Рішення

від 13.08.2019 по справі 1.380.2019.002566

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.002566

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Михайленка Є.О. ,

представника відповідача Павліша О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сихів-Сервіс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0004314001,-

в с т а н о в и в:

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сихів-Сервіс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0004314001.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було проведено фактичну перевірку позивача, за наслідками якої складено акт (довідку) та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки контролюючого органу щодо зберігання Товариством алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру місця зберігання (далі - Єдиний реєстр) необґрунтованими, позаяк в силу ч.40 ст.15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів №481/95-ВР від 19 грудня 1995 року суб`єкт господарювання, який отримав ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями вносить до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв, що розташовані за іншою адресою. При цьому, позивач стверджує, що у нього відсутня потреба отримувати довідку про внесення до Єдиного реєстру місця зберігання алкогольних напоїв, оскільки Товариство здійснює свою діяльність та зберігає алкогольні напої за однією адресою й використовує нежитлові приміщення на підставі укладеного договору оренди.

Ухвалою судді від 24.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

11.06.2019 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у відповідності до якого позовні вимоги відповідачем не визнаються у повному обсязі, оскільки є необгрунтованими, а оскаржуване рішення, прийняте згідно норм діючого законодавства України.

Ухвалою суду від 07.08.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив суд позовні вимоги задоволити повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідка ОСОБА_2 , розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

ТзОВ Сихів-Сервіс зареєстроване як юридична особа 21.04.2008 року, номер запису про державну реєстрацію 1 415 102 0000 019906, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основними видами діяльності Товариства за КВЕД є: 55.10 - діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 - обслуговування напоями.

Матеріалами справи стверджується, що у вересні 2018 року ГУ ДФС у Львівській області позивачу видано ліцензію №13500308201800717 від 14.09.2018 року на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, терміном дії з 03.10.2018 року по 03.10.2019 року, за адресою: м.Львів, вул.Морозна, 14, торгова площа 200 кв.м .

05.02.2019 року ГУ ДФС у Львівській області було винесено наказ №799 про проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання ТзОВ Сихів-Сервіс .

06.02.2019 року відповідачем посадовим особам були видані направлення №229, №230 на проведення перевірки.

На підставі наказу від 05.02.2019 року за №799, направлень від 06.02.2019 року за №229, №230 працівниками ГУ ДФС у Львівській області 12.02.2019 року проведено фактичну перевірку ресторану (бару) ТзОВ Сихів-Сервіс , код ЄДРПОУ 35898276, розташованого за адресою: 79066, м.Львів, вул.Морозна, 14. За результатами перевірки було складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 15.02.2019 року №13/14000/35898276, згідно з висновками якого:

- позивачем порушено вимоги статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , а саме: зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання та без наявності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Крім того, перевіркою встановлена загальна сума алкогольних напоїв, що перебували на складі - 133985,00 грн., що є вищою за суму, яку визначив платник.

Із вказаного акту видно, що бухгалтер Товариства підписала вказаний акт із зауваженнями й до акту надані детальні заперечення.

На акт про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами від 15.02.2019 року №13/14000/35898276 позивачем було подано контролюючому органу заперечення.

Розглянувши заперечення на акт фактичної перевірки, ГУ ДФС у Львівській області надало позивачу відповідь від 05.03.2019 року за №11412/10/40-1-12, в якій вказано, що порушення, які зафіксовані в акті перевірки відповідають вимогам чинного законодавства.

У подальшому, 12.03.2019 року ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0004314001, згідно з яким до ТзОВ Сихів-Сервіс застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 133985,00 грн.

Судовому оскарженню спірного податкового повідомлення-рішень передував адміністративний порядок його оскарження до вищестоящого контролюючого органу.

Так, ТзОВ Сихів-Сервіс 19.03.2019 року направив до Державної фіскальної служби України скаргу, в якій просив переглянути та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 12.03.2019 року №0004314001.

Рішенням про результати розгляду скарги від 17.05.2019 року №22894/6/99-99-11-06-01-25 ДФС України залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0004314001, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням, ТзОВ Сихів-Сервіс звернувся до суду з означеним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункт 20.1.4 п.20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Главою 8 ПК України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення.

Відповідно до пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19.12.1995 року №481/95-BP (надалі по тексту - Закон №481/95-BP).

Згідно з визначенням, наведеним в статті 1 Закону №481/95-BP:

- місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;

- Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 15 Закону №481/95-BP, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Частинами тридцять сьомою тридцять дев`ятою статті 15 Закону №481/95-BP визначено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб`єкта господарювання з обов`язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Згідно з частиною сороковою статті 15 Закону №481/95-BP, суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Частиною першою статті 17 Закону №481/95-BP визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Абзацом 12 частини другої статті 17 Закону №481/95-BP установлено, що у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції в розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Наказом Державної податкової адміністрації України №251 від 28.05.2002 року затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання (далі Порядок №251).

Згідно з пунктом 1.1. розділу 1 Порядку №251, Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Порядку №251, до Єдиного реєстру вносяться:

-місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

-місця зберігання спирту суб`єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв;

-місця зберігання спирту суб`єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.

Для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів суб`єкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання.

Як зазначено в пункті 2.2. розділу 2 Порядку №251, до заяви додаються:

- документ, що підтверджує право користування цим приміщенням, та довідка про відповідність місця зберігання спирту установленим вимогам, видана Департаментом або його регіональними управліннями, - у разі реєстрації місця зберігання спирту;

- нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).

Згідно з пунктами 2.3., 2.5 розділу 2 Порядку №251, довідка видається Департаментом або його регіональним управлінням, до якого була подана заява про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру, уповноваженому представнику заявника (керівнику чи іншій особі за довіреністю) або надсилається рекомендованим листом на адресу заявника. Довідка про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру видається протягом п`яти календарних днів від дати подання заяви, а довідка про внесення місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру - протягом семи календарних днів від дати подання заяви. Про видачу довідки Департамент або його регіональне управління повідомляє орган державної податкової служби за місцем реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності та за місцезнаходженням місця зберігання.

Довідка повинна перебувати у місці зберігання та пред`являтися працівникам контролюючих органів, які мають відповідні повноваження на здійснення перевірки.

Враховуючи наведене, внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності пов`язаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у суб`єкта господарювання, неможливо внести відомості до згаданого реєстру.

Суд зазначає, що норми про зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру мають відношення до суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, їх виробляють чи отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб.

Штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру можуть бути застосовані до суб`єктів, що здійснюють процес виробництва алкогольних напоїв, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями та вимушені зберігати алкогольну продукцію у певних місяцях.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №814/152/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Як слідує із матеріалів справи, для проведення перевірки на вимогу перевіряючи позивачем були надані наступні документи: -копію договору оренди нежитлового приміщення №1 від 22.09.2014 року, із змінами і доповненнями, укладеного між ТзОВ Сихів-Сервіс та ПП Цифрова Вежа ; - копію свідоцтва про право власності на нерухоме майно (будівля літ. А-2 спортивно-розважальний комплекс, адреса - м.Львів, вул.Морозна, 14 , площа 1591,7 кв.м.); -копію технічного паспорту будівлі ресторану, яка належить ПП Цифрова Вежа ; -ліцензію на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Так, відповідно до п.1.1. договору оренди нежитлового приміщення №1 від 22.09.2014 року, із змінами і доповненнями, укладеного між ПП Цифрова Вежа (орендодавець) та ТзОВ Сихів-Сервіс (орендар), орендодавець передав, а орендар прийняв в тичасове платне користування (оренду) нежитлові приміщення, загальною площею 1591,7 кв.м., що знаходяться за адресою - м.Львів, вул.Морозна, 14 .

Вказані нежитлові приміщення належать ПП Цифрова Вежа на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СТА 371295 .

Суд зауважує, що приміщення, які використовуються позивачем як склад не належать ТзОВ Сихів-Сервіс , а ПП Цифрова Вежа .

Таким чином, згідно пояснень представника позивача, судом з`ясовано, що готель Соната і ресторан Соната знаходяться за однією юридичною (фактичною) адресою: м.Львів, вул.Морозна,14.

Згідно ліцензії про право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями №13500308201800717 від 14.09.2018 року, торгова площа складає 200 кв.м., а адреса здійснення торгівлі підакцизними товарами зазначена: м . Львів, вул.Морозна, 14, в той час, як і фактичне місце здійснення господарської діяльності готелю та ресторану Соната .

Судом із матеріалів справи з`ясовано та визнається представником позивача, що за іншими адресами ТзОВ Сихів-Сервіс діяльності не проводить.

Торгова площа залу складає 200 кв.м., а бар, де здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями, згідно відомостей технічного паспорта складає 153,7 кв.м., решта 46,3 кв.м. Товариством використовується під склад, який знаходиться неподалік від бару, місця здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, яке належить на праві користування ТзОВ Сихів-Сервіс .

У зв`язку із вказаним вище, суд, позитивно оцінюючи доводи представника позивача у спростування тверджень представника відповідача, зазначає, що у позивача не було потреби отримувати довідку про внесення до Єдиного реєстру місця зберігання алкогольних напоїв, позаяк останній здійснює свою діяльність та зберігає алкогольні напої за однією і тією ж адресою та використовує при цьому нежитлові приміщення на підставі укладеного договору оренди №1 від 22.09.2014 року (із змінами та доповненнями).

У судовому засіданні представник позивача також пояснив, що під час складання акту перевірки ревізорами було допущено ряд помилок, зокрема, у додатку №1 до акту невірно зазначено загальну суму алкогольних напоїв, які знаходилися на складі й така сума є значно меншою та становить 41576,16 грн., а не як визначено контролюючим органом - 133985,00 грн.

З цього приводу суд відзначає, що перевіряючі під час обчислення суми алкогольних напоїв, які знаходилися у приміщенні, виходили з роздрібної ціни, зазначеної у меню (чого не заперечував у судовому засіданні і представник відповідача), проте враховуватися мала би вартість товару (собівартість), за якою Товариство його придбало, у відповідності до вимог ст.17 Закону №481/95-BP.

Проаналізувавши ст.17 вказаного Закону, суд вважає, що законодавцем чітко визначено від якої ціни товару сплачується штраф у відсотках, а у п.5 ч.1 ст.17 Закону №481/95-BP зазначено лише - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в місці зберігання, тобто 100 відсотків від собівартості товару, зазначеної в накладних на товар. Тож, собівартість товару, яка перебувала в приміщенні складає - 41576,16 грн.

Відтак, суд підкреслює, що наведені відповідачем аргументи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та базуються на необґрунтованих припущеннях. У зв`язку з чим, суд наголошує на необхідності дотримання позиції Європейського Суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , п.43 рішення у справі Кобець проти України , відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом .

Тобто, встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

У відповідності до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується також із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, в п.110 рішення у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

При цьому, суд також відзначає, що в контексті податкових спорів встановлення обов`язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду розглядається як позбавлення власності. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України (п.49) Суд вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, і таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Також і в п.53 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії , п.23 рішення у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії Суд відзначив, що позбавлення власності повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а інші його доводи спростовуються матеріалами справи.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сихів-Сервіс до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2019 року №0004314001 задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від від 12.03.2019 року №0004314001.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39462700) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сихів-Сервіс (79066, м.Львів, вул.Морозна, 14; код ЄДРПОУ 35898276) судовий збір в сумі 2009 (дві тисячі дев`ять) грн. 77 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 16 серпня 2019 року.