Рішення

від 14.08.2019 по справі 320/2617/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2019 року м. Київ № 320/2617/19

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Колеснікової І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Колос" Ковалівка"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Колос" Ковалівка" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 49 156, 79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про порушення відповідачем вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у 2018 році, з підстав невиконання нормативу по створенню робочих місць та незабезпечення працевлаштування однієї особи, якій встановлена інвалідність, що підтверджується звітом за формою 10-ПІ за 2018 рік, наданим відповідачем. Враховуючи приписи статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", позивачем визначено відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 49156,79 грн. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем самостійно не сплачено, позивач скористався наданим йому законом правом на звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 позовну заяву залишено без руху із встановленим строком для усунення недоліків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №320/2617/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем позов не визнано, 23.07.2019 через канцелярію суду представником відповідача надано письмовий відзив на позов, в якому зазначено, що у звіті відповідача від 13.02.2019 за формою 10-ПІ за 2018 рік, на підставі якого відповідачеві нараховано адміністративно - господарські санкції, допущено технічну описку, про що пізніше повідомлено позивача, надісланим уточнюючим звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою 10-ПІ із зазначенням вірних показників. Так, у 2018 році при середньообліковій кількості штатних працівників 46 осіб на підприємстві відповідача працевлаштовано 2 особи з інвалідністю, що підтверджується відповідними записами трудових книжок цих осіб, повідомленнями про прийняття працівників на роботу та звітами про суми нарахованої заробітної плати за січень - грудень 2018 року, поданих відповідачем до Києво - Святошинської ОДПІ. Крім того відповідачем не отримано від позивача будь -яких розрахунків адміністративно - господарських санкцій та пені з вимогою сплати, про які зазначає позивач, а подана останнім поштова квитанція не є належним підтвердженням, оскільки не відображає зміст відправлення, а відстеження маршруту відправлення на сайті Укрпошти не свідчить про отримання відправлення відповідачем. Також представник відповідача просив здійснювати розгляд справи в порядку загального провадження.

08.08.2019 до суду від представника відповідача надійшли додаткові докази, які відповідач просить приєднати до раніше поданого відзиву на позов.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

У даному випадку суд, враховуючи предмет і підстави позову, склад учасників справи та обсяг поданих матеріалів, а також положення статті 262 КАС України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Суд звертає увагу, що представник відповідача не деталізує тих обставин, фактів, відносин чи наявних матеріалів, які, на його думку, окремо або у сукупності зумовлюють необхідність проведення судового засідання та виклику сторін. Окрім того, відповідач не звернувся до суду з окремим клопотанням про призначення справи у судове засідання з викликом сторін та належним обґрунтуванням, а у своєму відзиві на позов просить лише здійснювати розгляд справи у порядку загального провадження без наведення мотивів необхідності такої участі.

Враховуючи відсутність факту звернення позивача з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні та необґрунтованість вимоги представника відповідача про розгляд справи у загальному провадженні, а також предмет і підстави позову, склад учасників справи та обсяг поданих матеріалів, судом здійснено розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Колос" Ковалівка" (код ЄДРПОУ 39845640) зареєстровано в якості юридичної особи 18.06.2015, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 356 102 0000 004146 за адресою: 08652, Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка, вул. Монастирська, буд.8, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.06.2019.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності відповідача є діяльність спортивних клубів (код 93.12).

Згідно довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 15.02.2016 №5842 Товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Колос" Ковалівка" перебуває на обліку у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Матеріали справи свідчать, що 13.02.2019 відповідачем подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік форми №10-ПІ.

Відповідно до зазначеного звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 46 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", становить 2 особи.

Таким чином, на думку позивача, з даних звіту вбачається, що відповідач не забезпечив працевлаштування 1 інваліда.

Згідно розрахунку позивача, зазначеного у позовній заяві, відповідач, у зв`язку з відсутністю в його штаті необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, зобов`язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 48060, 87 грн. та пеню в сумі 1095,92 грн., що разом становить 49156, 79 грн.

Доказів направлення позивачем розрахунку адміністративного - господарських санкцій та пені з вимогою сплати на адресу відповідача суду не надано.

Вважаючи, що відповідачем всупереч вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не працевлаштовано одного інваліда, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути в примусовому порядку з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частин першої - третьої та п`ятої статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Частиною дев`ятою статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) затверджений Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості (далі - Порядок №70).

Зазначена норма кореспондується з приписами частини третьої статті 18 Закону №875-ХІІ.

Згідно пункту 2 Порядку №70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Частиною третьою статті 18 цього Закону визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, суд зазначає, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Згідно наказу Міністерства праці та соціальної політики України звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів №42 від 10.02.2007 щорічною формою звітності є форма №10-ПІ, яка, заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 1 березня після звітного періоду.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становить 46 осіб, з них кількість інвалідів - 1 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні - 2 особи, з фондом оплати праці штатних працівників 2210,80 грн., середньорічною заробітною платою штатного працівника - 48 061 грн.

Вважаючи, що за 4% нормативом на підприємстві відповідача має бути працевлаштовано 1 інваліда, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в сумі 48060,87 грн., що дорівнює середньорічній заробітній платі одного працівника, та пеню за порушення термінів сплати таких санкцій у сумі 1095, 92 грн.

Втім, відповідачем зазначено, що при подачі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік ним допущено технічну помилку у графі середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (осіб) та замість вірного у кількості 2 особи, зазначено невірно - 1 особа.

Разом з тим, відповідачем 22.07.2019 подано уточнюючий звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік форми №10-ПІ, в якому у графі середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (осіб) вказано 2 (особи).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем працевлаштовано інваліда та виконано усі вимоги законодавства щодо забезпечення прав інвалідів на працевлаштування у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України результатом трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Тобто, результатом працевлаштування є укладення трудового договору між працівником та роботодавцем.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є пенсіонером із встановленим видом пенсії по інвалідності ІІ групи (загальне захворювання), що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серія НОМЕР_5 , виданим Пенсійним фондом України 08.12.2011 із терміном дії довічно . Згідно довідки, підписаної начальником Васильківського відділу обслуговування громадян Пенсійного фонду України Т. Марченко від 17.07.2019 вих.54/11, ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області по інвалідності ІІ групи загального захворювання, що підтверджується випискою із акта огляду МСЕК до довідки серії КИО -1 №365800.

Згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Колос" Ковалівка" №50 від 01.09.2017 про прийняття на роботу, ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду двірника адміністративного відділу з 04.09.2017, що підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_1 НОМЕР_7 про прийняття останнього на вказану посаду 04.09.2019.

Також, відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Колос" Ковалівка" №51 від 05.09.2017 про прийняття на роботу, ОСОБА_2 , який згідно довідки Білоцерківської міжрайонної МСЕК до акта огляду медико - соціальною експертною комісією серія АВ №0764823 має ІІІ групу інвалідності, останнього прийнято на роботу на посаду підсобного робітника адміністративного відділу з 06.09.2017, що підтверджується записом №13 у трудовій книжці ОСОБА_2 НОМЕР_6 про прийняття останнього на вказану посаду 06.09.2019 на підставі наказу №51 від 05.09.2017.

Суд зазначає, що наявність трудових відносин із вказаними особами також підтверджується повідомленнями про прийняття вказаних працівників на роботу та звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, поданими відповідачем до Києво - Святошинської ОДПІ за 2018 рік, в яких зазначено кількість штатних працівників, яким встановлено інвалідність - 2 особи.

Таким чином, судом встановлено факт виконання відповідачем нормативу по працевлаштуванню інвалідів у 2018 році у кількості 2 осіб, а дані у Звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, а саме в рядку 02 "середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб)" з позначкою 1, зазначені помилково.

Отже, у зв`язку із виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, відповідачем до центру зайнятості правомірно не подавався звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суд вважає, що відповідачем вжито всі можливі заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, а тому до відповідача не можуть бути застосовано адміністративно - господарські санкції та пеня.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Наведені норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Оскільки спір вирішено не на користь суб`єкта владних повноважень, в силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 19023989, адреса місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд.72) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Колос" Ковалівка" (код ЄДРПОУ 39845640, адреса місцезнаходження: 08652, Київська область, Васильківський район, с. Ковалівка, вул. Монастирська, буд.8) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 14 серпня 2019 року