Рішення

від 16.08.2019 по справі 540/1433/19

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1433/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради Херсонської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в отриманні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_1 статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою від 18.07.2019 року відкрите спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), звільнено позивача від сплати судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У період з 04.12.1988 року ОСОБА_2 проходив військову службу у м. Дніпродзержинськ, під час якої отримав травми, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується постановою 15 ВЛК Департаменту охорони здоров`я Міністерства оборони України та свідоцтвом про хворобу ВЛК 408 від 10.08.1989 року. Внаслідок отриманих травм, 09.09.1987 року ОСОБА_2 звільнений в запас, як непридатний до військової служби. У подальшому, ОСОБА_2 отримував, як інвалід ІІІ групи, встановлені законодавством пільги для ветеранів війни (інвалід війни). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, відтак позивач, як мати ветерана війни, має право на отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Так, 19.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з заявою про надання відповідного статусу та посвідчення. Однак, 19.02.2019 року відповідач відмовив у задоволення вказаної заяви у зв`язку з відсутністю документів, які б підтверджували встановлення причинного зв`язку смерті ОСОБА_2 з виконанням обов`язків військової служби. На підставі викладеного, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

31.07.2019 року відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивача, з огляду на наступне. Дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поширюється на сім`ї військовослужбовців, а саме: дружин (чоловіків), учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, визначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів. Вказаний статус надається за наявності документів, які підтверджують встановлення причинного зв`язку смерті померлого з виконанням обов`язків військової служби. Причинний зв`язок захворювання визначається штатними ВЛК. Втім, при зверненні до відповідача з заявою від 19.02.2019 року, позивач не надала вказаного висновку ВЛК, що унеможливлює встановлення причинного зв`язку. Крім того, ОСОБА_2 не мав дружини, а також не був учасником бойових дій. Натомість, статус особи з інвалідністю війни 3 групи отримав з 01.10.2013 року до 01.10.2015 року. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Заявами по суті справи є позов та відзив.

Таким чином, суд розглядає адміністративну справу у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до свідоцтва про народження від 25.09.1970 року Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з військовим квитком Серії НОМЕР_2 , виданим 02.11.1988 року, ОСОБА_2 з 04.12.1988 року по 24.08.1989 року проходив дійсну військову службу.

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 10.08.1989 року № 880-П/4708 Форми № 36, ОСОБА_2 встановлено діагноз: "Наслідки закритої черепно-мозкової травми у вигляді стійкого помірно вираженого астеноневрозного синдрому з емоційно-вольовими порушеннями. Захворювання, так, отримано у період проходження військової служби". На підставі викладеного, ВЛК прийшла до висновку: "Непридатний до військової служби у мирний час, придатний до нестроєвої служби у військовий час".

Також суд встановив, що на підставі протоколу від 17.04.2007 року № 216, Департаментом охорони здоров`я Міністерства оборони України 15 Військово-лікарська комісія постановила, що травма громадянина ОСОБА_2 , 1970 року народження - "наслідки повторних закритих черепно-мозкових травм (1988-1989 р.р.) у вигляді стійкого помірно вираженого астено-невротичного синдрому з емоціонально-вольовими порушеннями" - ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

У вересні 2013 року Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради видало ОСОБА_2 посвідчення Серії НОМЕР_3 , відповідно до якого останній має інвалідність ІІІ групи та право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Строк дії до 01.10.2015 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть від 09.10.2014 року Серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 44 років (актовий запис від 09.10.2014 року №364).

18.02.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради з заявою про видачу посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

19.02.2019 року Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради листом № 01/11/Д-5/825 відмовило позивачу унаданні статусу члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, у зв`язку з тим, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено встановлення батькам померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, статусу осіб, на яких поширюється чинність вказаного Закону.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII).

Відповідно до ст. 4 Закону № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать:

- учасники бойових дій;

- особи з інвалідністю внаслідок війни;

- учасники війни.

Згідно зі ст. 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

До осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час (ст. 7 Закону № 3551-ХІІ).

Учасниками війни визнаються військовослужбовці, які в період війни проходили військову службу у Збройних Силах колишнього СРСР, трудівники тилу, а також інші особи, передбачені цим Законом (ст. 8 Закону № 3551-ХІІ).

Пунктом 1 ст. 10 Закону № 3551-ХІІ визначено, що чинність цього Закону поширюється, зокрема, на сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Отже, із наведених вище правових норм слідує, що чинність Закону № 3551-ХІІ поширюється, зокрема, на сім`ї військовослужбовців, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Позивач надала суду свідоцтво про хворобу від 10.08.1989 року № 880-П/4708 та постанову 15 ВЛК Департаменту охорони здоров`я МО України, як докази того, що отримані ОСОБА_3 травми, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Отже, син позивача ОСОБА_3 є особою з інвалідністю внаслідок війни.

Відповідно до п. 21.9 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402, визначення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними ВЛК.

Втім, суд відмічає, що позивач надала відповідачу постанову 15 ВЛК, якою підтверджено, що травми отримані ОСОБА_3 під час проходження служби, що стало підставою для встановлення інвалідності та надання йому статусу інваліда війни.

Натомість згідно п. 21.9 Положення ВЛК повинна встановити причинний зв`язок смерті померлого з виконанням обов`язків військової служби.

Такого висновку ВЛК позивач ні відповідачу, ні суду не надала.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що вказаний пункт 1 ст. 10 Закону № 3551-ХІІ передбачає визначення причинного зв`язку захворювання, отриманого під час виконання обов`язків військової служби із смертю військовослужбовця.

Тобто, дія Закону № 3551-ХІІ поширюється на сім`ї військовослужбовців, в тому числі батьків, які загинули (пропали безвісти) або померли безпосередньо від травм, отриманих під час виконання службових обов`язку.

Разом з тим, п. 2 ст. 10 Закону № 3551-ХІІ визначено, що дія вказаного закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя особами з інвалідністю від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге.

Отже, дія п. 2 ст. 10 Закону № 3551-ХІІ поширюється виключно на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Позивач є матір`ю особи з інвалідністю внаслідок війни, відтак п. 2 ст. 10 Закону №3551-ХІІ на неї не поширюється.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу особи, на яку поширюється чинність Закону № 3551-ХІІ .

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оскільки позивач належними та допустимими доказами не підтвердила протиправність відмови у наданні їй статусу особи, на яку поширюється дія закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 255, 263 КАС України, суд, -

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 (паспорт Серії НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) у задоволенні позовних вимог до Управління праці та соціального захисту населення Каховської міської ради Херсонської області (код ЄДРПОУ 22761432, 74800, Херсонська область, м. Каховка, вул. Велика Куликовська, 103) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 112030000