Постанова

від 12.08.2019 по справі 826/12628/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12628/18 Головуючий у 1 інстанції: Пащенко К. С.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Літвіна Н.М. Сорочко Є.О. Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.05.2018 р. № 0063604204, від 31.05.2018 р. № 0063614204, від 13.03.2018 р. № 0026334204, від 13.03.2018 р. № 0026294204.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.05.2018 р. № 0063604204, від 31.05.2018 р. № 0063614204, від 13.03.2018 р. № 0026294204. У іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" укладено кредитний договір від 20.12.2007 р. № 305/07-Ф, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредитні кошти в розмірі 80 000 доларів США (далі - Кредитний договір).

31.05.2016 р. на підставі Договору про внесення змін та доповнень № 2 (про часткове прощення боргу) (далі - Договір № 2) до кредитного договору № 305/07-Ф від 20.12.2007 р. платнику податків здійснено часткове прощення боргу у розмірі 19 569,59 доларів США внаслідок сплати останнім не менше ніж 50% від суми заборгованості по кредиту.

Відповідно до листа № 621 від 20.09.2017 р. Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк", сума прощеного боргу ОСОБА_1 в 2016 році становить 492 488,34 грн., з яких 483 453,24 грн. - за основною сумою кредиту, а 9 035,10 грн. - за нарахованими відсотками.

Одночасно, кредитор направив до податкового органу розрахунок сум доходу (у вигляді додаткового блага) за формою 1-ДФ із зазначенням розміру суми прощеної основної заборгованості ОСОБА_1 за кредитом, перерахованим у національну валюту України за курсом НБУ (25,166 гривень за 1 долар США) станом на 31.05.2016 р., що становило 483 453 грн. 24 коп.

Згодом, ГУ ДФС в період з 24.01.2018 р. по 06.02.2018 р. проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.

За наслідками вказаної перевірки, Контролюючим органом складено акт № 781/26-15-42-04/24790002234 від 13.02.2018 р. (по тексту - Акт або Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем:

- пп. 168.1.3 п 168.1 ст. 168, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 розділу ІV Податкового кодексу України (в тексті - ПК України), з врахуванням вимог пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 розділу ІІ ПК України - декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві подано несвоєчасно - 28.07.2017 року (при терміні до 01.05.2017), з недостовірними даними;

- пп. "а" п. 176.1. ст. 176, п. 44.3 ст. 44 ПК України - ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат та документів для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;

- 168.1.3 п 168.1 ст. 168, п. 179.7 ст. 179 ПК України, з врахуванням вимог пп. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ст. 49 ПК України - заниження загального річного оподатковуваного доходу за 2016 рік на загальну суму 338 996,34 грн., заниження та неперерахування до бюджету податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у сумі 61 019,90 грн.;

- пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України - заниження та неперерахування до бюджету податкового зобов`язання з військового збору за 2016 рік у сумі 5 085,33 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту, 21.02.2018 р., ОСОБА_1 подав до ГУ ДФС заперечення, в яких просив скасувати вказаний Акт, оскільки його висновки не відповідають положенням законодавства та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами.

За результатами розгляду вказаних заперечень, відповідачем надано відповідь, згідно якої, висновки Акту - залишено без змін.

13.03.2018 р., на підставі Акту перевірки, ГУ ДФС винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0026304204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 76 274,88 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 5 085,33 грн. та за штрафними санкціями на суму 15 254,98 грн.;

- № 0026324204, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 6 356,33 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 5 085,33 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 271,33 грн.;

- № 0026334204, яким, у зв`язку з порушенням позивачем пп. "а" п. 176.1. ст. 176, п. 44.3 ст. 44 ПК України, застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн.;

- № 0026294204, яким, у зв`язку з порушенням позивачем пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 168.1.3 п 168.1 ст. 168, п. 179.1, п. 179.2 ст. 179 ПК України, застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн.

У березні 2018 року ОСОБА_1 подано скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0026304204, № 0026324204, № 0026334204, № 0026294204, в якій викладено вимоги про їх скасування.

22.05.2018 р. ДФС прийнято рішення № 7317/П/99-99-11-02-01-14, яким частково задоволено скаргу ОСОБА_1 , а саме: залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 13.03.2018 р. № 0026334204, № 0026294204 та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.03.2018 р. № 0026304204 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб в частині основного платежу - 1 750,30 грн., штрафні санкції - 437,58 грн., № 0026324204 про збільшення суми грошового зобов`язання по військовому збору в частині основного платежу - 145,87 грн., штрафної санкції - 36,46 грн., в інших частинах зазначені повідомлення-рішення залишено без змін.

31.05.2018 р., на підставі Акту перевірки, з врахуванням рішення ДФС від 22.05.2018 р. № 7317/П/99-99-11-02-01-14, ГУ ДФС винесені податкові повідомлення-рішення № 0063604204 та № 0063614204, якими, у зв`язку з порушенням позивачем пп.168.1.3 п 168.1 ст. 168, п. 179.7 ст. 179, пп. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 та пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16 1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, збільшено суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 59 269,60 грн. та з військового збору в розмірі 4 939,46 грн., а також застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в сумі 14 817,40 грн. і з військового збору в сумі 1 234,87 грн.

Наявність складу податкового правопорушення доводиться податковим органом на підставі інформації з бази даних 1-ДФ за 2016 рік щодо прощення позивачу боргу за кредитним договором від 20.12.2007 р. № 305/07-Ф, згідно Договору № 2 до Кредитного договору, укладений з Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк", у сумі 483 453, 24 грн.

Позивач, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Згідно абз. 2 п 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Згідно п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до пп.14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, пп. д пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015 р.) до загального місячного (річного) визначено, що оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

В силу пп. "б" п.176.2 Податкового кодексу України, сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано, за ознакою доходу "126".

Разом з тим, у зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, було доповнено підрозділ 1 розділу XX, пунктом 8 згідно із Законом № 321-УПІ від 9 квітня 2015 року Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань , яким, зокрема, встановлено, що: Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, є невіднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прошеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу. визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 1 січня 2015 року.

Таким чином, з наведеного слідує, що до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу не включається курсова різниця між сумою основного (прощеного) боргу в іноземній валюті за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання з іноземної валюти у гривню (тобто, при визначенні розміру оподатковуваного доходу у національній валюті України в еквіваленті сумі прощеного боргу в іноземній валюті на дату такого прощення), та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощенного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підставі кредитного договору від 20.12.2007 р. № 305/07-Ф, отримано грошові кошти у розмірі 80 000,00 доларів США на строк до 19.12.2017 р.

Пізніше, станом на 31.05.2016 року сума заборгованості по данному кредитному договору становила 19 569 59 дол. США.

31.05.2016 року, на підставі Договору № 2 до Кредитного договору, позивачу здійснено часткове прощення боргу у розмірі 19 569,59 доларів США внаслідок сплати ним не менше ніж 50% від суми заборгованості по кредиту.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Креді Агріколь Банк" направляв до податкового органу розрахунок сум доходу (у вигляді додаткового блага) за формою 1-ДФ із зазначенням розміру суми прощеної основної заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором, перерахованим у національну валюту України за курсом НБУ (25,166 гривень за 1 долар США) станом на 31.05.2016, що становить 483 453 грн. 24 коп.

Матеріали справи містять копію листа Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" № 621 від 20.09.2017 р., згідно якого, сума прощеного боргу ОСОБА_1 в 2016 році становить 492 488,34 грн., з яких 483 453,24 грн. - за основною сумою кредиту, а 9 035,10 грн. - за нарахованими відсотками.

Враховуючи даний лист, суд першої інстанції дійшов висновку про фактичну зміну валюти зобов`язання за кредитним договором від 20.12.2007 р. № 305/07-Ф з доларів США на національну грошову одиницю - гривню.

Разом з цим, колегія суддів вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що Банк самостійно прийняв рішення про прощення (анулювання) частини зобов`язань за кредитним договором в іноземній валюті від 20.12.2007 р. № 305/07-Ф р.: основної суми боргу у розмірі 19 210,57 дол. США; процентів у сумі 359,02 дол. США.

Анульована ПАТ "Креді Агріколь Банк" сума заборгованості позивача включає в себе лише суму заборгованості по Кредиту (без процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені)). При цьому таке анулювання (прощення) здійснене за самостійним рішенням банку, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року.

За таких підстав, слід вважати, що анульована Банком сума боргу є доходом платника податку в розумінні Податкового кодексу України, та підлягає оподаткуванню в порядку абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України. Зазначений дохід позивач був зобов`язаний включити до податкової декларації.

Як зазначалося, пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходів, отриманих платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення Кодексу, слід розглядати окремо.

Враховуючи викладене, у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення Кодексу, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм підпункту д пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб.

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на вищевказану норму є необґрунтованим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зміни валюти зобов`язання з іноземної у гривню, відповідно до вимог Закону не відбувалося.

Позивачем не надано на вимогу суду апеляційної інстанції договору про зміну валюти зобовязання, а лист банку № 621 від 20.09.2017 р. не може свідчити про зміну умов договору.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, позивач належним чином повідомлений банком про суму анулювання (прощення) заборгованості на вказаних умовах та про свій обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної основної заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації, відповідно до вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Наведені вище норми чинного законодавства свідчать, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

До аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду під час розгляду справи №802/142/17-а у постанові від 10 травня 2018 року, постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року №К/9901/49585/18.

Також, відповідно до правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловленої у постанові від 09 січня 2019 року по справі №821/707/17 .. пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню. Проте судами не було встановлено, а матеріали справи не містять будь - яких доказів зміни умов кредитного договору від 25.05.2006 № Ф060511К щодо валюти зобов`язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин .

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2018 року по справі №821/1294/17 вказано, що …у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи містять докази дотримання банком порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, а тому у позивача виник обов`язок сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Підпунктом 1.7 пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу XX Перехідних положеннь ПК України передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема, у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов`язку зі сплати військового збору з такої суми.

Таким чином, вимоги податкового органу щодо збільшення податкового зобов`язання зі сплати військового збору, також, є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 31.05.2018 р. № 0063604204, від 31.05.2018 р. № 0063614204 є правомірними, а тому, у задоволенні позовних вимог про їх скасування слід відмовити.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.03.2018 р. № 0026334204, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у її задоволенні, оскільки позивачем не доведено протиправності винесення такого повідомлення-рішення та не надано документи, що спростовують викладені відповідачем в Акті висновки у означеній частині.

Також, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 13.03.2018 р. № 0026294204, оскільки, відповідно до квитанції № 95 від 28.07.2017, суму штрафу у розмірі 170,00 грн. за несвоєчасну подачу декларації було сплачено позивачем.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому постанова суду підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права частково призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині з прийняттям нового рішення в цій частині.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250,315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року в частині задоволення позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 31.05.2018 № 0063604204, від 31.05.2018 № 0063614204- скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині - відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Літвіна Н.М. Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 15.08.2019 року.