 та наказом від 31.07.2018 року були компенсовані позивачу в сумі 3596,16 грн. (а.с. 123), проте вказану суму відповідач відмовився отримувати у зв`язку із тим, що не погоджується з розрахунком компенсації.
Представник відповідача вважав, що ОСОБА_1 використав 191 день відпустки з 210 днів. 19 (4+7+8) днів невикористаної відпустки йому було компенсовано.
Позивач та його представник вважають, що з 210 днів наданої відпуски, ОСОБА_1 використав 185 днів відпустки, компенсовано йому було 4 дні відпустки в 2013 році, 7 днів компенсовано при звільненні в 2018 році. Некомпенсованими залишаються 14 днів (210-185-4-7=14 днів).
Представники сторін по справі надали суду першої інстанції свої розрахунки днів відпусток ОСОБА_1 (а.с. 9, 41), та надали відповідні пояснення в суді першої інстанції, з яких останнім було правильно встановлено, що спірним є період знаходження ОСОБА_1 у відпустці з 11.08.2014 року.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 05.08.2014 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до директора ПрАТ Запоріжполімертара про надання йому 14 днів відпустки з 11.08.2014 року на 14 днів (а.с. 99).
Згідно із наказом №00000000125 від 128-к від 05.08.2014 року директору з виробництва ОСОБА_1 надано 14 календарних днів щорічної основаної відпустки з 11.08.2014 по 24.08.2014 року (а.с.98).
Під час знаходження у відпустці позивач захворів та починаючи з 17.08.2014 року по 24.09.2014 року знаходився на лікуванні, був тимчасово непрацездатним, що підтверджується наданою суду медичною документацією (а.с. 22-28) та визнається сторонами.
Таким чином, ОСОБА_1 використав 6 днів відпустки у період з 11 по 16 серпня 2014 року, після чого знаходився на лікарняному у період з 17 серпня 2014 по 24 вересня 2014 року.
Згідно із положеннями ст.11 Закону України Про відпустки щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.
Відповідно до ст.78 КЗпП дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, до щорічних відпусток не включаються.
Після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (лікарняного листа) позивача, у нього залишилось 9 днів відпустки (14-6=9 днів). Починаючи з 25 вересня 2014 по 03 жовтня 2014 року ОСОБА_1 продовжив перебувати у відпустці, тим самим використав надану йому відпустку тривалістю 14 календарних днів.
Дні тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 у період з 17.08.2014 по 24.09.2014 року були оплачені відповідачем, що підтверджується нарахуваннями по лікарняному листу від 17.08.2014 року в сумі 3548,16 грн., від 10.09.2014 року в сумі 3153,92 грн., від 12.09.2014 року в сумі 3942,40 грн. (а.с. 127-129).
Дні перебування ОСОБА_1 у відпустці були оплачені відповідачем, що підтверджується нарахуванням відпустки №00000000125 від 31.07.2014 за період з 11.08.2014 по 24.08.2014 року в сумі 3674,06 грн. (а.с. 126).
Крім того, 9 календарних днів, на які була продовжена відпустка з 25.09.2014 по 03.10.2014 року були оплачені відповідачем згідно нарахування відпустки №00000000158 від 25.09.2014 в сумі 2530,89 грн. (а.с. 130).
Виплата грошей позивачу підтверджується копіями відомостей (а.с. 131-135): №124 за липень 2014 року в сумі 9586,78 грн.; №127 за серпень 2014 року в сумі 1206,60 грн.; №148 за серпень 2014 року в сумі 4216,69 грн.; №156 за вересень 2014 року в сумі 2012,74 грн.; №173 за жовтень 2014 року в сумі 3224,88 грн.
Оскільки, ОСОБА_1 після закінчення його тимчасової працездатності 24 вересня 2014 року на роботу не вийшов, продовжив перебувати у відпустці ще 9 календарних днів до 3 жовтня 2014 року включно, він повністю використав надані йому 14 днів щорічної відпустки, надані йому згідно наказу від 05.08.2014 року, а тому вимоги про виплату йому компенсації за невикористані дні відпустки за цей період є безпідставними.
Разом із тим , помилковими при вищевикладених фактичних обставинах цієї справи є висновки суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні за рішенням суду у цій справі з ПрАТ Запоріжполімертара на його користь компенсації за 8 днів невикористаної відпустки у сумі 2894,91 грн. (сума зазначена за вирахуванням податків та зборів) та компенсації втрати частини доходів за весь час затримки компенсації за 8 днів невикористаної відпустки з 25.06.2018 року (дати звільнення) по день ухвалення рішення судом першої інстанції (07 серпня 2019 року) через те, що останні були нараховані ПрАТ Запоріжполімертара та не отримані ОСОБА_1 при звільненні, оскільки відповідач виявив відсутність вказаної виплати самостійно при проведенні перевірки до звернення позивача до суду ; вжив заходів для перерахування вказаних коштів позивачу - запрошував отримати кошти особисто на підприємстві (лист відповідача від 16.08.2018 року № 2020, копія а.с. 136-137), направляв поштовий грошовий переказ (16.08.2018, копіяа.с.138-139), проте ОСОБА_1 свідомо не отримав суму компенсації, оскільки не погодився з її розміром. Отже, суд першої інстанції вважав право позивача на отримання компенсації за цей період не є порушеним, а тому не підлягає захисту в судовому порядку.
Проте, із такими висновками суду першої інстанції у цій справі не можна погодитись, оскільки, встановлено, що при звільненні 25.06.2018 року зазначена компенсація за невикористану відпустку 8 днів, у тому числі на якій наполягав ОСОБА_1 при звільненні, відповідачем ПрАТ Запоріжполімертара не визнавалась та не була виплачена останньому у день звільнення у повному обсязі безпідставно.
Відповідно, похідним від цього первісного порушеного з боку відповідача права позивача у цій справі є порушене право позивача також на компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки компенсації за 8 днів невикористаної відпустки з дати звільнення по день ухвалення судового рішення у цій справі, яке також підлягало захисту судом першої інстанції у цій справі.
З таких обставин, останні підлягають задоволенню у цій справі в межах позовних вимог позивача - до ухвалення судового рішення (позов а.с.5) та з урахуванням ефективного способу захисту прав позивача, передбаченого ст. 5 ч. 2 ЦПК України, шляхом стягнення з ПрАТ Запоріжполімертара на користь ОСОБА_1 компенсації за 8 днів невикористаної відпустки у сумі 289 4 ,91 грн. (сума зазначена за вирахуванням податків та зборів, розрахунок: компенсації невикористаної відпустки за 8 днів у сумі 3596,16 грн. (розрахунок а.с. 228) - сума податків та зборів) та компенсації втрати частини доходів за весь час затримки компенсації за 8 днів невикористаної відпустки з 25.06.2018 року (дати звільнення) по 19.02.2020 року (день ухвалення рішення апеляційним судом ) у сумі 327,81 грн. (сума зазначена за вирахуванням податків та зборів, розрахунок відповідача а.с. 224-227 - який може бути прийнятий апеляційним судом у цій справі, як доказ, передбачений ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача ).
Решті доводів позовної заяви позивача суд першої інстанції надав належну оцінку у цій справі, з якою погоджується апеляційний суд.
Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 у цій справі.
Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).
В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Доказом, передбаченим ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі є також наданий стороною позивача апеляційному суду після роз`яснення останнім стороні позивача в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України її права, розрахунок компенсації втрати частини доходів за весь час затримки компенсації (а.с. 221-223).
Проте, останній не приймається апеляційним судом до уваги у цій справі, оскільки він здійснений з урахуванням іншої кількості днів невикористаної відпустки, на компенсацію яких позивач мав право у цій справі.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2019 року у цій справі в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні з ПрАТ Запоріжполімертара компенсації за 8 днів невикористаної відпустки та компенсації втрати частини доходів за весь час затримки компенсації за 8 днів невикористаної відпустки слід скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення; стягнути з ПрАТ Запоріжполімертара на користь ОСОБА_1 компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки у сумі 2894,91 грн. та за період компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки компенсації за 8 днів невикористаної відпустки з 25.06.2018 року по 19.02.2020 року у сумі 327,81 грн.; в іншій частині рішення суду першої інстанції у цій справі слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2019 року у цій справі в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні з Приватного акціонерного товариства Запоріжполімертара компенсації за 8 днів невикористаної відпустки та компенсації втрати частини доходів за весь час затримки компенсації за 8 днів невикористаної відпустки скасувати.
Ухвалити у цій частині нове рішення.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Запоріжполімертара (ЄДРПОУ 23878001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки у сумі 2894,91 грн. та компенсацію втрати частини доходів за весь час затримки компенсації за 8 днів невикористаної відпустки з 25.06.2018 року по 19.02.2020 року у сумі 327,81 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.
Повний текст постанови апеляційним судом складений 02.03.2020 року, оскільки у період з 29.02.2020 року по 01.02.2020 року включно мали місце вихідні дні.
Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Подліянова Г.С.Кочеткова І.В.
Суд | Запорізький апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 19.02.2020 |
Оприлюднено | 03.03.2020 |
Номер документу | 87948258 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Запорізький апеляційний суд
Гончар М. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні