Рішення

від 16.08.2019 по справі 642/576/18

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"16" серпня 2019 р.

Ленінський районний суд м.Харкова

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 серпня 2019р. Справа №642/576/18-ц Провадження №2/642/651/19 Суд у складі: Головуючого судді Секретаря Євтіфієв В.М.; Пшенична Т.М.;

За участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Злобіна А.Д., участі третьої ОСОБА_2 ;

розглянув у відкритому судовому засіданні, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колінс до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 третя особа на боці відповідачів ОСОБА_2 , про визнання право власності, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звертаючись до суду заявляє позовні вимоги, а саме:

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Колінс (код ЄДРПОУ 39025902, 61052, м. Харків, гіров. АДРЕСА_1 , буд. 3 право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № І, II, III, IV, V, VI, VII, VIII; 1-го та 3-го поверхів в літ. А-4 , площею 484,9 кв.м в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лавіндою Н.О 29.03.2017 за №1528, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 3; 2-го та 4-го поверхів в літ. А-4 , площею 467,3 кв.м., в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лавіндою Н. О. 29.03.2017 року за №1526, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

В мотивуванні змісту позовних вимог позивач вказує:

Згідно договору купівлі-продажу від 20.12.2007 ОСОБА_3 набув право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 загальною площею 952,2 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Постановою господарського суду Харківської області від 30.09.2013 у справі, №922/3359/13 фізичну особу-підприємця Смульського ОСОБА_6 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Сасіну К.О., яку суд зобов`язав виконати всі дії, передбачені статтями 41-48 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або виконання його банкрутом з урахуванням особливостей, встановлених ст. ст. 91 - 92 - вказаного Закону.

13 грудня 2013 року на відкритих торгах у формі аукціону під час провадження справи про банкрутство ОСОБА_7 придбала вказану нежитлову будівлю за 308856,00 грн., про що були оформлені акт про передачу права власності на придбане нерухоме майно від 13.12.2013. протокол №1 про проведення відкритих торгів у формі аукціону, складеного Товарною Біржею РЕСУРС-ІНФОРМ від 13.12.2013, свідоцтво про право власності від 13.12.2013, видане приватним нотаріусом ХМНО Макушевою Н.В.

Вищезазначена нежитлова будівля була передана попереднім власником - ОСОБА_7 , до статутного капіталу ТОВ Колінс зі статутним капіталом 308 856,00 грн. У зв`язку із чим ТОВ Колінс було оформлено та зареєстровано право власності на будівлю на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.12.2013 та Витягу про реєстрацію № 15205823 від 23.12.2013.

Таким чином ТОВ Колінс є власником нежитлової будівлі літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.12.2013 та Витягу про реєстрацію № 15205823 від 23.12.2013.

24 грудня 2013 за договором купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі, ОСОБА_7 передала частку у статутному капіталі ТОВ Колінс у розмірі 100% статутного капіталу Товариства ОСОБА_8 , що підтверджується договором купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі від 24.12.2013, а також заявою від 24.12.2013, посвідченою приватним нотаріусом ХМНО Калініченко А.Ю., № 2223.

Відповідно до Акту приймання-передання частки у статутному капіталі ТОВ Колінс від 24.12.2013 ОСОБА_8 прийняла у власність частку у статутному капіталі Товариства у вигляді майнового внеску - нежитлової будівлі літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 308856,00 грн., що дорівнює 100% частки у статутному капіталі ТОВ Колінс .

Будь-яких судових рішень, які підтверджують недійсність рішень засновників або загальних зборів учасників товариства ТОВ Колінс не існує.

В подальшому, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 скасовано постанову Господарського суду Харківської області від 30.09.2013 у справі №922/3359/13.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016 у справі № 642/7313/15-ц визнані недійсними результати відкритих торгів у формі аукціону з продажу нежитлової будівлі літ А-4 . загальною площею 952,2 кв.м.. розташованої за адресою АДРЕСА_1 , проведених 13.12.2013 Торгівельною біржою Ресурс-Інформ , визнано недійсним правочин, який відповідно до ч. 4 гл. 12 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України оформлений виданою свідоцтва, щодо придбання 13.12.2013 зазначеної вище нежитлової будівлі.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 642/7556/16-ц від 18.01.2017 було витребувано у ТОВ Колінс та визнано за ОСОБА_3 право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Після ухвалення заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова по справі №642/7556/16-ц від 18.01.2017 та визнання за ОСОБА_3 права власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на спірну будівлю перейшло ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 1/2 частині кожному (у вигляді нежитлових приміщень) на підставі договорів купівлі-продажу № 1526 та № 1528 від 29.03.2017, посвідчених приватним нотаріусом Лавіндою Н.О.

Дізнавшись про це на стадії підготовки проекто-кошторисної документації щодо реконструкції даної будівлі, ТОВ Колінс звернулось із заявою про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Харкова по справі №642/7556/16-ц.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 23.06.2017 заочне рішення від 18.01.2017 по справі №642/7556/16-ц було скасовано та призначено справу до розгляду у загальному порядку.

Крім того, ТОВ КОЛІНС звернулось до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із зустрічним позовом та, із урахування уточнень, просило:

-визнати за Товариством право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу нежитлових приміщень підвалу № І, II, III, IV, V, VI, VII, VIII, 1-го та 3 поверхів площею 484,9 кв.м. в зазначеній нежитловій будівлі літ. А-4 , від 29.03.2017 №1528;

-визнати недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі - продажу нежитлових приміщень підвалу № 1, 2, 3; 2-го та 4-го поверхів загальною площею 467,3 кв.м. в будівлі літ А-4 в зазначеній нежитловій будівлі літ. А-4 , від 29.03.2017 №1526;

-витребувати їз незаконного володіння ОСОБА_4 нежитлові приміщення підвалу № І, И, III, IV, V, VI, VII, VIII, 1-го та 3-го поверхів площею 484,9 кв.м. в зазначеній нежитловій будівлі літ. А-4 ;

-витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 3, 2-го та 4-го поверхів загальною площею 467,3 кв.м. в зазначеній нежитловій будівлі літ. А-4 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 31.10.2017 у справі №642/7556/16-ц у задоволенні первинного позову ОСОБА_3 було відмовлено, а зустрічний позов ТОВ КОЛІНС було задоволено у повному обсязі.

Постановою апеляційною суду Харківською області по справі №642/7556/16-ц від 30.01.2018 було скасовано рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31.10.2017 та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ Колінс про визнання права власності на спірну будівлю та її витребування з чужого незаконного володіння, а також зустрічного позову ТОВ КОЛІНС до ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовлено.

Загальні вимоги дійсності угод передбачені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 цієї статті ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст. 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається зі змісту ч.І ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.06.2015 у справі №907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

А за змістом ч. 1 ст. 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Відповідно приписам ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 232 ТІК України також встановлено, що правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

ТОВ Колінс вважає договори купівлі-продажу від 29.03.2017 року, посвідчені приватним нотаріусом Лавіндою Н.О. повинні бити визнані недійсними у відповідності до чч. 2, 3 ст. 215, ч. 1 ст. 232 ЦК України, оскільки підстава виникнення у ОСОБА_3 права власності та його реєстрація - заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 642/7556/16- ц від 18.01.2017, скасовано та у задоволенні його позову про визнання права власності і витребування цієї будівлі у ТОВ Колінс - відмовлено.

Таким чином, а ні реєстрація права власності за ОСОБА_10 . ОСОБА_11 , а ні подальший продаж вказаної будівлі частинами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , не породили у останніх жодних майнових прав на спірну будівлю.

Докази наявності підстав для застосування ст. 232 ЦК України, у тому числі лист Харківської місцевої прокуратури № 3 від 07.12.2017 та інші, будуть надані із додатковими поясненнями під час розгляду справи.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Як було зазначено вище, до статутного капіталу ТОВ Колінс нежитлова будівля була передана ОСОБА_7 , що підтверджується протоколом загальних зборів від 19.12.13, Актом приймання - передачі від 19.12.2013, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.12.2013 та Витягом про реєстрацію № 15205823 від 23.12.2013.

Статтею 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно приписів ст. 115 ЦК України та ст. 12 Закону України Про господарські товариства , господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність, як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу ст. ст. 100, 116 ЦК України, ст. 113, ч. 1. ст. 167 ГК України, ч. 1 ст. 10 Закону України Про господарські товариства вбачається наявне в учасника господарського товариства право здійснювати відчуження належної йому частки у статутному капіталі товариства, а також те, що господарське товариство стає власником майна після вчинення певних юридично значимих дій його засновниками та учасниками, а останні, в свою чергу, набувають корпоративні права, передбачених законом та установчими документами товариства.

З урахуванням вищевказаної постанови Апеляційного суду Харківської області від 30.01.2018 у справі №642/7556/16-ц, на теперішній день саме ТОВ Колінс є єдиним та законним власником нежитлової будівлі літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23.12.2013 та Витягу про реєстрацію № 15205823 від 23.12.2013, яке є дійсними, не скасованим та ніким не оскаржувалося.

Але скористатися своїми майновими правами у повній мірі ТОВ Колінс не має фактичної можливості через реєстрацію права власності на спірну будівлю за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в 14 частині кожному (у вигляді нежитлових приміщень) на підставі вже нікчемних договорів купівлі-продажу № 1526 та № 1528 від 29.03.2017 року, посвідчених приватним нотаріусом Лавіндою Н.О.

У свою черг ч.ч. 1 та 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться у тому числі на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

Як встановлено ст. 392 П,К України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже ТОВ Колінс бажає поновити своє порушене право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м.. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . З та запис про його реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, але іншого правового шляху.

ніж звернутися до суду, не має, оскільки таке право не визнається з боку відповідачів, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься чинний запис про реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачами.

У наданому відзиву представником відповідача ОСОБА_3 вказано:

09 лютого 2018 року ТОВ Колінс звернулося до Ленінського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третьої особи ТОВ ОТП Факторинг Україна про визнання права власності на нежитлову будівлю літ. А-4 загальною площею 952,2 кв.м. яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 та визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Позивач посилається на те, що, ТОВ Колінс є єдиним та законним власником нежитлової будівлі літ. А-4 загальною площею 952,2 кв.м. яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 .

Але судом достовірно встановлено, що підстави набуття права власності ТОВ Колінс спірної будівлі були скасовані рішенням суду, яке набрало законної сили, тому ТОВ Колінс не можна вважати власником майна.

Цей факт, встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, а саме Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30.01.2018 року у справі №642/7556/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином ТОВ Колінс , відповідно до ст. 392 ЦК України, не має права пред`явити позов про визнання його права власності тому, що він не є власником нежитлової будівлі літ. А-4 загальною площею 952,2 кв.м. яка розташована за адресою - АДРЕСА_1 .

Також ТОВ Колінс просить визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлових приміщень підвалу № 1,2, 3, 2-го та 4-го поверхів в літ. А-4 розташованих за адресою - АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 та нежитлових приміщень підвалу № І, II, III, IV, V, VI, VII, VIII, 1-го та 3-го поверхів в літ. А-4 розташованих за адресою - АДРЕСА_1 . де позивач не є стороною правочину.

Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи .

Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної зокрема в Постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-605цс16, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

ТОВ Колінс у своїй позовній заяві просить визнати за ним право власності на вказану нежитлову будівлю, а тому, з урахуванням висновків ВСУ, не може бути визнаним заінтересованою особою у цих правочинах і, таким чином, не має права вимагати визнати вказані правочини недійсними.

Таким чином, відповідач вимагає залишити вимоги без задоволення.

У наданої відповіді на відзив, зазначено:

Згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, нравата інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що: Судом достовірно встановлено, що підстави набуття права власності ТОВ Коліна спірної будівлі були скасовані рішенням суду, яке набрало законної сили, тому ТОВ Коліис не можна вважати власником майна. Цей факт встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, а саме Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30.01.2018р. у справі №642/7556/16-ц.

Але, вказані твердження відповідача не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, підставами набуття права власності спірної будівлі товариством з обмеженою відповідальністю КОЛІНС є отримання її до статутного капіталу товариства що підтверджується протоколом загальних зборів від 19,12,13, Актом приймання передачі від19.12.2013, Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 23.12.2013 та Витягом про реєстрацію права власності від 23.12.2013.

Цим повідомляємо, що будь-яких судових рішень, які підтверджують недійсність рішень засновників або загальних зборів учасників товарист ва ТОВ КОЛІНС , не існує.

Щодо твердження відповідача, що позивач не має право оскаржувати спірні правочини необхідно зазначити наступне.

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встанойшзца законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв`язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як заінтересовані особи (статті 215. 216 ЦК України) (про що відповідач сам зазначає у своєму відзиві).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обгрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛІНС вважає, що договори купівлі-продажу від 29.03.2017 року, посвідчені приватним нотаріусом Лавіндою Н.О.. напряму зачіпають права та інтереси позивача, так як, позивач є єдиним законним власником спірного майна та повинні бути визнані недійсними, оскільки підстава виникнення у ОСОБА_3 права власності та його реєстрація - заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова по справі № 642/7556/16-ц від 18.01.2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання права власності і витребування будівлі за адресою: АДРЕСА_1 у ТОВ КОЛІНС відмовлено.

Ані реєстрація права власності за ОСОБА_3 , ані подальший продаж вищевказаної будівлі частинами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не породили у останніх жодних майнових прав на спільну будівлю. На теперішній час саме ТОВ Колінс є єдиним та законним власником нежитлової будівлі літ. А-4 , загальною площею 952, 2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 грудня 2013 року та Витягу про реєстрацію № 15205823 від 23 грудня 2013 року, яке є дійсним, не скасованим та ніким не оскарженим. Тому у задоволенні позову ТОВ Колінс відмовити в повному обсязі.

Представник позивача на позові наполягав, в поясненні вказав обставини викладені в мотивуванні позову.

Представники відповідача, позовні вимоги не визнали. В поясненні вказали обставини викладені у відзиву на позовну заяву.

Дослідженим доказами матеріалів справи судом встановлені наступні факти та обставини:

Звертаючись до суду позивач заявляє позовні вимоги, щодо визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Колінс право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 .

В мотивування позовних вимог, позивач вказує про прийняті рішення судом, відносно спірного майна, а саме: Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31.10.2017 у справі №642/7556/16-ц яким у задоволенні первинного позову ОСОБА_3 було відмовлено, а зустрічний позов ТОВ Колінс було задоволено у повному обсязі.

Постановою апеляційною суду Харківською області по справі №642/7556/16-ц від 30.01.2018 було скасовано рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31.10.2017 та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ Колінс про визнання права власності на спірну будівлю та її витребування з чужого незаконного володіння, а також зустрічного позову ТОВ Колінс до ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відмовлено.

Аналізуючи позовні вимоги, відзив поданий на заявлені позовні вимоги, предмет спору щодо спірних об`єктів, судом встановлено, що обставини викладені в мотивуванні позовних вимог та змісту позовних вимог, стали предметом дослідження судом та встановлені Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 31.10.2017 у справі №642/7556/16-ц, Постановою апеляційною суду Харківською області по справі №642/7556/16-ц від 30.01.2018.

Вимогами статті 82 ЦПК України визначено:

4. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

8. Обставини, встановлені рішенням третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом.

На підставі вказаних рішень судами юуло встановно, що у листопаді 2016 року ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_12 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ Колінс нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначав про те, що згідно договору купівлі - продажу від 20.12.2007 він придбав нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Господарського суду Харківської області від 30.09.2013 його як фізичну особу-підприємця було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру і до ліквідаційної маси було включено вказану нежитлову будівлю.

13.12.2013 на прилюдних торгах, під час провадження справи про банкрутство, ОСОБА_7 придбала вказану нежитлову будівлю за 308 856,00 грн та у подальшому зареєструвала за собою право власності на неї і 17.12.2013 року заснувавши ТОВ Колінс зі статутним капіталом 308 856,00 грн. передала до його статутного капіталу спірну нежитлову будівлю.

На підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 провадження у справі про банкрутство було припинено, а постанову про визнання його банкрутом скасовано, тому на його думку скасована постанова господарського суду не породжує жодних правових наслідків.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016 визнано недійсними результати прилюдних торгів щодо придбання 13.12.2013 ОСОБА_7 вказаної нежитлової будівлі. Вказане рішення залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24.11.2016 .

Крім того, представник позивача зазначає, що майно було викрадено у ОСОБА_3 та ліквідатора, як особи, якій він передав майно у володіння, що підтверджено вказаними судовими рішеннями, та доведено, що нежитлова будівля вибула з володіння ОСОБА_3 не з його волі. Незаконні дії з відчуження нежитлової будівлі призвели до нанесення позивачу значної матеріальної шкоди. Посилаючись на ч.1 ст. 236 ЦК України , відповідно до якої правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, вважає, що ОСОБА_7 не мала права відчужувати вказане майно у будь який спосіб.

Крім того, посилаючись на постанову ВСУ від 03.10.2001 у справі № 3-98гс11, зазначає, що у разі якщо проведені на виконання судового рішення прилюдні торги з реалізації майна визнані судом такими, що проведені з порушенням чинного законодавства, то особа, яка придбала це майно, не є добросовісним набувачем, у якого майно не може бути витребувано відповідно до ч.2 ст. 388 ЦК України . Оскільки на час звернення до суду з позовом право власності на спірне майно було зареєстровано за ТОВ Колінс , до останнього пред`явлено вимогу про витребування майна з незаконного володіння.

На момент передачі нежитлових приміщень до статутного капіталу ТОВ Колінс ОСОБА_7 була єдиним учасником та засновником вказаного товариства, їй було достовірно відомо про те, що вказана нежитлова будівля їй фактично не належить, бо вона не приймала участі в торгах, не сплачувала грошові кошти за вказане майно та не знала про існування вказаного товариства, де була засновником, про що вона вказала під час допиту як свідок у кримінальному провадженні.

Будь-яких грошових коштів ОСОБА_7 на рахунки банківських установ не перераховувала та не отримувала, а лише ставила підписи за вказівкою інших осіб. Вказане свідчить про те, що ТОВ Колінс є недобросовісним набувачем вказаної нежитлової будівлі, а від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у будь якому випадку.

Вважає, що ОСОБА_7 будучі єдиним учасником та засновником ТОВ Колінс , була обізнана, що відчужує майно шляхом передачі до статутного фонду вказаного товариства без права на його відчуження, не вживаючи всіх розумних заходів, та, можливо, не усвідомлюючи своєї провини, бажала настання несприятливих наслідків для власника.

Про вказане було обізнано ТОВ Колінс , тому останнє не може бути визнано добросовісним набувачем. Хоча у п.24 Постанови Пленуму ВСУ № 5від 07.02.2014 зазначено, що під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного капіталу господарського товариства суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасників господарського товариства, у інформаційному листі про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних прав про захист права власності та інших речових прав від 28.01.2013 р. ВССУ вказує на одну з умов того, що власник майна не може витребувати його з незаконного володіння добросовісного набувача якщо майно має бути придбано за гроші, тобто повинно бути саме купленим. Під час передачі майна до статутного фонді ТОВ Колінс не укладалося угод купівлі-продажу нежитлової будівлі за грошові кошти.

Позовні вимоги про витребування нежитлової будівлі з незаконного володіння відповідача обґрунтовує посиланням на ст. 400 ЦК України , відповідно до якої недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна, а у разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право предявити позов про витребування цього майна.

Також зазначив, що відповідно до ст. 388 ЦК України майно може витребувати лише власник, а до господарського суду Харківської області 19.06.2017 подано заяву представника ТОВ Колінс про визнання позову ТОВ Ріелторсистема до ТОВ Колінс про визнання дійсним договору купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень та визнання за ТОВ Ріелтор система права власності на вказане нерухоме майно, що свідчить про те, що ТОВ Колінс не вважає себе власником цього майна.

Заочним рішенням Ленінського райсуду м.Харкова від 16 січня 2017 року позов ОСОБА_3 було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ТОВ Колінс звернулось із заявою про перегляд заочного рішення, яка була задоволена судом, заочне рішення скасоване і справа призначена до розгляду у загальному порядку.

Під час розгляду справи ТОВ Колінс звернулось з зустрічним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати за ТОВ Колінс право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII, 1-го та 3 поверхів в будівлі літ А-4 площею 484,9 кв.м. в зазначеній нежитловій будівлі, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, реєстровий № 1528, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № 1,2,3; 2-го та 4го поверхів будівлі літ А-4 загальною площею 467,3 кв.м., в зазначеній будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Лавіндою Н.О., реєстровий № 1526, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 ; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 нежитлові приміщення підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII; 1-го та 3 поверхів площею 484,9 кв.м. в зазначеній нежитловій будівлі; витребувати із незаконного володіння ОСОБА_5 нежитлові приміщення: підвалу № 1,2,3, 2-го та 4 го поверхів в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 467,3 кв.м.

В обґрунтування зустрічного позову та заперечень проти основного позову представник ТОВ Колінс послався на те, що вказана нежитлова будівля загальною площею 952,2 кв.м. була передана до статутного капіталу ТОВ Колінс попереднім власником ОСОБА_7 .

Зазначає, що ТОВ Колінс набуло право на спірну будівлю на правових підставах. Так, до статутного капіталу ТОВ Колінс нежитлова будівля була передана ОСОБА_7 , що підтверджується протоколом загальних зборів від 19.12.13 та актом приймання - передачі від 19.12.2013.

За договором купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі від 24 грудня 2013 року та за заявою від 24 грудня 2013 року, які посвідчені нотаріально, ОСОБА_7 передала частку у статутному капіталі ТОВ Колінс у розмірі 100% статутного капіталу товариства ОСОБА_8 , а остання відповідно до акту приймання-передання частки у статутному капіталі ТОВ Колінс від 24.12.2013 прийняла у власність частку у статутному капіталі товариства у вигляді майнового внеску - спірної нежитлової будівлі літ. А-4 , загальною вартістю 308856,00 грн., що дорівнює 100% частки у статутному капіталі ТОВ Колінс .

Будь-яких судових рішень, які підтверджують недійсність рішень засновників або загальних зборів учасників товариства ТОВ Колінс , не існує. Нежитлова будівля була відчужена в рамках провадження справи про банкрутство ФОП ОСОБА_13 . ОСОБА_11 , у зв`язку з чим зазначені правовідносини регулюються нормами ЦК України та Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції, яка діяла на час проведення аукціону.

Відповідальною особою за організацію торгів та законність їх проведення є ліквідатор, а переможець аукціону ОСОБА_7 зі свого боку виконала усі передбачені законом зобов`язання для отримання права власності на нежитлову будівлю. Ліквідатором 13.12.2013 року було складено акт про передання права власності на нерухоме майно, в якому зазначено, що оплата майна проведена повністю, зобов`язання сторонами виконані належним чином, претензій немає. Того ж дня ліквідатор підписав заяву, засвідчену нотаріально, в якій підтвердив, що грошові кошти від продажу будівлі у розмірі 308 856,00 грн. перераховані переможцем аукціону у повному обсязі.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 25.05.2016 про визнання недійсними результатів відкритих торгів у формі аукціону не є підставою для застосування наслідків недійсності правочину.

Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 07.08.2012 року зі ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна стягнута заборгованість у розмірі 5854715,52 грн. за кредитним договором від 26.12.2007 року та за у розмірі 1011399,62 грн. за кредитним договором від 22.05.2008 року, а спірна нежитлова будівля була предметом договору іпотеки від 26.12.2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_3 в забезпечення останнім виконання кредитних зобов`язань.

Грошові кошти від продажу на аукціоні спірної нежитлової будівлі, яка була предметом договору іпотеки, були отримані не ОСОБА_3 , який не був продавцем на аукціоні, а ліквідатором для передачі у подальшому іпотекодержателю, що також виключає застосування наслідків недійсності правочину та реституції, яка передбачає відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України повернення покупця та продавця до первісного стану та повернення отриманого за правочином з обох сторін.

ТОВ Колінс набуло право на нерухоме майно у зв`язку з його передачею ОСОБА_7 до статутного капіталу Товариства. Судових рішень, які підтверджують недійсність рішень засновників або загальних зборів учасників товариства ТОВ Колінс не існує, правові підстави для ствердження про відсутність у ОСОБА_7 права на відчуження майна товариству відсутні.

Крім того, на момент продажу нежитлової будівлі на аукціоні була воля з боку ОСОБА_3 на реалізацію цього майна, оскільки він особисто звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство на підставі ст.90 Закону про банкрутство , та особисто подавав касаційну скаргу до ВССУ на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 року про припинення провадження у справі про банкрутство.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.06.2015 у справі №907/544/14, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. Позивач вважає, що саме ТОВ Колінс є єдиним та законним власником спірного нерухомого майна, та у зв`язку з оспорюванням права власності ТОВ Колінс на нежитлову будівлю, товариством заявлена вимога про визнання права власності відповідно до положень ст. 392 ЦК України .

Вимоги про визнання договорів недійсними обґрунтовує посиланням на ст. 215 ч.1 ЦК України , відповідно до якої підставою недійсності угоди є недодержання в момент укладення угоди сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Оскільки не додержані вимоги, передбачені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України , відпала правова підстава, на якій ОСОБА_10 та ОСОБА_5 стали власниками нежитлових приміщень, та укладені ОСОБА_3 договори купівлі-продажу від 29.03.2017 року слід визнати недійсними, а визнання договорів недійсними є підставою для витребування відповідно до ст. 387 ЦК України майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Рішенням Ленінського районного суду міста Харкова від 31 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ Колінс задоволено в повному обсязі.

Визнано за ТОВ Колінс право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 952,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII, 1-го та 3 поверхів в будівлі літ А-4 площею 484,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 952, 2 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лавіндою Н.О., реєстровий № 1528, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Визнано недійсним договір купівлі - продажу від 29 березня 2017 року нежитлових приміщень: підвалу № 1,2,3; 2-го та 4го поверхі в будівлі літ А-4 загальною площею 467,3 кв.м., в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 952, 2 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лавіндою Н.О., реєстровий № 1526, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 нежитлові приміщення підвалу № І,ІІ, ІІІ, ІV, V, VI, VII, VIII; 1-го та 3 поверхів площею 484,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_5 нежитлові приміщення: підвалу № 1,2,3, 2-го та 4 го поверхів в нежитловій будівлі літ. А-4 загальною площею 467,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, враховуючи, вищевикладене, порівнючи заявлені вимоги та вимоги яки були предметом розгляду судом першої інстанції, суд вважає їх інтентичними за винятком витребуванням майна з чужого володіння, яки судом не розглядались.

При перегляді рішення суду Апеляційний суд по справі №642/7556/16-ц у Постанові від 30.01.2018 зазначив:

Суд першої інстанції обґрунтовуючи відмову у задоволенні основного позову зазначив, що передаючи нежитлову будівлю в іпотеку банку, позивач погодився, що іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки вимоги щодо погашення заборгованості у разі невиконання іпотекодавцем кредитних зобов`язань і усвідомлював, що вразі невиконання ним будь-якого зобов`язання за кредитним договором банк може звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 26.12.2007 року, укладеного між ТОВ ОТП Факторинг Україна та ОСОБА_3 в забезпечення виконання кредитних зобов`язань останнього.

Вказані обставини на думку суду першої інстанції свідчать про те, що позивач бажав погасити борги за рахунок проведення ліквідаційної процедури та продажу майна та виявив волю на продаж спірної будівлі, тобто в зазначених діях позивача, була наявна воля на передачу нежитлової будівлі іншій особі, що унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Даний висновок суду є помилковим, оскільки укладення позивачем договору іпотеки не свідчить про надання ним згоди на продаж нерухомого майна, а свідчить лише про його згоду на передачу майна в іпотеку в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

За своєю природою згідно ст.1 ЗУ Про іпотеку іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, уклавши договір іпотеки, нерухоме майно залишилось у володінні і користуванні позивача, обмежене було його право лише на розпорядження цим майном.

Також, помилково суд вважав доведеним факт згоди позивача на відчуження майна з підстав звернення ФОП ОСОБА_3 до суду з позовом про визнання його банкрутом, оскільки згідно ЗУ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом процедура банкрутства за наявності кредиторів у боржника не завжди може закінчуватись реалізацією належного йому майна.

Що стосується висновків суду про хибність доводів позивача стосовно безоплатного набуття ТОВ Колінс у власність спірної будівлі, то суд правильно врахував з цього приводу роз`яснення п.24 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , що під час розгляду позову власника про витребування майна, переданого як вклад до статутного (складеного) капіталу господарського товариства, суд має враховувати, що отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Поряд з цим, суд відмовляючи у позові ОСОБА_3 , зазначив про недоведеність належними та допустимими доказами недобросовісності набувача майна ТОВ Колінс , тоді як позов ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так, згідно із вимогами статей 2 , 3 , 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності на нерухоме майно є речовим правом, яке підлягає реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, та виникає з моменту такої реєстрації.

З огляду на положення зазначеного Закону , особа вважається власником об`єкта нерухомості лише тоді, коли у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься відповідний запис про реєстрацію права власності особи на це майно.

Таке правове регулювання виникнення права власності на об`єкти нерухомості створює певні особливості розгляду справ про визнання права власності на нерухоме майно. Зазначені способи захисту цивільного права визначені у статті 392 ЦК України . Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правова норма чітко визначає, що звернутися із таким позовними вимогами може тільки власник майна.

Таким чином судова колекія Апеляційного суду пришла до висновку, що позовні вимоги як за основним так і за зустрічним позовами не підлягають задоволенню.

Отже, зі змісту Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на спірні об`єкти зареєстровані за ОСОБА_4 яка є згідно реєстру іпотекодавцем.

Відповідно до ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За цією нормою права право власності може бути підтверджене, а не набуте.

Таким чином, відсутні правові підстави в задоволені вимог позивача щодо визнання за ним право власності та визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Керуючись ст.11, 15, 62, 81, 169, 203, 213, 215, 223. 226, 263, 265, 282-284, 289, ЦПК України,

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Колінс до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 третя особа на боці відповідачів ОСОБА_2 , про визнання право власності, визнання недійсним договорів купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі Апеляційна скарга на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення або виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16 серпня 2019р.

Суддя: В.М.Євтіфієв